Рішення № 138221334, 10.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2026Справа № 910/1077/26

Суддя Погрібна С.В., після виходу з лікарняного, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОН Україна» (адреса: 03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 4; код ЄДРПОУ: 34422841)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром» (адреса: 04112, м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, офіс 301; код ЄДРПОУ: 42677160)

про стягнення коштів

без повідомлення учасників справи,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОН Україна» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 2601/22-ВУ від 26 січня 2022 року у розмірі 1 980 000,00 грн, з яких сума боргу складає 1 800 000,00 грн та штраф 10% у розмірі 180 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 позовні вимоги задоволені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОН Україна» суму основного боргу за Договором постачання № 2601/22-ВУ від 26.01.2022 у розмірі 1 800 000,00 грн, штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у розмірі 180 000,00 грн та судовий збір у розмірі 29 700,00 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОН Україна» про ухвалення додаткового рішення, розгляд якої призначено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром» подати свої заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали та повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром» в порядку ч. 7 ст. 42 ГПК України в редакції Закону №3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 про обов`язок зареєструвати "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Водночас, жодних заперечень від відповідача до суду не надходило.

З метою повідомлення відповідача про розгляд судом заяви про ухвалення додаткового рішення та про його право подати заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.05.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, офіс 301

Однак, конверт з ухвалою від 15.05.2026 був повернутий до суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/1077/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При прийнятті додаткового рішення судом враховано наступне.

Згідно статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позові позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 198 000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути з відповідача понесенні ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 198 000 грн.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

На підтвердження вищезазначених витрат позивачем, у встановлений ст. 129 ГПК України строк, подано, зокрема, Договір про надання юридичних послуг №756 від 15.12.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІАКОН УКРАЇНА» та Адвокатським бюро «Романа Сацика»; Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 15.12.2022; Додаткову угоду від 01.02.2024; Додаткову угоду № 2 від 30.12.2024; Додаткову угоду № 10 від 13.10.2025; Додаткову угоду № 11 від 01.01.2026; детальний опис робіт (наданих послуг) від 06.05.2026; платіжну інструкцію № 20141 від 07.05.2026; Акт про надану правову допомогу № 06/05 від 06.05.2026; ордер на надання правничої допомоги серія АІ № 2106348 від 29.01.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9449/10 від 18.09.2020.

Судом встановлено, що 15.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІАКОН УКРАЇНА» та Адвокатським бюро «Романа Сацика» було укладено Договір про надання юридичних №756, відповідно до умов якого замовник доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та додатками до нього.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору про надання правової допомоги №756 від 15.12.2022 сторони дійшли згоди про те, що за надання Адвокатським бюро послуг, обумовлених п. 2.1. Договору, Замовник сплачує Адвокатському бюро грошову винагороду, яка включає в себе, в тому числі, витрати пов`язані зі збором доказів, підготовкою справи до розгляду, оплатою вартості послуг помічника адвоката, розмір якої визначений в Додатку № 1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Сплата винагороди здійснюється Замовником протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання актів про надані юридичні послуги, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвокатського бюро або в готівковому порядку.

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2024 до вищезазначеного Договору сторони, керуючись п. 7.3. Договору дійшли взаємної згоди продовжити термін дії Договору на один календарний рік та викласти п. 7.1. Договору в наступній редакції: « 7.1. Даний договір укладений на строк до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання».

Додатковою угодою № 11 від 01.01.2026 до вищезазначеного Договору сторони, керуючись п. 7.3. Договору дійшли взаємної згоди продовжити термін дії Договору на один календарний рік та викласти п. 7.1. Договору в наступній редакції: «7.1. Даний договір укладений на строк до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання».

13.10.2025 сторонами підписана Додаткова угода № 10 до Договору про надання правової допомоги №756 від 15.12.2022, якою сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. Договору в такій редакції: Замовник доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо стягнення на користь Клієнта заборгованості з ТОВ «ПОСТАЧТЕХПРОМ» за Договором постачання № 2601/22-ВУвід 26.01.202, а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати виконавця, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до п. 2 вищезазначеної Додаткової угоди сторони погодили, що оплата правової допомоги здійснюється наступним чином - в разі задоволення (в тому числі часткового) позову про стягнення на користь Клієнта суми боргу. Клієнт сплачує на користь Адвокатського бюро «Романа Сацика» витрати на правову допомогу, які обчислюються як 10 % від суми, що стягнута з відповідача.

06.05.2026 адвокатом Сациком Р.В. складено детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого Адвокатське бюро «Романа Сацика» виконало за Договором про надання правової допомоги № 756 від 15.12.2022 наступну роботу: витрати на правову допомогу відповідно до Додаткової угоди № 10 до Договору про надання правової допомоги № 756 від 15.12.2022 у розмірі 10% від суми 1 980 000,00 грн, що стягнута з ТОВ «ПОСТАЧТЕХПРОМ» на користь ТОВ «ВІАКОН УКРАЇНА» на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/1077/26 198 000,00 грн.

Відповідно до Акту про надану правову допомогу № 06/085 від 06.05.2026 Виконавець виконав за Договором, а Замовник прийняв наступні послуги: витрати на правову допомогу відповідно до Додаткової угоди № 10 до Договору про надання правової допомоги № 756 від 15.12.2022 у розмірі 10% від суми 1 980 000,00 грн, що стягнута з ТОВ «ПОСТАЧТЕХПРОМ» на користь ТОВ «ВІАКОН УКРАЇНА» на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/1077/26 198 000,00 грн.

07.05.2026 ТОВ «ВІАКОН УКРАЇНА» перерахувало грошові кошти на рахунок Адвокатське бюро «Романа Сацика» у розмірі 198 000,00 грн, призначення платежу: оплата за витрати на правову допомогу відповідно до Договору. про надання прав/доп. № 756 від 15.12.2022 у розмірі 10% від стяг. суми з ТОВ «ПОСТАЧТЕХПРОМ».

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Підсумовуючи вищенаведене, суд відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд у контексті оцінки доказів, поданих позивачем на обґрунтування заяви, звертається до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, де Верховний Суд вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу позивача у даній справі Суд звертається до критеріїв визначених вище у цій постанові та зазначає, що для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір їх є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, керуючись критеріями оцінки судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи характер спору та розумну необхідність судових витрат для розгляду конкретної справи в суді першої інстанцій, суд, дослідивши заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додані до неї документи, вважає, що розмір заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 198 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та не є співрозмірними із виконаним адвокатом обсягом робіт (наданими послугами).

На переконання суду, ураховуючи наведені вище критерії, зокрема, реальності адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, а також фактичні обставини цієї справи, співрозмірність до предмета спору, відсутність необхідності подання заяв по суті справи окрім позовної заяви, викладення позовної заяви на 8 аркушах, більшість з яких нормативно правове обґрунтування, кількість судових засідань - розмір гонорару не є співрозмірним та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності.

З огляду на наведене, суд вважає, що підтвердженими у даній справі з огляду на надані докази та зміст наданих послуг є витрати адвоката у загальному розмірі 47 000,00 грн.

Отже, оцінивши доводи позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 47 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 238, 241, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника позивача адвоката Сацика Р.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/1077/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром» (адреса: 04112, м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, офіс 301; код ЄДРПОУ: 42677160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАКОН Україна» (адреса: 03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 4; код ЄДРПОУ: 34422841) 47 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволення решти вимог заяви.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене, відповідно до частини 5 статті 244 ГПК України. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення підписано після виходу з лікарняного 10.07.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА