Ухвала суду № 138226370, 14.07.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/746/26

Провадження № 2/517/397/2026

УХВАЛА

14 липня 2026 року с-ще Захарівка

Суддя Захарівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., ознайомившись із позовною заявою представника позивача - адвоката Крушинської Антоніни Андріївни, поданою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

установив:

Представник позивача - адвокат Крушинська А.А.в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Захарівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2013 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб. Місце реєстрації шлюбу джамоат Козідех Ішкашимський район, ГБАО Республіка Таджикистан. При цьому відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою Республіки Таджикистан.

Від вказаного шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У позовній заяві представник позивача вказала, що підсудність справи визначається на підставі частини 2 статті 28 ЦПК України, оскільки на утриманні позивача перебувають неповнолітні діти.

Водночас, на підтвердження викладених вище доводів щодо визначення альтернативної підсудності, представником позивача до матеріалів позовної заяви не додано доказів (відомостей), які підтверджують факт перебування на утриманні позивача малолітніх або неповнолітніх дітей.

Долучені до матеріалів справи довідки № 294 та № 295 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не можуть бути належним доказом перебування дітей на утриманні позивача. Вказані документи лише підтверджують факт реєстрації дітей за певною адресою проживання та не містять відомостей, які б свідчили про їх фактичне утримання позивачем. При цьому адреса реєстрації дітей не збігається з адресою зареєстрованого місця проживання позивача. Крім того, зазначені довідки видані 19 червня 2020 року, що також не дає підстав вважати їх належним підтвердженням обставин, на які посилається позивач станом на час розгляду справи.

За таких обставин матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували перебування на утриманні позивача малолітніх чи неповнолітніх дітей. Відтак на даний час відсутні підстави для застосування правил альтернативної підсудності, передбачених частиною другою статті 28 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява серед іншого повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Так, у вступній частині позовної заяви, останньою відомою адресою місця проживання відповідачки ОСОБА_2 вказана: АДРЕСА_1 .

З метою встановлення даної інформації 06 липня 2026 року та 07 липня 2026 року судом направлено запити до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області та Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про надання інформації щодо місця проживання (реєстрації) відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце проживання (реєстрації), якої: АДРЕСА_1 .

10 липня 2026 року від Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області надійшла довідка від 10 липня 2026 року № 01/17/1070, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на території селищної ради не була зареєстрована.

13 липня 2026 року від ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області до суду надійшла довідка № 5188/29423 від 10 липня 2026 року, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по м. Одеса та Одеській області зареєстрованою/знятою з реєстрації не значиться.

Засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за запитом судді у справі № 517/746/26 на підставі частини 8 статті 187 ЦПК України, сформовано відповідь № 2993810 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно якої в реєстрі відсутні будь-які відомості щодо місця проживання (реєстрації) ОСОБА_2 на території України.

Отже, з отриманої судом інформації вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ніколи не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин вбачається, що представником позивача в позовній заяві вказана інформація щодо останнього відомого зареєстрованого місця проживання чи перебування відповідачки, яка не відповідає дійсності.

Отож в позовній заяві відсутня будь-яка інформація щодо відомого або останнього відомого місця проживання (реєстрації) відповідачки ОСОБА_2 .

Також, у позовній заяві відсутня інформація щодо будь-якого іншого відомого місця проживання (реєстрації) відповідачки, ймовірно на території Республіки Таджикистан, оскільки як зазначалося вище вона є громадянкою даної держави.

Отже, в порушення пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява не містить жодної інформації щодо місця проживання чи перебування відповідачки ОСОБА_2 , як на території України, так і на території Республіки Таджикистан, що позбавляє суд можливості виконати вимоги статті 190 ЦПК України та направити останній копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами.

Згідно частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору з 01 січня 2026 року за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1331 гривня 20 копійок.

Докази сплати судового збору у матеріалах позовної заяви відсутні, про що працівниками канцелярії Захарівського районного суду Одеської області суду складений відповідний акт № 9 (а.с.33).

За таких обставин, відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір», стороні позивача необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1331 гривня 20 копійок на рахунок UA328999980313161206000015672, банк отримувача - Казначейство України, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526, код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Захарівка.

Оригінал квитанції про сплату судового збору необхідно надати на адресу Захарівського районного суду Одеської області (вул. Одеська, 53, с-ще Захарівка Роздільнянського району Одеської області).

Крім цього, оскільки позивач ОСОБА_1 є громадянином України, а відповідачка ОСОБА_2 громадянкою іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.

Згідно зі статтею 80 Закону України «Міжнародне приватне право» - у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів, отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27.06.2008 № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за № 573/15264 (далі - Інструкція), суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через міжрегіональні управління та Міністерство юстиції України.

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Інструкції, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Згідно із приписами статті 499 ЦПК України, зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються: 1) назва суду, що розглядає справу; 2) за наявності міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення; 3) найменування справи, що розглядається; 4) прізвище, ім`я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення; 5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії; 6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити; 7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.

Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Згідно із пунктом 2.3 розділу ІІ Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.

Отже, з огляду на те, що правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», представнику позивача необхідно подати до суду належним чином засвідчений переклад на державну мову Республіки Таджикистан копії позовної заяви разом з доданими документами, оскільки в процесі розгляду справи може виникнути необхідність надіслання доручення для вручення відповідачці копії позовної заяви з додатками на території країни її проживання.

Одночасно представником позивача має бути поданий документ, з якого вбачатиметься, що у особи, яка здійснила переклад, є такий дозвіл (сертифікат або інший дозвільний документ).

Згідно частин 1-3 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивача.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

При цьому суд наголошує, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє виключно позовну заяву на відповідність її вимогам статтям 175, 177 ЦПК України. Суд не надає оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів.

Ураховуючи викладене в сукупності, є законні підстави для залишення вказаної позовної заяви без руху з наданням представнику позивача строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 175, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву представника позивача - адвоката Крушинської Антоніни Андріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху та надати представнику позивача строк на усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута представнику позивача.

Копію ухвали надіслати представнику позивача.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя