Ухвала суду № 138226684, 26.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/1344/20

Номер провадження 1-кп/201/160/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотання прокурора ОСОБА_3 про оголошення у міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_8 , обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виділення в окреме провадження матеріалів стосовно останнього, подане під час судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 08 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650003085 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 08 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650003085 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подане клопотання про оголошення обвинуваченого ОСОБА_8 у міжнародний розшук, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виділення в окреме провадження матеріалів стосовно останнього.

В обґрунтування своїх доводів прокурор ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_8 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судове засідання 10 липня 2025 року не з`явився та повідомив суд, що він виїхав за межі України і на даний час перебуває в Німеччині на лікуванні, однак жодних документів на підтвердження проходження ним лікування суду не надав.

З рапорту заступника начальника СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що ОСОБА_8 перетнув державний кордон 08 серпня 2024 року о 18 годині 21 хвилину в пункті пропуску Ягодин, після чого до країни не повертався.

Будучи належним чином повідомленим про дати, час та місце призначених судових засідань, починаючи з 10 липня 2025 року обвинувачений ОСОБА_8 жодного разу до суду не прибув і документи на підтвердження поважності причини своїх неявок суду не надав.

З посиланням на положення ст. ст. 42, 138, 318, 335 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_10 будучи достеменно обізнаним про наявність відносно нього на розгляді в суді кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, в межах якого він отримав пам`ятку про права та обов`язки обвинуваченого, 08 серпня 2025 року виїхав за межі України без наявності поважної причини та підтвердження необхідності проходження лікування саме за кордоном, та з цього часу жодного разу до суду за викликом не прибув, що є тими обставинами, які свідчать про ухилення ОСОБА_10 від суду. На теперішній час місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_10 невідоме.

За наведених обставин, з метою встановлення місця знаходження обвинуваченого ОСОБА_10 та затримання останнього з використанням можливостей Інтерполу, прокурор ОСОБА_3 просила суд оголосити обвинуваченого у міжнародний розшук.

Обов`язковою умовою здійснення міжнародного розшуку обвинуваченого з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені рішення суд ухвалює за відсутності обвинуваченого на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.

В обґрунтування необхідності обрання обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, прокурор ОСОБА_3 посилалася на наявність обґрунтованого обвинувачення останнього у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченого переховуватись від суду.

Наведений ризик обґрунтований тим, що обвинувачений ОСОБА_10 , з огляду на тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі, яке загрожує останньому у разі визнання його винним, може переховуватись від суду, про що свідчить неналежна процесуальна поведінка останнього, який виїхав за межі України з сім`єю та ухиляється від явки до суду з 10 липня 2025 року.

А відтак, застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявному ризику та забезпечити виконання ОСОБА_10 процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане нею клопотання та просила його задовольнити з викладених підстав. У разі задоволення поданого нею клопотання просила виділити матеріали стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 в окреме провадження та зупинити до розшуку останнього.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 подав письмові заперечення на клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які підтримав в повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх доводів захисник ОСОБА_9 вказав, що подане прокурором клопотання є необґрунтованим, невмотивованим та незаконним, його зміст не відповідає вимогам ст. ст. 7, 184 КПК України, прокурором не наведено беззаперечних доводів та доказів щодо необхідності застосування виняткового запобіжного заходу, а також не зазначено доказів обґрунтованості підозри та наявності передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику.

Інші доводи захисника ОСОБА_9 фактично зводились до того, що стороною обвинувачення не доведено винуватість його підзахисного у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки наданих прокурором доказів не достатньо для підтвердження причетності ОСОБА_10 до вчинення правопорушення, а забезпечити явку потерпілого, свідка та надати речовий доказ прокурор так і не зміг. До того ж, стверджував, що заперечення прокурора проти проведення судового засідання у режимі відеоконференції за участі його підзахисного спрямовані на затягування розгляду справи, щоб позбутися цієї справи і уникнути відповідальності. До того ж, заборона участі його підзахисного ОСОБА_10 у режимі відеоконференції, на думку захисника, пов`язана із створенням обставин його винуватості і здійсненням тиску з метою примушення його до визнання вини у скоєнні злочину, якого він не вчиняв.

Крім того, заперечував проти оголошення його підзахисного у міжнародний розшук, вважаючи це передчасним та безпідставним, оскільки ОСОБА_8 має постійне та зареєстроване місце проживання за кордоном, де перебуває з метою лікування своєї матері ОСОБА_11 , яка страждає на тяжке онкологічне захворювання і потребує постійного медичного нагляду та допомоги. А тому вважав, що є всі підстави для здійснення судового провадження у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів його підзахисного.

На підтвердження обставин викладених в письмових запереченням надав документи на іноземній мові на 13 аркушах, без відповідного перекладу та апостилю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 , обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , кожен окремо, підтримали позицію захисника ОСОБА_9 .

Суд заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора ОСОБА_3 про оголошення у міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_8 , обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виділення в окреме провадження матеріалів стосовно останнього, а також наявні матеріали судової справи, доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 323 КПК України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 335 КПК України передбачено, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Вимогами чинного кримінального процесуального законодавства порядок оголошення обвинуваченої особи в міжнародний розшук у разі отримання обґрунтованої інформації про перетин такою особою держаного кордону України чітко не врегульований.

Разом із тим, п. 1 розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої Наказом МВС України, Офісу Генерального прокурора, НАБУ, СБУ, ДБР, МФУ, МЮУ №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 (надалі Інструкція), встановлено, що уповноважений підрозділ запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.

Публікація Червоного оповіщення запитується за таких умов:- вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України;- особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України:- для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років;- для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.

Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення, а також таку відповідну інформацію та документи, до яких також відносяться завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.

При цьому, однією із цілей міжнародного співробітництва правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу є, відповідно до вищезгаданої Інструкції, установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції).

З урахуванням вищевикладених вимог законодавства суд констатує, що оголошення особи в міжнародний розшук на стадії судового розгляду кримінального провадження, тобто за умови перебування такої особи в процесуальному статусі обвинуваченого, можливе лише ухвалою суду, який здійснює розгляд такого провадження.

Ухвалення судом такого процесуального рішення в межах кримінального провадження є лише першим етапом для оголошення особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, в розшук, в подальшому, на підставі такого рішення та шляхом збору інших, передбачених законом документів, готується запит публікації Червоного оповіщення до Генерального секретаріату Інтерполу, що фактично і є моментом оголошення особи в міжнародний розшук, оскільки саме за допомогою використання інформаційної системи Інтерполу забезпечується можливість встановлення місцезнаходження осіб на території країн-учасниць Інтерполу.

За таких обставин, ухвала суду про оголошення особи в міжнародний розшук є умовою, за якою правоохоронні органи України можуть ефективно використовувати інформаційну систему Інтерполу задля виконання завдань кримінального провадження, зокрема, встановлення місцезнаходження осіб, які переховуються від правосуддя у разі, коли всі можливості внутрішньодержавного розшуку вичерпані.

За відсутності обвинуваченого за місцем проживання та наявної інформації щодо його виїзду з території України, єдиним способом встановлення місцезнаходження обвинуваченого за кордоном є оголошення його у міжнародний розшук, оскільки виконання іншим чином завдань кримінального провадження неможливе.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд.

Обвинувачений ОСОБА_8 під час проведення судового розгляду кримінального провадження був належним чином повідомлений про дати, час та місце проведення всіх призначених судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку судових викликів на мобільний номер останнього та не заперечувалося стороною захисту.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 був призваний для проходження військової служби під час мобілізації у воєнний час з 27 лютого 2022 року. Стороною захисту питання про зупинення судового провадження у зв`язку із проходженням обвинуваченим ОСОБА_8 військової служби перед судом не порушувалось, оскільки обвинувачений мав можливість прибувати до суду. За час проходження військової служби, обвинувачений ОСОБА_10 неявок до суду без наявності поважних причин не допускав та демонстрував належну процесуальну поведінку. Останній раз обвинувачений ОСОБА_10 був присутній в судовому засіданні безпосередньо 23 травня 2024 року.

Втім, починаючи з 31 жовтня 2024 року обвинувачений ОСОБА_10 жодного разу у судові засідання не прибув, спрямовуючи клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, які мотивував неможливістю прибути до суду. Водночас, обвинувачений ОСОБА_10 у своїх клопотаннях не повідомив суд про те, що 25 липня 2024 року він був звільнений з військової служби за станом здоров`я і 08 серпня 2024 року виїхав за межі України.

Отже, за відсутністю у суду зазначеної інформації та з урахуванням думок учасників судового провадження, які не висловили жодних заперечень проти проведення судових засідань у такому режимі за участі ОСОБА_10 , з огляду на положення ст. 336 КПК України, судом у кожному судовому засіданні вирішувалось це питання та ухвалювалось відповідне рішення.

Слід вказати, у проміжок часу з 31 жовтня 2024 року і до 21 травня 2024 року обвинувачений допустив 3 неявки без поважних причин.

21 травня 2025 року обвинувачений ОСОБА_8 у судове засідання безпосередньо не з`явився та приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Під час допиту обвинуваченого та з`ясування питання про продовження існування обставин, які об`єктивно унеможливлюють його безпосереднє прибуття до суду упродовж тривалого часу, було встановлено, що останній ще 25 липня 2024 року був звільнений з військової служби за станом здоров`я і 08 серпня 2024 року виїхав за межі України, за твердженням останнього, для проходження реабілітації після звільнення з військової служби.

У зв`язку із встановленими новими обставинами обвинуваченому ОСОБА_8 були роз`яснені положення ст. 336 КПК України, яка регламентує порядок та підстави здійснення судового провадження в режимі відеоконференції, та останній був зобов`язаний надати суду відповідні документи на підтвердження нагальної потреби у проходженні реабілітації за кордоном, а за відсутності таких документів, був зобов`язаний з`явитися в наступне судове засідання.

В подальшому, 03 липня 2025 року обвинувачений ОСОБА_10 , будучи зобов`язаним надати відповідні документи на підтвердження наявності у нього обставин, які унеможливлюють його явку до суду, в тому числі, нагальної потреби проходження реабілітації за кордоном, у судове засідання не з`явився та направив клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, не зазначивши жодних обґрунтувань.

У той же час, його захисник ОСОБА_9 на підтвердження поважності причини неприбуття ОСОБА_10 надав наступні документи, зокрема, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 207 від 25.07.2024 року про звільнення з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 6818/2024 року та свідоцтво про хворобу № 6818/2024, з яких встановлено, що ОСОБА_10 має емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип, ядерна форма, різко виражені, стійкі хворобливі прояви, з повторними, частими, тривалими декомпенсаціями, схильністю до адиктивних та девіантних форм поведінки та фармакорезістентною інсомнією F60.3. Захворювання не пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 18а графи II Розладу військово-лікарською комісією визнаний таким, що не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

При цьому, жодних рекомендацій ОСОБА_10 щодо проходження реабілітації у зв`язку із встановленим діагнозом медичні документи не містять.

Суд, дослідивши доводи сторони захисту та надані на їх обстоювання документи, з урахуванням думок учасників судового провадження, зокрема, прокурора ОСОБА_3 , яка заперечувала проти проведення судового засідання у режимі відеоконференції за участі ОСОБА_10 , з огляду на положення ст. 336 КПК України, дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення клопотання обвинуваченого та проведення судового провадження в такому режимі.

До того ж, з огляду на надані стороною захисту медичні документи та наявність у обвинуваченого ОСОБА_10 емоційно-нестійкого розладу особистості, що було з`ясовано в судовому засіданні 03 липня 2025 року, постає питання щодо необхідності проведення судово-психіатричної експертизи з метою встановлення наявності обставин, які виключають кримінальну відповідальність, що відповідно до ст. 91 КПК України підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, яка не може бути проведена дистанційно. До того ж, слід зазначити, що і у поданих обвинуваченим ОСОБА_10 клопотаннях про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, останній спирається на погіршення саме психоемоційного стану здоров`я, який унеможливлює його явку до суду.

Після ухвалення рішення, обвинувачений ОСОБА_10 був зобов`язаний особисто з`явитися до суду безпосередньо у призначене судове засідання 10 липня 2025 року.

В подальшому, в судові засідання призначені на 10.07.2025, 18.09.2025, 24.03.2026, 20.04.2026, 18.05.2026 та 10.06.2026 року обвинувачений ОСОБА_8 безпосередньо не з`явився, направив клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, втім, до поданих ним клопотань жодних документів на підтвердження поважності причини не прибуття до суду, в тому числі, нагальної потреби перебування за кордоном та проходження реабілітації, лікування тощо, не надав.

За наведених обставин судом неодноразово ухвалювалися рішення про відмову у задоволенні поданих обвинуваченим ОСОБА_10 клопотань та останній був зобов`язаний виконати покладений на нього відповідно до ст. 42 КК України обов`язок особисто з`явитися до суду.

Втім, ухвалені судом рішення і покладений відповідно до ст. 42 КПК України обов`язок обвинувачений ОСОБА_10 не виконав і до суду не з`явився.

26 червня 2026 року обвинувачений ОСОБА_10 знову до суду не з`явився і подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, яке на відміну від інших, вмотивоване тим, що він перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина (вперше повідомив про місце знаходження) з членами своєї сім`ї з метою забезпечення їх безпеки та необхідності проходження лікування його матір`ю, яка страждає на онкологічне захворювання. Повернення в Україну та необхідність приймати участь у судових засіданнях вважав для себе неможливим у зв`язку із реальною загрозою його життю та здоров`ю внаслідок постійних повітряних тривог, ракетних обстрілів та атак безпілотних літальних апаратів, що може вкрай негативно вплинути на його психічний стан. На підтвердження викладених у клопотанні доводів жодних документів не надав.

В межах розгляду поданого обвинуваченим ОСОБА_10 клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, на підтвердження викладених обвинуваченим ОСОБА_10 доводів захисником ОСОБА_9 надані документи, які складені іноземною мовою без відповідного перекладу на державну мову з нотаріально посвідченим підписом перекладача та апостилем, стверджуючи, що для їх перекладу суд зобов`язаний залучити перекладача.

Суд, з урахуванням думок учасників судового провадження, прокурора ОСОБА_3 , яка заперечувала проти проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_10 , який тривалий час ухиляється від явки до суду і перебуває за кордоном за відсутності відповідного документального підтвердження такої необхідності, з огляду на положення ст. 336 КПК України, ухвалив рішення і відмовив у його задоволенні.

При цьому, ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що обвинувачений ОСОБА_10 будучи достеменно обізнаним про здійснення судом відносно нього судового провадження за обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, маючи процесуальний статус обвинуваченого та покладений відповідно до ст. 42 КПК України обов`язок з`являтися до суду за кожною вимогою, ігноруючи ухвалені судом рішення про відмову у задоволенні поданих ним клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції та обов`язок з`явитися до суду, приховавши інформацію про його звільнення 25 липня 2024 року з військової служби з виключенням з військового обліку, що надало йому право виїзду за кордон, вже 08 серпня 2024 року, тобто через 13 днів виїхав за межі України разом із сім`єю, де проживає з 08 серпня 2024 року дотепер та влаштовує своє життя, що є тими обставинами, які очевидно вказують на те, що обвинувачений ухиляється від суду і не планує повертатися до країни в якій відносно нього здійснюється кримінальне переслідування.

На підтвердження таких висновків суду свідчать і численні клопотання обвинуваченого, які містяться в матеріалах справи, в яких він вже перебуваючи за кордоном, не повідомив суду цю інформацію та обмежився загальними фразами з посиланням на обставини, що унеможливлюють його безпосередню участь у судових засіданнях, розраховуючи на те, що ця інформація не стане відомою назагал.

До того ж, висунуту спочатку версію про нібито необхідність проходження реабілітації за кордоном, обвинувачений так і не підтвердив відповідними доказами, а надані стороною захисту медичні документи суд не враховує, адже жодних рекомендацій лікарів щодо необхідності проходження ОСОБА_10 реабілітації, в тому числі, за кордоном, у зв`язку із встановленим діагнозом згадані документи не містять.

Доводи обвинуваченого стосовно необхідності перебувати за кордоном у зв`язку із хворобою матері, яка страждає на онкологічне захворювання, не підтверджені, оскільки надані стороною захисту документи складені іноземною мовою без відповідного перекладу на державну мову з нотаріально посвідченим підписом перекладача та апостилем, а тому суд позбавлений можливості їх дослідити та надати відповідну оцінку, адже відповідно до ч. 1 ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою.

В цьому контексті, посилання захисника ОСОБА_9 на те, що суд зобов`язаний залучити перекладача для здійснення перекладу наданих ним документів у якості доказів, є хибними та такими, що не відповідають вимогам ст. 22 КПК України, з якої слідує, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій.

До того ж, з огляду на положення ст. 336 КПК України, яка регламентує порядок проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження, передбачене право, а не обов`язок суду здійснювати судове провадження у режимі відеоконференції, а тому відповідне рішення ухвалюється судом за наявності передбачених законом підстав та доведення обставин, які будуть визнані судом достатніми.

