Рішення № 138223043, 15.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6912/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Якимець О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 21.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 817763646.

У позові зазначається, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2QN82.

В обґрунтування позову вказується, що перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет:

- перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua;

- зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет позичальника;

- за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання;

- пройшов належну перевірку (верифікацію);

- ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору;

- отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору;

- надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Як зауважується у позові, при укладенні кредитного договору:

- відповідач діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно- телекомунікаційній системі первісного кредитора. Порядок дій відповідача підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора

- первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій первісного кредитора. Первісний кредитор перед тим як погоджувати Заявку, не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачу.

При цьому, у позові звертається увага на те, що одночасно з підписанням кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Позивач стверджує, що згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та надав відповідачу 5 050,00 грн, шляхом перерахування через банк провайдер, та в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 14 500,00 грн.

У позові вказується, що 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до вказаного договору укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 підписали Реєстр прав вимоги № 131 від 27.04.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Також, у позові стверджується, що 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОФ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОФ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

У позові наголошується, що 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/2025-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Акцентується, що відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу № 11/07/2025-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 54 024,62 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 54 024,62 грн яка складається з: 14 499,11 грн - заборгованість по тілу кредиту; 39 525,51 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

11.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав обставини укладення 21.01.2021 кредитного договору № 817763646, перерахування йому коштів у сумі 14 500,00 грн, здійснення ним на користь первісного кредитора платежів 19.02.2021 - 3 265,00 грн та 09.04.2021 - 5,00 грн (а всього 3 270,00 грн), а також факт послідовного відступлення права вимоги позивачу.

Водночас відповідач заперечував проти позову в частині стягнення процентів у розмірі 39 525,51 грн. В обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що строк кредитування (30 календарних днів) сплинув 21.02.2021, а заявлені до стягнення проценти нараховані за період поза межами строку кредитування.

13.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на пункт 4.3 кредитного договору, за яким проценти, нараховані після закінчення строку кредитування за ставкою, визначеною в пункті 1.7.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, а отже, на думку позивача, узгоджений сторонами розмір таких процентів підлягає стягненню.

Відповідач, у свою чергу, подав заперечення від 15.05.2026, підтримавши доводи відзиву.

04 травня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у справі.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

До позовної заяви долучено роздруківку Договору № 817763646 від 21.01.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, на суму 5 050,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 1.2 договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»).

За пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Положеннями пункту 1.4.1 Договору, зазначено, виключно протягом строку, визначеного пунктом 1.2. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтної процентною ставкою в розмірі 354,05 відсотків річних, що становить 0,97 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним.

За пунктом 1.4.2. Договору, за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 480,10 процентів річних, що становить 1,32 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 1.6. договору основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Відповідно до пункту 1.7 Договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пункт 1.7.1. Договору); з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.7.2. Договору).

Згідно графіку розрахунків, що є Додатком №1, орієнтовна загальна вартість кредиту за дисконтною ставною складає 6 519,70 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 469,70 грн та суму кредиту в розмірі 5 050,00 грн.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитний договір № 817763646 від 21.01.2021 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV2QN82.

25.01.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору № 817763646 від 21.01.2021, відповідно до умов якої відповідачу збільшено суму кредиту на суму 1 000,00 грн.

Згідно графіку розрахунку, що є Додатком № 1 до Додаткової угоди до Договору № 817763646 від 21.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу 20.02.2021, тіло кредиту становить 6 050,00 грн, проценти за користування кредитом 1 721,90 грн, загальна вартість кредиту складає 7 771,90 грн

26.01.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору № 817763646 від 21.01.2021, відповідно до умов якої відповідачу збільшено суму кредиту на суму 1 000,00 грн.

Згідно графіку розрахунку, що є Додатком № 1 до Додаткової угоди до Договору № 817763646 від 21.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу 20.02.2021, тіло кредиту становить 7 050,00 грн, проценти за користування кредитом 1 964,40 грн, загальна вартість кредиту складає 9 014,40 грн.

29.01.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору № 817763646 від 21.01.2021, відповідно до умов якої відповідачу збільшено суму кредиту на суму 2 000,00 грн.

Згідно графіку розрахунку, що є Додатком № 1 до Додаткової угоди до Договору № 817763646 від 21.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу 20.02.2021, тіло кредиту становить 9 050,00 грн, проценти за користування кредитом 2 391,20 грн, загальна вартість кредиту складає 11 441,20 грн.

31.01.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору № 817763646 від 21.01.2021, відповідно до умов якої відповідачу збільшено суму кредиту на суму 3 200,00 грн.

Згідно графіку розрахунку, що є Додатком № 1 до Додаткової угоди до Договору № 817763646 від 21.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу 20.02.2021, тіло кредиту становить 12 250,00 грн, проценти за користування кредитом 3 012,00 грн, загальна вартість кредиту складає 15 262,00 грн.

02.02.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору № 817763646 від 21.01.2021, відповідно до умов якої відповідачу збільшено суму кредиту на суму 2 250,00 грн.

Згідно графіку розрахунку, що є Додатком № 1 до Додаткової угоди до Договору № 817763646 від 21.01.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу 20.02.2021, тіло кредиту становить 14 500,00 грн, проценти за користування кредитом 3 404,76 грн, загальна вартість кредиту складає 17 904,76 грн.

Як вбачається із копії платіжних доручень № af5ca996-cec2-4318-9dd0-729a7b325b58 від 25.01.2021, № 280c7e8b-b7ef-4631-a3cc-55a66a31932d від 02.02.2021, № 2473f0d4-56e7-40ef-a947-698d244b5dd7 від 31.01.2021, № 01743712-a6f6-4a5c-b90a-fb13187b3709 від 29.01.2021, № c4ce7829-9fea-4038-a065-bc64c8115d46 від 21.01.2021, № dbe4dcf3-d54a-4949-a453-7ec3c6255141 від 26.01.2021, відповідач отримав кредитні кошти в загальному розмірі 14 500,00 грн, згідно кредитного договору № 817763646 від 21.01.2021.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Зі змісту долученого витягу з реєстру прав вимоги № 131 від 27.04.2021 вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 817763646 від 21.01.2021, на загальну суму заборгованості 36 683,66 грн, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

В матеріалах справи міститься витяг з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023, зі змісту якого вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 817763646 від 21.01.2021, на загальну суму заборгованості 54 024,62 грн, перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 817763646 від 21.01.2021, на загальну суму заборгованості 54 024,62 грн, перейшло до ТОВ «ФК «Ейс».

Зі змісту підготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 817763646 від 21.01.2021, заборгованість ОСОБА_1 за період з 21.01.2021 по 27.04.2021, становить 36 683,66 грн, з яких 14 499,11,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 22 184,55 грн - заборгованість за відсотками;

19.02.2021 позичальником було проведено оплату 0,89 грн за тілом кредиту та 3 264,11 грн за відсотками.

09.04.2021 позичальником було проведено оплату 3 264,11 грн за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 817763646 від 21.01.2021 підготовленого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за період з 27.04.2021 по 31.08.2023, становить 54 024,62 грн, яка складається з: 14 499,11 грн - заборгованість по тілу кредиту; 39 525,51 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

Як вбачається з виписки з особового рахунка за кредитним договором № 817763646 від 21.01.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 складає 54 024,62 грн, яка складається з: 14 499,11 грн - заборгованість по тілу кредиту; 39 525,51 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог позивачем також до матеріалів позовної заяви долучено копії: Алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів; паспорту споживчого кредиту до договору № 817763646 від 21.01.2021; Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; заявки на отримання грошових коштів в кредит від 21.01.2021, яка містить персональні дані ОСОБА_1 , в т.ч. номер телефону НОМЕР_1 ; Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO»; письмових пояснень ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; Додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; Додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; Додаткової угоди № 31 від 31.12.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; Додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 131 від 27.04.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; додатку № 2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020; додатку № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (див. постанову Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено за допомогою одноразового ідентифікатора електронним підписом.

Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсним.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) /ст. 610 ЦК України/.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою , третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розмір заборгованості за тілом кредиту 14 499,11 грн підтверджується розрахунками заборгованості, витягами з реєстрів прав вимоги, випискою з особового рахунку та визнається відповідачем. Доказів повернення цієї суми відповідач не надав.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 499,11 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» в частині стягнення відсотків за договором кредиту суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів за користування коштами, розмір яких встановлюється договором.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення.

Зі змісту наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що заявлені до стягнення проценти в розмірі 39 525,51 грн нараховані за період поза межами 30-денного строку кредитування, тоді як проценти, нараховані в межах строку кредитування, були погашені платежем відповідача 19.02.2021. Доказів продовження (пролонгації) строку кредитування, складення та доведення до відповідача оновлених графіків платежів матеріали справи не містять.

Доводи позивача про те, що пункт 4.3 кредитного договору надає право стягнути проценти, нараховані поза межами строку кредитування за договірною ставкою, як проценти в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, суд відхиляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначення в договорі того, що нараховані після закінчення строку кредитування проценти за договірною ставкою є процентами за статтею 625 ЦК України, не змінює їх дійсної правової природи як плати за користування кредитом, право на нарахування якої припиняється зі спливом строку кредитування.

При цьому суд враховує, що позивач не заявляв до стягнення й не надав розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі, визначеному частиною другою статті 625 ЦК України; заявлена до стягнення сума 39 525,51 грн є саме договірними процентами за користування кредитом, нарахованими поза межами строку кредитування.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення процентів у розмірі 39 525,51 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 718,85 грн (2 662,40 / 100 х 27), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 року між позивачем та адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено договір № 20/08/25-01 про надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що відповідно до укладеної угоди адвокат надає позивачу правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором. За надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар винагороду).

На підтвердження розміру судових витрат позивачем, договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, додаткову угоду № 25770916432 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.08.2025 згідно договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025 на суму 7 000,00 грн.

Разом з тим, у відзиві відповідач вказував, що витрати на правничу допомогу документально не підтверджені (відсутні докази фактичної сплати) та не є співмірними зі складністю типової справи.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, часткового задоволення судом позовних вимог, враховуючи, складання заяв по суті у цій справі; з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2 000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 499 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 718 (сімсот вісімнадцять) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. І. Якимець