Ухвала суду № 138221308, 15.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/860/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.07.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І. розглянувши без виклику представників сторін заяву ДП "Пропан" про забезпечення позову у справі

за позовом: Дочірнього підприємства "ПРОПАН", с. Станишівка, Житомирський район, Житомирська область, 12430

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпромгаз", вул. Дрогобицька, буд. 72/1, м. Стебник, Дрогобицький район, Львівська обл., 82172

про витребування майна з чужого незаконного володіння

встановив:

13.07.2026 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "ПРОПАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпромгаз" про витребування із чужого незаконного володіння останнього набувача нерухомого майна загальною площею 699,1 кв м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Гулі У.І.

Разом з позовною заявою позивач звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, Тисменицька територіальна громада, село Марківці, вулиця Нивки.

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Західпромгаз" (код ЄДРПО.У 40446006) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб"єктам державної реєстрації прав (державним, реєстраторам, приватним державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов"язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкти, нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно переліку.

В обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову заявник вказує, що з урахуванням наявності спору між сторонами, невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки у позивача є підстави вважати, що існує реальна загроза повторного відчуження спірного майна, враховуючи що майно було відчужено за Договором ОСОБА_1 без згоди ДП "Пропан" за підробними документами і повторно було продано ОСОБА_1 покупцю ТОВ "Західпромгаз". Заявник зауважує, що між відчуженням спірного Майна за Договором купівлі-продажу від 30.07.2025 за реєстровим №4033 на користь, ОСОБА_1 та його перепродажем останньою на користь ТОВ «Західпромгаз» за Договором купівлі-продажу від 22.08.2025 за реєстровим №1455, пройшло лише 23 дні, що вказує на спробу приховати незаконне попереднє його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, дійшов таких висновків.

Предметом спору у справі № 909/860/26 є: витребування із чужого незаконного володіння останнього набувача нерухомого майна загальною площею 699,1 кв м. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочин щодо відчуження майна було здійснено без необхідного обсягу цивільної дієздатності. Позивач зазначає, що ДП "Пропан" не приймало рішень про відчуження нерухомого майна.

З урахуванням викладеного позивач зазначає, що відповідач має можливість розпорядитися вказаними об`єктами нерухомого майна, у тому числі відчужити їх третім особам, що у разі задоволення позову може унеможливити ефективний захист порушених прав позивача та виконання судового рішення.

При цьому позивач звертає увагу, що на даний час право власності на спірні об`єкти нерухомого майна зареєстровано за відповідачем, який має можливість вільно розпоряджатися вказаним майном, у тому числі відчужувати його третім особам.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, суд дійшов таких висновків.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до частини другої статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Згідно із ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду: від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.

Суд враховує, що обрання належного, відповідного до предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Варто зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Також судом враховано, що під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не має вдаватися до оцінки обґрунтованості позову та вірогідності його задоволення, а керується власним уявленням про те, чи може у даному випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у разі задоволення позову.

Позовна зава мотивована тим, що договір купілі-продажу нерухомого майна від 30.07.2025 укладено із перевищенням повноважень уповноваженої особи, яка підписала відповідний договір зі сторони позивача.

Відповідачем(ами) у даних категорії спорів виступають власник(и) об`єкта нерухомого майна.

Враховуючи те, що за відповідачем на даний час зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, з правомірністю набуття якого позивач не погоджується, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі за умови задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач спірне нерухоме майно у власності.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголошував на тому, що можливість відповідача відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ у контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 року в справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Водночас під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Зі змісту норми пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти або майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв`язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги (аналогічні правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20).

У свою чергу, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, предметом позову є витребування ДП "Пропан" з незаконного володіння спірного нерухомого майна, власником якого 22.08.2025 став ТОВ "Західпромгаз" на підставі договору купівлі - продажу від 22.08.2025, укладеного із ОСОБА_1 .

Отже, оскільки станом на час подання зазначеної заяви ТОВ "Західпромгаз" є фактичним власником майна та наявні у матеріалах справи відомості у своїй сукупності свідчать про реальний ризик можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального ускладнення або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому забезпечення позову забезпечить збереження становища ДП "Пропан" до часу вирішення судом спору щодо долі спірного майна та виконання рішення суду у разі задоволення вимог віндикаційного позову.

У той же час обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно стосується предмета даного позову, є розумним, обґрунтованим та адекватним, має логічний зв`язок з предметом позову та має наслідком лише збереження існуючого становища до набрання рішенням законної сили та протягом дев`яноста днів після цього (частина 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому вказаний захід забезпечення позову, за висновком суду, є співмірним із предметом позовних вимог, а накладення арешту на нерухоме майно є тимчасовим заходом, спрямований на підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Крім того, у поданій заяві про забезпечення позову позивач просив суд заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Оскільки судом встановлено наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомості, тобто заборони на право розпоряджатися майном, то на переконання суду вказане виключає необхідність задоволення вимоги ДП "Пропан" щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкти нерухомості.

З огляду на встановлені обставини, суд вбачає наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ДП "Пропан" про забезпечення позову щодо накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, що є предметом даного позову.

В іншій частині - щодо заборони державним реєстраторам, будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єктів нерухомого майна - заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд

постановив:

заяву ДП "Пропан" про забезпечення позову - задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту до набрання рішенням суду законної сили на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

1) виробничо-побутовий корпус із прохідною, будівля площею 699,1 кв.м., зазначена літерою «А», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479159.4882898.20250723.45.0000.83, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3179955426040;

2) котельня, будівля площею 110,6 кв.м., зазначена літерою «Б», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479155.4882903.20250723.77.0000.42, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3179972126040;

3) насосна, будівля площею 51,1 кв.м., зазначена літерою «В», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479044.4882941.20250723.57.0000.24, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3179983526040;

4) насосно-компресорний цех, будівля площею 141,6 кв.м., зазначена літерою «Г», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479075.4882903.20250723.26.0000.03, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3179992626040;

5) виробничі приміщення, будівля площею 18,1 кв.м., зазначена літерою «Д», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2478997.4883059.20250723.87.0000.95, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3180060026040;

6) навіс, будівля зазначена літерою «Е», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479077.4882986.20250723.03.0000.26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3180093426040;

7) операторна, будівля зазначена літерою «Є», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479047.4882893.20250723.28.0000.53, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3180166426040;

8) автомобільна вага, будівля площею 15,0 кв.м., зазначена літерою «Ж», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479134.4882865.20250723.18.0000.38, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3180166426040;

9) склад, будівля зазначена літерою «З», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479124.4882973.20250723.64.0000.33, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3180192226040;

10) склад, будівля зазначена літерою «И», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479175.4882921.20250723.26.0000.09, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3180227826040;

11) навіс, будівля зазначена літерою «І», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479181.4882827.20250723.27.0000.19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3180299926040;

12) прохідна, будівля площею 20,2 кв.м., зазначена літерою «Ї», ідентифікатор об`єкта нерухомого майна: 01.2479190.4882834.20250723.38.0000.17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3180303826040.

В решті заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Стягувачем за даною ухвалою є: Дочірнє підприємство "ПРОПАН", с. Станишівка, Житомирський район, Житомирська область, 12430 ( код ЄДРПОУ 30928236)

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західпромгаз" вул. Дрогобицька, буд. 72/1, м. Стебник, Дрогобицький район, Львівська обл., 82172 ( код ЄДРПОУ 40446006).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 16.07.2029.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя У.І.Гула