Рішення № 138221197, 06.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/59/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 Справа № 908/821/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Партнер" (пр. Металургів, буд. 12-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 43204190)

До відповідача: Держави - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (електронна пошта: info@minjust.gov.ru; вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991; код 7707211418)

про відшкодування збитків у розмірі 37 419,55 доларів США, що еквівалентно 1 543 563,95 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

01.04.2026 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Партнер" до Держави - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків у розмірі 37 419,55 доларів США, що еквівалентно 1 543 563,95 грн.

01.04.2026 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/821/26 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.04.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.04.2026 № 908/821/26 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 27.05.2026 об 11 год. 00 хв. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 08.06.2026 № 908/821/26 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.06.2026 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою суду від 22.06.2026 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.07.2026 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

24.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Партнер" через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про надання додаткових обґрунтувань, в якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд подальший розгляд справи здійснити за відсутністю повноважного представника.

Представник позивача участь у судовому засіданні 06.07.2026 в режимі відеоконференції не прийняв.

Представник відповідача у судове засідання вкотре не з`явився.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 22.09.2025 внаслідок масованого обстрілу міста Запоріжжя збройними силами рф (попередньо ФАБ з УМПК) по території за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Говорухи, буд. 61, де знаходилось майно Позивача, зокрема, ТМЦ, які зберігалися в складському приміщенні, було завдано значних пошкоджень майну згідно переліку. За вказаним інцидентом слідчим відділом управління СБ України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025080000001529 від 22.09.2025, що підтверджується Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.11.2025. Загальний розмір майнової шкоди, завданої ТОВ «ТК ПАРТНЕР» внаслідок збройної агресії російської федерації, складається з вартості знищених транспортних засобів, вартості відновлювального ремонту пошкоджених транспортних засобів, вартості знищених товарно-матеріальних цінностей та становить 1 543 563,95 грн., що еквівалентно 37 419,55 доларів США (тридцять сім тисяч чотириста дев`ятнадцять дол. 55 центів). Таким чином, в результаті злочинних дій Відповідача, Позивачу було завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 37 419,55 доларів США або 1 543 563,95 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 22, 321, 386, 1166 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з Держави - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Партнер" суму збитків в розмірі 1 543 563,95 грн., що в грошовому еквіваленті до іноземної валюти станом на 22.09.2025 становило 37 419,55 доларів США. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані із залученням суб`єкта оціночної діяльності та наданням послуг з оцінки в розмірі 9 000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу на суму 50 000,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом розміщення текстів ухвал суду у цій справі на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Станом на 06.07.2026 письмового відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Позивач визначив відповідачем в цій справі Державу - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

У спорах про відшкодування шкоди, завданої державою/іноземною державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою/органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою іноземної держави); відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава Україна, як і іноземна держава бере участь у справі в спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, органу, діями якого завдано шкоду.

А тому у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою), на позивача згідно з пунктами 2, 4 ч. 3 статті 162 ГПК України покладено обов`язок зазначити окрім безпосередньо держави, яка за його твердженням, завдала йому шкоди, орган (органи) відповідної держави, що його (їх) позивач зазначає порушником своїх прав. При цьому закон не вимагає конкретизації вимог (визначення сум, що підлягають стягненню тощо) до кожного із відповідачів - представницьких органів держави, якщо позивач визначив їх більше одного.

Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії її органів, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, але відповідальні за дії та борги держави.

Відповідно ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме: наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі в національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.

Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Право позивача на належне та ефективне відшкодування збитків повинно бути захищене, а судовий імунітет не повинен бути перешкодою для такого відшкодування у тих виняткових обставинах, коли немає інших механізмів відшкодування. Відповідно до обставин справи, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України. За таких обставин, застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право") у даній справі не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету Російської Федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету Російської Федерації буде непропорційним до своєї мети.

З позовних матеріалів вбачається, що місцем заподіяння шкоди майну є м. Запоріжжя.

За таких умов, наведений спір підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме: Господарському суду Запорізької області.

Відповідно ст. 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 ГПК України передбачено: якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

У зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

У зв`язку з порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС Російської Федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також, будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку з припиненням поштового сполучення.

Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Таким чином, господарський суд, не зважаючи на всі обставини, повинен зі своєї сторони вжити максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежуватися при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформацією про розгляд справи на сайті Судової влади України.

На підставі викладеного, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання процесуальних документів на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у цій справі здійснювалось шляхом розміщення на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет текстів ухвал суду від 03.04.2026, від 27.04.2026, від 08.05.2026, від 08.06.2026 та від 22.06.2026 в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Також, всі процесуальні документи суду по справі № 908/821/26 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

Крім того, Позивачем направлено копію позовної заяви та доданих до неї документів в електронному вигляді на наявні в мережі Інтернет електронні поштові адреси Відповідача Міністерства юстиції Російської Федерації (pr@minjust.gov.ru та info@minjust.gov.ru).

З урахуванням вищевикладеного, відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи в суді.

Однак, запропонованого ухвалами суду письмового відзиву на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 06.07.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність "Транспортна компанія Партнер" (код ЄДРПОУ 43204190) (Позивач) є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстроване належним чином відповідно до законодавства України та здійснює господарську діяльність у сфері логістики та вантажних перевезень, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

ТОВ «ТК Партнер» є професійним логістичним оператором, який забезпечує переміщення вантажів для промислових та комерційних потреб, використовуючи сучасний парк великовагових автомобілів.

Підприємство зареєстроване та здійснювало господарську діяльність у м. Запоріжжя.

З метою здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Партнер" (Орендар) укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Наш Дім» (Орендодавець) договір оренди майна № 04 від 01.01.2025 (Договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування наступне майно: нежитлове приміщення, загальною площею 232 кв.м., будівлі Літера «О», інв. № 53. Майно знаходиться за адресою: 69050, м. Запоріжжя, вул. О.Говорухи, буд. 61. Майно, вказане в п. 1.1. договору, використовується орендарем виключно для своєї господарської діяльності (п. 1.3. договору.) Відповідно до п. 10.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2025 року.

Для здійснення господарської діяльності, Позивач використовував товарно-матеріальні цінності, які придбавалися Позивачем у різних суб`єктів господарювання, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, знаходилися у Позивача на балансі та зберігалися в орендованому нежитловому приміщенні (складське приміщення) згідно з договором оренди № 4 від 01.01.2025 за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Говорухи, буд. 61, та власний парк великовантажних автомобілів та спеціалізовану техніку, у тому числі:

- сідловий тягач, модель DAF FT XF 105.410, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 12902, рівень екологічності ЄВРО-5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;

- напівпричіп тентований, марка KRONE, модель SD, номер шасі (VIN) НОМЕР_4 , 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ;

- сідловий тягач, модель DAF XF 105.410, номер шасі (VIN) НОМЕР_7 , 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , об`єм двигуна 12902, рівень екологічності ЄВРО-5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 ;

- загальний напівпричіп н/пр. бортовий тентований, марка KOEGEL, модель S 24, номер шасі (VIN) НОМЕР_10 , 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 .

Вищевказані транспортні засоби перебували на прилеглій до орендованого Позивачем складського приміщення території за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Говорухи, буд. 61.

Як зазначено у позовній заяві, 22.09.2025 внаслідок масованого обстрілу міста Запоріжжя збройними силами рф (попередньо ФАБ з УМПК) по території за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Говорухи, буд. 61 майну Позивача, зокрема, ТМЦ, які зберігалися в складському приміщенні, та вищезазначеним транспортним засобам завдано значних пошкоджень, а саме:

- ТМЦ Позивача - знищені повністю;

- автомобіль DAF FT XF 105.410, державний номер НОМЕР_2 , який знаходився біля епіцентру вибуху, знищений повністю, а саме відірвана та деформована кабіна та роздроблена внутрішня обшивка, пробито двигун, в наслідок чого він повністю став непридатний, згоріла проводка, пробито задній міст, всі панелі і прилади, пробиті уламками всі вузли та агрегати, знищені колеса і диски ;

