Рішення № 138224515, 15.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/11361/26

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,

представника відповідача ТОВ «Лігал ЛТД Вінниця» - Муженко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Вінниця» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати розірваним з 01.10.2025 договір про надання юридичних послуг №В-29072502 від 29.07.2025 та стягнути з відповідача на її користь кошти у сумі 17 000 грн., сплачені за вказаним договором, та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 29.07.2025 сторони у справі уклали договір про надання юридичних послуг №В-29072502, предметом якого було підготовка проекту позовної заяви, клопотання про витребування доказів (за необхідності), надання юридичного супроводу з питань підготовки та подання до суду позовної заяви та юридичні консультації з вказаних питань. Строк виконання замовлення 10 днів з моменту отримання необхідних документів та відомостей від замовника.

Вартість послуг за договором становила 17 000 грн., і ці кошти були сплачені позивачем.

Проте відповідач належним чином не виконав умови договору, та не надав передбачені договором проекти документів, внаслідок чого позивач 01.10.2025 ініціювала розірвання договору та висунула вимогу про повернення їй сплачених коштів.

Відповідач через певний час після отримання заяви позивача про розірвання договору направив їй проекти відповідних документів та відмову про повернення коштів.

Таки дії відповідача позивач вважає неправомірними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення. (а.с.41)

Представник відповідача ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» Банга М.М. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю. Зазначив, що відповідач належним чином виконував умови договору, а невчасність виконання була викликана, виключно, поведінкою відповідача. Відповідач, на виконання умов договору надавав позивачу юридичні консультації під час візитів позивача в офіс товариства. Таким чином, відсутні підстави для розірвання договору та стягнення коштів за фактично отримані позивачем послуги. Крім цього, заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн., оскільки до позовної заяви не долучено докази понесення таких витрат. (а.с.47-49)

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сікорський Я.О. подав відповідь на відзив, в якій заперечував проти тверджень, викладених у відзиві, оскільки вони є безпідставними та необгрунтованими. Відповідачем не надано доказів того, що він дійсно надавав позивачу юридичні консультації. Крім того, проекти документів, які були предметом спірного договору, були виготовлені з порушенням строку та були неналежної якості. Витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс в даній справі, будуть доведені в порядку ст.141 ЦПК України, тому заперечення відповідача в цій частині є передчасними. (а.с.63-66)

Представник відповідача ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» Банга М.М. подав заперечення на відповідь на відзив, в яких стверджував про те, що спірний договір не був розірваний у встановленому законом порядку, а одностороння відмова від договору є неправомірною. Відповідач належним чином виконав умови договору, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. (а.с.53-54)

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сікорський Я.О. подав письмові пояснення, в яких зазначив про необгрунтованість та недоведеність тверджень представника відповідача у запереченнях на відповідь на відзив. (а.с.70-73)

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сікорський Я.О. в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідач ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» - Муженко А.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.07.2025 ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» (виконавець) уклали договір про надання юридичних послуг №В-29072502. За умовами договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику наступні юридичні послуги: проект позовної заяви о суду: проект клопотання (за необхідності); юридичний супровід з питання підготовки та подачі позовної заяви до суду; юридичні консультації з вищевказаних питань (п.1.2). Виконавець зобов`язаний: підготувати проект документів, зазначених у п.1.2 договору протягом 10 днів з моменту надання замовником необхідних відомостей і документів (п.2.1.3); після внесення 50% від вартості послуг відповідно до п.4.1, здійснити підготовку до видачі проектів документів, зазначених у п.1.2 договору (п.2.1.4). Замовник зобов`язаний: вчасно надати виконавцю всі достовірні відомості та документи, необхідні для надання юридичних послуг, зазначених у п.1.2 договору (п.2.2.1): сприяти виконавцю у виконанні зобов`язань за цим договором (п.2.2.2). Замовник має право: вимагати від виконавця належного виконання умов договору (п.2.4.1); відмовитися від виконання цього договору, письмово повідомивши про це виконавця і сплативши виконавцю вартість фактично наданих за цим договором послуг (п.2.4.4) Послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акта про надання юридичних послуг. (п.3.1) Строк дії даного договору становить 3 місяці з дати його підписання стороною. (п.3.7) Вартість юридичних послуг, вказаних у п.1.2 договору становить 17 000 грн. (п.4.1). У вартість юридичних послуг у п.4.2 договору включено: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів і відомостей, наданих замовником, підбір нормативно-правових актів, необхідних для складання документа (-ів), що становить 50% від вартості, зазначеної в п.4.1. (п.4.2) (а.с.10)

ОСОБА_1 на виконання умов договору сплатила 17 000 грн. двома платежами по 8 500 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкції. (а.с.98-99)

01.10.2025 ОСОБА_1 подала до ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» заяву про розірвання договору про надання юридичних послуг, в якій просила розірвати договір про надання юридичної допомоги від 29.07.2025 та повернути їй сплачені кошти у сумі 17 000 грн. Підставою для розірвання договору зазначено те, що вона не отримала жодної юридичної допомоги. (а.с.12)

16.12.2025 директор ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» Банга М.М. направив ОСОБА_1 лист, в якому зазначив про відсутність підстав для повернення коштів за договором, оскільки виконавець виконав умови договору належним чином. (а.с.13-14) До листа було додано копію позовної заяви (а.с.18-21), копію клопотання про витребування доказів (а.с.21 на звороті-22) та копію акту про надання юридичних послуг від 17.12.2025, підписану директором ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» Бангою М.М. (а.с.15)

ОСОБА_1 отримала вказаний вище лист з додатками 23.12.2025 про що свідчить витяг з офіційного сайту «Укрпошти». (а.с.16 на звороті)

25.12.2025 ОСОБА_1 подала до ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» заперечення на акт про надання юридичних послуг, в яких наголосила на тому, що проекти документів були наданій їй майже через два місяці після того, як вона ініціювала розірвання договору, і в них на даний час відсутня потреба. Таким чином, відмова в поверненні коштів є неправомірною. (а.с.17)

Представник відповідача надав витяги з СРМ системи, в яких зазначено, що ОСОБА_1 відвідувала ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» 01.08.2025, мета питання по справі, 08.08.2025 поспілкуватися, 14.08.2025 поспілкуватися, 26.09.2025 поспілкуватися по справі, 01.10.2025 розірвання договору. (а.с.58-62)

З роздруківки скріншотів листування ОСОБА_1 з юристом ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» доданої доіпозовної заяви вбачається, що позивач надав юристу частину інформації для виконання договору. Сторони обговорювали порядок оплати договору, час зустрічей для консультацій. В даній переписці міститься повідомлення від 01.10.2025, в якому ОСОБА_1 зазначає, що вона підписала акт про розірвання договору (направила його фото) та просила надати їй відповідь на цю заяву та акт виконаних робіт протягом 7 днів. ОСОБА_1 неодноразово нагадувала ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» про те, щоб їй надали відповідь на заяву від 01.10.2025, і лише 09.12.2025 їй було повідомлено, що відповідь на заяву буде направлено на її адресу, вказану в договорі.(а.с.23-26)

Суд вважає наявні в матеріалах справи скріншоти листування у месенджері «Viber» належними, допустимими та достовірними доказами з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, вирішуючи питання щодо використання електронних доказів у справі, зазначила таке: «Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».

Аналогічні процесуальні положення закріплені в частині третій статті 100 ЦПК України та пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України.

Отже, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» не виключає можливості використання електронних доказів, які не є електронними документами у розумінні цього Закону, без кваліфікованого електронного підпису, якщо такі докази у сукупності з іншими матеріалами справи дають змогу встановити відповідні обставини.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09 січня 2026 року у справі № 751/4083/24.

Судом встановлено, що листування велося між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця», і його зміст стосувався укладеного між сторонами договору. Сторони у справі не заперечували факт ведення даного листування.

Скріншоти у цій справі не використовуються як самостійний електронний доказ, оцінюються разом з іншими доказами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Судом встановлено, що в п.2.4.4 договору №В-29072502 від 29.07.2025 сторони погодили, що замовник має право відмовитися від виконання цього договору, письмово повідомивши про це виконавця і сплативши виконавцю вартість фактично наданих за цим договором послуг.

Позивач ОСОБА_1 01.10.2025 подала на ім`я відповідача заяву про розірвання договору про надання юридичних послуг з останім. У заяві зазначила, що вона не отримала жодної юридичної допомоги від відповідача. При цьому, позивач сплатила повну вартість замовлених послуг, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 29.07.2025 на суму 8 500 грн. та від 19.08.2025 на суму 8 500 грн. Отже, відповідно до п.2.4.4 договору №В-29072502 від 29.07.2025 позивач мала право ініціювати таку відмову.

Відповідач у листі від 16.12.2025 за №16122501 не прийняв таку відмову позивача, як факт розірвання договору, та відмовився повертати сплачені позивачем кошти, обгрунтовуючи це тим, що надав позивачу всі послуги передбачені договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір №В-29072502 від 29.07.2025 про надання юридичних послуг, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» підлягає розірванню з 01.10.2025., відповідно до п.2.4.4 даного договору.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 17 000 грн, сплачених позивачем на виконання умов договору, суд дійшов такого висновку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Отже, зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв`язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, як результат їх трансформації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20) зазначено, що «відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України».

Зазначена позиція також викладена в постанові Верховного Суду у справі №554/8389/21 від 25 вересня 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у повному обсязі виконала свої зобов`язання за договором про надання юридичних послуг №В-29072502 від 29.07.2025 перед ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» та сплатила плату за юридичні послуги в повному обсязі в сумі 17 000 грн.

За умовами договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику наступні юридичні послуги: проект позовної заяви до суду; проект клопотання (за необхідності); юридичний супровід з питання підготовки та подачі позовної заяви до суду; юридичні консультації з вищевказаних питань (п.1.2). У вартість юридичних послуг у п.4.2 договору включено: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів і відомостей, наданих замовником, підбір нормативно-правових актів, необхідних для складання документа (-ів), що становить 50% від вартості, зазначеної в п.4.1. (п.4.2)

Відповідно до п.3.1 дговору, послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акта про надання юридичних послуг.

Судом встановлено, що вказаний договір було розірвано в установленому договором порядку 01.10.2025, у зв`язку з відмовою замовника від договору. До розірвання даного договору замовник не отримав жодних послуг, передбачених договором.

Станом на 01.10.2025 сторони не підписали такий акт, що свідчить про те, що послуги за договором фактично не надані.

Суд також звертає увагу на те, що в листуванні в месенджені "Viber" позивач 01.10.2025 повідомила відповідача про те, що підписала заяву про розірвання договру та просила надати їй акт виконаних робіт протягм 7 днів.

Проте відповідач жодним чином не відреагував на дану вимогу, та надав акт виконаних робіт лише в кінці грудня 2025 року, зазначивши у ньому послуги, які були надані пілся розірвання договору.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять докази того, що ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» надавало позивачу юридичні консультації з питань підготовки позовної заяви та клопотання, а також здійснювало правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів і відомостей, наданих замовником, підбір нормативно-правових актів, необхідних для складання документів до 01.10.2025.

Наявність у переписці в месенджері «Viber» повідомлень, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та юрист ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» погоджували час зустрічей для проведення консультацій, а також факт відвідування позивачем офісу ТОВ «ЮК «Лігал ЛТД Вінниця» не свідчить про те, що ОСОБА_1 під час даних візитів дійсно отримувала юридичну консультацію. (а.с.58-62)

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд зазначає, що в даній справі саме відповідач, у випадку належного виконання умов договору, має можливість надати відповідні докази цього, оскільки позивач у такому випадку позбавлена об`єктивної можливості надати докази невиконання умов договору, оскільки відсутність отриманої послуги у вигляді консультації свідчить про відсутність доказів на підтвердження її надання.

Інша частина послуг проекти позовної заяви були отримані позивачем лише 23.12.2025, тобто майже через два місяці з дати розірвання договору, а тому ОСОБА_1 не зобов`язана сплачувати за вчинення відповідачем дій після розірвання договору, а відмова відповідача в поверненні коштів за неотримані позивачем послуги є неправомірною.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не отримала жодних послуг, передбачених договором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача на підставі пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України слід стягнути 17 000 грн. коштів, отриманих на підставі договору №В-29072502 від 29.07.2025, який було розірвано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивачі були звільнені від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 129,92? грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15, 16, 525, 526, 530, 626, 627, 655, 65611, 13, 16, 202, 627, 629, 638, 638, 651, 653, 907, 1212 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Вінниця» про захист прав споживачів задовольнити.

Визнати договір про надання юридичних послуг №В-29072502 від 29.07.2025, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Вінниця» розірваним з 01.10.2025.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Вінниця» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 17 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Вінниця» на користь держави судовий збір в розмірі 2 129,92? грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , 2638318887, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Вінниця», код ЄДРПОУ 45433248, місцезнаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. Соборна, 70.

Суддя