Рішення № 138222201, 02.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/537/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДСАМ", с. Великий Тростянець, Полтавська обл. до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання протиправним та скасування рішення за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДСАМ" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області 19 лютого 2026 року із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відповідач) від 24.04.2025р. №70/80р/к у справі №7/01-172-24. Також просить суд стягнути з Відповідача суму судового збору.

Крім того, Позивач також просить визнати поважними причини пропуску на оскарження рішення Відповідача та поновити вказаний строк.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняте рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2025р. №70/80р/к у справі №7/01-172-24 здійснено за неповного з`ясування обставин справи, а також порушено процедуру повідомлення Позивача шляхом не надсилання попереднього висновку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсам" (вх. № 537/26 від 19.02.2026) залишено без руху. Встановлено ТОВ "Медсам" строк на усунення недоліків позовної заяви не пізніше 5 (п`ятого) дня з дня отримання ухвали (з урахування поштового перебігу у разі подання засобами поштового зв`язку) для подання до Господарського суду Харківської області:

- правового обґрунтування позовних вимог;

- доказу про невчасне отримання рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2025р. №70/80р/к у справі №7/01-172-24, чи доказів коли Позивач дізнався про таке рішення.

- письмових пояснень стосовно дати досудової вимоги;

- письмове пояснення щодо викладеного в рішенні Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2025р. №70/80р/к у справі №7/01-172-24 стосовно вручення поштового відправлення № 0600985360267, листа Відділення від 20.11.2024 № 70-02/4476е, стосовно отримання ТОВ «МЕДСАМ» 03.12.2024 такого листа;

- попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- належні докази, які підтверджують направлення Відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

10 березня 2026 року, в межах строку встановленого судом, Позивачем подано до суду заяву (вх. №5735 та вх. №5737) про усунення недоліків позовної заяви, якою подано нову редакцію позовної заяви про визнання недійсним рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2025 р. № 70/80-р/к у справі № 7/01-172-24 щодо ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕДСАМ». Також просить суд стягнути з Відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

Крім того, Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити Позивачу цей строк.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви та новій редакції позовної заяви Позивач надає пояснення щодо зазначених судом недоліків позовної заяви в ухвалі суду від 02.03.2026, надає докази направлення Відповідачу копії позовної заяви (в новій редакції) і доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2026 прийнято позовну заяву (вх. № 537/26 від 19.02.2026), з урахуванням заяви (вх. №5735 та вх. №5737 від 10.03.2026) про усунення недоліків позовної заяви та нової редакції позовної заяви, до розгляду та відкрито провадження у справі №922/537/26 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 09.04.2026 об 11:30.

03 квітня 2026 року представником Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Аврамовою С.П. подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 7927), в якому останній просить суд відмовити в задоволені позову у повному обсязі.

Свої заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що Позивачем до позовної заяви не було додано Рішення Адміністративної колегії Відділення від 24.04.2025 № 70/80-р/к у справі № 7/01-172-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», в той же час, в матеріалах позовної заяви міститься рішення Адміністративної колегії МІЖОБЛАСНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ від 24.04.2025 № 70/88-р/к у справі № 7/01-172-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». Відповідач наголошує, що документ з вихідним номером № 70/80-р/к ним до Позивача не надсилався, оскільки Східним МТВ АМКУ було направлено Товариству Рішення від 24.04.2025 № 70/88-р/к. На думку Відповідача, на час пред`явлення позову Товариством та винесення судом ухвали, предмет спору у справі № 922/537/26 відсутній. Отже допущена Позивачем під час формулювання позовних вимог та зазначення реквізитів оскаржуваного документу описка, не підлягає виправленню на підставі положень статті 243 ГПК України. Відповідач зазначає, що у відповідності до положень частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Крім того, Відповідач завертає увагу суду, що Позивач вже неодноразово звертався до суду з відповідним позовом про визнання протиправними та скасування рішення територіального органу Антимонопольного комітету України та на підтвердження зазначеного надає копії ухвал суду. Отже, твердження Позивача про те, що «Відповідач не надав доказів належного вручення копії рішення Позивачу», а також, про те, що про «повний зміст рішення Позивач дізнався лише нещодавно» не відповідають дійсним обставинам справи № 922/537/26, а є зловживанням Позивачем процесуальними правами, зокрема подачею завідомо безпідставного позову, оскільки ТОВ «МЕДСАМ» було відомо про присічність строків звернення до суду з позовом про скасування Рішення № 70/88-р/к, так як Відповідач у оскаржуваному Рішенні зазначив з посиланням на відповідні норми законодавства про захист економічної конкуренції спосіб та строки звернення з відповідним позовом.

Відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Відповідач зазначає, що посилання Позивача на обставини справи № 910/15487/18 в частині поновлення строків звернення з позовом є безпідставним, оскільки у останній Верховним Судом не приймалося відповідних Постанов, а Ухвали суду першої інстанції не є джерелом права у відповідності до положень статті 236 ГПК України.

Витяг з Рішення Адміністративної колегії Відділення від 24.04.2025 № 70/88-р/к у справі 7/01-172-24 (далі Рішення № 70/88-р/к) Відповідачем було направлено за допомогою послуг державної поштової служби України - АТ «УКРПОШТА», до Позивача на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) станом на дату складання супровідного листа від 24.04.2025 № 70-02/2563е «Щодо результатів розгляду справи № 7/01-172-24». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 06 011 392 228 50, яким Позивачу було направлено Витяг з Рішення № 70/88-р/к, вручено Товариству 10.05.2025. Отже, двомісячний термін на оскарження Рішення № 70/88-р/к завершився 10.07.2025. У відповідності до Картки руху документу у справі № 922/537/26 Позовну заяву Позивачем подано до суду 19.02.2026. Таким чином, Позивачем пропущено строк на оскарження Рішення № 70/88-р/к.

За результатами судового засідання судом була постановлена ухвала від 09.04.2026, якою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30.04.2026 об 11:15.

30 квітня 2026 року представником ТОВ "МЕДСАМ" адвокатом Денис Б.І. подано до суду клопотання (вх. №10355) про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи, в якому зазначає, що основними доводами Відповідача про наявність антиконкурентних узгоджених дій є: 1) використання учасниками торгів спільної зовнішньої IP-адреси; 2) подібність у оформленні та властивостях електронних документів тендерних пропозицій. Позивач вважає такі висновки суб`єктивними та такими, що не ґрунтуються на технічних реаліях функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем. Для встановлення істини необхідні спеціальні знання у сфері ІТ та просить суд призначити у справі № 922/537/26 комплексну судову комп`ютерно-технічну та телекомунікаційну експертизу; проведення експертизи доручити експертам Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 3); на вирішення експертів поставити питання щодо ідентифікації мережевої адреси (IP), щодо подібності електронних документів; витрати на проведення експертизи покласти на ТОВ «МЕДСАМ»; зобов`язати Відповідача надати експертам матеріали розслідування АМКУ по вказаній справі в тому числі повними копіями електронних файлів та системних логів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

За результатами судового засідання 30.04.2026 судом було постановлено ухвалу від 30.04.2026, в якій зазначено, що клопотання (вх. №10355 від 30.04.2026) про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи буде розглянуто у наступному засіданні; задоволено усне клопотання представника Відповідача про відкладення судового засідання для надання обґрунтованого заперечення (пояснення) на клопотання Позивача та повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 21 травня 2026 року о(б) 11:00 год.

05 травня 2026 року представником Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Дикань О.М. подано до суду заперечення (вх. №10711) на клопотання Позивача про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи, в яких просить суд відмовити ТОВ «МЕДСАМ» у задоволенні клопотання про проведення комп`ютерно-технічної експертизи від 30.04.2026 в повному обсязі та зазначає, що Позивачем пропущено строк на оскарження Рішення № 70/88-р/к, а відтак, будьякі вимоги/доводи щодо його незаконності є безпідставними, зокрема, в частині призначення експертизи.

Крім того, Відповідач зазначає, що інформацію щодо ІР-адрес було надано компетентними органами, а саме, майданчиками та безпосередньо провайдером. та зауважує, що Торги було проведено у 2023 році, а зазначене клопотання подано ТОВ «МЕДСАМ» у 2026 році, тобто, часовий проміжок у 3-и роки робить результати експертизи нерелевантними для встановлення істини у справі № 922/537/26. Відповідач зазначає, що судом досліджуються обставини справи та всі наявні в матеріалах справи № 922/537/26 докази у їх сукупності, а не окремі докази щодо використання чи не використання однієї IP-адреси та з інших питань, що наведені у клопотанні з урахуванням того, що висновок судового експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили з огляду на положення статті 104 ГПК України.

Відповідач зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях та лише для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

\Таким чином, зважаючи на: пропущення строку на оскарження Рішення № 70/88-р/к; надання Відділенню інформації компетентними установами; наявність у справі інших доказів порушення законодавства про захист економічної конкуренції у їх сукупності, у справі № 922/537/26 відсутня потреба у призначенні експертизи. Крім того, Відповідач зазначає, що висновки експертів не встановлюють наявність порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях суб`єктів господарювання, а тому, не входять до предмету доказування у справі № 922/537/26, а ТОВ «МЕДСАМ» не позбавлено права самостійно звернутися до акредитованої експертної організації та надати суду відповідний висновок.

За таких обставин, Відповідач вважає, що Позивачем не доведено наявності сукупності усіх умов, передбачених частиною першою статті 99 ГПК України, для призначення судом судової комп`ютерно-технічної експертизи в межах даної судової справи.

За результатами судового засідання 21.05.2026 судом було постановлено ухвалу від 21.05.2026, якою у задоволенні клопотання (вх. №10355 від 30.042026) про призначення по справі судової комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11 червня 2026 року об 11:30.

11 червня 2026 року ухвалою суду повідомлено учасників справи про те, що засідання призначене на 11.06.2026 не відбулося у зв`язку з існуванням можливої загрози безпеці життю та здоров`ю людей. Задля захисту учасників судового процесу та працівників апарату суду, в період з 10 по 12 червня 2026 року (включно) було обмежено доступ до приміщення Господарського суду Харківської області та прилеглої території. Таким чином судове засідання у справі відбудеться 18 червня 2026 року о 13:00 год.

В призначене судове засідання 18.06.2026 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не подавали, причини неявки в судове засідання суду не повідомляли, у зв`язку із чим судом була постановлена ухвала від 18.06.2026, якою повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі відбудеться 02 липня 2026 року о 12:15 год.

В призначене судове засідання 02.07.2026 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не подавали, причини неявки в судове засідання суду не повідомляли.

Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись учасникам судового процесу, що підтверджується інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронних листів в кабінети Електронного Суду.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Розпорядженням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення) від 20.11.2024 № 70/205-рп/к розпочато розгляд справи № 7/01-172-24, у зв`язку з наявністю в діях ТОВ «МЕДСАМ» та ТОВ «ВІКОС ГРУПП» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених ВИКОНАВЧИМ КОМІТЕТОМ ЩЕРБАНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ПОЛТАВСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ на закупівлю: «Похідне ліжко розкладачка з чохлом Ranger Military alum або еквівалент згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 39522520-8 «Похідні ліжка» КЕКВ: 2210» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro»: UA-2023-11-03-009689-а) (далі Справа).

Листом від 20.11.2024 № 70-02/4476е Відділенням за місцезнаходженням ТОВ «МЕДСАМ» було надіслано копію розпорядження від 20.11.2024 № 70/205-рп/к про початок розгляду справи № 7/01-172-24. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600985360267, лист Відділення від 20.11.2024 № 70-02/4476е отриманий ТОВ «МЕДСАМ» 03.12.2024.

Листом від 20.11.2024 № 70-02/4474е Відділенням за місцезнаходженням ТОВ «ВІКОС ГРУПП» було надіслано копію розпорядження від 20.11.2024 № 70/205-рп/к про початок розгляду справи № 7/01-172-24. Рекомендоване поштове відправленням № 0600985356820, яким направлено ТОВ «ВІКОС ГРУПП» копію розпорядження про початок розгляду справи, повернулось до Відділення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (із змінами) (далі Порядок розгляду заяв і справ) на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України «eastmtv.amcu.gov.ua» 06.01.2025 було розміщено розпорядження про початок розгляду справи.

Рекомендованими відправленнями за номерами 0601133276231 та 0601133278803 Відділення листами від 09.04.2025 № 70-02/2290е та № 70-02/2291е за місцезнаходженням ТОВ «МЕДСАМ» та ТОВ «ВІКОС ГРУПП» відповідно, направило копії витягів з подання з попередніми висновками у справі. На офіційному вебсайті АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» (далі АТ «УКРПОШТА») «htts://ukrposhta.ua» в мережі Інтернет зафіксовано інформацію, що станом на 16.04.2025 поштові відправлення не вручені адресатам.

Враховуючи зазначене, керуючись пунктом 6 Розділу VII Порядку розгляду заяв і справ, на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України «eastmtv.amcu.gov.ua» 17.04.2025 було розміщено інформацію про попередні висновки у справі. Зауважень або заперечень ТОВ «МЕДСАМ» та ТОВ «ВІКОС ГРУПП» до змісту подання з попередніми висновками у справі 7/01-172-24 не надали.

За результатами розгляду справи Рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2025 № 70/88-р/к у справі 7/01-172-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» такі дії ТОВ «МЕДСАМ» та ТОВ «ВІКОС ГРУПП» визнано антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів Торгів, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

На порушників накладено штрафи: -- на ТОВ «МЕДСАМ» 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) грн; на ТОВ «ВІКОС ГРУПП» 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) грн.

Зазначеним рішенням повідомлено, що відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф повинен бути сплачений у двомісячний строк з дня одержання рішення. Відповідно до частини тринадцятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання може бути оскаржене до господарського суду.

Витяг з Рішення Адміністративної колегії Відділення від 24.04.2025 № 70/88-р/к у справі 7/01-172-24 (далі Рішення № 70/88-р/к) Відповідачем було направлено за допомогою послуг державної поштової служби України, а саме АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» (далі АТ «УКРПОШТА») до Позивача на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) станом на дату складання супровідного листа від 24.04.2025 № 70-02/2563е «Щодо результатів розгляду справи № 7/01-172-24». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 06 011 392 228 50, яким Позивачу було направлено Витяг з Рішення № 70/88-р/к, вручено Товариству 10.05.2025, що підтверджується копією зазначеного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в матерілах справи. Отже, двомісячний термін на оскарження Рішення № 70/88-р/к завершився 10.07.2025.

Таким чином, Позивачем пропущено строк на оскарження Рішення № 70/88-р/к.

Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити Позивачу цей строк з огляду на існування воєнного стану, постійні обстріли, регулярні відключення електроенергії та перебої в роботі засобів зв`язку у Полтавській та Харківській областях, що об`єктивно унеможливили вчасну підготовку складного юридичного документа.

Позивач стверджує, що у поштовому відправленні № 0600985360267 (лист Відділення від 20.11.2024 № 70-02/4476е), яке було отримано 03.12.2024, стоїть підпис невідомої особи, яка ніяким чином не могла представляти інтереси позивача, а копію оскаржуваного рішення позивач взагалі не отримував.

Позивач вважає вказане рішення таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин та порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому воно підлягає визнанню недійсним та зазначає свої контраргументи щодо висновків Адміністративної колегії Відділення:

- 1. Щодо використання спільної IP-адреси.

Позивач зазначає, що Відповідач безпідставно вважає це доказом змови. Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав: «Саме по собі використання однієї ІР-адреси не є безумовним доказом домовленості, оскільки може бути наслідком технічних особливостей провайдера або територіальної близькості офісів». В умовах воєнного стану та перебоїв зі зв`язком використання спільних мереж доступу (наприклад, публічних точок або систем Starlink) є вимушеною та поширеною практикою.

- 2. Щодо схожості документів та метаданих.

Схожість в оформленні пояснюється використанням стандартних загальнодоступних шаблонів. Верховний Суд у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/1441/19 (а також аналогічно у справі № 910/17792/17) вказав: «Подібність документів може свідчити про схожий підхід до виконання однакових вимог замовника, що не є порушенням без встановлення факту узгодження цін».

- 3. Економічна доцільність та специфіка торгів.

Позивач зайняв 4-те місце у спірній закупівлі і не здійснював кроків на зниження ціни. Верховний Суд у постанові від 18.12.2018 у справі № 922/561/18 наголосив: якщо поведінка учасника є пасивною та економічно раціональною (відсутність кроків на зниження ціни при програшній позиції), це не свідчить про антиконкурентні узгоджені дії. Крім того, закупівля проводилася за правилами Постанови КМУ №1178 (торги з особливостями), за якими торги визнаються успішними навіть за наявності лише одного учасника. Отже, залучення будь-якого «технічного» партнера для імітації конкуренції було повністю позбавлене економічного та юридичного сенсу.

- 4. Порушення процедури АМКУ (ненадання попередніх висновків).

Позивач вважає, що під час розгляду справи Відповідач порушив процедуру та не надіслав Позивачу попередні висновки у справі (порушення п. 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 5). Верховний Суд підтвердив, що таке процесуальне порушення є самостійною підставою для визнання рішення недійсним, оскільки особу було позбавлено базового права на захист (порушення принципу «належного врядування», закріпленого у практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Рісовський проти України»).

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду. Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ є, зокрема, неповне з`ясування обставин та недоведення обставин, які мають значення для справи і визнані встановленими (ч. 1 ст. 59 Закону). Таким чином, на думку Позивача, належним та передбаченим законом способом захисту порушеного права у даній категорії спорів є визнання недійсним рішення органу АМКУ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції";

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено Відповідачем у відзиві на позовну заяву, Витяг з Рішення Адміністративної колегії Відділення від 24.04.2025 № 70/88-р/к у справі 7/01-172-24 (далі Рішення № 70/88-р/к) Відповідачем було направлено за допомогою послуг державної поштової служби України, а саме АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» (далі АТ «УКРПОШТА») до Позивача на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) станом на дату складання супровідного листа від 24.04.2025 № 70-02/2563е «Щодо результатів розгляду справи № 7/01-172-24». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 06 011 392 228 50, яким Позивачу було направлено Витяг з Рішення № 70/88-р/к, вручено Товариству 10.05.2025, що підтверджується копією зазначеного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України є присічними та відновленню не підлягають. Закінчення присічного строку, незалежно від причини його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України та його органів.

Відповідно до абзацу першого, другого, третього та п`ятого пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке.

За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Згідно з пунктом 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» вирішуючи спори, пов`язані із зобов`язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов`язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Аналогічний висновок було викладеною в Постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №922/3685/18, від 08.07.2019 у справі №915/756/18.

Таким чином, оскільки Витяг з Рішення № 70/88-р/к вважається врученим Товариству 10.05.2025, то присічний строк на його оскарження, з урахуванням приписів статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», завершився 10.07.2025.

Суд зазначає, що Позивач у позовній заяві просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити Позивачу цей строк з огляду на існування воєнного стану, постійні обстріли, регулярні відключення електроенергії та перебої в роботі засобів зв`язку у Полтавській та Харківській областях, що об`єктивно унеможливили вчасну підготовку складного юридичного документа.

Позивач стверджує, що у поштовому відправленні № 0600985360267 (лист Відділення від 20.11.2024 № 70-02/4476е), яке було отримано 03.12.2024, стоїть підпис невідомої особи, яка ніяким чином не могла представляти інтереси позивача, а копію оскаржуваного рішення позивач взагалі не отримував.

Такі твердження Позивача суд відкидає, оскільки документальними доказами в матеріалах справи спростовуються доводи Позивача про необізнаність його про розгляд справи № 7/01-172-24 та Рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2025 № 70/88-р/к у справі 7/01-172-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Адже, окрім лише зазначення Позивачем про те, що у поштовому відправленні № 0600985360267 (лист Відділення від 20.11.2024 № 70-02/4476е), яке було отримано 03.12.2024, стоїть підпис невідомої особи, яка ніяким чином не могла представляти інтереси позивача, документальних доказів порушення оператором поштового зв`язку зобов`язання щодо вручення не надано.

Твердження Позивача про те, що копію оскаржуваного рішення позивач взагалі не отримував спростовується копією Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 06 011 392 228 50, яким Позивачу було направлено Витяг з Рішення № 70/88-р/к та вручено Товариству 10.05.2025, що знаходиться в матеріалах справи.

Посилання Позивача на регулярні відключення електроенергії та перебої в роботі засобів зв`язку у Полтавській та Харківській областях, що об`єктивно унеможливили вчасну підготовку складного юридичного документа, не знайшли документального підтвердження в матеріалах позову.

Крім того, Відповідач завертає увагу суду, що Позивач вже неодноразово звертався до суду з відповідним позовом про визнання протиправними та скасування рішення територіального органу Антимонопольного комітету України та на підтвердження зазначеного надає копії ухвал суду. Отже, твердження Позивача про те, що «Відповідач не надав доказів належного вручення копії рішення Позивачу», а також, про те, що про «повний зміст рішення Позивач дізнався лише нещодавно» не відповідають дійсним обставинам справи № 922/537/26, а є зловживанням Позивачем процесуальними правами, зокрема подачею завідомо безпідставного позову, оскільки ТОВ «МЕДСАМ» було відомо про присічність строків звернення до суду з позовом про скасування Рішення № 70/88-р/к, так як Відповідач у оскаржуваному Рішенні зазначив з посиланням на відповідні норми законодавства про захист економічної конкуренції спосіб та строки звернення з відповідним позовом.

Суд погоджується з доводами Відповідача, який, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Крім того, суд зауважує, що посилання Позивача про звернення до суду з даним позовом 27.01.2026 є необґрунтованим та не відповідає дійсності, оскільки згідно інформаційної довідки "Нової пошти" відправник ТОВ "МЕДСАМ" в особі Довгого Михайла Михайловича здійснив відправку з м. Полтава, Відділення №31 лише 18.02.2026 о 15:16 (трекінг № 59 0015 8090 0164), на адресу Приватної особи Новікової Наталії Анатоліївни, м. Харків, м-н Свободи, 5.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав визнання поважності причини пропуску двомісячного строку на оскарження Рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2025 № 70/88-р/к у справі 7/01-172-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» та поновлення вказаного строку.

Відтак, Позивачем пропущено присічний строк на оскарження Рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлював правову позицію, зокрема, про те, що: за приписами частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачені вказаною нормою строки оскарження рішень АМК не може бути відновлено. Зазначені строки є присічними, а закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМК.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 11.02.2025 у справі №916/1301/24.

Господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 27.08.2019 у справі №922/3685/18, від 08.07.2019 у справі №915/756/18.

Отже, вимоги Позивача з приводу незаконності або необґрунтованості рішення, заявлені після закінчення строку звернення до суду, не беруться до уваги.

Щодо клопотання (вх. №10355 від 30.04.2026) про призначення по справі судової комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи, у задоволенні якого ухвалою суду від 21.05.2026 відмовлено, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Двомісячний термін на оскарження Рішення № 70/88-р/к завершився 10.07.2025.

Таким чином, Позивачем пропущено строк на оскарження Рішення № 70/88-р/к, а відтак, будь які вимоги/доводи щодо його незаконності є безпідставними, зокрема, в частині призначення експертизи.

Крім того, інформацію щодо ІР-адрес було надано Відділенню компетентними органами, а саме, майданчиками та безпосередньо провайдером.

Суд погоджується з Відповідачем, що Торги було проведено у 2023 році, а зазначене клопотання подано Товариством у 2026 році, тобто, часовий проміжок у 3-и роки робить результати експертизи нерелевантними для встановлення істини у справі № 922/537/26.

Висновок судового експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили з огляду на положення статті 104 ГПК України.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною першою статті 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях та лише для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Таким чином, зважаючи на пропущення строку на оскарження Рішення № 70/88-р/к; надання Відділенню інформації компетентними установами; наявність у справі інших доказів порушення законодавства про захист економічної конкуренції у їх сукупності, у справі № 922/537/26 відсутня потреба у призначенні експертизи.

Крім того, розгляд справи 7/01-172-24 здійснювався відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299, із змінами (далі Порядок 1).

Відповідно до пункту 12 розділу III Порядку 1 доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами усними та письмовими: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами, електронними доказами, опитуванням споживачів (юридичних та фізичних осіб), проведеним в установленому законодавством порядку і висновками експертів.

Пунктом 5 частини п`ятої статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України визначено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 16.01.2013 № 21-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.02.2013 за № 222/22754, затверджено, Порядок забезпечення проведення експертизи під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції (далі Порядок 2).

Пунктами 1.1. 1.4. Порядку 2 визначено, що останній розроблений на підставі пункту 6 частини першої та пункту 4 частини третьої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 43 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та спрямований на забезпечення органами Антимонопольного комітету України проведення експертизи під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Експертиза може бути призначена органами Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) з метою встановлення фактів, що можуть бути доказами вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Експертиза призначається на підставі клопотання особи, яка бере участь у справі, або за власною ініціативою органів Комітету. Особа, яка бере участь у справі, має право подати до органів Комітету клопотання про призначення експертизи.

Отже, призначення експертизи є правом органів Комітету, а не його обов`язком.

В той же час, матеріали справи не містять звернення ТОВ «МЕДСАМ» до Відділення з клопотанням щодо проведення експертизи.

Також відповідно до частини першої та другої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 2.3. Розділу 2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України08.10.1998 № 53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145, встановлено, що експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Отже, висновки експертів не встановлюють наявність порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях суб`єктів господарювання, а тому, не входять до предмету доказування у справі № 922/537/26.

Відповідно до частини третьої статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Отже, ТОВ «МЕДСАМ» не позбавлено права самостійно звернутися до акредитованої експертної організації та надати суду відповідний висновок.

В той же час, згідно статті 104 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

За таких обставин, Позивачем не доведено наявності сукупності усіх умов, передбачених частиною першою статті 99 ГПК України, для призначення судом судової комп`ютерно-технічної експертизи в межах даної судової справи.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку про відмову в позові в повному обсязі.

Суд, відмовляючи в задоволені позову, з підстав його необґрунтованості також зазначає про те, що предметом позову (визнання недійсним рішення) є саме Рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2025 № 70/88-р/к у справі 7/01-172-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», оскільки саме вказане рішення надано в якості документального доказу до позовної заяви і саме з приводу цього рішення Відповідачем надані заперечення на доводи Позивача, тобто суд виходить з того, що Позивачем при складанні позовної заяви допущено технічну описку у номері рішення, та окрім Рішення № 70/88-р/к, а ні Позивачем, а ні Відповідачем іншого рішення суду не надано, що підтверджує те, що Позивачем допущено технічну описку, яка не може бути підставою для закриття провадження у справі через відсутній предмет спору.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При ухваленні рішення в справі суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За змістом пунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Позивачем у позові заявлено позовну вимогу немайнового характеру (визнати недійсним рішення), отже за подання до суду зазначеної позовної заяви мав справлятися судовий збір в розмірі 3 328,00 грн, що складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, Позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 3 378,00 грн згідно платіжної інструкції № 2295 від 28.07.2025 на суму 3 028,00 грн та згідно платіжної інструкції № 2531 від 16.02.2026 на суму 350,00 грн, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідними Виписками про зарахування судового збору, наявними в матеріалах справи.

Відтак, Позивачем сплачений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється з урахуванням суми судового збору, який підлягав сплаті у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328,00 грн покладаються на Позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Суд зазначає, що на момент ухвалення рішення по справі, Позивачем не надано суду клопотання про повернення судового збору в розмірі переплаченої суми, а отже питання про повернення судового збору судом не вирішується.

У зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні перебої зі світлом та у роботі програмного забезпечення щодо виходу в інтернет, сайтів Судової влади України, Єдиного державного реєстру судових рішень, навантаження та великий обсяг роботи покладений на суди, дослідження та обробки надвеликого обсягу інформації щодо застосування законодавства, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 233 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 02 липня 2026 року у справі № 922/537/26 складено за межами строку встановленого ст. 233 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено "14" липня 2026 р.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін