Рішення № 138221269, 06.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/69/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 Справа № 908/1196/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1196/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СТ-АРТ (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Стадіонна, буд. 42, квартира 2, ЄДРПОУ 38741994)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Спаського Вадима Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 57841,95 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СТ-АРТ до Фізичної особи - підприємця Спаського Вадима Анатолійовича про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 38 373,00 грн, пені 5730,69 грн, інфляційні витрати 10827,05 грн та 3% річних від суми основного боргу 2911,21 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.05.2026 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1196/26 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 4348 від 30.08.2023 щодо оплати поставленого товару у строки, визначені договором, у зв`язку з цим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 38373,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано пені 5730,69 грн, інфляційні витрати 10827,05 грн та 3% річних. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 26.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1196/26 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/69/26. Судове засідання призначено на 06.07.2026.

08.06.2026 через систему «Електронний суд» позивачем подано заява про розглянути справу без участі представника позивача. Свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 06.07.2026 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Правова позиція позивача викладена у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

Ухвала суду від 26.05.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1196/26 направлялась судом відповідачу на його поштову адресу згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69083, місто Запоріжжя, вулиця Шевчука, будинок 22а, повернуто до суду з відміткою пошти: адресат відсутній.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

30.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю СТ-АРТ (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Спаським Вадимом Анатолійовичем (Покупець) укладено договір поставки № 4348, за умовами п. 1.1. якого Постачальник на умовах Договору зобов`язується поставляти Покупцю товари (надалі - товар), а Покупець приймати Товар та оплачувати Постачальнику їх вартість в термiни, зазначенi в Договорi.

Відповідно до п. 1.2. договору, товари передаються згідно накладних, які в момент (в підтвердження) приймання Товарів підписуються представниками Сторін і стають невід`ємною частиною Договору. Право власності на Товари, ризик їх випадкової загибелі або пошкодження переходять до Сторони, що приймає Товари, з моменту підписання представниками Сторін накладної па Товар.

Згідно розділу 2 договору, ціни на Товари, за якими Покупець отримує Товари від Постачальника, вкачані в накладних на поставку Товару. У разі наявності діючої підписаної Сторонами Специфікації на Товар (додатку до Договору), ціна в накладній на Товар повинна відповідати такій Специфікації (п. 2.1.). Постачальник має право змінювати свої ціни для Покупця так часто, як того вимагає його внутрішня політика, а також тенденції ринку України. У випадку зміни цін Постачальник зобов`язаний повідомити Покупця не пізніше, ніж за 5 (п`ять) днів до таких змін шляхом надсилання йому нової редакції прайс-листа Постачальника або на вимогу Покупця нової редакції Специфікації на Товар (додатку до Договору) (п. 2.2.). Загальна сума Договору складається з вартості Товарів, отриманих Покупцем від Постачальника за мінусом повернутих на умовах цього Договору, зазначених у накладних, які підписані представниками Сторін (п. 2.3.).

У п. 4.1. Договору сторони обумовили, що оплата за кожну отриману партію Товару здійснюється Покупцем з відстрочкою платежу з дати поставки Товару: 7 календарних днів з дати поставки партії товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і укладений на невизначений строк, а в частині невиконаних зобов`язань Сторін, що виникли на момент дії даного Договору, до їх повного виконання (п. 9.1.)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 38373,00 грн.

Підтвердженням факту узгодження умов доставки є підписані сторонами видаткові накладні та товаро - транспортні накладні: видаткова накладна №31657 від 25.10.2023 (ТТН від 25.10.2023); видаткова накладна №31787 від 26.10.2023(ТТН від 26.10.2023); видаткова накладна №32124 від 30.10.2023 (ТТН від 30.10.2023); видаткова накладна №33853 від 13.11.2023 (ТТН від 13.11.2023).

Товар поставлено з дотриманням умов про кількість, якість, асортимент, строків згідно умов Договору.

Таким чином, свої зобов`язання щодо поставки на адресу Покупця замовленого Товару позивачем виконано в повному обсязі.

