Рішення № 138222026, 08.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 Справа № 917/1306/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

за позовною заявою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської обласної військової (державної) адміністрації, вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36014

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Радстар-Плюс", просп. Дмитра Яворницького, 81, кв. 1, м. Дніпро, 49000

2. Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601

про розірвання договору, повернення земельної ділянки.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Андрій Анзеля;

від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України": Олена Синенко;

Інші не з`явилися.

Обставини справи: Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської обласної військової (державної) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радстар-Плюс" та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в якому просить (з урахуванням заяви про зміну предмета позову вх. № 10094 від 01.08.2025, прийнятої до розгляду ухвалою від 12.08.2025):

- розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 18 від 02.03.2010, укладений між Державним підприємством «Кременчуцьке лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» (просп. Дмитра Яворницького, 81, кв. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 36572220) повернути лісову ділянку площею 0,5 га, розташовану в кварталі 18, виділі 27 Ново-Орлицького лісництва на території Кобеляцької територіальної громади Полтавського району Полтавської області, розпоряднику земельної ділянки - Полтавській обласній державній (військовій) адміністрації (вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавська обл., 36014, код ЄДРПОУ 00022591) за актом приймання-передачі;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» (просп. Дмитра Яворницького, 81, кв. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 36572220) на садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 212,3 кв. м, здійснену на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.06.2016 № 29952593 та припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Радстар-плюс» на зазначені будівлі та споруди;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» (просп. Дмитра Яворницького, 81, кв. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 36572220) привести лісову ділянку площею 0,5 га, розташовану в кварталі 18, виділі 27 Ново-Орлицького лісництва на території Кобеляцької територіальної громади Полтавського району Полтавської області у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у тимчасове користування, шляхом знесення самочинно розміщених на ній будівель та споруд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Радстар-Плюс» істотно порушило умови договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 18 від 02.03.2010. Зокрема, без погодження з постійним лісокористувачем на лісовій ділянці площею 0,5 га у Ново-Орлицькому лісництві було здійснено самовільне капітальне будівництво споруд загальною площею 544 кв. м та встановлено паркан. Крім цього, відповідач-1 зареєстрував право власності на зазначене майно за неіснуючою адресою та з використанням завідомо неправдивих відомостей.

Відповідач-2 (ДП «Ліси України») у поданому відзиві (вх. № 9649) зазначив, що підприємство не є належним відповідачем у справі, оскільки до нього не заявлено самостійних вимог, а виконання обов`язку з повернення ділянки покладено на ТОВ «Радстар-Плюс». Водночас ДП «Ліси України» підтвердило фактичні обставини порушення умов договору зі сторони ТОВ «Радстар-Плюс», виявлені Департаментом безпеки підприємства, та підтримало вимоги щодо розірвання договору та відновлення лісової ділянки.

Відповідач-1 (ТОВ «Радстар-Плюс») своїм правом на подання відзиву на позов, у визначений відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Прокурор у відповіді на відзив (вх. № 9906 від 28.07.2026) заперечує проти доводів відповідача-2, посилаючись на те, що позовна вимога про розірвання договору безпосередньо стосується відповідача-2 ДП «Ліси України» як сторони спірного договору. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи аналогічну справу № 902/111/24 за позовом Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до ТОВ «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» та ДП «Ліси України» про розірвання договору тимчасового користування та зобов`язання повернути лісову ділянку, у постанові від 07.05.2025 погодилася із тотожними позовними вимогами та складом сторін та задовольнила позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.

Отже, зазначена правова позиція та спосіб судового захисту узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2025 у справі № 902/111/24.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/1306/25 між суддями справу передано на розгляд судді Погрібної С. В.

Ухвалою суду від 26.05.2025 прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 07.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Відповідно до розпорядження № 172 від 01.12.2025 у зв`язку з відрядженням судді Погрібної С. В. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/1306/25.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/1306/25 між суддями справу передано на розгляд судді Сірошу Д. М.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.02.2026 суд призначив підготовче засідання у справі на 11:00 11.03.2026.

