Рішення № 138223073, 14.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/20000/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Шевченка Т.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Оліградського М.В. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Шевченка Т.М. звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 15.04.2025 року у справі № 758/1060/24 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.01.2024 до досягнення дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа, виданого Подільським районним судом м. Києва, головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабенко О.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_12, а також 10.10.2025 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої, з ОСОБА_1 проводиться щомісячне утримання з усіх видів заробітку(доходу), що належить до виплати боржнику після відрахування податків, в розмірі 50% до повного погашення заборгованості.

Позивач посилається на те, що його середньомісячний дохід за 2025 рік у порівнянні з 2023-2024 роками зменшився. Окрім того, дружина ОСОБА_1 не працює оскільки займається вихованням дитини, відповідно сама потребує утримання з дитиною. Таким чином, зміна сімейного стану позивача, народження дитини у другому шлюбі, знаходження на утриманні непрацюючих батьків є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів, хоча і матеріальний стан позивача теж змінився у бік зменшення.

Також позивач зазначає, що щомісячно віддає близько 47 000 грн на утримання доньки від першого шлюбу, і в той же час на цю ж суму утримує себе та ще 4-х осіб, що в даному випадку є непропорційним та несправедливим, і створює для Позивача надмірний тягар. При цьому, після розлучення із першою дружиною постійно приділяв увагу своїй доньці та утримував її, купував речі, оплачував гуртки, харчування у школі, оплачував медичне страхування для дитини та всіляко фінансово допомагав.

У даному ж випадку позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього з 1/4 до 1/6 частки усіх видів доходів платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Також, у зв`язку з надмірним фінансовим навантаженням на позивача у зв`язку з відрахуванням заборгованості зі сплати аліментів, позивач просить зменшити розмір щомісячних відрахувань (аліментів) із заробітної плати на погашення заборгованості зі сплати аліментів з 50% до 40%.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 19.12.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.03.2026 року до суду надійшов відзив відповідача в особі представника - адвоката Оліградського М.В., у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15.04.2025 року у справі № 758/1060/24 присуджено стягнення аліментів починаючи з 29.01.2024, відповідно у ОСОБА_1 станом на жовтень 2025 була наявна заборгованість по сплаті аліментів за період з 29.01.2024 по 01.10.2025. З врахуванням наявної заборгованості з ОСОБА_1 проводиться щомісячне утримання з заробітної плати в розмірі 50% до повного погашення заборгованості, що кореспондується із вимогами закону (ч. 2 та 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Сторона відповідача посилається на те, що народження у позивача дитини у другому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Позивач, будучи військовослужбовцем щомісяця отримує заробітну плату від 95 000 тисяч гривень і більше, що є більш ніж достатнім матеріальним забезпеченням, враховуючи, що з 1 січня 2026 року в Україні, згідно із ст. 8 Закону про Державний бюджет на 2026 рік, мінімальна заробітна плата встановлена на рівні 8 647 грн на місяць. ОСОБА_1 з 2016 користується 75% знижкою на комунальні послуги, безкоштовні ліки, безоплатне зубопротезування, пільговий проїзд, першочергове обслуговування в медзакладах та отримання житла, як учасник бойових дій, що гарантовано Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У власності позивача є земельна ділянка в Київській області, Броварський район, площею 0,10га, кадастровий номер 3221280403:03:004:0014, також у власності відповідача є автомобіль Шкода Кодіак, д.н.з. НОМЕР_1 , який був придбаний відповідачем на початку 2023 р.

Також сторона відповідача вважає необґрунтованими належними доказами доводи позивача про те, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки - ОСОБА_4 1961р.н., який є інвалідом 2-ї групи, та ОСОБА_5 1961 р.н., яка є непрацюючою пенсіонеркою з 2012 року. Звернуто увагу на те, що у батьків позивача є троє дітей, а саме: ОСОБА_6 , проживає у місті Бердичів, Житомирська область (30 км від батьків), ОСОБА_7 , проживає у військовому містечку АДРЕСА_1 , поруч із батьками (3 хвилини ходу від батьків), яка працює у Військовій частині НОМЕР_2 , що знаходиться в АДРЕСА_1 . Крім того, батьки позивача - військові пенсіонери, які і надалі працюють у військовій частині НОМЕР_2 , що знаходиться в АДРЕСА_1 . Також у власності батьків позивача є трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_2 та земельні ділянки, які передані в оренду.

Також, сторона відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 , проживає з дружиною та сином у службовій квартирі за АДРЕСА_3 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 Головного управління розвідки, що знаходиться в АДРЕСА_4 . Відповідач ОСОБА_2 працювала/проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та отримувала щомісяця грошове забезпечення від 30 000 грн і більше, однак у серпні 2025 ОСОБА_2 була звільнена з військової служби. Отже, матеріальний стан відповідача з серпня 2025 року погіршився. ОСОБА_2 та донька сторін ОСОБА_3 не мають у власності рухомого та нерухомого майна

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано.

У сторін по справі народилась донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15.04.2025 року у справі № 758/1060/24 задоволено позов ОСОБА_2 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.01.2024 до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Київського апеляційного суду від 25.07.2025 року у справі № 758/1060/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 15.04.2025 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.09.2025 року у справі № 758/1060/24 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15.04.2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25.07.2025 року.

10.10.2025 року головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабенко О.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_12 щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 відповідно до виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва № 758/1060/24, виданого 26.09.2025 року.

Також, 10.10.2025 року головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабенко О.О. винесено постанову у ВП № НОМЕР_12 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_1 , у якій визначено проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику після відрахування податків, в розмірі 50% до повного погашення заборгованості, яку з 29.01.2025 нараховувати згідно заробітної плати боржника, а надалі в розмірі 1/4 частини щомісячно на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше встановленого Сімейним кодексом України, а саме: не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.

З досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу зміни (зменшення) раніше встановленого судом розміру аліментів на утримання спільної доньки сторін - ОСОБА_3 та зменшення розміру щомісячних відрахувань (аліментів) із заробітної плати на погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 Сімейного Кодексу України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями статті 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В частині першій статті 192 Сімейного Кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі

№ 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів позивачу належить доводити обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 182 СК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 2025 році у порівнянні з 2023-2024 роками змінилось його матеріальне становище, сімейний стан, народилась у другому шлюбі дитина, а також на його утримання перебувають непрацюючі батьки.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 25.03.2024 року № 222/4/162/349/1777 за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року дохід ОСОБА_1 склав 629 185 грн.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 05.12.2025 року № 222/1/4/162/373/2447 за період з червня 2025 року по листопад 2025 року дохід ОСОБА_1 склав 571 527,94 грн.

Суд зауважує, що позивачем не представлено належних доказів, які б підтверджували його дохід за 2023, 2024 та 2025 роки, натомість надано довідки про дохід, отриманий позивачем за певні періоди 2023, 2024 та 2025 років. Такі докази унеможливлюють надання об`єктивної оцінки зміни матеріального становища позивача.

Крім того, суд зауважує, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15.04.2025 року у справі № 758/1060/24 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу). Відтак, у випадку зміни (зменшення) заробітку (доходу) позивача відповідно зменшується і розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Судом враховано зміни у сімейному стані позивача, зокрема 24.04.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син - ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 28.05.2021 року по справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), відповідно до якої зміна сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не

є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Також, як вбачається зі Свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 14.12.1990 року, батьками ОСОБА_1 є батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 .

Згідно витягів з Реєстру територіальної громади ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки про заробітку плату військової частини НОМЕР_2 № 68 від 24.04.2026 року загальна сума доходу ОСОБА_4 за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року становить 104 531,76 грн.

Відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 920494 ОСОБА_4 має другу групу інвалідності з 28.08.2017 року.

ОСОБА_5 є пенсіонером з 26.03.2012 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_9 .

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини щодо утримання позивачем непрацездатних батьків, зокрема вони не проживають разом з позивачем, не ведуть з ним спільний побут, в матеріалах справах відсутні докази понесення позивачем витрат на утримання батьків, придбання для них ліків, оплату житлово-комунальних послуг за місцем їх проживання, тощо. Більше того, батько позивача - ОСОБА_4 працює та отримує дохід, при цьому позивачем не доведено те, що такого доходу не достатньо і батьки потребують додаткового утримання від нього.

Також суд бере до уваги зміну у 2025 році матеріального стану стягувача - відповідача ОСОБА_2 , яка відповідно до наказу військової частини НОМЕР_5 № 112 від 11.08.2025 року була звільнена з військової служби.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мають у власності нерухомого майна.

Враховуючи викладене, а також відсутність належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального стану позивача та інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про зменшення розміру щомісячних відрахувань (аліментів) із заробітної плати на погашення заборгованості зі сплати аліментів з 50% до 40%, то судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Водночас статтею 197 Сімейного Кодексу України визначено, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Суд встановив, що з урахуванням наявної у позивача заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла за період з 29.01.2024 року по 01.10.2025 року (за час судового розгляду справи № 758/1060/24) відповідно до постанови Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10.10.2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_12 з ОСОБА_1 проводиться щомісячне утримання з заробітної плати в розмірі 50% до повного погашення заборгованості, що відповідає положенням ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 цієї ж статті містить вичерпний перелік способів захисту цивільних прав. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту у даному випадку було б звернення позивача до суду із вимогою відстрочити або розстрочити сплату наявної заборгованості за аліментами, однак позивач просить зменшити розмір щомісячних відрахувань (аліментів) із заробітної плати на погашення заборгованості зі сплати аліментів, що не відповідає закону та визнається судом неналежним способом захисту. Зазначена обставина є самостійною підставою для відмови в позові у цій частині.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, то слід відмовити позивачу у стягненні з відповідача судових витрат, які складаються із витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса місцезнаходження: 04208, місто Київ, проспект Гонгадзе, 5Б, ЄДРПОУ 34482497.

Суддя Я.К. Левицька