Рішення № 138221381, 13.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2026Справа № 910/7318/26За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про розподіл судових витрат у справі №910/7318/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання внести зміни до особового рахунку

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (далі - позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 27561,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 закрито провадження у справі, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з погашенням відповідачем суми боргу та відсутністю предмета спору у цій справі.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 7429,34 грн понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи.

Через систему "Електронний суд" 29.06.2026 від відповідача надійшли письмові заперечення на вище вказану заяву позивача.

Так, у наведених письмових запереченнях представник відповідача зазначає те, що вартість наданих адвокатських послуг з правничої допомоги при розгляді даної справи є завищеною, та неспівмірною зі складністю справи, оскільки не відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності до предмета спору та не відповідає з обсягом наданих адвокатських послуг, які були надані адвокатом та витраченим ним часом на надання таких послуг. а тому позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про розподіл судових витрат у цій справі, з огляду на наступне.

Не погоджуючись із заявленою позивачем сумою витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача зазначає, що складання позовної заяви про зобов`язання Акціонерного товариства «Українська залізниця» внесення змін до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 27561,96 грн не могло зайняти 5 годин у представника позивача, оскільки в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться велика кількість справ за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання внести зміни до особового рахунку шляхом відображення грошової суми. Усі ці справи майже ідентичні, різниця полягає лише в списаній сумі, даті списання та станції відповідача, на якій безпосередньо кошти були списані відповідачем з особового рахунку позивача.

Також, у вище наведених запереченнях відповідач наголошує на тому, що позовна заява у цій справі є шаблонною, оскільки вже є сформована та стала практика у подібних судових спорах, а тому представник позивача при її складанні лише змінював певні дані, які стосувалися суми, дати та місця списання коштів, тобто підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, що заявлені представником позивача, як витрати на правничу допомогу.

Таким чином, представник відповідача звертає увагу суду, що заявлений позивачем "гонорар успіху" у сумі 1929,34 грн не відповідає, ані критеріям розумності, ані критеріям співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, а тому покладання цієї суми на відповідача матиме надмірний характер.

Окрім того, відповідач зауважив, що позивач не вжив заходів щодо досудового врегулювання спору, як то передбачено умовами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020.

З огляду на вище наведені обставини, представник відповідача у своїх письмових запереченнях вважає, що наявні усі правові підстави для відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7429,34 грн.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується відповідна заява, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для її розгляду, суд зазначає наступне.

Порядок розподілу судових витрат визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною 3 статті 130 ГПК України унормовано, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Отже норма частини 3 статті 130 ГПК України повинна застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, які пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, згідно з положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, копію Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, копію акта №17-01/722 виконаних робіт (надання послуг) від 16.06.2026 на суму 5000 грн із зазначенням: "складання позовної заяви про зобов`язання АТ «Укрзалізниця» внесення змін до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 27561,96 грн, копію рахунку на оплату №17-01/721 від 16.06.2026, копію платіжної інструкції №11717 на суму 5000 грн, копію акта №17-01/722 виконаних робіт (надання послуг) від 24.06.2026 на суму 2429,34 грн із зазначенням: "складання заяви про закриття провадження у справі № 910/7318/26. Гонорар успіху у справі №910/6254/26 7% від ціни позову", копію рахунку на оплату №17-01/722 від 24.06.2026, копію платіжної інструкції №11761 на суму 2429,34 грн та копію ордера на надання правничої допомоги адвокатом Накоп`юком Я.В. серія СА №1142697.

Так, зі змісту Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 вбачається, що у п.4.7 сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 7% від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.

Пунктом 4.11 Додаткової угоди № 1 погоджено, що визначений Договором гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим збільшенням або зменшенням обсягу наданих послуг, що відображається сторонами в акті виконаних робіт (наданих послуг).

Як вже було зазначено вище, представник позивача у письмових запереченнях звернув увагу суду, що заявлена позивачем сума "гонорару успіху" не відповідає критеріям розумності, співмірності та реальності адвокатських витрат, оскільки такі витрати не містять чіткого обґрунтування обсягу фактичних дій адвоката Накоп`юка Я.В., які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату.

Внаслідок чого, представник відповідача стверджує, що покладання на відповідача обов`язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленій позивачем суми матиме надмірний характер, посилаючись на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд зазначає, що при визначенні суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено, що суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були розумними, необхідними, становлять розумну суму і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

За результатами розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат, суд звертає увагу сторін, що спір у цій справі відноситься до малозначних, тобто не є складним та відноситься до категорії спорів вже зі сталою та сформованою судами практикою.

З огляду на спірні правовідносини, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених і поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, звертаючи увагу на наявність обґрунтованих заперечень відповідача, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданих адвокатських послуг та заявлена сума витрат на надання професійної правничої допомоги у цій справі, яку просить стягнути позивач з відповідача, що становить 7429,34 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.

У зв`язку з чим, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу понесені позивачем до 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379) 2000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.