Ухвала суду № 138225637, 15.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5341/26

Провадження № 2/496/4206/26

У Х В А Л А

15 липня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства «Одесагаз» про забезпечення позову по справі за цивільним позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 , про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, -

В С Т А Н О В И В:

06.07.2026 року на адресу суду разом з позовною заявою від Акціонерного товариства «Одесагаз», в особі представника, надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, площею 0,15 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121056800:03:001:0177, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належить ОСОБА_1 . Посилається на те, що невжиття заходів забезпечення може призвести до відчуження або іншого розпорядження спірним нерухомим майном, що істотно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Зазначає, що накладення арешту є співмірним заявленим позовним вимогам, не позбавляє відповідача права володіння та користування земельною ділянкою, а лише тимчасово обмежує право розпорядження нею, що забезпечить збереження предмета спору та ефективний захист інтересів держави.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективногомеханізмузахисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки обставин, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, матеріалами справи не встановлено, а обраний захід забезпечення має тимчасовий характер, не позбавляє відповідача права володіння та користування нерухомим майном і спрямований на збереження існуючого стану спірного майна.

З наданих матеріалів вбачається наявність спору щодо правомірності користування природним газом за адресою знаходження нерухомого майна щодо якого вирішується питання застосування заходів забезпечення позову, право особистої приватної власності на яке зареєстроване за відповідачкою.

Враховуючи характер заявлених позовних вимог про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, а також те, що на час вирішення заяви відповідач є зареєстрованим власником нерухомого майна за адресою якого здійснювалося несанкціоноване споживання природного газу та не обмежена у праві розпорядження ним, суд дійшов висновку про існування достатньо обґрунтованого припущення, що до вирішення спору по суті житловий будинок та земельна ділянка можуть бути відчужені на користь інших осіб, що призведе до зміни її власника, ускладнить ефективний захист інтересів позивача та виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Накладення арешту спрямоване на збереження існуючого правового стану спірного майна, є безпосередньо пов`язаним із предметом позову та співмірним із заявленими вимогами, оскільки тимчасово обмежує лише право відповідачки на розпорядження житловим будинком та земельною ділянкою, не позбавляючи її можливості володіти та користуватися ними.

На підставі викладеного, суд вважає що заява про забезпечення позову обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника Акціонерного товариства «Одесагаз» про забезпечення позову по справі за цивільним позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 , про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу задовольнити.

З метою забезпечення позову накласти арешт на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, площею 0,15 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121056800:03:001:0177, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Зустрічне забезпечення не застосовувати.

Відповідно до ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Стягувач: Акціонерне товариство «Одесагаз», код ЄДРПОУ 03351208, юридична адреса: індекс 65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Роз`яснити позивачу про право на звернення із заявою про виконання ухвали суду до відповідного органу, що здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали надіслати сторонам у справі для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня вручення (отримання) ухвали.

Повний текст ухвали складено 15.07.2026 року.

Суддя О.П. Портна