Рішення № 138221533, 15.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2026Справа № 910/2333/26За позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМАКСА»

про стягнення заборгованості 1 183 889, 41 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (надалі позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремакса» (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 183 889, 41 грн.

Позовні вимоги з посиланням на ст. 15, 16, 257, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 83, 93, 116, 120, 122, 123, 124, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст.14, 284, 289 Податкового кодексу України, ст. 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 21 Закону України «Про оренду землі», мотивовані тим, що відповідач набувши право власності на нерухоме майно по вулиці Івана Виговського, 26А у місті Києві, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,2028 га за кадастровим номером 8000000000:91:066:0024, своєчасно не оформив та не зареєстрував речові права на земельну ділянку, не вносив плату за користування нею, внаслідок чого за період з 22.12.2021 по 31.01.2026 безпідставно зберіг грошові кошти у вигляді орендної плати земельної ділянки у розмірі 1 183 889, 41 грн у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/2333/26. Справу визнано малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

06.04.2026 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли документи та письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04136, місто Київ, вулиця Маршала Гречка, будинок 26А.

Однак, конверт із ухвалою про відкриття провадження в справі від 09.03.2026 був повернутий з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/2333/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.02.2026 № 463363452 (а.с.12), відповідач є власником нежилих будівель, загальною площею 336 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Івана Виговського, будинок 26А (Гречка Маршала, 26А), до складу яких входять: нежила будівля (літ.А) площею 301, 20 кв.м., нежила будівля (літ. Б) площею 22, 50 кв.м., нежила будівля (літ.Д) площею 12, 30 кв.м.

Зазначені нежилі будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 площею 0,2028 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 22.12.2021 Відділом у Мелітопольському районі Міжрайонного управління у Мелітопольському районі та місті Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з кодом виду цільового призначення - 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-2310160492021 від 22.12.2021 (а.с.13-16).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у місті Києві № 3765/5/26-15-04-15-03 від 12.02.2026, відповідач податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПС не подавав та не сплачував плату за землю з 22.12.2021 по 31.01.2026 року (а.с.26).

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно своєчасно не оформив право власності або користування на земельну ділянку площею 0,2028 га за кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 по вулиці Івана Виговського, будинок 26А (Гречка Маршала, 26А) у Подільському районі міста Києва (на якій розташоване та зареєстроване на праві власності нерухоме майно), а тому використовує вказану земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Отже, з 22.12.2021 (дата формування земельної ділянки) за переконанням позивача, відповідач без достатніх правових підстав, не сплачуючи орендну плату, використовував земельну ділянку площею 0,2028 га за кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 по вулиці Івана Виговського, будинок 26А (Гречка Маршала, 26А) у Подільському районі міста Києва для обслуговування розташованого та зареєстрованого на ній нерухомого майна, що є підставою для стягнення з останнього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 791 Земельного кодексу України).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру №НВ-2310160492021 від 22.12.2021, Відділом у Мелітопольському районі Міжрайонного управління у Мелітопольському районі та місті Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з кодом виду цільового призначення - 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), зареєстровано 22.12.2021 в Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 0,2028 га за кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 по вулиці Івана Виговського, будинок 26А (Гречка Маршала, 26А) у Подільському районі міста Києва (а.с.13-16).

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 по вулиці Івана Виговського, будинок 26А (Гречка Маршала, 26А) у Подільському районі міста Києва в розумінні статті 791 Земельного кодексу України сформована та є об`єктом цивільних прав з 22.12.2021. Інформація щодо форми власності в Державному земельному кадастрі відсутня.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (частина 1 статті 83 Земельного кодексу України).

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (пункт а частина 2 статті 83 Земельного кодексу України).

Суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (пункт б частини 1 статті 80 Земельного кодексу України).

Отже, земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 по вулиці Івана Виговського, будинок 26А (Гречка Маршала, 26А) у Подільському районі міста Києва належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Як підтверджено матеріалами справи, на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві власності відповідачу.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина 1 статті 123 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частини 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина 1 статті 125 Земельного кодексу України).

Як убачається з положень статті 120 та 125 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Проте, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат.superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.12.2021 в справі №924/856/20, від 27.09.2022 у справі №922/423/19, від 02.11.2022 у справі №915/766/21, від 16.11.2022 у справі №922/519/20, від 20.12.2022 у справі №924/250/19, від 06.09.2023 у справі №910/5909/22.

Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов:

набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка (частина 1 статті 206 Земельного кодексу України).

Плата за землю справляється відповідно до закону (частина 2 статті 206 Земельного кодексу України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пункту 14.1.1.47 статті 14 Податкового кодексу України).

Оскільки, відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, то єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Отже, з огляду на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 є сформованою у розумінні статті 791 Земельного кодексу України з 22.12.2021, то позивач правомірно обраховує розмір безпідставно збережених відповідачем коштів орендної плати за період з 22.12.2021 по 31.01.2026.

Відповідно до пунктів 14.1.125, 14.1.136 статті 14 та статті 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (пункту 284.1. статті 284 Податкового кодексу України).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Зокрема, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки (пункт 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями ст.20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок державної та комунальної власності, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що проводиться для цілей оподаткування, нарахування та сплати інших обов`язкових платежів, що справляються відповідно до законодавства, є публічною інформацією.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.

Згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9945314632026 від 09.02.2026 нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 становить 8 272 166, 27 грн (а.с.25).

Положенням статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування. Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2021-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення за 2025 рік становить 1,08 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оціни земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); за 2024 рік становить 1, 12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оціни земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); за 2023 рік становить 1, 051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оціни земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); за 2022 рік становить 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1, 15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); за 2021 рік становить 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення).

Отже, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить:

- за 2021 рік - 5 143 793, 55 грн (5 658 172, 90/1,1);

- за 2022 рік - 5 658 172, 90 грн (6 506 898, 84/1,15);

- за 2023 рік - 6 506 898, 84 грн (відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.09.2024 № НВ-0002400092024);

- за 2024 рік - 6 838 761, 80 грн (7 659 413, 21/1,12);

- за 2025 рік - 7 659 413, 21 грн (8 272 166, 27/1,08);

- за 2026 рік становить 8 272 166, 27 грн (відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 09.02.2026 № НВ-9945314632026).

Розрахунок орендної ставки за користування відповідачем земельною ділянкою позивач здійснив у розмірі 4% за 2021-2024 роки та 5 % за 2025-2026 роки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період з 22.12.2021 по 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; з 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва за 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва за 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; з 01.01.2024 по 31.12.2024 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва за 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7472; з 01.01.2025 по 31.12.2025 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234; з 01.01.2026 по 31.01.2026 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2026 рік» від 18.12.2025 № 313/10780, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) наступним чином:

1. з 22.12.2021 по 31.12.2021 5 143 793, 55*4%/365*10 днів = 5 637, 03 грн;

2. з 01.01.2022 по 31.12.2022 5 658 172, 90*4%/365*365 днів = 226 326, 92 грн;

3. з 01.01.2023 по 31.12.2023 6 506 898, 84*4%/365*365 днів = 260 275, 95 грн;

4. з 01.01.2024 по 31.12.2024 6 838 761, 80*4%/366*366 днів = 273 550, 47 грн;

5. з 01.01.2025 по 31.12.2025 7 659 413, 21*5%/365*365 днів = 382 970, 66 грн;

6. з 01.01.2026 по 31.01.2026 8 272 166, 27*5%/365*31 день = 35 128, 38 грн;

Отже, згідно з наведеного позивачем розрахунку за період з 22.12.2021 по 31.01.2026 розмір орендної плати становить 1 183 889, 41 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати за загальний період з 22.12.2021 по 31.01.2026, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 у загальному розмірі 1 183 889, 41 грн.

Як установлено судом вище, відповідно до листа Головного управління ДПС у місті Києві № 3765/5/26-15-04-15-03 від 12.02.2026, відповідач податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПС не подавав та не сплачував плату за землю з 22.12.2021 по 31.01.2026 року (а.с.26).

З огляду на викладене вище та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0, 3242 га за кадастровим номером 8000000000:91:066:0024 за період з 22.12.2021 по 31.01.2026, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 183 889, 41 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 183 889, 41 грн безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМАКСА» (04136, місто Київ, вулиця Маршала Гречка, будинок 26А, ідентифікаційний код 43364031) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) 1 183 889 (один мільйон сто вісімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 41 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та 14 206 (чотирнадцять тисяч двісті шість) грн 67 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань