Рішення № 138222745, 15.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:766/6551/25

Провадження №: 2/755/298/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Олешківський відділ ДВС у Херсонському районі Херсонської області ПМУМЮ (м. Одеса) про звільнення від сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить суд: звільнити її від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , для утримання недієздатного ОСОБА_3 , за рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11.11.2021, зміненого (скасованого) 18.01.2022 постановою Херсонського апеляційного суду у справі № 664/1858/21; вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є донькою ОСОБА_3 . Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12.04.2017 у справі № 664/2724/16-ц ОСОБА_3 визнано недієздатним та призначено його опікуном ОСОБА_2 . Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11.11.2021, зміненим (скасованим) 18.01.2022 постановою Херсонського апеляційного суду у справі № 664/1858/21 стягнуто з позивачки на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання її непрацездатного батька ОСОБА_3 протягом всього строку його інвалідності, у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. 05.06.2024 державним виконавцем Олешківського ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 по примусовому виконанню виконавчого листа № 664/1858/21 від 18.01.2022 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання недієздатного ОСОБА_3 .

04.04.2025 Відділом соціального захисту населення Виноградівської сільської ради надано інформацію, що станом на 01.04.2025 згідно з реєстром територіальної громади громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зареєстровані як мешканці Виноградівської територіальної громади. В той же час, з 24.02.2022 територія Виноградівської територіальної громади перебуває в тимчасовій окупації, а тому провести перевірку архівів громади та переконатись, що ОСОБА_2 виконує свої обов`язки опікуна неможливо.

04.04.2025 Олешківською міською військовою адміністрацією Херсонського району Херсонської області надано інформацію про те, що ОСОБА_3 зареєстрований у с. Великі Копані, Херсонського району, Херсонської області, що належить до Великокопанівської сільської територіальної громади. Дані про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 в реєстрі відсутні.

Водночас, за інформацією наданою Великокопанівською сільською військовою адміністрацією Херсонського району, Херсонської області 17.04.2025 відомості про фактичне місцеперебування ОСОБА_3 відсутні.

При цьому, згідно з Інформацією наданою ХРУП ГУНП в Херсонській області від 03.02.2025, станом на 01.01.2025 опікун ОСОБА_2 мешкає в м. Києві та, відповідно, отримує аліментні кошти на утримання свого підопічного, який залишився на тимчасово окупованій території.

Таким чином, місцезнаходження підопічного ОСОБА_3 , який не є внутрішньо переміщеною особою, залишається невизначеним, а відтак аліменти, які сплачує позивачка на його утримання за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 не витрачаються за своїм цільовим призначенням особою, яка їх отримує, тобто опікуном ОСОБА_2 .

Оскільки підопічний ОСОБА_3 від початку повномасштабного вторгнення та на момент подання позову перебуває на тимчасово окупованій території та його фактичне місце проживання в Україні не може бути підтверджено, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин та відносин щодо опікунства над недієздатною особою, позивачка вважає, що є необхідність захисту її порушених прав шляхом звільнення від сплати аліментів.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.06.2025 дану цивільну справу направлено за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.08.2025 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки.

Представник позивача та третя особа копію вказаної ухвали суду отримали 04.08.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем отримано не було, а конверт повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву. Позивачкою додаткових пояснень та доказів також до суду подано не було.

Таким чином, суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12.04.2017 у справі № 664/2724/16-ц, заяву ОСОБА_2 про визнання недієздатним ОСОБА_3 та призначення опікуна задоволено та визнано ОСОБА_3 недієздатним та встановлено над ним опіку, призначено опікуном ОСОБА_2 (а.с.19).

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11.11.2021 у справі № 664/1858/21, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (а.с.20-21).

Постановою Херсонського апеляційного суду від 18.01.2022 у справі № 664/1858/21, рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11.11.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов адвоката Паламарчука Василя Васильовича, діючого як представник ОСОБА_2 , діючого від імені та в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання її непрацездатного батька ОСОБА_3 протягом всього строку його інвалідності у розмірі 1/8 частки з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно (а.с.22-26).

30.01.2024 Херсонським міським судом Херсонської області видано виконавчий лист № 664/1858/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання її непрацездатного батька ОСОБА_3 протягом всього строку його інвалідності у розмірі 1/8 частки з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно (а.с.8-9).

27.05.2024 ОСОБА_2 звернувся до Олешківського відділу ДВС у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по справі № 664/1858/21 виданого Херсонським міським судом Херсонської області 30.01.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання її непрацездатного батька ОСОБА_3 протягом всього строку його інвалідності у розмірі 1/8 частки з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно (а.с.7).

05.06.2024 головним державним виконавцем Олешківського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 664/1858/21 виданого 18.01.2022 Херсонським міським судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання її непрацездатного батька ОСОБА_3 протягом всього строку його інвалідності у розмірі 1/8 частки з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно (а.с.17-18).

Згідно відповіді з Відділення поліції № 2 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 126/36.2/01-25 від 03.02.2025 повідомлено, що станом на 01.01.2025, згідно з наявними відомостями ОСОБА_4 мешкає в м. Києві. В той же час, у відділенні поліції № 2 (м. Олешки) ХРУП ГУНП в Херсонській області відсутні правові підстави для надання персональних даних стосовно ОСОБА_5 (а.с.29).

Згідно відповіді з Відділу соціального захисту населення Виноградівської сільської ради № 24/25 від 04.04.2025, повідомлено, що станом на 01.04.2025 згідно реєстру територіальної громади громадяни ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зареєстровані як мешканці Виноградівської територіальної громади. З 24.02.2022 територія Виноградівської сільської територіальної громади перебуває в тимчасовій окупації та віднесена до розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами). Провести перевірку архівів Виноградівської сільської ради, які залишилися на окупованій території та виконання опікуном ОСОБА_2 своїх обов`язків відповідно до статті 67 ЦК України, неможливо (а.с.27).

Згідно відповіді з Олешківської міської військової адміністрації №1160/04-20/25 від 04.04.2025, повідомлено, що Олешківська міська територіальна громада Херсонського району Херсонської області з 24.02.2022 по теперішній час є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. За даними Реєстру територіальної громади, зазначені в запиті особи не значаться зареєстрованими в Олешківській міській територіальній громаді. Згідно з інформацією, яка наявна в Реєстрі, гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зареєстрований у с. Великі Копані Херсонського району Херсонської області. Гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зареєстрована в с. Виноградове Херсонського району Херсонської області. Дані про зареєстроване місце проживання гр. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в Реєстрі відсутні. У запиті міститься інформація про проживання ОСОБА_6 в с. Мирне, яке належить до адміністративно-територіальної одиниці Виноградівської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області. Згідно з рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12.04.2017 в справі № 664/2724/16-ц про визнання ОСОБА_2 недієздатною особою та призначення їй опікуна, висновок щодо призначення опікуном ОСОБА_2 надав виконавчий комітет Брилівської селищної ради від 30.11.2016 № 183. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області» смт Брилівка увійшло до складу Виноградівської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області. З урахуванням вищевикладеного, у зв`язку з тим, що зазначені в запиті особи не є мешканцями Олешківської міської територіальної громади, здійснення перевірки виконання опікунських обов`язків гр. ОСОБА_2 не належить до компетенції органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Олешківської міської ради (а.с.28).

Згідно відповіді Великокопанівської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області № 04-561 від 17.04.2025, повідомлено, що інформація стосовно фактичного місця перебування та дійсного місця проживання за місцем реєстрації в с. Великі Копані, Херсонського району, Херсонської області громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня (а.с.30).

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до статті 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Як роз`яснено у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст.204 СК).

Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки (частина 1 статті 204 СК України).

Згідно з частиною 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, позивачкою до суду не надано жодного належного та достатнього доказу на підтвердження доводів щодо того, що отримані аліменти відповідачем не витрачаються за своїм цільовим призначенням. Надані суду відповіді з органів державної влади, щодо відсутності інформації про місце проживання відповідача та батька позивача, не свідчать про те, що відповідач не здійснює належного догляду за батьком позивачки, на утримання якого позивачкою сплачуються аліменти. Крім того, відсутні і відомості того, що відповідач, станом на день розгляду даної справи, не є опікуном батька позивачки.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, беручи до уваги надані суду докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Олешківський відділ ДВС у Херсонському районі Херсонської області ПМУМЮ (м. Одеса) про звільнення від сплати аліментів.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат, у порядку статті 141 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202, 204 СК України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 273, 274, 354, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа: Олешківський відділ ДВС у Херсонському районі Херсонської області ПМУМЮ (м. Одеса) (код в ЄДРПОУ: 34988236, вул. Генерала Петрова, 42, м. Одеса) про звільнення від сплати аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: