Рішення № 138225442, 14.07.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/845/26

Провадження № 2/486/1202/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 липня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №518203879 від 15.04.2023 у розмірі 119495,33 грн, судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу 7000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №518203879 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 12000 грн. Кредитні кошти надаються на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом зарахування коштів на банківську картку позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. 28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, у подальшому до вказаного договору факторингу укладались додаткові угоди в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №247 від 05.09.2023 до договору факторингу відступлено право вимоги до відповідача. 27.05.2024 між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу відступлено право вимоги до відповідача. 15.07.2025 ТОВ "ФК Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК Ейс" уклали договір факторингу відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників б/н від 15.07.2025 за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 від ТОВ "ФК Онлайн Фінанс" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 119495,33 грн.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.05.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 18.06.2026. Клопотання позивача задоволено та витребувано у АТ «Державний ощадний банк України» виписку по особовому рахунку відповідача.

Ухвалою суду від 18.06.2026 розгляд справи відкладено на 14.07.2026 у зв`язку з нез`явленням відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просив суд про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання поштових повідомлень на адресу місця реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду, проте про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, відзив не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №518203879 в формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового електронного ідентифікатора MNV36WN9.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 25000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії першого Траншу в розмірі 12000 грн. 08.05.2023. дата повернення кредиту. Кредитна лінія надається строком на 23 днів від дати отримання Кредиту (Дисконтний період). У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на які відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. ( п. 3.1)

15.04.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12000 грн на банківську картку НОМЕР_1 , 26.04.2023 в сумі 1000 грн., 27.04.2023 в сумі 2000 грн., 27.04.2023 в сумі 1300 грн., 29.04.2023 в сумі 1000 грн., 30.04.2023 в сумі 1000 грн., 30.04.2023 в сумі 1000 грн., 04.05.2023 в сумі 1100 грн., 04.05.2023 в сумі 1000 грн., 06.05.2023 в сумі 1000 грн., 11.05.2023 в сумі 1000 грн., 12.05.2023 в сумі 1600 грн., що підтверджується довідками від 28.06.2025, а також випискою по особовому рахунку відповідача, наданою АТ «Державний ощадний банк України» від 23.06.2026, яка підтверджує, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та в період з 02.05.2023 зараховувалися кошти.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу №28/1118-01 підписали Реєстр прав вимоги № 247 від 05.09.2023, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01 та підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до вказаного договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 119495,33 грн.

Перевіривши розрахунок заборгованості за договором від 15.04.2023 №518203879 встановлено, що відповідач частково здійснював оплату коштів за вказаним договором та станом на 26.12.2025 у нього утворилася заборгованість у розмірі 119 495,33 грн., з яких: 24998,07 грн. заборгованості по тілу кредиту, 94497,26 грн. заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 уклавши 15.04.2023 договір №518203879 за умовах якого отримав кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи, проте належним чином умови вказаного договору не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 119495,33 грн., яка складається з 24998,07 грн. заборгованості по тілу кредиту, 94497,26 грн. заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом, яка відповідачем не спростована, суд вважає, що на підставі ст. ст. 526, 1054-1057, 1077, 1078 ЦК України вказана заборгованість підлягає примусовому стягненню.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 та ч.ч. 1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», копію Додаткової угоди № 25771099094 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, копію Акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом (прийому-передачі наданих послуг) від 29.12.2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги час розгляду справи, яка не є складною, час витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, місто Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, Код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором №518203879 від 15.04.2023 року у розмірі 119495 (сто дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 33 (тридцять три) копійки, яка складається з: 24998,07 грн. заборгованості за тілом кредиту, 94497,26 грн. заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, місто Київ, вул.. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, Код ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір у розмірі 2662, 40 грн. та витрати на правову у розмірі 3000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.О. Волощук