Рішення № 138221100, 30.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/310/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Малюта Н.М., довіреність від 09.02.2026 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Проценко О.М., ордер серія АІ №2234542 від 18.06.2026 (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22"

про стягнення 996 461,84грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" 996 461,84грн, яких: 445 241,00грн основний борг, 53 686,64грн курсова різниця, 285 592,96грн штраф 15%, 114 225,15грн 36% річних, 97 716,09грн пеня.

Разом з тим, позивач просить органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, нараховувати 36% річних, починаючи з 14.03.2026 та до моменту виконання рішення, за формулою: сума заборгованості х 3 х кількість днів прострочення : 365 : 100 та стягнути отриману суму відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22".

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.524, 525, 526, 533, 627, 632 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 24.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 28.04.2026 о 10:30.

01.04.2026 за вх.№4153 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 01.04.2026 про долучення до матеріалів справи копій видаткових накладних.

27.04.2026 за вх.№01-44/1707/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 27.04.2026.

Протокольною ухвалою від 28.04.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12.05.2026 о 14:30.

01.05.2026 за вх.№5457 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від 01.05.2026.

11.05.2026 за вх.№5814 до суду через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача (вих.№906/310/26 від 11.05.2026).

В судовому засіданні 12.05.2026 представник позивача надала свої пояснення щодо позовних вимог та просила їх задовольнити.

Представник відповідача не заперечила щодо суми основного боргу з урахуванням курсової різниці та 10% штрафних санкцій, в іншій частині позову просила відмовити.

Ухвалою від 12.05.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/310/26 до судового розгляду по суті; призначив судове засідання на 28.05.2026 о 12:30.

27.05.2026 за вх.№6505/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю здійснити аналіз наданого позивачем проекту мирової угоди, формулювання альтернативної позиції та надання відповіді на вказаний проект.

Протокольною ухвалою від 28.05.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 23.06.2026 о 15:00.

В судовому засіданні 23.06.2026 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та заперечила проти задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Представник відповідача частково визнала позов, заперечила проти штрафних санкцій та просила зменшити їх розмір до 10%.

Протокольною ухвалою від 23.06.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 30.06.2026 о 12:30.

24.06.2026 за вх.№7677 до суду через систему "Електронний суд" надійшли пояснення відповідача від 23.06.2026 щодо відсутності з технічних причин серед додатків до заперечень ТОВ "Агрополісся-22" від 11.05.2026 фінансової звітності останнього. У зв`язку з чим, до пояснень додана вказана звітність, яку відповідач просить врахувати.

В судовому засіданні 30.06.2026 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача основний борг визнала, просила зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні 30.06.2026 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки №В367-03/25ЖТ від 31.03.2025 в частині оплати поставленого товару у встановлені строки.

Відповідач заборгованість за договором поставки в сумі 498 928,43грн (основний борг та курсова різниця) визнає. Водночас заперечує проти стягнення 497 534,20грн штрафних санкцій та просить зменшити їх розмір до 10%.

Згідно відповіді на відзив позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до заперечень відповідача від 11.05.2026, останній з урахуванням принципів справедливості, розумності і пропорційності просить суд не застосовувати до нього відповідальність у надмірному розмірі та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій до 10%.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №В367-03/25ЖТ (надалі - договір) (а.с.14-16).

За умовами п.1.1. договору, в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Згідно із п.1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних додатків), переданих постачальником у власність покупцю.

Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних додатках, які є невід`ємними частинами цього договору (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях.

Згідно із п.2.3.1. договору сторони встановлюють, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання додатку, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідного додатку до договору.

Пунктом 2.3.2. договору встановлено, що сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти відповідно до п.2.3.3. договору. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Відповідно до п.2.3.3. договору правило визначення курсу валют за договором - курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором .

Сторони погодили, що в разі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ "Ощадбанк" (МФО 315784) (п.2.3.4. договору).

