Рішення № 138221777, 01.07.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Харків Справа № 913/266/20(913/6/26)

Провадження №10/913/166/20(913/6/26)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/266/20(913/6/26) за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

до відповідача Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Селянське (фермерське) господарство Чисті Ключі (місцезнаходження: 70440, Запорізька область, с.Смоляне, вул.Центральна, буд. 15)

про визнання припиненим права застави та скасування обтяження нерухомого майна

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв.37, м. Київ, 02140)

до боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача Дмитрашко С.В., ордер серії АР №1327997 від 26.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2439/10 від 30.03.2016.;

від відповідача представник не прибув;

від третьої особи представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія, в якій просить суд:

- визнати припиненим право застави ПАТ Українська інноваційна компанія на земельну ділянку площею 49,9 га, кадастровий номер 2322185700:03:001:1456, що належить на праві власності ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору застави №445/2ZS від 19.02.2001, укладеного між АТ Український інноваційний банк та ОСОБА_2 ;

- скасувати запис про обтяження нерухомого майна (земельної ділянки площею 49,9 га, кадастровий номер 2322185700:03:001:1456), а саме: запис про заборону на нерухоме майно, номер запису про обтяження 43302654 (спеціальний розділ), зареєстровано 07.07.2005 за №2161527 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, обтяжувачем за яким є Акціонерний комерційний банк Укрінбанк.

Також, позивачем заявлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 20000 грн 00 коп.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що позивач є власником земельної ділянки, площею 49,9 га, кадастровий номер 2322185700:03:001:1456 та набув вказане право власності в порядку спадкування за заставодавцем ( ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за укладеним договором застави №445/2 ZS від 19.02.2001, який було укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №445/2 від 19.02.2001, укладеним між АТ «Український інноваційний банк» та Селянським (фермерським) господарством «Чисті ключі».

Позивачем зазначено, що оскільки зобов`язання за кредитним договором є виконаними в повному обсязі, відповідно до укладеного договору застави, заставодавець зобов`язався здійснити усі необхідні дії щодо звільнення майна від зобов`язань, якими воно обтяжене, однак цей обов`язок заставодержателем виконаний не був.

Також, позивачем зазначено, що незважаючи на припинення зобов`язання за кредитним договором, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зберігається запис про обтяження, який створює для позивача, як законного власника та спадкоємця майна реальні та істотні перешкоди у реалізації правомочності розпорядження своїм майном, гарантованої ст.41 Конституції України та ст. 319 Цивільного кодексу України.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.01.2026 матеріали справи №913/266/20(913/6/26) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.02.2026 позовну заяву без номеру від 26.01.2026 ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія про визнання припиненим права застави та скасування обтяження нерухомого майна залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

13.02.2026 за допомогою підсистеми Електронний суд до Господарського суду Луганської області від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, в якій позивачем наведено обґрунтування щодо необхідності залучення третьої особи, та додано докази сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/266/20(913/6/26). Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.03.2026 о 14 год. 20 хв. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Селянське (фермерське) господарство Чисті Ключі (місцезнаходження: 70440, Запорізька область, с.Смоляне, вул.Центральна, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи 22154034).

24.02.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Селянського (фермерського) господарства «Чисті ключі» надійшли додаткові пояснення №2302 від 23.02.2026, в яких представником третьої особи заявлено про визнання позовних вимог в повному обсязі, та зазначено, що останнім строком повернення кредиту за кредитним договором було 12.02.2002, та саме в цей строк третьою особою було виконані зобов`язання за кредитним договором; однак протягом понад 22 років АТ «Укрінбанк» (або його правонаступники) не пред`являли до господарства жодних вимог щодо наявності заборгованості, а існування в державному реєстрі не скасованих обтяжень на земельну ділянку, створює суттєві перешкоди для господарської діяльності фермерського господарства, зокрема унеможливлює участь у програмах державної підтримки аграріїв та залучення фінансування під майбутній врожай через аграрні розписки.

У судовому засіданні 18.03.2026 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 22.04.2026 о 12 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 22.04.2026 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 13.05.2026 о 15 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

30.04.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від представника позивача адвоката Гусельникова М.О. надійшло клопотання без номеру від 29.04.2026 про долучення доказів, зокрема повідомлення №179/1В від 20.09.2024 Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про відсутність невиконаних зобов`язань на користь відповідача на момент настання смерті ОСОБА_2 та відсутність у ПАТ «Укрінком» вимог (претензій) до ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 13.05.2026 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2026 об 11 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Судове засідання, призначене на 17.06.2026 об 11 год 00 хв., не відбулось, оскільки суддя Масловський С.В. з 15.06.2026 по 19.06.2026 перебував на лікарняному у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Про те, що судове засідання не відбудеться, учасників справи було повідомлено телефонограмою від 16.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.06.2026 повідомлено учасників справи про призначення розгляду справи по суті на 01.07.2026 о 10 год. 30 хв.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2001 між Акціонерним товариством Український інноваційний банк та Селянським (фермерським) господарством «Чисті ключі» було укладено кредитний договір №445/2 за умовами якого, позичальник зобов`язаний до 12.02.2002 повернути банку кредит, відсотки за користування ним, а також неустойку та інші штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19.02.2001 між АТ "Український інноваційний банк" та ОСОБА_2 (заставодавець) укладено договір застави №445/2 ZS, який забезпечує вимоги заставодержателя, що виникають з кредитного договору №445/2 від 19.02.2001, укладеного між АТ «Український інноваційний банк» та Селянським (фермерським) господарством «Чисті ключі».

Відповідно до п.1.1. договору застави предметом застави є земельна ділянка, площею 49,9 га, розташована на території Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка належить заставодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія ЗП 07-505924, виданого Запорізькою райдержадміністрацією 26.07.1994 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №582. Грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки №55 від 16.02.2001, виданої відділом земельних ресурсів Запорізького району Запорізької області складає 538942 грн 95 коп.

Відповідно до п.2.2.2. договору застави після повного виконання Селянським (фермерським) господарством «Чисті ключі» зобов`язань за кредитним договором, заставодержателем будуть здійснені усі необхідні дії щодо звільнення майна від зобов`язань якими воно обтяжене згідно умов цього договору.

Відповідно до ст.73 Закону України Про нотаріат приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., до повного припинення чи розірвання договору застави, накладено заборону відчуження на земельну ділянку, розташовану на території Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка належить ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до якої зокрема входить земельна ділянка, яка має загальну площу 49,9000 га, місце розташування: Запорізька область, Запорізький район, Мар`ївська сільська рада, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП №07-505924, виданого Запорізькою районною радою народних депутатів Запорізької області 26.07.1994. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на земл. За №582, переданої спадкодавцю для ведення фермерського господарства, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2309475942021, виданим Головним управлінням у Держгеокадастру у Запорізькій області 02.08.2021, кадастровий номер земельної ділянки 2322185400:03:001:1456.

Позивачем зазначено про набуття вказаного нерухомого майна, що було предметом застави в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , про що надано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.08.2021, спадкова справа №32/2020, зареєстрована в реєстрі за №1132.

Звертаючись до суду з поданим позовом, позивачем зазначено про припинення права застави та необхідність скасування запису про обтяження нерухомого майна у зв`язку з повним виконання позичальником Селянським (фермерським) господарством «Чисті ключі» зобов`язань за кредитним договором.

13.07.2016 на позачергових загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства Український інноваційний банк, було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство Укрінком.

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Укрінком, змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства Укрінком на Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія, затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ Укрінбанк.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ Укрінбанк та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що неодноразові рішення органу управління ПАТ Український інноваційний банк про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ Укрінбанк та ПАТ Українська інноваційна компанія є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)).

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заставу» визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Статтею 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про заставу», передбачено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, якщо предметом застави є нерухоме майно, неподільні об`єкти незавершеного будівництва (подільні об`єкти незавершеного будівництва у випадках, визначених законом), майбутні об`єкти нерухомості, космічні об`єкти, договір застави нотаріально посвідчується на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих об`єктів.

За приписами ст. 15 Закону України «Про заставу», застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору, якщо інше не встановлено законом. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов`язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; примусове відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою ст. 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 19.02.2001 між Акціонерним товариством Український інноваційний банк, яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариства «Українська інноваційна компанія», та Селянським (фермерським) господарством «Чисті ключі» було укладено кредитний договір №445/2 за умовами якого, позичальник зобов`язаний до 12.02.2002 повернути банку кредит, відсотки за користування ним, а також неустойку та інші штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19.02.2001 між АТ "Український інноваційний банк" та ОСОБА_2 (заставодавець) укладено договір застави №445/2 ZS, який забезпечує вимоги заставодержателя, що виникають з кредитного договору №445/2 від 19.02.2001, укладеного між АТ «Український інноваційний банк» та Селянським (фермерським) господарством «Чисті ключі» та предметом якого є: є земельна ділянка, площею 49,9 га, розташована на території Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка належить заставодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія ЗП 07-505924, виданого Запорізькою райдержадміністрацією 26.07.1994 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №582. Грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки №55 від 16.02.2001, виданої відділом земельних ресурсів Запорізького району Запорізької області складає 538942 грн 95 коп.

Відповідно до ст.73 Закону України Про нотаріат приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., до повного припинення чи розірвання договору застави, накладено заборону відчуження на земельну ділянку, розташовану на території Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка належить ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Також, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до якої зокрема входить земельна ділянка, яка має загальну площу 49,9000 га, місце розташування: Запорізька область, Запорізький район, Мар`ївська сільська рада, та позивачем набуто право власності на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.08.2021, спадкова справа №32/2020, зареєстрована в реєстрі за №1132.

Крім того, судом встановлено, що зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором №445/2 від 19.02.2001 щодо повного повернення грошових коштів є виконаним, що підтверджується належним чином завіреною копією повідомлення №179/1В від 20.09.2024 Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про відсутність невиконаних зобов`язань на користь відповідача на момент настання смерті ОСОБА_2 та відсутність у ПАТ «Укрінком» вимог (претензій) до ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, оскільки право застави за договором застави №445/2 ZS від 19.02.2001 є припиненим, внаслідок виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором №445/2 від 19.02.2001, та позивачем доведено, що існування не припиненого обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна перешкоджає здійсненню права власності на майно, змістом якого є право володіти, користуватися та розпорядження майном, при цьому, інших доказів наявності законних підстав для обтяження нерухомого майна суду надано не було, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині визнання припиненим права застави ПАТ Українська інноваційна компанія на земельну ділянку площею 49,9 га, кадастровий номер 2322185700:03:001:1456, що належить на праві власності ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору застави №445/2ZS від 19.02.2001, укладеного між АТ Український інноваційний банк та ОСОБА_2 , є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування запису про обтяження нерухомого майна, господарським судом зазначено наступне.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржених рішень державних реєстраторів) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час прийняття оскаржених рішень державних реєстраторів), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Наведений висновок узгоджується з положеннями пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №340-ІХ від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", за змістом якого виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту, а саме скасування запису про обтяження нерухомого майна, а саме: запис про заборону на нерухоме майно, не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення його прав та інтересів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині скасування запису про обтяження нерухомого майна (земельної ділянки площею 49,9 га, кадастровий номер 2322185700:03:001:1456), а саме: запис про заборону на нерухоме майно, номер запису про обтяження 43302654 (спеціальний розділ), зареєстровано 07.07.2005 за №2161527 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, обтяжувачем за яким є Акціонерний комерційний банк Укрінбанк, не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Разом з цим, судом враховано, що у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані (частина друга ст. 593 ЦК України).

Порядок накладення та зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна врегульований ст.ст. 73, 74 Закону України «Про нотаріат».

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень судове рішення про припинення обтяження речового права (в тому числі й права застави) є підставою для проведення державної реєстрації припинення такого обтяження.

Тобто, означений в статті 27 спосіб судового захисту є спеціальним, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З урахуванням викладеного, у розумінні положень статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належним та ефективним способом судового захисту порушених прав та інтересів особи в конкретному випадку є судове рішення про припинення обтяження речового права, в даному випадку про припинення право застави на земельну ділянку.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витраті зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати припиненим право застави ПАТ Українська інноваційна компанія на земельну ділянку площею 49,9 га, кадастровий номер 2322185700:03:001:1456, що належить на праві власності ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору застави №445/2ZS від 19.02.2001, укладеного між АТ Український інноваційний банк та ОСОБА_2 .

3. Стягнути з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Відповідач Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код юридичної особи 05839888)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Селянське (фермерське) господарство Чисті Ключі (місцезнаходження: 70440, Запорізька область, с.Смоляне, вул.Центральна, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи 22154034)

Повне рішення складено 15.07.2026.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