Підготовче засідання у справі, призначене на 11:00 11.03.2026 не проводилося, у зв`язку з перебуванням судді Дмитра Сіроша у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.03.2026 суд призначив підготовче засідання у справі на 15:10 12.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.05.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11:00 08.07.2026.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд розглянув матеріали справи та

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Кременчуцьке лісове господарство» (постійний лісокористувач), правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі ДП «Ліси України»), та ТОВ «Радстар-Плюс» (тимчасовий лісокористувач) 02.03.2010 уклали договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 18 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постійний лісокористувач на підставі розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 68 від 26.02.2010 виділяє, а тимчасовий користувач приймає в довгострокове тимчасове користування в порядку спеціального використання лісових ресурсів лісову ділянку площею 0,5 га, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Кременчуцьке лісове господарство» і розташована в кв. 18, вид. 27 Ново-Орлицького лісництва в адміністративних межах Радянської сільської ради Кобеляцького району за межами населених пунктів.

Згідно з пунктом 1.2 договору лісова ділянка виділяється тимчасовому лісокористувачу в строкове платне користування для рекреаційних цілей строком на 25 років.

Пунктом 1.3 договору визначено, що порядок та умови здійснення лісокористування лісовою ділянкою для рекреаційних цілей визначаються відповідно до Лісового кодексу України та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів».

Відповідно до пункту 2.1 виділення лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування здійснюється без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача та зміни її цільового призначення.

Згідно з пунктом 3.1 договору після закінчення строку договору або припинення його дії тимчасовий лісокористувач зобов`язаний повернути лісову ділянку постійному лісокористувачу у стані, придатному для використання її в лісогосподарських цілях.

Розділом 4 договору встановлено права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до пункту 4.1.2 тимчасовий лісокористувач має право за погодженням з постійним лісокористувачем та з урахуванням вимог містобудівного законодавства зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, проводити озеленення території, влаштування стежкової мережі, встановлення малих архітектурних форм, лісових меблів, дерев`яної скульптури тощо.

За процесуального керівництва обласної прокуратури досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42024170000000132 від 07.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 197-1, частиною третьою статті 190, частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 246 Кримінального кодексу України, установлено, що Департаментом безпеки ДП «Ліси України» під час проведення контрольного заходу у Ново-Орлицькому лісництві філії «Кременчуцьке лісове господарство» виявлено самовільне будівництво капітальних споруд площею 544 кв. м, що огороджені парканами з виходом до водної гладі у 27 та 29 виділах 18 кварталу Ново-Орлицького лісництва.

Згідно з актом, складеним Департаментом безпеки ДП «Ліси України» за результатами проведення контрольного заходу у філії «Кременчуцьке лісове господарство» Ново-Орлицького лісництва Слобожанського лісового офісу від 19.08.2024, у кварталі 18, виділ 27 Ново-Орлицького лісництва дві ділянки загальною площею 1 га надані ДП «Кременчуцький лісгосп» в довгострокове тимчасове користування ТОВ «Радстар-Плюс» згідно з договором № 18 від 02.03.2010 терміном на 25 років (0,5 га) та ПП «Старий Орлик» згідно з договором № 17 від 02.03.2010 терміном на 25 років (0,5 га).

Зазначена територія огороджена парканом з виходом до водної гладі. При натурному обстеженні зазначеної ділянки було виявлено такі споруди: будинок розміром 12х15 м, площа 180 кв. м; будинок розміром 6х5 м, площа 30 кв. м; будинок розміром 5х5 м, площа 25 кв. м; альтанка розміром 5х6 м, площа 30 кв. м; приміщення розміром 10х5 м, площа 50 кв. м; приміщення розміром 15х7 м, площа 105 кв. м; будівельна споруда розміром 8х8 м, площа 64 кв. м; будівельна споруда розміром 4х7 м, площа 28 кв. м; будівельна споруда розміром 2х10 м, площа 20 кв. м; будівельна споруда розміром 8х8 м, площа 64 кв. м; басейн розміром 2х6 м, площа 12 кв. м. Загальна площа будівель становить 544 кв. м.

Усі зазначені будівлі мають ознаки капітальних споруд, що фундаментально пов`язані із земельною ділянкою. Жодні роботи на об`єктах відповідно до пункту 4.1.2 договору № 18 від 10.03.2010 не були погоджені при здійсненні будівництва з постійним лісокористувачем.

Водночас вивченням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 06.06.2016 приватний нотаріус Петрушенська І. Р. зареєструвала право власності ТОВ «Радстар-Плюс» на садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 212,3 кв. м, що розташований за адресою: вул. Лісгоспна (після перейменування вул. Лісова), буд. 5, с. Радянське (після перейменування с. Придніпрянське), Полтавська область.

Для державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно товариство подало: декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ПТ 142160812701 від 16.03.2016, видану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції Полтавської області, технічний паспорт, виданий 01.12.2015 ФОП Кисіль В. В., та рішення виконавчого комітету Радянської сільської ради від 25.02.2016 про присвоєння нової поштової адреси.

Вивченням декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ПТ 142160812701 від 16.03.2016, встановлено, що будівництво садового будинку з господарськими будівлями здійснювалось на території Радянської сільської ради по вул. Лісгоспній, 5, с. Радянське.

Документом, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, вказано договір оренди землі № 18 від 02.03.2010, зареєстрований в реєстрі за № 020708018, а також зазначено кадастровий номер земельної ділянки 5321886000:00:003:0013.

Водночас земельна ділянка із кадастровим номером 5321886000:00:003:0013 площею 2,74 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить на праві власності Полях Наталії Вікторівні, яка 23.04.2011 отримала вказану ділянку у спадщину та 05.05.2021 уклала договір оренди землі № 75/п з Сільськогосподарським багатофункціональним кооперативом «Радянський», згідно з яким на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також будь-які об`єкти інфраструктури.

Наведене підтверджується інформацією та витягом з Державного земельного кадастру, які долучені до позовної заяви.

Під час досудового розслідування за результатами проведеного 04.03.2025 огляду земельних ділянок, які розташовані у 27 виділі 18 кварталу Ново-Орлицького лісництва і перебувають у користуванні ТОВ «Радстар-Плюс» та ПП «Старий Орлик», встановлено, що земельні ділянки огороджені одним парканом та самовільно забудовані будівлями та спорудами.

Крім того, вивченням технічного паспорта садових будинків, виданого 01.12.2015 ФОП Кисіль В. В., що став підставою для реєстрації права власності ТОВ «Радстар-Плюс» на нерухоме майно за адресою: вул. Лісгоспна, 5, с. Радянське, встановлено, що схематичні плани розташування будівель та їхні розміри відповідають тим, що виявлені під час огляду земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ТОВ «Радстар-Плюс» та фактично розташована у 27 виділі 18 кварталу Ново-Орлицького лісництва.

Під час проведеного 04.03.2025 огляду земельної ділянки із кадастровим номером 5321886000:00:003:0013 встановлено, що вона розташована поза межами с. Придніпрянське Полтавської області та на ній відсутні будь-які будівлі або споруди. Крім того, у с. Придніпрянське відсутній будинок № 5 по вул. Лісгоспній (Лісовій).

Згідно з відповіддю виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області № 03.1-19/735 від 04.03.2025 по вул. Лісгоспній (Лісовій) у с. Придніпрянське зареєстрований лише один будинок під № 1, що належить Близнюк Г. А.

Отже, службові особи ТОВ «Радстар-Плюс» внесли завідомо неправдиві відомості до декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо договору оренди земельної ділянки та фактичної адреси розташування об`єктів нерухомого майна, зазначивши номер та дату спірного договору довготривалого тимчасового користування лісовою ділянкою та неіснуючу адресу. В результаті вказаних неправомірних дій в подальшому здійснено державну реєстрацію права власності відповідача 1 на садові будинки з господарськими будівлями, які фактично розташовані у Ново-Орлицькому лісництві філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 18 від 02.03.2010, укладеного між ДП «Кременчуцьке лісове господарство» та ТОВ «Радстар-Плюс», тимчасовий лісокористувач має право зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, проводити озеленення території, влаштування екологічної мережі, встановлення малих архітектурних форм, лісових меблів, дерев`яної скульптури лише за погодженням з постійним лісокористувачем (пункт 4.1.2 договору).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань договору відповідно до чинного законодавства та цього договору. Тимчасовий лісокористувач несе відповідальність за неналежне використання лісової ділянки, нанесення шкоди відповідно до лісового законодавства.

Дія договору припиняється, зокрема, у випадку: використання лісової ділянки не за цільовим призначенням, порушення правил і норм, умов цього договору та спеціального дозволу (лісового квитка) на використання лісових ресурсів (пункт 8.2 договору).

Згідно з пунктом 8.3 договору спори, пов`язані з питаннями припинення договору, крім випадку припинення його у зв`язку із закінченням строку дії, вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 8.4 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, статей 1-3 Земельного кодексу України, статтей 1, 2, 7 Лісового кодексу України, статті 324 Цивільного кодексу України, земля та ліси є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Так само й усі ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 Лісового кодексу України).

Частиною першою статті 2 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини це суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Лісового кодексу України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (частина перша статті 5 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (частини третя, четверта статті 7 Лісового кодексу України).

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності (частина перша статті 8 Лісового кодексу України).

Держава відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (частина друга статті 8 Лісового кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору від 02.03.2010) обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їхній території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їхній території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Відповідно до частини першої статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Статтею 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності (частина перша статті 18 Лісового кодексу України).

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим, терміном від одного до п`ятдесяти років, і короткостроковим, терміном до одного року (частина друга статті 18 Лісового кодексу України).

Довгострокове тимчасове користування лісами засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт (частина третя статті 18 Лісового кодексу України).

Частиною четвертою статті 18 Лісового кодексу України визначено, що довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється: без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами; на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їхніх повноважень; за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно із частиною восьмою статті 18 Лісового кодексу України суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Пунктом 4 частини першої статті 67 Лісового кодексу України передбачено, що в порядку спеціального використання може здійснюватися такий вид використання лісових ресурсів: використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів (частина друга статті 68 Лісового кодексу України).

Пунктом 1.5 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502 (далі Правила використання корисних властивостей лісів), передбачено, що використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 № 551 затверджено Примірний договір довгострокового тимчасового користування лісами, за умовами якого стороною, яка може передавати у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку, є як постійний лісокористувач, так і власник лісів.

Системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що обласні державні адміністрації є органами, уповноваженими здійснювати від імені держави повноваження власника лісової ділянки, вчиняти дії щодо прийняття рішень про передачу лісової ділянки у постійне та тимчасове користування, а також є органами, уповноваженими на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин.

Отже, обласні державні адміністрації є суб`єктами, які реалізують правомочності власника у правовідносинах тимчасового користування лісами, які перебувають у державній власності, в тому числі у правовідносинах, які виникають із договорів довгострокового тимчасового користування лісами.

Саме до повноважень обласних державних адміністрацій відноситься прийняття рішення про передачу лісової ділянки у користування, визначення інших умов, які є істотними, зокрема строку, на який така ділянка передається у тимчасове користування, її розміру, а також ставки рентної плати за використання корисних властивостей лісів.

Водночас постійний лісокористувач обсягом таких повноважень не наділений, і його повноваження у процесі виділення земельної ділянки у тимчасове користування зводяться до надання згоди на таке виділення, підписання договору довгострокового тимчасового користування на умовах, визначених розпорядником лісової ділянки, та її передачі тимчасовому лісокористувачу за актом приймання-передачі.

