Рішення № 138227106, 07.07.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/304/26

Провадження № 2/938/291/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання права власності на на квартиру АДРЕСА_1 , позначену на плані під літерою «А», загальною площею 59,9 м.кв., житловою площею 43,5 м.кв., що складається з чотирьох кімнат площею 8,9 м.кв., 7,2 м.кв., 13,8 м.кв., 13,6 м.кв., кухні площею 11,3 м.кв. та коридора площею 5,1 м.кв., за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з народження вона проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , в якій також зареєстрований її син ОСОБА_3 . Виконкомом Красницької сільської ради було прийнято рішення №54 від 18.09.2007 про оформлення за нею права власності на цю квартиру, однак рішення так і не було реалізовано. Вона постійно проживає в квартирі, сплачує комунальні послуги та є володільцем земельної ділянки площею 0,03 га, яка надана їй біля будинку, в якому знаходиться квартира. В позасудовому порядку вона позбавлена можливості зареєструвати право власності на квартиру в будинку, який побудований в 1939 році, оскільки будь-які документи на таке житло відсутні та за даними Красницького старостинського округу, квартира на балансі у них не перебуває. А тому, оскільки вона добросовісно, відкрито та безперервно володіє квартирою тривалий час, і орган місцевого самоврядування жодних прав на цю квартиру не заявив, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 17.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання, надано відповідачу строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 21.05.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів у справі.

Витребувана судом інформація надійшла до суду від Верховинської державної нотаріальної контори 02.06.2026.

Ухвалою суду від 05.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні 07.07.2026 позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області явку представника в судове засідання не забезпечила, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку. На стадії підготовчого провадження, від представника відповідача надійшла до суду заява від 10.04.2026 про розгляд справи без участі відповідача, позовні вимоги визнав, у вирішенні спору покладається на розсуд суду та не заперечив проти задоволення позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторони позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Як вбачається із копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 16.06.2023 вбачається, що позивач ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.8).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 10.01.2024 вбачається. що ОСОБА_7 , 11.11.1999 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , якій після реєстрації шлюбу, присвоєно прізвище " ОСОБА_8 ". (а.с.9).

Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 10.09.2004 (а.с.10) шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розірвано 10.09.2004 (а.с.10).

З свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 09.10.2010 вбачається, що ОСОБА_10 , 09.10.2010 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 , дружині після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище " ОСОБА_11 " (а.с.11).

Як вбачається з рішення №54 засідання виконавчого комітету Красницької сільської ради від 18.09.2007 (а.с.18) "Про оформлення права власності на житловий будинок" вирішено надати ОСОБА_9 оформити право власності на 4 кімнати у житловому будинку, який побудований в 1939 році, в АДРЕСА_2 .

З акту обстеження матеріально-побутових умов від 05.03.2026 №27/14-20 (а.с.19) вбачається, що обстеження проведено в квартирі, загальною площею 59,9 м.кв., житловою площею 43,5 м.кв., допоміжна 16,4 м.кв. за адресою: АДРЕСА_3 , в якій зареєстровані ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 . ОСОБА_1 проживає та зареєстрована в квартирі з самого народження та користується квартирою безперешкодно. Рішенням №54 засідання виконавчого комітету Красницької сільської ради від 18.09.2007 ОСОБА_1 дозвлолено оформлення права власності на квартиру у житловому будинку та зареєструвати його у відповідності з цим рішенням, але на даний час право власності не зареєстровано. Квартира на балансі у сільській раді не перебуває. ОСОБА_1 має в користуванні земельну ділянку площею 0,03га, яка не приватизована.

З довідки Красницького старостинського округу від 05.03.2026 №127/14-20 (а.с.20) вбачається, що квартирі, яка розташована в багатоквартирному житловому будинку, в якій проживає ОСОБА_1 , 1982 року народження, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 , колишня адреса: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 .

Довідкою ПАТ «Прикарпаттяобленерго» від 03.03.2026 підтверджено, що у ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 заборгованості по сплаті електроенергії, не має (а.с.21).

Також, на замовлення позивача ОСОБА_1 , Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 06.10.20255 виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.22-31). Згідно з технічним паспортом, квартира позначена на плані під літерою «А», загальною площею 59,9 м.кв., житловою площею 43,5 м.кв., що складається з чотирьох кімнат площею 8,9 м.кв., 7,2 м.кв., 13,8 м.кв., 13,6 м.кв., кухні площею 11,3 м.кв. та коридора площею 5,1 м.кв.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала, що їй відомо, що позивач все своє життя проживала в квартирі будинку АДРЕСА_4 , спочатку з матір`ю та сином, а після смерті матері, тільки з сином. Останні 6 років, вона вже проживає по сусідству і часто бачиться з позивачем. Ніхто ніколи не пред`являв претензій, що вона там не проживає.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7.02.2014 року відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Пункт 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Крім цього, згідно п. 13 цієї ж Постанови можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), зроблено висновок про те, що «умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності».

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 на балансі Красницького старостинського округу не перебуває і право власності на таку ні за ким не зареєстровано, тобто така є безхазяйною і позивач, ОСОБА_1 , заволоділа нею без наявності будь-якої правової підстави. Вказаному твердженню відповідають встановлені обставини, що після заволодіння квартирою, позивач протягом більше десяти років постійно користувався нею, однак будь яких дозвільних документів на право володіння, користування квартирою не отримувала, жодних договорів з приводу цього не укладала.

При цьому, рішення №54 засідання виконавчого комітету Красницької сільської ради від 18.09.2007 (а.с.18) "Про оформлення права власності на житловий будинок" суд не приймає до уваги, як дозвільний документ на право володіння, користування квартирою позивачем, оскільки вказане рішення не являється правовстановлюючим документом та не надавало право позивачу користуватися, володіти квартирою. Дане рішення могло бути підставою для подальшого оформлення права власності на квартиру позивачем, однак у зв`язку із зміною законодавства та процедури набуття права власності на нерухоме майно, втратило свою юридичну силу.

Разом з тим, квартирою позивач володіла відкрито, безперервно з моменту народження та не вчиняла жодних дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння.

На підставі наведеного, слід дійти висновку про те, що позивач добросовісно заволоділа нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , відкрито та безперервно володіла вказаним майном протягом більше як десяти років.

Враховуючи наведене, а також ті факти, що об`єкт давнісного володіння, а саме квартира АДРЕСА_1 є річчю безхазяйною, відповідач на даний час подав до суду заяву про визнання позову, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і судом не встановлено обставин, які б зумовлювали обмеження або заборону набуття позивачем права власності за набувальною давністю, тому слід дійти висновку про доведеність позивачем обставин про набуття ним права власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю.

У зв`язку із цим позовні вимоги слід задовольнити повністю, і враховуючи позицію сторони позивача понесені ним судові витрати у справі із відповідача не стягувати.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , позначену на плані під літерою «А», загальною площею 59,9 м.кв., житловою площею 43,5 м.кв., що складається з чотирьох кімнат площею 8,9 м.кв., 7,2 м.кв., 13,8 м.кв., 13,6 м.кв., кухні площею 11,3 м.кв. та коридора площею 5,1 м.кв.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області, юридична адреса: смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул.Франка,3; ЄДРПОУ 04357294.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст рішення суду складено 15.07.2026.

Суддя: Бучинський А.Б.