А тому, доводи захисника ОСОБА_9 про те, що судом за відсутності заперечень від учасників судового провадження, деякі судові засідання проведені в режимі відеоконференції за участі ОСОБА_10 є непереконливими і не можуть слугувати підставою для автоматичного проведення всього судового розгляду в такому режимі. Тож, не є виключним, що подальшу участь обвинуваченого через систему відеоконференцзв`язку суд не допустить.

Разом з цим, судом встановлено, і цей факт не оспорювався стороною захисту, обвинувачений ОСОБА_8 виїхав до Республіки Польщі 08 серпня 2024 року о 18 годині 21 хвилин через пропускний пункт Ягодин.

До того ж, з витребуваної судом з Головного центру обробки Державної прикордонної служби України від 26.06.2026 року за вихідним № 19.5.1/49105-26-Вих інформації встановлено, що 08 серпня 2024 року о 18 годині 21 хвилин на транспортному засобі із номерним знаком НОМЕР_2 громадянин ОСОБА_8 перетнув державний кордон через пункт пропуску «Ягодин» і станом на 25 червня 2026 року на територію України не повертався.

Наведені обставини у своїй сукупності, на переконання суду, безумовно свідчать про доведеність факту ухилення обвинуваченого ОСОБА_10 від суду та наявність підстав для оголошення у міжнародний розшук, оскільки підставно прийняте судом рішення про зобов`язання обвинуваченого прибувати до суду для особистої участі у судовому розгляді, було проігноровано останнім, що вказує про наявність у діях ОСОБА_10 наміру уникати участі в судовому розгляді. Наявність поважних і достатніх причин, зокрема, нагальної потреби перебувати за кордоном, жодним чином не підтверджується стороною захисту документально та не спростовує обов`язок явки обвинуваченого до суду.

До того ж, така неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_10 зумовлює невиправдану тяганину судового розгляду та унеможливлює його завершення та ухвалення остаточного рішення.

За наведених обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення поданого прокурором ОСОБА_3 клопотання та оголошення обвинуваченого ОСОБА_10 у міжнародний розшук.

Організацію виконання ухвали в частині міжнародного розшуку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, із залученням каналів міжнародного поліцейського співробітництва та його затримання доручити Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області.

Уповноважена службова особа, яка затримала особу на підставі ухвали суду негайно повинна повідомити про це процесуального керівника у кримінальному провадженні, внесеному 08 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650003085 прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 .

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що поставноляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

При тому положення ч. 6 ст. 193 КПК України передбачають, що суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений, зокрема, оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати здійсненню судового провадження розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, суд виходить з того, що підставою для обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_8 висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежу) вчиненого за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Розглядаючи доводи прокурора про доцільність обрання до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність обрання запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тож, доводи захисника ОСОБА_9 про відсутність доказів на підтвердження винуватості його підзахисного ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину суд відхиляє та вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності правової кваліфікації його дій тощо, вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті.

Тим більше, суд наголошує на тому, що розгляд клопотання прокурора про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу відбувається під час судового розгляду, тож суд позбавлений процесуальної можливості надавати їм відповідну правову оцінку в контексті підтвердження або спростування певних обставин обвинувачення, вирішувати питання правильності правової кваліфікації дій, що інкримінуються обвинуваченому, наявності або відсутності у діях ОСОБА_10 складу інкримінованого правопорушення тощо.

В цьому контексті, не є аргументованими й доводи сторони захисту про необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_10 .

Суд вважає, що прокурор, обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 довів наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створювати загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку заявленому стороною обвинувачення передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, суд констатує, що вказаний ризик існує і фактично справдився, адже обвинувачений ОСОБА_8 будучи достеменно обізнаним про здійснення судом відносно нього судового провадження за обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, маючи процесуальний статус обвинуваченого та покладений відповідно до ст. 42 КПК України обов`язок з`являтися до суду за кожною вимогою, ігноруючи ухвалені судом рішення про відмову у задоволенні поданих ним клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції та обов`язок з`явитися до суду, приховавши інформацію про його звільнення 25 липня 2024 року з військової служби з виключенням з військового обліку, що надало йому право виїзду за кордон, вже 08 серпня 2024 року, тобто через 13 днів виїхав за межі України разом із сім`єю, де проживає дотепер та влаштовує своє життя, що є тими обставинами, які очевидно вказують на те, що обвинувачений ухиляється від явки до суду і не планує повертатися до країни в якій відносно нього здійснюється кримінальне переслідування, що і слугувало підставою для оголошення останнього у міжнародний розшук.

На підтвердження таких висновків суду свідчать і численні клопотання обвинуваченого, які містяться в матеріалах справи, в яких він вже перебуваючи за кордоном, не повідомив суду цю інформацію та обмежився загальними фразами з посиланням на обставини, що унеможливлюють його безпосередню участь у судових засіданнях, розраховуючи на те, що ця інформація не стане відомою назагал.

В той же час, обвинуваченим та його захисником наявність поважної причини та нагальної потреби перебувати за кордоном не підтверджена жодними доказами, а здійснення судового провадження за відсутності безпосередньої участі ОСОБА_10 є неможливою, в тому числі, з огляду на необхідність вирішення питання щодо призначення судово-психіатричної експертизи.

До того ж, така неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_10 зумовлює невиправдану тяганину судового розгляду та унеможливлює його завершення та ухвалення остаточного рішення.

Відтак, суд погоджується із заявленим прокурором ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає його наявність доведеною у повній мірі.

З огляду на викладені вище мотиви суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_12 про відсутність заявленого ризику, передбаченого п. 1 ч 1 ст. 177 КПК України.

До того ж, незгода захисника ОСОБА_12 з постановленим судом рішенням про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про проведення судових засідань в режимі відеконференції, і як наслідок неможливість розгляду поданого прокурором клопотання про обрання його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не може слугувати підставою, яка унеможливлює такий розгляд, оскільки постановлене судом рішення окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України, що роз`яснено стороні захисту у судовому засіданні.

Тим більше, обвинуваченому ОСОБА_10 та його захиснику ОСОБА_9 прокурором вручені копії клопотань про оголошення у міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу. І ті обставини, що обвинувачений не з`явився безпосередньо до суду для їх розгляду і на надав відповідних доказів, що об`єктивно унеможливлюють його явку до суду, свідчить не на користь доводів сторони захисту, а навпаки вказує на неналежну процесуальну поведінку останнього та справдження передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, для забезпечення якої необхідно застосування відповідних заходів забезпечення кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеному ризику.

Втім, з огляду на сукупність встановлених обставин наведених у цьому рішенні, зокрема, виїзд обвинуваченого ОСОБА_10 за кордон за відсутності нагальної потреби, тривале неприбуття до суду, ігнорування постановлених судом рішень про відмову у проведенні судового провадження в режимі відеоконференції та обов`язку про особисту участь у судових засіданнях, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що інші більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_10 та запобігти існуючому ризику, а тому на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, вважає за необхідне обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності обвинуваченої особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно такої особи запобіжного заходу, адже, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.

Разом з тим, суд при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до якого, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Крім того, положеннями частини 4 ст. 197 КПК України, встановлено, що у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

Враховуючи, що судом задоволено клопотання сторони обвинувачення про оголошення у міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_8 та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст. ст. 217, 334, 335 КПК України, суд вважає за доцільне з матеріалів кримінального провадження, внесених 08 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650003085 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, виділити в окреме провадження матеріали стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зупинити судове провадження стосовно останнього до його розшуку.

Судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному 08 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650003085 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, продовжити судовим розглядом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 197, 217, 334, 335, 336, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про оголошення у міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_8 , обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виділення в окреме провадження матеріалів стосовно останнього задовольнити.

Оголосити у міжнародний розшук ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України в межах кримінального провадження, внесеного 08 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650003085.

Організацію виконання ухвали в частині міжнародного розшуку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, із залученням каналів міжнародного поліцейського співробітництва та його затримання доручити Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області.

Уповноважена службова особа, яка затримала особу на підставі ухвали суду негайно повинна повідомити про це процесуального керівника у кримінальному провадженні, внесеному 08 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650003085 прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 .

Обрати обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З матеріалів кримінального провадження № 12019040650003085 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 грудня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, виділити в окреме провадження матеріали стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зупинити судове провадження стосовно останнього до його розшуку.

Судове провадження у кримінальному провадженні № 12019040650003085 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 грудня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, продовжити судовим розглядом.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 .

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 16 годині 00 хвилин 01 липня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1