- напівпричіп KRONE SD, державний номер НОМЕР_5 - знищений майже повністю. Цілим лишилась рама, вісі та платформа. Чисельних пробоїн зазнали шини, диски, пневморесори, повітряні крани та магістраль з ресиверами. Пробито опорні лапи, електропроводка зазнала значних пошкоджень, що не підлягає відновленню, верхня частина причепа, а саме передній борт, задні ворота, вся металоконструкція разом з тентами зазнала великої деформації від вибухової хвилі та температури, яка там була під час вибуху, та чисельних пробоїн уламками, що робить не можливе відновлення цих деталей ;

- автомобіль DAF XF 105.410, державний номер НОМЕР_8 - більша частина пошкоджень локалізована з лівої сторони, а саме: розбито лобове скло, пробитий бічний спойлер, пошкоджено фарбу; з правої сторони пошкоджено фарбу уламками скла. Вартість відновлення склала 13 200,00 грн., що підтверджується нарядомзамовленням на ремонт транспортного засобу № MRD-5775-2554280 від 10.10.2025;

- напівпричіп KOEGEL S 24, державний номер НОМЕР_11 - пошкодження тенту з правої, лівої сторони і зверху у вигляді пробоїн та розривів; обрешітка в кількості 40 шт. знищена вщент, бічні стійки в кількості 6 шт. зазнали деформації, які не підлягають відновленню, пробиті задні двері уламками, пошкоджено механізм зсування штор, а саме чисельні пробиття уламками. Пошкоджено шість шин та два колісних диска, які не підлягають ремонту. Пневматичні ресори в кількості 3шт. з лівого боку знищені. Також чисельних пошкоджень зазнала повітряна магістраль та всі світлові прилади. Вартість відновлення склала 152 572,88 грн., що підтверджується нарядом-замовленням на ремонт транспортного засобу № MRD5775-2505283 від 10.10.2025 (в підтвердження чого в матеріалах справи містяться фото пошкодженого майна - а.с. 22-43).

Таким чином, зазначеними діями збройних сил рф Позивачу завдано майнової шкоди.

За вищевказаним інцидентом слідчим відділом управління СБ України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025080000001529 від 22.09.2025, що підтверджується Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.11.2025, в якому зазначено, що 22.09.2025 в період часу з 04:23 до 06:07 невстановлені особи з числа військовослужбовців зс рф, діючи умисно, вчинили воєнний злочин, а саме завдали удари (попередньо ФАБ з УМПК) по об`єктам цивільної інфраструктури м. Запоріжжя, внаслідок яких, зокрема, по вул. О. Говорухи, 61 пошкоджено 4 транспортні засоби та ТМЦ, що належать ТОВ «ТК ПАРТНЕР». Постановою слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області від 03.11.2025 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22025080000001529.

З метою визначення розміру збитку, завданого товарно-матеріальним цінностям ТОВ «ТК ПАРТНЕР», які зберігалися в складському приміщенні, уповноваженими наказами № КІнК-24/10 від 29.10.2024 та № КІнК-25/09-1 від 22.09.2025 працівниками Позивача проведено позапланову інвентаризацію основних засобів, матеріальних цінностей, які зберігалися в орендованому складському приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Говорухи, буд. 61, за результатом проведення якої посадовими особами Позивача складений Акт знищеного майна внаслідок ворожої атаки 22.09.2025 (а.с. 48-49).

Згідно з висновками інвентаризаційної комісії, розмір прямих матеріальних збитків, завданих Позивачу внаслідок знищення ТМЦ, визначений на рівні їх балансової вартості, що станом на 22.09.2025 становить 201 341,07 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 33 566,84 грн., що еквівалентно 4 880,97доларів США (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дол. 97 центів).

З метою визначення розміру збитку, завданого майну ТОВ «ТК ПАРТНЕР» у вигляді повністю знищених транспортних засобів - сідлового тягача, модель DAF FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_2 , напівпричіпу тентованого, марка KRONE, модель SD, реєстраційний номер НОМЕР_5 внаслідок масованого обстрілу міста Запоріжжя збройними силами рф, Позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВИЙ СОЮЗ» (має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 3/2026 від 14.01.2026 р. (до 14.01.2029 року), виданий ФДМ України) щодо визначення розміру реальних збитків рухомого майна Позивача внаслідок збройної агресії рф, яке перебувало за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Говорухи, буд. 61, та надання результатів незалежної оцінки у вигляді звітів оцінювача про визначення розміру реальних збитків.

