Рішення № 138222319, 13.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/486/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Гвоздик А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає

позивач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубова",

про припинення права оренди земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Олійник І.А., заступник начальника відділу Черкаської обласної прокуратури, посвідчення від 23.10.2021 №065683,

від позивача - участі не брали,

від відповідача - участі не брали.

08.04.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області з вимогою припинити товариству з обмеженою відповідальністю "Дубова" (далі - ТОВ "Дубова") право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 7124385600:02:000:0710 площею 3, 4356 га, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 11.07.2017, номер запису - 21417508.

Ухвалою від 13.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 14.05.2026 о 15:15. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

Суд враховує, що копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 13.04.2026.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановив для відповідача строк - не більше п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Отже строк для подання відзиву відповідачем сплив 28.04.2026, проте відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов суду не надав.

17.04.2026 позивач подав заяву про здійснення розгляду справи без участі його представника, в якій зазначив вимогу про задоволення позову.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 14.05.2026 суд на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на сім днів та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.06.2026 о 15:15.

У судовому засіданні 15.06.2026 суд заслухав вступне слова прокурора, закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 15.06.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.07.2026 о 12:30.

У судовому засіданні 13.07.2026 суд заслухав виступ прокурора у судових дебатах.

Прокурор позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні участі не брали, про дату та час розгляду справи належно повідомлені, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (копій ухвал суду від 15.06.2026) до їх електронних кабінетів.

Суд також бере до уваги подану позивачем заяву про розгляд справи без участі його представника.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Іванівської сільської ради Уманського району Косолапом В.І. 11.07.2017 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124385600:02:000:0710 площею 3,4356 га, для ведення товарного сільськогосподарського товариства, що розташована в адміністративних межах Вільшанослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області. Підставою для державної реєстрації вказаного речового права зазначено Державний акт на право приватної власності на землю від 06.06.2002, серія та номер: ІІ-ЧР № 033600, виданий на підставі рішення сесії Вільшанослобідської сільської ради народних депутатів від 30.05.2002 № 2-1. Разом з цим, ОСОБА_1 є громадянином російської федерації. Вказане підтверджується інформацією Управління Державної міграційної служби України від 23.10.2024 № 6.5-12026/6-24, 7101.3-2215/71.1-23 та даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ "Дубова" на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.01.2012 б/н, з урахуванням додаткової угоди від 03.01.2017, терміном на 15 років, з правом пролонгації. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 отриману у власність земельну ділянку добровільно упродовж встановленого ст. 81 ЗК України річного строку не відчужив, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду, у порядку передбаченому ч. 4 ст. 145 ЗК України.

Вказане стало підставою для звернення Уманської окружної прокуратури до Уманського міськрайонного суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Дубова" про припинення права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124385600:02:000:0710, шляхом її конфіскації на користь держави (справа № 705/7212/24). Рішенням Уманського міськрайонного суду від 09.05.2025 позов прокурора задоволено. Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124385600:02:000:0710, шляхом її конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

На виконання вказаного судового рішення, 27.06.2025 право власності на земельну ділянки за кадастровим номером 7124385600:02:000:0710 зареєстровано за ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. Проте на даний час залишається невирішеним питання щодо припинення похідного від права власності права - права користування (оренди) вищезазначеною земельною ділянкою ТОВ "Дубова". Отже предметом захисту у цій справі є право держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на здійснення повноважень власника щодо спірної земельної ділянки, яке виникло внаслідок її конфіскації та обмежується збереженням орендних правовідносин цієї земельної ділянки.

Позивач у поданій ним заяві зазначив, що є власником спірної земельної ділянки та підтримав заявлені прокурором позовні вимоги.

Вище суд встановив, що відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов суду не надав.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд встановив таке.

03.01.2012 ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ "Дубова" (орендар) підписали Договір оренди землі (далі - Договір).

Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в с. В-Слобідка. (п. 1. Договору)

В оренду передається земельна ділянка площею 3,4356 га. (п. 2. Договору)

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 6. Договору)

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом. (п. 35. Договору)

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору. (абз. 1 п. 38. Договору)

03.01.2017 Орендодавець та Орендар підписали Додаткову угоду № б/н про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 03.01.2012, згідно з якою Сторони погодились:

1.1. Внести зміни до п. 6. Договору та викласти його в наступній редакції: "Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію".

11.07.2017 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124385600:02:000:0710 площею 3,4356 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 03.01.2012, видавник: сторони правочину; додаткова угода, серія та номер: б/н, виданий 03.01.2017, видавник: сторони правочину зареєстровано право оренди земельної ділянки ТОВ "Дубова".

Уманська окружна прокуратура звернулась до Державної міграційної служби України із листом від 30.09.2024 №53-2754вих-24, в якому просила повідомити, зокрема чи є громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має у своїй власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення та чи документована вказана особа паспортом громадянина України або паспортом громадянина України для виїзду за кордон, отримував посвідку на тимчасове або постійне проживання на території України.

Згідно з листом Державної міграційної служби України від 23.10.2024 №6.5-12026/6-24 за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України (крім ГУДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь, та окремих територіальних підрозділів ГУДМС України в Донецькій області та УДМВ України в Луганській області, які тимчасово не здійснюють свої повноваження, і територіальних підрозділів ДМС, яка знаходяться на територіях, де ведуться активні бойові дії) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не значиться.

09.05.2025 Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалив заочне рішення у справі № 705/7212/24 за позовом Уманської окружної прокуратури, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ "Дубова" про припинення права власності на земельну ділянку яким позовні вимоги задовольнив. Припинив право власності ОСОБА_1 (громадянина російської федерації, національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 3,4356 га, кадастровий номер 7124385600:02:000:0710, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.07.2017 за № 36169402 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1302111271243, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи № 705/7212/24 Уманським міськрайонним судом Черкаської області встановлено таке.

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ЧР №033600 від 06.06.2002 ОСОБА_1 , на підставі рішення сесії Вільшанослобідської сільської ради №2-1 від 30.05.2002, є власником земельної ділянки площею 3,4356 га, розташованої на території Вільшанослобідської сільської ради Уманського району, з призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Згідно з Відомостями з державного реєстру речових прав (номер відомостей 21417344) право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване 11.07.2017 державним реєстратором Косолап В.І. Власником земельної ділянки площею 3.4356, кадастровий номер 7124385600:02:000:0710 є ОСОБА_1 , причина відсутності РНОКПП: особа не є громадянином України, національний паспорт іноземця серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 29.08.2008, видавник 510-002, країна громадянства Російська Федерація.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09.05.2025 у справі № 705/7212/24 набрало законної сили 10.06.2025.

27.06.2025 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124385600, площею 3,4356 га, на підставі рішення суду, серія та номер: справа № 705/7212/24, виданий 09.05.2025, видавник: Уманський міськрайонний суд Черкаської області зареєстровано право власності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка продовжує перебувати в оренді ТОВ "Дубова", а власник - держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на даний час позбавлена можливості розпорядитися вказаною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.

У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України)

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України)

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 зазначено, що тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна. Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, у тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно. (постанова Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №640/14353/19, постанова Верховного Суду у справі №920/14/23 від 24.07.2024)

У справі, що розглядається, власником спірної земельної ділянки є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, водночас за ТОВ "Дубова" зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки, що свідчить про володіння відповідачем земельною ділянкою на праві оренди, проте позбавляє фактичного власника права розпорядження цією земельною ділянкою.

При цьому право оренди є похідним від права власності, а отже існування орендних відносин безпосередньо залежить від волевиявлення власника земельної ділянки.

Право оренди спірної земельної ділянки у відповідача виникло в результаті укладення вказаного вище Договору з ОСОБА_1 .

Суд враховує, що відповідно до п. 38. Договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Водночас оскільки відчуження права власності на спірну земельну ділянку від попереднього власника ( ОСОБА_1 ) відбулося поза його волею, на підставі заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.05.2025 у справі № 705/7212/24 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, то держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області як новий власник спірної земельної ділянки не є правонаступником волевиявлення попереднього власника щодо передачі земельної ділянки в оренду та, відповідно, не вчиняла дій, спрямованих на набуття чи продовження орендних правовідносин з відповідачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями"; примусового відчуження земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.10.2025 у справі № 559/2900/23 відступив від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 568/823/23 щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного іноземцем та виснував, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.

Землі сільськогосподарського призначення є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. У цьому саме проявляється публічний інтерес.

Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений Земельним кодексом України (далі - ЗК України) строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично.

Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і набуття державою права власності, не залежить від прав попереднього власника, інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, повинні припинятися в результаті припинення права власності.

Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства шляхом її конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цієї земельної ділянки.

Щодо наявності зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку ТОВ "Дубова", суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом вказаної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.01.2024 у справі №522/3999/23.

Отже, державна реєстрація не створює право, а лише засвідчує вже існуюче право, набуте на законних підставах.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Тобто у разі конфіскації земельної ділянки права на таку земельну ділянку припиняються примусово у судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм права, які регулюють спірні правовідносини (зокрема, п. "в" ч. 1 ст. 143 ЗК України), дає підстави для висновку, що припинення дії договорів оренди землі та права користування земельними ділянками є наслідком конфіскації спірних земельних ділянок, яке пов`язується з моментом набрання судовим рішенням про це законної сили, а не фактичного продажу чи вчинення дій спрямованих на продаж земельних ділянок на земельних торгах.

Таким чином позовна вимога прокурора про припинення ТОВ "Дубова" права оренди спірної земельної ділянки є похідною від вимоги про конфіскацію спірної земельної ділянки, нерозривно пов`язана з ухваленням рішення про конфіскацію, а відтак підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням Уманським міськрайонним судом Черкаської області позовної вимоги у справі № 705/7212/24 до ОСОБА_1 про конфіскацію спірної земельної ділянки.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу. Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються.

У даному випадку втручання у право орендаря на мирне володіння майном шляхом припинення договору оренди земельної ділянки відповідає критерію законності, оскільки ґрунтується на положеннях Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", які передбачають можливість припинення права користування земельною ділянкою у судовому порядку.

Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у справі "Хамер проти Бельгії", ЄСПЛ вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Таким чином, на підставі п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, позовні вимоги прокурора про припинення ТОВ "Дубова" права оренди земельної ділянки підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Порушення державного інтересу у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у тому, що наразі держава в особі уповноваженого органу - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися спірною земельною ділянкою, через перебування її в оренді відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З матеріалів справи випливає, що Уманська окружна прокуратура звернулася з листом від 16.12.2025 №50-3043вих-25 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просила надати інформацію про те, чи вживалися Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, як власником зокрема земельної ділянкою з кадастровим номером 7124385600:02:000:0710 площею 3,4356 га, заходи, представницького характеру, спрямовані на припинення похідних прав оренди на неї та чи планується вжиття таких заходів в подальшому.

У відповідь листом від 05.01.2026 №10-23-0.6-32/2-26 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило, що у зв`язку з відсутністю належного фінансування Головне управління, хоч і вбачає підстави та мало намір вжити заходів, спрямованих на припинення права оренди юридичних осіб на земельні ділянки, проте позбавлене можливості звернення з позовами до суду. Враховуючи вищезазначене, Головне управління не вживало заходів, спрямованих на припинення права оренди юридичних осіб, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 7124385600:02:000:0710 площею 3,4356 га, орендар - ТОВ "Дубова".

Уманська окружна прокуратура звернулася з листом від 20.03.2026 № 53-810вих-26 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила, що Уманською окружною прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру на захист державних інтересів, шляхом пред`явлення до Господарського суду Черкаської області позову в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ТОВ "Дубова" про припинення права оренди на земельну ділянку.

Таким чином, з відповіді позивача випливає, що уповноважений орган обізнаний про стверджуване прокурором порушення інтересів держави та незважаючи на явні порушення законодавства жодних заходів для захисту порушених інтересів протягом тривалого часу не вжив та не планував вживати.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор належно обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Також суд враховує, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними/суперечать конституції), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї Статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 41 ГПК України).

Господарський процесуальний кодексу України у ч. 3, 4 ст. 53 визначає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У свою чергу, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Отже, як зазначено вище, Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними (на момент відкриття провадження у справі) та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2026 у справі №925/1282/23.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Припинити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубова" (ідентифікаційний код 03794271, вул. Жовтнева, 13, с. Дубова, Уманський р-н, Черкаська обл., 20362) право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 7124385600:02:000:0710 площею 3,4356 га, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 11.07.2017, номер запису - 21417508.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубова" (ідентифікаційний код 03794271, вул. Жовтнева, 13, с. Дубова, Уманський р-н, Черкаська обл., 20362) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, Черкаси, Черкаська область, 18000, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати учасникам справи через "Електронний суд".

Повне рішення складено та підписано 14.07.2026.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА