Рішення № 138222197, 06.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/640/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Харків до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова про стягнення 6618893,78 грн. за участю представників сторін:

позивача - Біленко О.О., адвокат, ордер № 1326425 від 12.02.2026

відповідача - Ридигін Є.С., дов. від 01.01.2025

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова, в якій просить стягнути з відповідача 6198746,77 грн заборгованості за період грудень 2025 року - січень 2026 року, 337752,00 грн пені, 33030,81 грн 3% річних та 49364,20 грн інфляційних втрат за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01 липня 2023 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засіданні на 30 березня 2026 року о 13 годин; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

16 березня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" подано заяву (вхідний № 6276) про вступ у справу представника, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

17 березня 2026 року через систему "Електронний суд", Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області подано відзив (вхідний № 6331) на позовну заяву, який суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

17 березня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" подано відповідь (вхідний № 6357) на відзив, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 30 березня 2026 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 16 квітня 2026 року о 14:30 годин.

Через систему "Електронний суд", Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області подано заяву про проведення всіх судових засідань у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2026 року заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2026 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 01 червня 2026 року та підготовче засідання відкладено на 12 травня 2026 року о 13:40 годин.

23 квітня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" подано заяву (вхідний № 9762) про проведення всіх судових засідань у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2026 року заяву (вхідний № 9762 від 23 квітня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі № 922/640/26 залишено без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 12 травня 2026 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 25 травня 2026 року о 15 годин.

Протокольною ухвалою суду від 25 травня 2026 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 червня 2026 року о 13:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 04 червня 2026 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 06 липня 2026 року о 14 годин.

Представник позивача у судовому засіданні і у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у стягненні пені у розмірі 214651,06 грн та 3 % річних у розмірі 20866,95 грн; зменшити розмір пені на 99 % або на інший розмір, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити; надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (Оператор ГРМ, позивач) є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01 липня 2023 року.

Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) від 26 грудня 2022 року №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28 червня 2023 року №1131.

У спірних правовідносинах Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (споживач, відповідач) має статус споживача природного газу (згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).

Згідно пункту 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно пункту 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01 липня 2023 року. Отже, відповідач приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року в редакції, що діяла станом на 01 липня 2023 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно пункту 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до пункту 6.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Постановою НКРЕКП від 30 грудня 2023 року №1944 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії встановлено у розмірі 1,99 грн за 1 куб.м. на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн (з урахуванням ПДВ).

Згідно пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Пункт 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачає, що для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.

Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.

Враховуючи умови договору та норми Кодексу, споживачем було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності.

Позивачем на виконання вищевказаних вимог Кодексу ГРС у Акті приймання передачі газу №10514 від 30 вересня 2024 року було повідомлено відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, а саме: 14262593,75 куб.м, та одночасно повідомлено, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2025 календарний рік, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 1188549,48 куб.м.

При цьому, на виконання вищевказаних вимог Кодексу ГРС у Акті приймання передачі газу №9795 від 30 вересня 2025 року було повідомлено відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, а саме: 14 282 593,75 куб.м., та одночасно повідомлено, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2025 календарний рік, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 1190216,16 куб.м.

Крім цього, вказаним актом було повідомлено Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, а саме: 13186 573,14 кубм., та одночасно повідомлено, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2026 календарний рік, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 1098881,10 куб.м.

Матеріали справи свідчать про те, що при розрахунку річної замовленої потужності були приєднані додаткові точки внаслідок чого змінився в бік збільшення плановий об`єм замовленої річної потужності на 2025 та 2026 календарні роки.

На виконання пункту 2 глави 6 розділу VI актом № 10514 від 30 вересня 2024 року відповідач був проінформований про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомлено його про те, який обсяг газу за замовчуванням буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2025 рік.

Уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області у визначений законодавством термін до 20 жовтня 2025 року не надало. Отже, річна замовлена потужність залишилась в обсязі 14262593,75 куб.м. згідно акту.

21 листопада 2024 року позивачу від споживача надійшов лист № 1217 від 23 вересня 2025 року з проханням приєднати до договору розподілу з 01 грудня 2024 року точку обліку за адресою: м. Лозова, вул. Південна, б. 12. Також Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області надає лист на річну замовлену потужність на 2025 рік на нову точку в обсязі 260360 куб.м.

Отже, РЗП на 2025 рік стала 14522953,75 куб.м.

12 серпня 2025 року відповідач надає уточнену інформацію щодо величини річної замовленої потужності по точці обліку м. Лозова, вул. Південна б. 12., якою зменшує замовлений обсяг на 240360 куб.м.

РЗП на 2025 рік стала 14282593,75 м. куб.

Потім позивачу від споживача надійшов лист № 1217 від 23 вересня 2025 року з проханням приєднати до договору розподілу з 01 жовтня 2025 року точку обліку за адресою: м. Лозова, вул. Свободи, б.38, і замовили потужність 65140 куб.м.

З 01 жовтня 2025 року РЗП на 2025 рік стала 14347733,75 куб.м.

24 листопада 2025 року позивачу від споживача надійшов лист № 1569 з проханням приєднати до договору розподілу з 01 грудня 2025 року точку обліку за адресою м. Лозова, вул. Спортивна, 23-а, і замовили потужність 30000 куб.м.

З 01 грудня 2025 року РЗП на 2025 рік стала 14377733,75 куб.м.

На виконання пункту 2 глави 6 розділу VI актом № №9795 від 30 вересня 2025 року відповідач був проінформований про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомлено його про те, який обсяг газу за замовчуванням буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2026 рік.

14 жовтня 2025 року позивачу від споживача надійшла уточнена заявка (лист № 1302 від 13 жовтня 2025 року) на обсяг річної замовленої потужності на 2026 рік, в розмірі 12050072 куб.м.

24 листопада 2025 року від позивачу від споживача надійшов лист № 1568 щодо величини річної замовленої потужності на 2026 рік по точці обліку за адресою: м. Лозова, вул. Спортивна, 23-а в обсязі 150 000 куб.м.

Таким чином, РЗП на 2026 рік по відповідачу склала 12200072 куб.м.

При цьому, якщо додається точка обліку, то послуга розподілу виставляється не з початку року, а з моменту приєднання. Тобто, якщо точка додається, то замовлений обсяг ділиться на залишок місяців до кінця року і додається до вже існуючої замовленої потужності помісячно.

Розмір річної замовленої потужності, розрахованої за місяць може відрізнятись в незначній мірі, в зв`язку з округленням розрахункових величин за умови додержання загальної суми річної замовленої потужності.

Відповідно до пункту 6.8. договору розподілу природного газу надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

На підставі вищевикладеного та умов договору, сторонами було складено та підписано акти наданих послуг: акт №УХФ00023029 від 31 грудня 2025 року, відповідно до якого у грудні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1241929,50 куб.м. природного газу, вартість послуг склала 2965727,65 грн; акт №УХФ00000269 від 31 січня 2026 року, відповідно до якого у січні 2026 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1016672,68 куб.м. природного газу, вартість послуг склала 3233019,12 грн.

Всього за період грудень 2025 року - січень 2026 року позивачем було надано споживачу послуги розподілу природного газу на загальну суму: 6198746,77 грн з урахуванням ПДВ.

Акти наданих послуг підписані з боку відповідача без зауважень.

Згідно пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Позивач стверджує, що ним було виконано зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу. Натомість відповідач свої зобов`язання з оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 6198746,77 грн за період грудень 2025 року - січень 2026 року

Позивачем направлялась претензія №ХФ/100/4-955-26 від 10 лютого 2026 року з вимогою оплатити заборгованість з грудня 2025 року по січень 2026 року, але, як зазначає позивач, відповідачем заборгованість не погашена.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором позивачем нараховано до стягнення 6198746,77 грн заборгованості, 337752,00 пені, 33030,81 грн 3% річних, та 49364,20 грн інфляційних втрат.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам; замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг, зокрема, розподіл природного газу; оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Судом встановлено, що права та обов`язки сторін у справі виникли на підставі договору розподілу природного газу (заява-приєднання №200104СТ-1062-23 від 01 липня 2023 року).

Згідно частин 2, 6 статті 633 Цивільного кодексу України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Тобто, договір розподілу природного газу є договором приєднання, за яким його умови визначені заздалегідь однією із сторін, а тому такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до нього в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.

Згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Згідно пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору щодо оплати послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за період грудень 2025 року - січень 2026 року в розмірі 6198746,77 грн.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за Договором.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії в частині стягнення основного боргу у розмірі 6198746,7 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 337752,00 грн пені, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" відповідачу пеню в сумі у розмірі 337752,00 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення суми пені та відмови у стягненні 3 % річних в розмірі 20866,95 грн, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач вказує, що є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Основною метою діяльності відповідача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача. Відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01 березня 2026 становить 230302758,00 грн, з них заборгованість населення 201421931,00 грн.

Також відповідач звертає увагу на заборгованість з різниці в тарифах, яка виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 01 серпня 2025 року за 2022 - 2025 рік складає суму у розмірі 220663377,00 грн.

Додатковим негативним фактором, який вплинув на його фінансовий стан відповідач вважає запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №222 від 06 березня 2022 року порядок розподілу грошових коштів, які надходять як оплата від споживачів за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідач, який з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію відповідно до вищевказаного Закону у 2023 році відкрив відповідні рахунки, залишок грошей на яких, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей є незначним та не дає можливості розрахуватися з позивачем.

Відповідач наголошує, що має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становищі, на підтвердження чого надає баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи.