У результаті чого, оцінювачем Буряк Л.В. складено звіти про визначення розміру реальних збитків внаслідок знищення колісного транспортного засобу: спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_13 , та загального напівпричіпу Н/ПР-тентованого KRONE SD, реєстраційний номер НОМЕР_14 , у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (а.с. 55-85, 86-107).

Відповідно до вищевказаних звітів, станом на 22.09.2025 розмір реальних збитків внаслідок знищення колісних транспортних засобів у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації склав:

- спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 16 639,92 доларів США, що еквівалентно 686 400,00 грн.;

- загального напівпричіпу Н/ПР-тентованого KRONE SD, реєстраційний номер НОМЕР_14 - 11 879,94 доларів США, що еквівалентно 490 050,00 грн.

З огляду на викладене, суд приймає вказані експертні висновки як належні докази у справі.

Щодо Автомобілю DAF XF 105.410, державний номер НОМЕР_8 , та Напівпричіпу KOEGEL S 24, державний номер НОМЕР_11 , Позивачем прийнято рішення про відновлення їх технічного стану, у зв`язку з чим Позивачем залучено власного працівника - слюсаря з ремонту автомобілів Дядя Д.М., яким складені наряди-замовлення на ремонт транспортних засобів - Автомобілю DAF XF 105.410, державний номер НОМЕР_8 , та Напівпричіпу KOEGEL S 24, державний номер НОМЕР_11 .

Згідно з нарядом-замовленням на ремонт транспортного засобу (DAF XF 105.410) від 10.10.2025 № MRD-5775-2554280 вартість відновлювального ремонту становить 13 200,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 2 200,00 грн., що еквівалентно 320,00 доларів США; згідно з нарядом-замовленням на ремонт транспортного засобу (KOEGEL S 24) від 10.10.2025 № MRD-5775-2505283 вартість відновлювального ремонту та замінних запасних частин становить 152 572,88 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 25 428,81 грн., що еквівалентно 3 698,72 доларів США.

З урахуванням викладеного, загальний розмір майнової шкоди, завданої ТОВ «ТК ПАРТНЕР» внаслідок збройної агресії російської федерації, складається з вартості знищених транспортних засобів, вартості відновлювального ремонту пошкоджених транспортних засобів та вартості знищених товарно-матеріальних цінностей:

1. Реальні збитки внаслідок знищення транспортних засобів (згідно зі звітами СОД):

- спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF FT XF 105.410 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) - 16 639,92 доларів США, що еквівалентно 686 400,00 грн.;

- загальний напівпричіп Н/ПР-тентований KRONE SD (реєстраційний номер НОМЕР_5 ) - 11 879,94 доларів США, що еквівалентно 490 050,00 грн. (а.с. 56, 87).

Разом - 28 519,86 доларів США, що еквівалентно 1 176 450,00 грн.

2. Витрати на відновлювальний ремонт пошкоджених транспортних засобів (згідно з нарядами-замовленнями):

- автомобіль DAF XF 105.410 (реєстраційний номер НОМЕР_8 ) - 13 200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 200,00 грн), що еквівалентно 320,00 доларів США.

- напівпричіп KOEGEL S 24 (реєстраційний номер НОМЕР_11 ) - 152 572,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 25 428,81 грн), що еквівалентно 3 698,72 доларів США (а.с. 117-118).

Разом - 4 018,72 доларів США., що еквівалентно 165 772,88 грн.

3. Реальні збитки внаслідок знищення товарно-матеріальних цінностей (згідно з Актом інвентаризації): балансова вартість знищених ТМЦ (Запоріжжя, вул. О. Говорухи, 61) - 201 341,07 грн. (у т.ч. ПДВ - 33 566,84 грн.), що еквівалентно 4 880,97доларів США (а.с. 48-49).

Розрахунки еквіваленту вартості в доларах США проведено за офіційним курсом НБУ станом на 22.09.2025 (1 USD = 41,2502 грн.).

На підставі вищевикладеного, загальний розмір майнової шкоди (збитків) завданих ТОВ «ТК «Партенр» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації становить 1 543 563,95 грн., що еквівалентно 37 419,55 доларів США.

Приймаючи рішення у цій справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст.3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Частинами 1, 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статті 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК України відповідальність настає незалежно від вини.

Тому, обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Згідно до статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії відповідача проти України в порушення пункту 4 статті 2 статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування відповідача з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов`язано відповідача негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже протиправність діяння держави Російська Федерація, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України, є загальновідомим фактом.

Згідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Щодо заподіяння шкоди Позивачу діями Відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями Відповідача та завданою майновою шкодою Позивачу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

З положень п. 2 Порядку слідує, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема, за таким напрямом як економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (абзац перший підпункту 18 пункту 2 Порядку).

Одним із основних показників, які оцінюються в межах цього напряму, є вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності (абзац шостий підпункту 18 пункту 2 Порядку).

Згідно з п. 2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Порядку), збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як було встановлено судом, для здійснення господарської діяльності ТОВ "Транспортна компанія Партнер" використовувала товарно-матеріальні цінності, які знаходились на її балансі та зберігались в орендованому нежитловому приміщенні а також є власником спеціалізованої техніки та транспортних засобів, які в момент масованого обстрілу м. Запоріжжя - 22.09.2025 перебували на прилеглій до орендованого позивачем складського приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Говорухи, буд. 61.

Саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, Позивачу було завдано збитків.

Відповідно до положень частини третьої статті 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками зокрема є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до Відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

В свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГПК України), під збитками розуміються витрати, зокрема, втрата майна.

Конституційний Суд України, у своєму рішенні від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004 наголошує, що Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності (частина четверта статті 41). Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно листа Верховного Суду України від 01.07.2013 "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ":

правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.);

правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання;

правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як встановлено судом, внаслідок протиправних дій Російської Федерації, а саме військової агресії останньої проти України, ТОВ «ТК ПАРТНЕР» фактично втратив майно (ТМЦ, транспортні засоби), яке зберігалось у складських приміщеннях і біля них та знищено внаслідок бойових дій, у зв`язку із чим Позивачу завдано майнову шкоду в вигляді реальних збитків.

Законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Щодо розміру прямих збитків.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

16.12.2022 набрав чинності наказ Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 року №3904/1223 "Про затвердження методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності".

Згідно з пунктом 1 Розділу І вказаної вище Методики, ця методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією російської федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Вказане вище забезпечило можливість Позивачу визначити обсяг завданих збитків внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що реальні збитки внаслідок знищення транспортних засобів (згідно зі звітами СОД) становлять 28 519,86 доларів США, що еквівалентно 1 176 450,00 грн., витрати на відновлювальний ремонт пошкоджених транспортних засобів (згідно з нарядами-замовленнями) становлять 4 018,72 доларів США., що еквівалентно 165 772,88 грн. та реальні збитки внаслідок знищення товарно-матеріальних цінностей (згідно з Актом інвентаризації) становлять 201 341,07 грн. (у т.ч. ПДВ - 33 566,84 грн.), що еквівалентно 4 880,97 доларів США. Розрахунки еквіваленту вартості в доларах США проведено за офіційним курсом НБУ станом на 22.09.2025 (1 USD = 41,2502 грн.).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1 543 563,95 грн. що в грошовому еквіваленті до іноземної валюти станом на 22.09.2025 становило 37 419,55 доларів США, є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача проти результатів оцінки реальних збитків в матеріалах справи відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

При цьому, суд враховує, що при зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 № 4695-ІХ, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3 328 гривень.

Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі, а саме 1 543 563,95 грн. розмір судового збору за його подання становить 1,5 відсотка ціни позову, тобто 23 153,46 грн.

Отже, враховуючи, що заявлені позовні вимоги у цій справі задоволено в повному обсязі та те, що позивачем подано цей позов до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС, то стягненню з Відповідача до Державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 18 522,77 грн. (23 153,46 грн. х коефіцієнт 0,8).

