Ухвала суду № 138222090, 15.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/823/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрія Качура,

розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову

у справі за позовом: Рівненського обласного центру зайнятості

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр"

про: стягнення коштів та зобов`язання винити дії

без виклику представників сторін

Рівненський обласний центр зайнятості звернувсь до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" коштів мікрогранту у сумі 146 786, 36 грн.

- визнання протиправним рішення ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" щодо не включення переліку до кредиторських вимог вимоги Рівненського обласного центру зайнятості у сумі 146 786, 36 грн.

- зобов`язання голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" Геннадія Петровича Кравчука включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" як кредиторську заборгованість: кошти мікрогранту, що підлягають поверненню, у сумі 146 786, 36 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Разом з вказано позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 6 липня 2026 року суд позовну заяву Рівненського обласного центру зайнятості залишив без руху, встановивши Рівненському обласному центру зайнятості строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання доказів оплати судового збору у розмірі 5 324,80 грн., або мотивованого обґрунтування звільнення від його сплати.

Також ухвалою від 6 липня 2026 року суд повернув Рівненському обласному центру зайнятості заяву про забезпечення позову.

9 липня 2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків та долучення до матеріалів доказів сплати судового збору в розмірі 5 324,80 грн.

10 липня 2026 року Рівненським обласним центром зайнятості було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:

- заборонити суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам тощо) вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" (ідентифікаційний код 41218615), у тому числі шляхом ліквідації чи реорганізації.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/823/26, за результатами якого справу передано на розгляд судді Марачу В.В.

14 липня 2026 року суддею Марачем В.В. винесено ухвалу про самовідвід від розгляду справи №918/823/26.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року, справу №918/823/26 та заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Андрію Качуру.

Ухвалою від 15 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №918/823/26 у справі за позовом Рівненського обласного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" про стягнення коштів та зобов`язання винити дії.

Заяву про забезпечення позову заявник аргументує тим, що ліквідація юридичної особи веде до повного припинення її діяльності та зобов`язань без правонаступництва. У разі завершення процедури ліквідації та внесення запису про її припинення до ЄДР, унеможливить виконання майбутнього рішення Господарського суду Рівненської області по даній справі, оскільки відповідач перестане юридично існувати.

Розглянувши матеріали поданої заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи дану заяву суд звертається до наступних норм права.

Згідно з нормами пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.

Відповідно до правил статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З аналізу положень статті 136 ГПК України видно, що забезпечення позову допускається у випадках якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проаналізувавши положення глави 10 ГПК України суд робить висновок, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, підготовка або вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомості, укладення договору оренди земельних ділянок з іншою особою тощо).

З поданої заяви про забезпечення позову можна зробити висновок, що на переконання заявника невжиття заходів забезпечення позову може утруднити подальше виконання рішення суду у випадку задоволення позову. За таких обставин, ліквідація юридичної особи - відповідача може в подальшому утруднити виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд робить висновок, що заява має бути задоволена з огляду на наступне.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Такий висновок щодо розуміння сутності інституту забезпечення позову зробив Верховний Суд у своїй постанові від 22.08.2018 (справа №924/150/17).

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Крім того, у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В даному випадку суд не повинен обмежуватися лише формальним посиланням на норму закону щодо заборони обмеження розпорядження майном, а повинен оцінити баланс інтересів сторін та зважити ймовірність негативних наслідків у випадку невжиття таких заходів.

Щоб встановити правову природу заходів забезпечення позову, що пропонуються заявником, необхідно визначити, що являють собою по суті такі заходи. Наслідком такої дії (вжиття пропонованих заходів) стане неможливою реєстрація припинення юридичної особи відповідача щодо якою триває процедура ліквідації. Водночас накладення заборони на вчинення реєстраційних дій щодо ліквідації відповідача виражатиметься у неможливості припинення юридичної особи до моменту вирішення спору щодо наявності непогашеної заборгованості. Водночас суд враховує, що це тимчасовий захід, який триває до вирішення спору щодо наявності порушеного права позивача та не порушує права відповідача здійснювати його статутну діяльність, вчиняти дії пов`язані з його ліквідацією до моменту внесення відповідного запису, тощо.

Суд враховує, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

За змістом статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

Також статтею 111 ЦК України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідач перебуває в стані припинення (23.03.2026, 1011161100005008953, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації).

У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (такий правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Суд зауважує, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Частинами 1, 2 статі 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд констатує, що предметом позову у справі є вимоги про стягнення заборгованості а також немайнові вимоги до ліквідаційної комісії, а тому досліджуватися також мають підстави вжиття заходів забезпечення позову в аспекті наявності достатньо обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та/або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

За наявних умов невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ліквідації юридичної особи що позбавить позивача можливості стягнути присуджені до стягнення кошти (у випадку задоволення позову) та зробить неможливим виконання позовним вимог немайнового характеру, що в свою чергу може спричинити утруднення та неможливість виконання рішення суду без додаткового звернення до суду щодо оскарження ліквідації юридичної особи. Натомість тимчасове обмеження ліквідації відповідача відповідає вимогам процесуального закону, а у випадку спростування наявності у позивача права на задоволення вимог за наслідками розгляду даного спору, відповідач зможе завершити процедуру ліквідації упевнившись у своїй правовій позиції щодо відхилення кредиторської претензії.

З урахуванням вищенаведеного суд робить висновок, що заява про забезпечення позову відповідає критерію розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Заборона суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам тощо) вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" про наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема такий захід забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Водночас в даному випадку відсутнє порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову в такому разі не спричинять покладення надмірного тягаря на відповідача.

На підставі статей 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Рівненського обласного центру зайнятості про вжиття заходів забезпечення позову задоволити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам тощо) вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" (ідентифікаційний код 41218615), у тому числі шляхом ліквідації чи реорганізації.

3. Дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 15.07.2026 р. і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 15.07.2029 р.

4. Стягувачем за даною ухвалою є: Рівненський обласний центр зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька 9А, ідентифікаційний код 05430879).

5. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Центр" (33024, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Млинівська, будинок 36, ідентифікаційний код 41218615).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання до Північно-західного апеляційного господарського суду України в порядку статей 254-259 Господарського процесуального кодексу України

Суддя Андрій КАЧУР