Рішення № 138226650, 14.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 933/769/25

Провадження № 2/175/2715/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" липня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42649746) через свого представника звернулося до Олександрівського районного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 року по справі №933/769/25, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором №102524580 від 21.06.2021 року у сумі 78360 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 року заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

15.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що умови кредитного договору щодо автоматичного продовження строку кредитування не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки фактично надають кредитодавцю право в односторонньому порядку змінювати істотну умову договору щодо строку кредитування. Вказує, що проценти за користування кредитом могли бути нараховані лише за 15-денний строк кредитування у розмірі 1% від фактичного залишку заборгованості за кожний день користування кредитом. Водночас, на його думку, кредитодавець безпідставно в односторонньому порядку здійснив автоматичне продовження строку кредитування, чим порушив вимоги чинного законодавства. З огляду на викладене представник відповідача вважає, що п. 2.3.1.2 договору є недійсним відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими зазначеним законом.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач не повернув кредит у сумі 20000 грн у строк, визначений договором, а саме до 06.07.2021 року, та продовжив користуватися кредитними коштами. У зв`язку з цим ТОВ «МІЛОАН», відповідно до умов п. 1.6 Договору, з якими погодився відповідач, здійснило нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом протягом 60 днів. На думку представника позивача, таке нарахування відповідає вимогам ЦК України та умовам договору і спростовує доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування процентів після 06.07.2021 року. На підтвердження правомірності нарахування процентів позивачем до позовної заяви долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 102524580 від 21.06.2021 року, сформовану первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН». Зазначає, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе кредитних зобов`язань, не надав доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості, а матеріали справи не містять підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних кредитних коштів або для зменшення розміру заборгованості. З огляду на викладене представник позивача вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 78360 грн.

09.07.2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано письмові пояснення, в яких зазначено, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 58 360 грн, яка майже у 3,5 раза перевищує розмір основної суми кредиту (18 000 грн), є явно непропорційною та призводить до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків сторін на шкоду позичальнику як споживачу. На думку представника відповідача, такі умови договору є несправедливими, суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки передбачають обов`язок сплати непропорційно великої суми у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов`язань.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також просив суд при ухваленні рішення врахувати суму грошових коштів, які були стягнуті з відповідача в межах виконавчого провадження №80583097, яке було відкрите на підставі заочного рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

21.06.2021 року ОСОБА_2 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подала заявку на отримання кредиту, на підставі якої був укладений договір про споживчий кредит №102524580.

Відповідно до 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000 грн. у валюті: українські гривні.

Пунктоми 1.3., 1.4 встановлено, що кредит надається строком на 15 днів з 21.06.2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.07.2021 року.

У відповідності до п. 1.5. договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5000.00 грн. в грошовому виразі та 22,711.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 25000.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Пунктом 1.5.1. договору встанволено, що комісія за надання кредиту: 2000 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надано таку можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, які розміщені на веб-сайті Товариства за адресою tengo.com.ua та є невід`ємною частиною Договору. Для продовження строку кредитування позичальник зобов`язаний вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, зокрема сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, а також визначену частку заборгованості за кредитом.

Як передбачено п. 2.3.1.2 договору позичальник має право на продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах шляхом збільшення строку кредитування на один день у разі подальшого користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування з урахуванням усіх пролонгацій. Таке продовження здійснюється кожного разу, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, однак загальний строк такої пролонгації не може перевищувати 60 днів. У разі якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування загальний період пролонгації перевищить 60 днів, продовження здійснюється лише на кількість днів, що залишилася до досягнення зазначеного граничного строку. Користування кредитними коштами припиняється у разі відсутності у позичальника заборгованості перед кредитодавцем за тілом кредиту. У випадку продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом протягом такого періоду нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, визначеною п. 1.6 Договору.

На підставі укладеного договору про споживчий кредит на картковий рахунок № НОМЕР_1 були перераховані кредитні кошти у сумі 20000 грн, отримувач ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням №29012901 від 21.06.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, за період з 21.06.2021 року до 19.09.2021 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість у розмірі заборгованість за тілом кредиту становить 18000 грн.; заборгованість за відсотками становить 58360 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 2000 грн.

30.09.2021 року укладено договір про відступлення права вимоги №09Т, яким ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 102524580 від 21.06.2021 року на користь ТОВ "Діджи Фінанс", а відповідно ТОВ "Діджи Фінанс" набуто права вимоги до відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зауважує, що ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Крім того, статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Додатково суд зазначає, що статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано договір про надання споживчого кредиту №102524580, докази видачі грошових коштів позичальнику, в сумі 20000 грн на рахунок ОСОБА_2 . Підписавши кредитний договір, всторонами було обумовлено істотні умови договору та правилами надання кредиту від ТОВ «Мілоан».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 78 360 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 000 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 58 360 грн.

Дослідивши надану позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення заборгованості, судом встановлено, що нарахування процентів здійснювалося позивачем поза межами строку кредитування, а саме до 19.09.2021 року.

Разом із тим, відповідно до п. 1.3 договору загальний строк кредитування становив 15 днів, починаючи з 21.06.2021 року. Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що кредит, комісія та проценти за користування кредитом підлягають поверненню до 06.07.2021 року.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що п.п 2.3.1.1 та 2.3.1.2 договору було передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надано таку можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, які розміщені на веб-сайті Товариства за адресою tengo.com.ua та є невід`ємною частиною Договору. Для продовження строку кредитування позичальник зобов`язаний вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, зокрема сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, а також визначену частку заборгованості за кредитом.

Позичальник має право на продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах шляхом збільшення строку кредитування на один день у разі подальшого користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування з урахуванням усіх пролонгацій. Таке продовження здійснюється кожного разу, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, однак загальний строк такої пролонгації не може перевищувати 60 днів. У разі якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування загальний період пролонгації перевищить 60 днів, продовження здійснюється лише на кількість днів, що залишилася до досягнення зазначеного граничного строку. Користування кредитними коштами припиняється у разі відсутності у позичальника заборгованості перед кредитодавцем за тілом кредиту. У випадку продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом протягом такого періоду нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, визначеною п. 1.6 Договору.

Отже, відповідно до положень зазначеного п. 2.3.1.1. договору пролонгація на пільгових умовах, коли позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua за відповідним посиланням і є невід`ємною частиною цього договору.

Для продовження строку кредитування за цим пунктом договору позичальник має вчинити дії, передбачені у розділі 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, а також певну частку заборгованості по кредиту

При цьому, на думку суду, позивачем не доведено факту пролонгації договору, оскільки до матеріалів справи не надано документальних доказів, які б підтверджували обрання позичальником способу пролонгації, її прийняття кредитором у порядку, визначеному договором, а також визначення нового строку кредитування та надання нового графіка платежів. Сам по собі факт відображення кредитором у відомості про щоденні нарахування сплачених сум як таких, що зараховані в рахунок пролонгації договору, не може бути прийнятий судом як належний доказ її здійснення, оскільки відсутні докази наявності передбачених договором підстав для пролонгації та цільового призначення відповідних платежів.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність у кредитора підстав для нарахування відсотків поза межами строку кредитування, оскільки пролонгація за умовами договору не відбулася з огляду на відсутність доказів на підтвердження правомірності такої дії.

При визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню, суд враховує положення ст. 534 ЦК України та вважає за необхідне зарахувати кошти у сумі 2000 грн, які були списані з відповідача, на думку позивача, за сплату погашення комісії за пролонгацію, в рахунок погашення комісії за оформлення кредиту, що становив 2000 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням здійсненої часткової сплати суми тіла кредиту та процентів, здійсненої в період строку кредитування у розмірі 19660 грн, що складається з тіла кредиту у розмірі 18000 грн, нарахованих відсотків в межах строку кредитування, що становить 1660 грн.

Щодо вимоги відповідача про зарахування в рахунок погашення заборгованості 4094 грн 08 грн, які були стягнуті в межах виконавчого провадження з примусового виконання заочного рішення суду від 09.02.2026 року, яке у подальшому було скасовано, суд зазначає, що порядок розгляду питання про поворот виконання рішення, яке скасовано врегульовано ст. 444 ЦПК України. При цьому суд звертає увагу на те, що з наданих відповідачем доказів неможливо встановити в межах якого саме виконавчого провадження відбулося списання коштів з його карткового рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 , яка належним чином не виконала свої зобов`язання, у зв`язку з чим позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору прапорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 607 грн 71 коп.

Щодо витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених ТОВ Діджи Фінанс» витрат на правничу допомогу надано копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 05.05.2025 року та додаткову угоду до нього, копію детального опису робіт (наданих послуг), копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом виконання робіт, надання послуг, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг становить 5000 грн.

При цьому суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, складність справи та обсяг наданих послуг, відсутність судових засідань за участю сторін, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у сумі 5000 грн є завищеними, у зв`язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 1200 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором №102524580 від 21.06.2021 року у сумі 19660 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ПУМБ») сплачений судовий збір у розмірі 607 грн 71 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1200 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