Згідно із п.2.3.5. договору в випадку, коли покупець не оплатить товар (відповідну(ні) партію(тії) товару) за договором у строки та на умовах, які передбачені договором та додатками до договору, постачальник буде вирішувати спір в судовому порядку. При цьому постачальник має право визначити розмір заборгованості покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшиться в порівнянні з курсом визначеним у додатках та видаткових накладних на товар.

Відповідно до п.7.2, 7.2.1. договору, покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати .

У пункті 7.2.3. договору сторони погодили, що відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Пунктом 7.4. договору погоджено, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 ГК України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Постачальник за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов`язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинно було бути виконане.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п.5.1. договору).

У подальшому сторонами погоджено додатки до договору на поставку товару за відповідним графіком та вартістю (а.с. 17-35 на звороті).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 099 558,94грн, що підтверджується актом звірки (а.с.64) та видатковими накладними (а.с. 36 на звороті - 56, 82-94).

Відповідач частково оплатив отриманий товар в загальному розмірі 1 654 317,15грн, про що свідчить виписка банку по рахунку за період з 01.01.2025 по 17.03.2026 (а.с.57-58 на звороті).

У призначені платежу містяться посилання на рахунки, які в матеріалах справи відсутні.

Решта товару на загальну суму 445 241,79грн залишається неоплаченою відповідачем.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №В367-03/25ЖТ від 31.03.2025.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.599 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Сторонами погоджено строк оплати товару та його вартість у додатках до договору:

1) додаток №1 від 07.04.2025 на суму 3 292,49грн, що еквівалентно 79,99 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 14.04.2025 (а.с.17);

2) додаток №2 від 18.04.2025 на суму 21 741,48грн, що еквівалентно 524,52 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.17 на звороті);

3) додаток №4 від 18.04.2025 на суму 65 378,52грн., що еквівалентно 1 577,29 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.18);

4) додаток №5 від 22.04.2025 на суму 72 605,34грн, що еквівалентно 1 752,91 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.18 на звороті);

5) додаток №6 від 02.05.2025 на суму 175 089,64грн, що еквівалентно 4 201,82 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.19);

6) додаток №7 від 02.05.2025 на суму 75 659,52грн, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.20);

7) додаток №8 від 09.05.2025 на суму 33 769,44грн, що еквівалентно 812,16 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.21);

8) додаток №9 від 19.05.2025 на суму 78 718,51грн, що еквівалентно 1 894,55 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 15.10.2025 (а.с.22);

9) додаток №10 від 02.06.2025 на суму 146 935,92грн, що еквівалентно 3 532,11 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.23);

10) додаток №1 від 06.06.2025 на суму 47 058,67грн, що еквівалентно 1 135,59 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025(а.с.23 на звороті);

11) додаток №12 від 09.06.2025 на суму 327 717,84грн, що еквівалентно 7 908,25 доларів США, що складає 100% вартості Товару оплатити до 01.11.2025 (а.с. 24);

12) додаток №13 від 11.06.2025 на суму 29 271,60грн, що еквівалентно 704,15 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.24 на звороті);

13) додаток №14 від 13.06.2025 на суму 109 407,06грн, що еквівалентно 2 641,41 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.25);

14) додаток №15 від 16.06.2025 на суму 68 590,20грн, що еквівалентно 1 652,78 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.25 на звороті);

15) додаток №16 від 24.06.2025 на суму 16 472,52грн, що еквівалентно 392,76 доларів США, що складає 100% вартості Товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.26 на звороті);

16) додаток №17 від 30.06.2025 на суму 276 222,36грн, що еквівалентно 6 614,52 Доларів США, що складає 100% вартості Товару оплатити до 01.10.2025 (а.с.27 на звороті);

17) додаток №18 від 08.07.2025 на суму 30 366,78грн, що еквівалентно 724,92 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 01.11.2025 (а.с.28 на звороті);

18) додаток №19 від 02.07.2025 на суму 96 253,32грн, що еквівалентно 2 298,31 доларів США, що складає 100% вартості Товару оплатити до 01.10.2025 (а.с.29 на звороті).

19) додаток №20 від 01.09.2025 на суму 159 118,46грн, що еквівалентно 3 299,84 євро, що складає 100% вартості Товару оплатити до 15.09.2025 (а.с.30 на звороті);

20) додаток №21 від 01.09.2025 на суму 3,60грн, що еквівалентно 0,09 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 15.09.2025 (а.с.31);

21) додаток №22 від 05.09.2025 на суму 29 703,72грн, що еквівалентно 718, 70 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 19.09.2025 (а.с.31 на звороті);

22) додаток №23 від 08.09.2025 на суму 95 926,76грн, що еквівалентно 1 981, 96 євро, що складає 100% вартості товару оплатити до 22.09.2025 (а.с.32);

23) додаток №24 від 08.09.2025 на суму 21 011,76грн, що еквівалентно 509,87 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 22.09.2025 (а.с.32 на звороті);

24) додаток №25 від 22.09.2025 на суму 31 924,80грн, що еквівалентно 771,13 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 06.10.2025 (а.с.33);

25) додаток №26 від 25.09.2025 на суму 40 416,00грн, що еквівалентно 974,35 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 09.10.2025 (а.с.33 на звороті);

26) додаток №27 від 26.09.2025 на суму 18 198, 00грн, що еквівалентно 438,51 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 10.10.2025 (а.с.34);

27) додаток №28 від 06.10.2025 на суму 20 796,00грн, що еквівалентно 502,80 доларів США, що складає 100% вартості Товару оплатити до 20.10.2025 (а.с.34 на звороті);

28) додаток №29 від 07.10.2025 на суму 3 930,12грн, що еквівалентно 95,16 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 21.10.2025 (а.с.35);

29) додаток №30 від 10.10.2025 на суму 3 952,92грн, що еквівалентно 95,16 доларів США, що складає 100% вартості товару оплатити до 24.10.2025 (а.с.35 на звороті).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 099 558,94грн, що підтверджується актом звірки (а.с.64) та видатковими накладними:

- №3064 від 18.04.2025 на суму 21 741,48грн (а.с.82);

- №3065 від 18.04.2025 на суму 65 378,52грн (а.с.83);

- №3068 від 18.04.2025 року на суму 3 292,49грн (а.с.84);

- №3162 від 22.04.2025 на суму 65 870,46грн (а.с.85);

- №3263 від 22.04.2025 на суму 6 734,88грн (а.с.86);

- №4335 від 02.05.2025 на суму 175 089,64грн (а.с.87);

- №4352 від 05.05.2025 на суму 75 659,52грн (а.с. 36 на звороті,88);

- №4673 від 09.05.2025 на суму 33 769,44грн (а.с. 37, 89);

- №5052 від 19.05.2025 на суму 45 701,47грн (а.с.37 на звороті, 90);

- №5055 від 19.05.2025 на суму 30 853,20грн (а.с. 38, 91);

- №5534 від 28.05.2025 на суму 2 163, 84грн (а.с. 38 на звороті, 92);

- №5762 від 02.06.2025 на суму 146 935,92 (а.с. 39, 93);

- №6169 від 06.06.2025 на суму 47 058,67грн (а.с. 39 на звороті, 94);

- №6229 від 09.06.2025 на суму 317 991,12грн (а.с.40);

- №6397 від 11.06.2025 на суму 9 726,72грн (а.с.40 на звороті);

- №6399 від 11.06.2025 на суму 29 271,60грн (а.с.41);

- №6567 від 13.06.2025 на суму 99 714,66грн (а.с. 48);

- №6755 від 18.06.2025 на суму 68 590,20грн (а.с.49);

- №7111 від 24.06.2025 на суму 16 472,52грн (а.с.50);

- №7190 від 25.06.2025 на суму 9 692,40грн (а.с.51);

- №7358 від 30.06.2025 на суму 187 759,68грн (а.с.52);

- №7495 від 02.07.2025 на суму 88 462,68грн (а.с.53);

- №7496 від 02.07.2025 на суму 77 156,04грн (а.с.54);

- №7571 від 03.07.2025 на суму 19 097,28грн (а.с.55);

- №7676 від 08.07.2025 на суму 30 366,78грн (а.с.56);

- №8939 від 01.09.2025 на суму 95 471,08грн (а.с.41 на звороті);

- №8940 від 01.09.2025 на суму 63 647,38грн (а.с.42);

- №9253 від 05.09.2025 на суму 29 703,72грн (а.с.42 на звороті);

- №9282 від 08.09.2025 на суму 95 926,76грн (а.с.43);

- №9325 від 08.09.2025 на суму 8 105,04грн (а.с.43 на звороті);

- №9326 від 08.09.2025 на суму 12 906,72грн (а.с.44 на звороті);

- №10114 від 22.09.2025 на суму 31 924, 80грн (а.с.44 на звороті);

- №10295 від 25.09.2025 на суму 40 416, 00грн (а.с.45);

- №10370 від 26.09.2025 на суму 18 198,00грн (а.с.45 на звороті);

- №10459 від 03.10.2025 на суму 3,60грн (а.с. 46 на звороті);

- №10520 від 07.10.2025 на суму 3 930,12грн (а.с.46);

- №10535 від 10.10.2025 на суму 20 796,00грн (а.с.47);

- №10567 від 13.10.2025 на суму 3 952,92грн (а.с. 47 на звороті).

Відповідач частково оплатив отриманий товар в загальному розмірі 1 654 317,15грн, що підтверджується випискою банку по рахунку за період з 01.01.2025 по 17.03.2026 (а.с.57-58 на звороті).

У призначені платежу містяться посилання на рахунки, які в матеріалах справи відсутні.

Свій обов`язок з оплати товару на загальну суму 445 241,79грн (2099558,94грн - 1654317,15грн) відповідач не виконав, докази в спростування вказаної обставини в матеріалах справи відсутні.

Розмір основного боргу відповідачем визнаний.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив вимогу про стягнення 445 241,00грн основного боргу.

Враховуючи положення ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд задовольняє вимогу про стягнення основного боргу, в межах заявлених позивачем, тобто в розмірі 445 241,00грн.

Щодо вимоги про стягнення курсової різниці.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами ст.524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Згідно із п.2.3.1. договору сторони встановлюють, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання додатку, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідного додатку до договору.

Пунктом 2.3.2. договору встановлено, що сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти відповідно до п.2.3.3. договору. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Відповідно до п.2.3.3. договору правило визначення курсу валют за договором - курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором .

Сторони погодили, що в разі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ "Ощадбанк" (МФО 315784) (п.2.3.4. договору).

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок несплаченої частини загальної вартості товару, сформованої внаслідок виникнення курсової різниці, суд зазначає, що станом на 13.03.2026 нарахування курсової різниці в розмірі 53 686,64грн здійснено в порядку та в розмірах визначених у п. 2.3.2., 2.3.3. договору.

Розмір курсової різниці відповідачем визнаний, проте доказів її сплати матеріали справи не містять та в порядку передбаченому ГПК України відповідачем таких доказів суду не надано.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми курсової різниці в розмірі 53 686,64грн підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором поставки передбачена відповідальність сторін. Так у п.7.2., 7.2.1. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати .

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 97 716,09грн пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), яка нарахована за загальний період з 16.09.2025 по 13.03.2026 окремо на суму боргу по кожному додатку до договору.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 розрахунок пені (а.с.59-61), господарський суд встановив правильність його здійснення, тому вимоги про стягнення 97 716,09грн пені є обґрунтованою.

Як вказано вище, п.7.2., 7.2.1. договору також передбачено відповідальність покупця за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар у вигляді штрафу в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу.

Позивач нарахував до стягнення 15% штрафу від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, що становить 285 592,96грн (15% від 1 903 953,09грн), розмір якого є обґрунтованим та математично правильним.

Відповідач доказів сплати штрафних санкцій не надав.

Щодо вимоги про стягнення 36% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування інфляційних на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено до стягнення 36% річних у розмірі 114 225,15грн нарахованих за загальний період з 16.09.2025 по 13.03.2026 окремо на суму боргу по кожному додатку до договору.

У пункті 7.2.3. договору сторони погодили, що відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 розрахунок 36% річних (а.с.62), господарський суд встановив правильність його здійснення, тому вимога про стягнення 114 225,15грн 36% річних є обґрунтованою.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки поставлений товар частково оплачений в розмірі 1 654 317,15грн, період прострочення є незначним та неспівмірним із розміром штрафних санкцій, відповідальність, яка передбачена договором (15% штрафу, пеня, 36% річних), є надмірною, що становить непомірний тягар для відповідача. Водночас відповідач вказує на відсутність доказів понесення позивачем збитків.

Вирішуючи це клопотання, суд виходить з наступного.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, з метою дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, беручи до уваги значний розмір штрафу (285 592,96грн) та пені (97 716,09грн) у співвідношенні до розміру заборгованості боржника за поставлений товар (445 241,00грн), а також те, що умовами договору передбачено сплату відповідачем значного розміру процентів річних (36%) та сплату курсової різниці, що забезпечує компенсацію позивачу можливих витрат, враховуючи те, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язань більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, а також зважаючи на ненадання позивачем належних та допустимих доказів того, що внаслідок прострочення виконання зобов`язань йому було завдано збитків, суд дійшов до висновку про можливість зменшення штрафу та пені на 50%, тобто штраф до 142 796,48грн, а пеню до 48 858,05грн.

При цьому, суд виходить з того, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, тому таке зменшення сприятиме дотриманню принципу розумного балансу між інтересами сторін, а стягнення з відповідача штрафу та пені у зменшеному розмірі надасть можливість останньому погасити заборгованість у повному обсязі, при цьому не призвівши до негативних наслідків у вигляді повної неможливості виконати свої зобов`язання перед позивачем.

Щодо клопотання позивача про нарахування 36% річних до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленим до суду про використання останнім передбаченого частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача про нарахування 36% річних, починаючи з 14.03.2026 та до моменту виконання рішення суду.

Суд зазначає про нарахування 36% річних з 14.03.2026, оскільки розрахунок 36% річних у позовній заяві здійснений по 13.03.2026 включно, до моменту виконання рішення суду.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 30.06.2026 у справі №906/310/26, проводити нарахування і стягнення 36% річних (від суми основного боргу), починаючи з 14.03.2026 і до моменту повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" суми основного боргу. Розрахунок 36% річних здійснювати за формулою: сума боргу х 36 х кількість днів прострочення : 365 : 100.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на встановлені обставини, враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 445 241,00грн основного боргу, 53 686,64грн курсової різниці, 142 796,48грн 15% штрафу, 114 225,15грн 36% річних, 48 858,05грн пені.

Вимоги позивача про стягнення частини штрафу в сумі 142 796,48грн та частини пені в сумі 48 858,05грн задоволенню не підлягають у зв`язку зі зменшенням судом для стягнення спірних сум на 50%.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у випадку зменшення судом розміру неустойки на підставі на підставі ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

Таким чином, судовий збір повністю покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Зменшити розмір штрафу та пені на 50 відсотків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" (10029, м. Житомир, вул. Бандери Степана, буд. 7, офіс 107; ідентифікаційний код 44813364)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (31200, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Волочиськ, вул. Котляревського, буд. 7; ідентифікаційний код 37993500):

- 445 241,00грн основного боргу;

- 53 686,64грн курсової різниці;

- 142 796,48грн 15% штрафу;

- 114 225,15грн 36% річних;

- 48 858,05грн пені;

- 11 957,55грн судового збору.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання даного рішення суду, проводити нарахування і стягнення 36% річних (від суми основного боргу), починаючи з 14.03.2026 і до моменту повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" суми основного боргу (зазначеної у п.3 рішення), за формулою: сума боргу х 36 х кількість днів прострочення : 365 : 100.

5. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 142 796,48грн 15% штрафу та 48 858,05грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.07.26

Суддя Шніт А.В.

Надіслати:

1, 2 - сторонам в Електронні кабінети підсистеми "Електронний суд"