За таких обставин граничний строк оплати даної партії товару за видатковими накладними: видаткова накладна №31657 від 25.10.2023 спливає 01.11.2023; видаткова накладна №31787 від 26.10.2023 спливає 02.11.2023; видаткова накладна №32124 від 30.10.2023 спливає 06.11.2023; видаткова накладна №33853 від 13.11.2023 спливає 20.11.2023.

Втім, покупець порушив умови Договору щодо оплати отриманого товару та створив заборгованість по Договору поставки № 4348 від 30.08.2023 в розмірі 38373,00 грн.

Неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 4348 від 30.08.2023 щодо оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, претензій по якості і кількості щодо поставленого товару від відповідача не надходило. У зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий товар у термін, визначений у договорі.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону, внаслідок чого заборгованість за отриманий товар становить 38373,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняються виконанням, проведеними належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі є доведеним. Доказів погашення суми боргу у розмірі 38373,00 грн відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 38373,00 грн основного боргу за поставлений за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано по кожній видатковій накладній окремо та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2911,21 грн за загальний період прострочення з 02.11.2023 по 18.05.2026 та інфляційні втрати у розмірі 10827,05 грн за період листопад 2023 року - травень 2026 року та пеню в розмірі 5730,69 грн за загальний період з 02.11.2023 по 18.05.2026.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 546 ЦК України).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки неустойка, є способом забезпечення виконання зобов`язань, на неї поширюються відповідні положення правових норм щодо таких забезпечень.

Тож, згідно зі ст. 547 ЦК України, правочин щодо неустойки вчиняється у письмовій формі.

У пункті 4.3. Договору сторонами передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує за вимогою Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу від несплаченої вартості Товару.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору поставки № 4348 від 30.08.2023, враховуючи встановлені факти порушення та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені заявлені правомірно.

Перевіривши розрахунки пені за заявлені позивачем періоди судом встановлено, що розрахунок здійснено правильно, а тому заявлена до стягнення сума пені підлягає задоволенню у повному обсязі розмірі 5730,69 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Тому у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Розрахунок інфляційних втрат у загальному розмірі 10827,05 грн та 3 % річних у загальному розмірі 2911,21 грн за загальний період з 02.11.2023 по 18.05.2026 зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним, вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно судового збору суд зауважує, що частиною 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем подано позов до суду через систему Електронний суд. При цьому ціна позову складає 57841,95 грн.

Відтак у даному випадку розмір судового збору становить 2662,40 грн.

Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено судового збору в розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18918 від 18.05.2026, яка знаходяться в матеріалах справи.

З наведеного слідує, що судовий збір внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вказаного Закону, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин суд відзначає, що судовий збір в сумі 665,60 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України у зв`язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, судовий збір у сумі 665,60 грн буде повернутий ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2662,40 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження стягнення суми 10000,00 грн. судових витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 30 від 30.03.2026, укладеного між Адвокатом Гумен Сергієм Миколайовичем та ТОВ СТ-АРТ (клієнт), предметом якого (пункт 1.1) є приймання Адвокатом зобов`язання надати Клієнту допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; посвідчення адвоката та акт приймання наданих послуг від 18.05.2026 за договором про надання правничої допомоги № 30 від 30.03.2026, згідно якого сторони підтверджують, що Адвокат надав Клієнту послуги вартістю 10000,00 грн.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог у цій справі, витрати на правничу допомогу покладаються на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується сума 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Спаського Вадима Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТ-АРТ (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Стадіонна, буд. 42, квартира 2, ЄДРПОУ 38741994) основний борг у розмірі 38 373 (тридцять вісім тисяч триста сімдесят три) грн 00 коп., пені 5730 (п`ять тисяч сімсот тридцять) грн 69 коп., інфляційні витрати 10827 (десять тисяч вісімсот двадцять сім) грн 05 коп., 3% річних 2911 (дві тисячі дев`ятсот одинадцять) грн 21 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15.07.2026.

Суддя Т.А. Азізбекян