Суд, зазначає, що правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України" Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 від 06 листопада 2015 року, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30 вересня 2015 року Про затвердження Типового договору розподілу природного газу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року N 2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що відповідач підписав заяву-приєднання до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та приєднався до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01 липня 2023 року.

Судом встановлено факт надання позивачем відповідачу послуг з розподілу природного газу за договором в розрахунковий період грудень 2025 року - січень 2026 року на загальну суму 6198746,77 грн, що підтверджується актами наданих послуг, які підписані сторонами, а саме: акт №УХФ00023029 від 31 грудня 2025 року, відповідно до якого у грудні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1241929,50 куб.м. природного газу, вартість послуг склала 2965727,65 грн; акт №УХФ00000269 від 31 січня 2026 року, відповідно до якого у січні 2026 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1016672,68 куб.м. природного газу, вартість послуг склала 3233019,12 грн.

Відповідно до пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Суд вважає що початок прострочення виконання зобов`язання починається з десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг, оскільки пунктом 6.6. договору не визначено іншої конкретної дати, до якої повинні бути сплачені кошти.

Не може прийняти суд до уваги посилання позивача про направлення відповідних рахунків на електронну пошту головного бухгалтера/бухгалтерії Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області ltsf23@meta.ua, оскільки такі рахунки були направлені на електронну пошту, яка не є офіційною адресою останнього, також такий спосіб направлення рахунків не передбачений а ні умовами договору, а ні Кодексом газорозподільних систем.

Крім того, згідно пункту 6.3. договору, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ .

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно пункту 6.5 договору, у випадку якщо споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об`єктах (об`єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності. Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об`єктах споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та роз рахунок вартості перевищення річної замовленої потужності.

Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти наданих послуг на суму 6198746,77 грн з урахуванням ПДВ.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність обов`язку Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області сплатити вартість наданих послуг саме до 10 числа наступного за розрахунковим місяця, що відповідає умовам договору та Кодексу ГРМ з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Отже з урахуванням вимог статтей 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, а також умов пункту 8.2 договору, початком нарахування пені та 3% річних повинно здійснюватися з десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг, оскільки такі акти містяться в матеріалах справи та сторонами не заперечується їх підписання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що обґрунтованими є пеня у розмірі 123100,94 грн та 3% річних у розмірі 12163,86 грн.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 13 постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 12 лютого 2020 року у справі №924/414/19.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, і за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі №920/1013/18; від 22 жовтня 2019 року у справі №904/5830/19; від 31 жовтня 2019 року у справі №911/874/19; від 06 листопада 2019 року у справі №917/1638/18; від 13 січня 2020 року у справі №902/855/18; від 27 січня 2020 року у справі №916/469/19.

Крім того, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22.

Відтак, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 904/3551/18).

З урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, на цілковите переконання суду, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір пені та стягнути з відповідача 12310,09 грн пені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 49364,20 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача вказаної суми інфляційних втрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 49364,20 грн інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на строк один рік з моменту винесення рішення або на інший строк, який суд визнає достатнім, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Згідно частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Водночас, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У цьому випадку законодавець наділив суд "дискреційними повноваженнями" щодо можливості застосування чи не застосування приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд повно та всебічно досліджуючи обставини має перевірити наявність виключних підстав для надання відстрочення виконання рішення з урахуванням балансу інтересів сторін.

Вирішення цього питання у межах дискреційних повноважень суду здійснюється ним з урахуванням встановленого процесуальним законом обов`язку суду встановлювати та досліджувати відповідні обставини на підставі тих доказів, що подані сторонами, та оцінювати їх за визначеними ГПК України правилами, зокрема, щодо порядку розподілу тягаря доведення відповідних обставин, порядку подання сторонами доказів в судах, тощо.

При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України). По суті вищенаведеної норми при відстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Аналогічна правова позиція викладене на у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №910/1180/19.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Суд зазначає, що відсутність у відповідача необхідних коштів, у тому числі, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/15484/17).

Суд зауважує, що відповідачем не надано належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання саме на 12 місяців.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, беручи до уваги правову позицію позивача, який заперечив щодо задоволення заяви відповідача, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв`язку з цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, враховуючи специфіку діяльності як позивача, так і відповідача, суд вважає за можливе задовольнити заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання судового рішення частково та відстрочити виконання рішення суду у справі № 922/640/26 до 31 грудня 2026 року.

Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 75271,02 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 45051254) 6198746,77 грн заборгованості за період грудень 2025 року - січень 2026 року, 12310,09 грн пені, 12163,86 грн 3% річних, 49364,20 грн інфляційних втрат та 75271,02 грн судового збору.

Надати Комунальному підприємству "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області по справі №922/640/26 до 31 грудня 2026 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "15" липня 2026 р.

СуддяП.В. Хотенець