Рішення № 138224408, 14.07.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 136/39/26

Провадження №2/149/710/26

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олійника І. В.,

за участі секретаря Янюк А. Й.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Споживчий центр" пред`явлено позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст заявлених вимог

Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримав кредит, який зобов`язався повернути, а також сплатити проценти та, в разі порушення, неустойку. У порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та допустив заборгованість у розмірі 65700 грн, які позивач просить стягнути, разом із судовими витратами по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Рух справи та процесуальні дії

Ухвалою суду від 24.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 12.03.2026 суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Позиція учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно позовної заяви просить розглянути справу за його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Про дату, час і місце судового засідання повідомлено належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом

04.06.2025 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 04.06.2025-100002628 (далі - Договір) за умовами якого відповідач отримав, шляхом переказу на належний йому електронний платіжний засіб, кредит у розмірі 18000 грн строком 214 днів тобто до 03.01.2026, із фіксованою процентною ставкою 1 % в день, комісією -20% від суми кредиту (3600 грн), неустойкою 180 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Договором про надання послуг з переказу коштів №ФКП-2024/01-2 від 04.01.2024 укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», листом ТОВ «УПР» від 07.01.2026 підтверджено переказ коштів у розмірі 18000 грн 05.06.2025 на картку реквізити котрої вказані у договорі № 04.06.2025-100002628.

Згідно довідки-розрахунку заборгованість відповідача за Договором на 03.01.2026 становить 66960 грн, з яких: 18000 грн - основний борг; 36360 грн проценти, комісія 3600 грн, неустойка 9000 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.ст. 1048, 1054 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Як встановлено судом з досліджених доказів, відповідач отримавши кредит, взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав та допустив заборгованість у розмірі 66960 грн, з яких: 18000 грн - основний борг; 36360 грн проценти, комісія 3600 грн, неустойка 9000 грн.

Разом з тим, неустойка у розмірі 9000 грн стягненню не підлягає.

Так, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки в Україні введено та діє воєнний стан, нарахована позивачем неустойка не підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням заявлених вимог про стягнення процентів у розмірі 35100 грн, відсутністю підстав для стягнення неустойки у розмірі 9000 грн, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 56700 грн, з яких: основний борг 18000 грн, проценти 35100 грн, комісія 3600 грн.

Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2299,24 (2662,40 грн (сума судового збору, сплаченого за подання позовної заяви)/65700 грн (ціна позову) х 56700 грн (розмір позовних вимог, який підлягає до задоволення) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 04.06.2025-100002628 від 04.06.2025 у розмірі 56700 (п`ятдесят шість тисяч сімсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" судові витрати - судовий збір у розмірі 2299,24 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення 15.07.2026.

сторони:

позивач: ТОВ "Споживчий центр", код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ігор ОЛІЙНИК