Відповідно до частини 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 наведеної статті вказано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.

Як свідчать матеріали справи 02.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Партнер" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський експорнтно-правовий союз" (Виконавець) укладений договір №ВЕПС-ФР-2302/12 на надання послуг (Договір), за умовами п. 1.1. якого Замовник доручив, а Виконавеьц зобов`язався надати послуги з визначення розміру реальних збитків рухомого майна щодо об`єктів, перелік яких визначений у додатку № 1 до цього договору (надалі - Об`єкти).

По закінченню надання послуг за цим договором, Виконавець передає Замовнику Звіт з визначення розміру реальних збитків (надалі - Звіт) (п. 1.7. договору).

Відповідно до 2.1 договору, загальна вартість послуг, зазначених у п. 1.1. цього договору, складає 9 000,00 грн. (дев`ять тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору визначено, що оплата послуг здійснюється в наступному порядку:

2.2.1. Передоплата в розмірі 30%, що складає: 2 700,00 грн. (дві тисячі сімсот гривень 00 копійок), без ПДВ - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього договору.

2.2.2. Післяплата, в розмірі 70%, що складає: 6 300,00 грн. (шість тисяч триста гривень 00 копійок), без ПДВ - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Акту наданих послуг.

Згідно з п. 4.1. договору, після надання послуг Виконавець роздруковує Звіт щодо кожного Об`єкту в 1 (одному) екземплярі, та не зберігає його в електронному вигляді з метою захисту конференційної інформації Замовника, що міститься в ньому.

Додатком № 1 до договору №ВЕПС-ФР-2302/12 про надання послуг від 02.03.2026 сторони визначили «Перелік об`єктів»:

- Автомобіль DAF FT XF 105, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , 2011 року випуску, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- напівпричіп KRONE SD, номер шасі (VIN) НОМЕР_4 , 2011 року випуску, колір - синій, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

На виконання умов договору, Виконавцем виставлені рахунки-фактури № ВЕПС-ФР-2302/12 від 02.03.2026 на суму 2 700,00 грн. та № ВЕПС-ФР-2302/12 від 19.03.2026 на суму 6 300,00 грн.

Позивач надані йому послуги сплатив в повному обсязі, про що свідчать копії платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 6155 від 05.03.2026 на суму 2 700,00 грн. та № 6432 від 26.03.2026 на суму 6 300,00 грн.

Також, 19.03.2026 між ТОВ «ТК Партнер" (Замовник) та ТОВ "Всеукраїнський експорнтно-правовий союз" (Виконавець) складений та підписаний Акт надання послуг про те, що Виконавець згідно договору № ВЕПС-ФР-2302/12 про надання послуг від 02.03.2026 були надані послуги з визначення розміру реальних збитків рухомого майна:

- автомобіль DAF FT XF 105, рік випуску: 2011р., реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- напівпричіп KRONE SD, рік випуску 2011 р., реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Загальна вартість послуг складає: 9 000,00 грн. (дев`ять тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, позивач довів належними та допустимими доказами понесенням ним витрат на проведення оцінки розміру реальних збитків.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на суму 9 000,00 грн., пов`язані з залученням експерта та проведенням робіт з оцінки , покладаються на відповідача.

Крім цього, позивачем орієнтовно заявлено до стягнення 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач не надав заперечень щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після надання ТОВ «ТК Партнер" відповідних доказів у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Держави - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991; код 7707211418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Партнер" (пр. Металургів, буд. 12-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 43204190) суму збитків у розмірі 1 543 563 (один мільйон п`ятсот сорок три тисячі п`ятсот шістдесят три) грн. 95 коп. що в грошовому еквіваленті до іноземної валюти станом на 22.09.2025 становило 37 419,55 США (тридцять сім тисяч чотириста дев`ятнадцять доларів 55 центів). Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Держави - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991; код 7707211418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Партнер" (пр. Металургів, буд. 12-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 43204190) витрати на проведення оцінки в розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

4. Стягнути з Держави - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991; код 7707211418) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 18 522 (вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 77 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2026.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.