Ухвала суду № 138225537, 13.07.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/1669/21

Номер провадження 1-кп/495/694/2026

13 липня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12020160240001076 від 21.06.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який проходить військову службу на посаді командира батальйону, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

встановив:

15.03.2021 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до №12020160240001076 від 21.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

За розпорядженням керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області № 1203 від 13.05.2025 проведено повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями у зв`язку із припиненням трудових відносин судді ОСОБА_8 із Білгород-Дністровським міськрайонним судом, за результатами якого зазначена справа розподілена судді ОСОБА_1 .

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 20 червня 2020 року приблизно о 14.00 год., перебуваючи за місцем проживання у подвір`ї квартири АДРЕСА_2 побачив свого сусіда ОСОБА_6 , який знаходився на території свого домоволодіння, а саме у подвір`ї квартири АДРЕСА_3 , з яким у нього на побутовому грунті тривалі конфлікти та особисті неприязні стосунки.

ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму дворі, на грунті виниклого нового конфлікту із ОСОБА_6 із приводу газового балону, взяв зі столу металеву банку з фарбою та кинув у бік ОСОБА_6 , однак не влучив у нього.

Далі ОСОБА_4 взяв зі столу в праву руку металевий трубний (газовий) ключ, після чого підійшов до дерев`яного паркану, який розділяє подвір`я квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 та, перебуваючи на своїй території, з прямими умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки і бажаючи їх настання, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 почав наносити останньому металевим трубним ключем численні хаотичні удари по тулубу, тим самим потрапив по верхній частині лівої руки, лівій частині спини та лівій боковій частині грудної клітини та лівої пахви, точну кількість нанесених ударів в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим. Під час чого ОСОБА_6 затиснув під пахвою металевий трубний ключ, тим самим вирвавши його з рук ОСОБА_4 , та кинув на землю.

Продовжубчи свої злочинні дії ОСОБА_4 взяв з дерев`яного паркану до правої руки металевий предмет кутообразної форми, який кинув у бік ОСОБА_10 , влучивши йому по пальцям лівої руки. Після чого ОСОБА_4 , нахилившись підняв з землі газовий ключ, який раніше кинув на землю ОСОБА_6 та, замахнувшись, наніс знову один удар трубним ключем по лівій руці ОСОБА_6 .

Своїми діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у виді синця в лівій паховій області, садно в області тильної поверхні 4-го пальця лівої кисті, які у відповідності до п.2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України.

В судовому засіданні захисником адвокатом ОСОБА_11 заявлено клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив закрити кримінальне провадження відносно нього у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому обвинувачений зазначив, що вину визнає,згоду на закриття кримінального провадження він надає добровільно та без примусу, йому зрозуміла суть обвинувачення і підстави та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності.

Потерпілий ОСОБА_6 та його представник адвокат ОСОБА_12 заперечували щодо задоволення клопотання. Адвокат ОСОБА_12 зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 , на думку потерпілої сторони, свідомо ухилявся від судового розгляду, що зупиняє диференційований строк, передбачений ч.1 ст.49 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення клопотання та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки перебіг строків давності не зупинявся.

Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників провадження, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №760/18016/15-к від 09 квітня 2019 року, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст.284, ч. 3 ст.285, ч. 4 ст.286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Більш того, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності будь-якого виду, незалежно від того на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Так, з обвинувального акту та доданих до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Санкція ч.1 ст.125 КК України передбачає покарання у виді карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Відповідно до ст.12 КК України, передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі, є кримінальним проступком.

Відтак кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України кваліфікується як кримінальний проступок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо минуло два роки з дня вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

Початком перебігу строку давності у даному провадженні є день, коли відбулась вказана в обвинувальному акті подія, тобто, згідно обвинувального акту 20.06.2020 року, і ця обставина сторонами не заперечується. Оскільки з цього часу минуло більше двох років у даному кримінальному провадженні, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Розглядаючи клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, суд також дослідив заперечення потерпілого ОСОБА_6 та його представника адвоката ОСОБА_12 , які наполягали на тому, що обвинувачений ухилявся від суду, що відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України є підставою для зупинення строку давності.Оцінивши доводи сторони потерпілого, суд вважає їх безпідставними з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.За змістом закону під ухиленням від суду слід розуміти умисні дії обвинуваченого, спрямовані на повне приховування свого дійсного місцезнаходження від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Процесуальною ознакою та обов`язковою умовою для встановлення факту ухилення особи від суду та, як наслідок, зупинення перебігу строків давності, є офіційне оголошення такої особи в розшук уповноваженим органом (судом або органом досудового розслідування) відповідно до вимог КПК України. Сама лише неявка особи в судові засідання, навіть без поважних причин, за відсутності офіційного розшуку, не утворює юридичного факту ухилення у розумінні ч. 2 ст. 49 КК України. Така правова позиція є сталою та висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 є кадровим військовослужбовцем Збройних Сил України. Протягом усього часу судового розгляду обвинувачений у розшук у встановленому законом порядку не оголошувався, відповідні ухвали судом не приймалися. Докази умисного приховування обвинуваченим свого місця перебування чи служби від суду в матеріалах справи відсутні та стороною потерпілого суду не надані. Тривалий час розгляду справи обумовлений об`єктивними обставинами, зокрема зміною складу суду та специфікою виконання обвинуваченим обов`язків військової служби. Оскільки подія мала місце 20.06.2020 року, а інкримінований обвинуваченому злочин за ч. 1 ст. 125 КК України згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за який відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України становить 2 роки, цей строк закінчився 20.06.2022 року. За таких обставин, підстави для зупинення перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відсутні. Оскільки з дня вчинення кримінального проступку минуло більше двох років, перебіг строків давності не переривався і не зупинявся, а обвинувачений заперечує проти подальшого розгляду справи та просить звільнити його від відповідальності, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання обвинуваченого та необхідність спростування заперечень потерпілої сторони.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення не відноситься до переліку правопорушень, зазначених в ч.ч. 5, 6 ст. 49 КК України.

Обвинувачений, якому були роз`яснені наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, надав свою згоду та наполягав на закритті кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Встановивши наявність усіх передбачених КПК України обставин, з`ясувавши позицію обвинуваченого, впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Окремо суд звертає увагу на те, що згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду 29 липня 2021 року, вбачається, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо (постанова по справі № 552/5595/18).

Щодо заявлених у даному кримінальному провадженні цивільного позову, суд вважає зазначити наступне.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Водночас у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 10 серпня 2021 у справі №161/694/20.

Враховуючи наведене, цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України слід залишити без розгляду.

При цьому суд роз`яснює, що у відповідності до ч.7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Питання щодо речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

Враховуючи, приписи ст. 124 КПК України процесуальні витрати відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49 КК України, ст. ст.284, 285, 369-372 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 125 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12020160240001076 від 21.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності.

Речові докази у справі - металевий куток (квитанція Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області № 1504) - знищити.

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальнм правопорушенням у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, залишити без розгляду, роз`яснивши цивільному позивачу про можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її проголошення.

Дата проголошення повного тексту ухвали: 15.07.2026 о 16.50 год.

Суддя ОСОБА_1