Договір від 02.03.2010 укладено на підставі розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 68 від 26.02.2010, яким виділено Товариству з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» в порядку спеціального використання лісових ресурсів в довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей (облаштування зон відпочинку) строком на 25 років лісову ділянку площею 0,5 га, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Кременчуцьке лісове господарство» і розташована в кварталі 18, виділ 27 (ділянка 4) Ново-Орлицького лісництва в адміністративних межах Радянської сільської ради Кобеляцького району за межами населених пунктів.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження доручено ДП «Кременчуцьке лісове господарство» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з ТОВ «Радстар-Плюс».

Наведене свідчить про те, що передумовою виникнення правовідносин довгострокового користування лісовою ділянкою, які виникають із договору від 02.03.2010, є реалізація уповноваженим органом державної влади Полтавською ОДА своїх повноважень щодо передачі лісової ділянки тимчасовому лісокористувачу, і такі правовідносини зумовлені волевиявленням розпорядника лісової ділянки.

Діючи від імені держави як власника лісової ділянки, Полтавська ОДА видала розпорядження № 68 від 26.02.2010, яким доручила ДП «Кременчуцьке лісове господарство» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з ТОВ «Радстар-Плюс».

ДП «Кременчуцьке лісове господарство» спеціалізоване державне лісогосподарське підприємство, якому доручено підписати договір, є лише постійним користувачем лісів на землях державної власності, які були передані йому для ведення лісового господарства без встановлення строку відповідно до статті 17 Лісового кодексу України, та не є суб`єктом, уповноваженим на розпорядження лісами державної власності.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Кременчуцьке лісове господарство» припинено. Правонаступником його прав та обов`язків є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Наведене дає підстави для висновку, що особливістю відносин з реалізації державою правомочностей власника лісових земельних ділянок є те, що держава реалізує своє право власності шляхом передання у постійне користування спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, а право розпорядження наділення відповідних суб`єктів владних повноважень, які діють від імені держави, правом на розпорядження цими ділянками шляхом прийняття розпорядчих актів.

Отже, Полтавська ОДА є суб`єктом правовідносин тимчасового користування лісами державної власності, у тому числі правовідносин, які виникли із договору від 02.03.2010, укладеного на виконання розпорядження № 68 від 26.02.2010, а також є органом, уповноваженим на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин, які виникли на підставі такого договору.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити, зокрема, Полтавську обласну військову адміністрацію.

У статті 1 зазначеного Указу постановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Отже, Полтавська ОДА набула тимчасового спеціального статусу військової адміністрації, що здійснює свої повноваження з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога про розірвання договору від 02.03.2010, укладеного між ДП «Кременчуцьке лісове господарство» і ТОВ «Радстар-Плюс».

Підставами заявленого позову визначено порушення ТОВ «Радстар-Плюс» умов договору від 02.03.2010 шляхом розміщення на земельній ділянці будівель та споруд для здійснення господарської діяльності без згоди постійного лісокористувача, попри те, що це право могло бути реалізоване ним лише за наявності такої згоди.

Так, згідно з умовами договору від 02.03.2010 ТОВ «Радстар-Плюс» прийняло у платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей.

Відповідно до пункту 4.2.2 договору від 02.03.2010 ТОВ «Радстар-Плюс» зобов`язалося, зокрема, проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим договором та законодавством; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка.

Проте надана відповідачу 1 лісова ділянка у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей використовується не за призначенням шляхом спорудження будівель та споруд за відсутності дозволу постійного землекористувача.

З огляду на зазначене таке порушення вимог договору та лісового законодавства є підставою для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Статтею 20 Лісового кодексу України встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; не порушувати прав інших лісокористувачів.

Водночас відповідно до вимог статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов`язки постійних лісокористувачів.

Згідно зі статтею 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

Відповідно до вимог статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до Лісового кодексу України.

Частиною третьою статті 20 Лісового кодексу України передбачено, що законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 Цивільного кодексу України).

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України).

Розірвання договору є способом захисту цивільних прав, що визначені статтею 16 Цивільного кодексу України, оскільки вимога про розірвання договору спрямована на припинення правовідносин.

Пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У пунктах 8.2, 8.4 договору від 02.03.2010 сторони погодили, що його дія припиняється, зокрема, у випадку використання ТОВ «Радстар-Плюс» відповідної земельної ділянки не за цільовим призначенням; порушення ТОВ «Радстар-Плюс» правил і норм, умов цього договору та спеціального дозволу (лісового квитка) на використання лісових ресурсів; невиконання ТОВ «Радстар-Плюс» обов`язків, передбачених договором.

Згідно з пунктами 6.3, 6.4 Правил використання корисних властивостей лісів господарська діяльність, яка може здійснюватись тимчасовими лісокористувачами на виділених лісових ділянках, не повинна суперечити цілям використання лісів, що визначені у договорі або лісовому квитку.

Спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).

До того ж підстави припинення права користування лісами та земельними ділянками лісового призначення визначені положеннями Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, відповідно.

Частиною другою статті 22 Лісового кодексу України передбачено, що право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Відповідно до пунктів 5 та 7 частини першої статті 78 Лісового кодексу України право використання лісових ресурсів припиняється в разі: використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з пунктами «г» та «ґ» частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Пунктом «а» частини першої статті 143 Земельного кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

За вимогами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Водночас негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані із порушенням володіння. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Власник об`єкта речових прав ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку, а у цьому випадку шляхом розірвання правочину (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/15, постанова Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21).

Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись, а саме спірною лісовою ділянкою.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Водночас стаття 391 Цивільного кодексу України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Крім того, згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Вимогами статті 636 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Враховуючи викладене, у цьому випадку правильним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному статтею 391 Цивільного кодексу України, до ТОВ «Радстар-Плюс» та ДП «Ліси України» з метою усунення перешкод, які вони створюють власнику лісу Полтавській обласній військовій адміністрації (Полтавській обласній державній адміністрації) у користуванні та розпорядженні лісовою ділянкою.

Оскільки лісова ділянка, надана відповідачу 1 у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей, використовується не за призначенням, шляхом спорудження будівель та споруд за відсутності дозволу постійного землекористувача, таке порушення умов договору від 02.03.2010 та лісового законодавства, яке допущене ТОВ «Радстар-Плюс», відповідно до пунктів 8.2, 8.4 згаданого договору, статті 611 Цивільного кодексу України, статей 22, 78 Лісового кодексу України, статей 141, 143 Земельного кодексу України є підставою для розірвання договору від 02.03.2010.

Полтавська ОДА (нині ОВА) є суб`єктом правовідносин тимчасового довгострокового користування лісами, які виникли на підставі договору від 02.03.2010, що свідчить про те, що у тимчасового користувача був обов`язок належним чином використовувати лісову ділянку та дотримуватися інших положень договору і законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2025 у справі № 902/111/24 зазначила, що на обласні державні (під час воєнного стану військові) адміністрації покладено обов`язок здійснювати контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень та на їхній території.

Отже, у спірних правовідносинах держава є учасником правовідносин, оскільки саме вона є власником лісової ділянки, переданої у довгострокове тимчасове користування, і саме її повноваження як власника здійснювала Полтавська ОДА, видавши розпорядження про виділення спірної ділянки у користування ТОВ «Радстар-Плюс» та доручивши ДП «Кременчуцький лісгосп» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісами, фактично від імені держави.

У цій справі питання про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою безпосередньо стосується прав та інтересів обласної державної (військової) адміністрації як розпорядника лісових земель державної форми власності, адже невиконання умов договору порушує права держави як власника.

Отже, Полтавська ОВА має повноваження вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, які виникли із договору тимчасового довгострокового користування лісами, у тому числі вимагати припинення права тимчасового користування лісовою ділянкою шляхом розірвання договору в судовому порядку.

Водночас обставини, визначені у пункті 8.2 договору від 02.03.2010, є узгодженими сторонами правовими підставами для припинення дії договору шляхом розірвання.

Виявлення факту проведення ТОВ «Радстар-Плюс» будь-кого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди постійного лісокористувача є обставиною, виникнення якої є самостійною підставою для припинення дії договору і його розірвання судом.

Відповідно до частини третьої статті 68 Лісового кодексу України землі, що були порушені під час використання лісових ресурсів, приводяться відповідно до вимог законодавства винними в цьому особами за їхній рахунок до стану, придатного для використання за призначенням.

За умовами договору від 02.03.2010 правовими наслідками припинення його дії є, зокрема, виникнення у ТОВ «Радстар-Плюс» обов`язку повернути лісову ділянку у стані, придатному для ведення лісового господарства, та відшкодувати завдані збитки в порядку, визначеному законом.

Обов`язок повернути лісову ділянку та привести її в придатний для подальшого використання за призначенням стан у строки, визначені договором, невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту припинення дії договору.

Отже, суб`єкти правовідносин можуть врегулювати питання щодо повернення лісової ділянки в придатному для подальшого її використання за призначенням стані в добровільному (позасудовому) порядку на підставі положень договору та приписів законодавства України.

За таких обставин позовна вимога про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення земельної ділянки є належними та ефективними способами захисту.

Зазначена правова позиція та спосіб судового захисту узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2025 у справі № 902/111/24.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс», слід зазначити таке.

Підставою позову є самочинне розміщення ТОВ «Радстар-Плюс» будівель та споруд без погодження з постійним лісокористувачем, що суперечить умовам договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 18 від 02.03.2010 та її цільовому призначенню.

Водночас відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (міститься в матеріалах справи) 06.06.2016 приватний нотаріус Петрушенська І. Р. зареєструвала право власності ТОВ «Радстар-Плюс» на садовий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 212,3 кв. м, що розташований за адресою: вул. Лісгоспна (після перейменування вул. Лісова), буд. 5, с. Радянське (після перейменування с. Придніпрянське), Полтавська область, які розташовані на спірній лісовій ділянці державної власності.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо побудованих споруд та земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику державі (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Згідно зі статтями 328, 376 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд установив, що лісова ділянка площею 0,5 га у кварталі 18, виділі 27 Ново-Орлицького лісництва надавалась ТОВ «Радстар-Плюс» виключно в тимчасове користування для рекреаційних цілей. Земельна ділянка під будівництво не відводилась, а постійний лісокористувач (ДП «Ліси України») згоди на капітальне будівництво не надавав.

Отже, зведені ТОВ «Радстар-Плюс» будівлі та споруди мають ознаки самочинного будівництва.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 12 січня 2023 року у справі № 940/1275/20 згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13).

Реєстрація права власності на садовий будинок площею 212,3 кв. м за ТОВ «Радстар-Плюс» була здійснена приватним нотаріусом на підставі недостовірних відомостей про готовність об`єкта та за неіснуючою адресою, з метою приховання факту самочинного будівництва на землях лісового фонду державної власності.

Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на будівлі та споруди, які розташовані на об`єкті з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку лісового фонду державної форми власності) за особою, яка не має на них жодних прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємний архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Зазначені положення узгоджуються з пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.

Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17.

Згідно з висновками Велика Палати Верховного Суду (зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16), рішення суду про скасування державної реєстрації прав та припинення права власності є належним і ефективним способом захисту порушених прав власника (держави в особі Полтавської ОДА), який усуває стан невизначеності та відновлює становище, яке існувало до порушення.

Ураховуючи зазначене, статті 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтю 152 Земельного кодексу України, статтю 16 Цивільного кодексу України, для забезпечення Полтавській обласній військовій адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Радстар-Плюс» на садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 212,3 кв. м, здійснену на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.06.2016 № 29952593 та припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» на зазначені будівлі та споруди.

Щодо вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» привести лісову ділянку площею 0,5 га у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у тимчасове користування, шляхом знесення самочинно розміщених на ній будівель та споруд слід зазначити таке.

Відповідно до частини третьої статті 68 Лісового кодексу України землі, що були порушені під час використання лісових ресурсів, приводяться відповідно до вимог законодавства винними в цьому особами за їх рахунок до стану, придатного для використання за призначенням.

Згідно з пунктом 3.1 спірного договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 18 від 02.03.2010, після закінчення строку договору або припинення його дії, тимчасовий лісокористувач зобов`язаний повернути лісову ділянку постійному лісокористувачу у стані придатному для використання її в лісогосподарських цілях.

Отже, за умовами договору від 02.03.2010 правовими наслідками припинення його дії є, зокрема, виникнення у ТОВ «Радстар-Плюс» обов`язку повернути лісову ділянку у стані, придатному для ведення лісового господарства, та відшкодовувати завдані збитки в порядку, визначеному законом.

Обов`язок повернути лісову ділянку та привести її в придатний для подальшого використання за призначенням стан у строки, визначені договором, невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення дії договору.

Суд відхиляє заперечення відповідача 2 (ДП «Ліси України») стосовно того, що воно є неналежним відповідачем у справі через відсутність самостійних вимог безпосередньо до підприємства, з огляду на таке.

ДП «Ліси України» є правонаступником ДП «Кременчуцьке лісове господарство» та безпосередньою стороною (орендодавцем/постійним лісокористувачем) у договорі довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 18 від 02.03.2010. Оскільки однією з ключових позовних вимог прокурора є розірвання цього договору, судове рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки ДП «Ліси України» як сторони правочину. Відповідно до практики Верховного Суду, у спорах про визнання договорів недійсними або їх розірвання відповідачами мають бути обидві сторони такого договору. Визначення ДП «Ліси України» як відповідача-2 є процесуально необхідним і правильним, оскільки рішення суду про розірвання договору припиняє двосторонні зобов`язання та повертає сторони у первісний стан. Взаємопов`язаність вимог:

Хоча фактичний обов`язок із демонтажу споруд та звільнення ділянки покладається на ТОВ «Радстар-Плюс», повернення землі у володіння держави (в особі Полтавської ОДА) нерозривно пов`язане із припиненням права постійного користування цією ділянкою ДП «Ліси України» для рекреаційних цілей відповідача-1.

Отже, зазначена правова позиція та спосіб судового захисту узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2025 у справі № 902/111/24.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1.

Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 18 від 02.03.2010, укладений між Державним підприємством «Кременчуцьке лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» (просп. Дмитра Яворницького, 81, кв. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ: 36572220) повернути лісову ділянку площею 0,5 га, розташовану в кварталі 18, виділі 27 Ново-Орлицького лісництва на території Кобеляцької територіальної громади Полтавського району Полтавської області, розпоряднику земельної ділянки Полтавській обласній державній (військовій) адміністрації (вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавська обл., 36014, код ЄДРПОУ 00022591) за актом приймання-передачі.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» (просп. Дмитра Яворницького, 81, кв. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 36572220) на садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 212,3 кв. м, здійснену на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.06.2016 № 29952593, та припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» на зазначені будівлі та споруди.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» (просп. Дмитра Яворницького, 81, кв. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 36572220) привести лісову ділянку площею 0,5 га, розташовану в кварталі 18, виділі 27 Ново-Орлицького лісництва на території Кобеляцької територіальної громади Полтавського району Полтавської області, у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у тимчасове користування, шляхом знесення самочинно розміщених на ній будівель та споруд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радстар-Плюс» (просп. Дмитра Яворницького, 81, кв. 1, м. Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 36572220) на користь Офісу Генерального прокурора (код платника: 0034051, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA 05820172720343190001000000164) 6 056,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.07.2026.

Суддя Дмитро СІРОШ