Рішення № 138220953, 14.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/2702/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.

За позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за послуги з транспортування шахтних вод

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙКЕРС КОНСАЛТІНГ", м.Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

Представники:

Від позивача: Вдовенко М.В., адвокат;

Від відповідача: Шатунов А.О., адвокат.

РУХ СПРАВИ

11.05.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості за заборгованість за послуги з транспортування шахтних вод за період з січня по березень 2026 згідно договору №428 від 23.12.2024 у розмірі 19 863 649,17 грн та 238 363,80 грн витрат зі сплати судового збору.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Примаку С.А. в межах справи про банкрутство №904/2684/25.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.06.2026 .

09.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання з розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2026 відкладено судове засідання на 14.07.2026.

28.05.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на один рік.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Враховуючи вказане, ухвала суду від 13.05.2026 була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 13.05.2026 вважається врученою відповідачу 14.05.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Так, ухвалою суду від 13.05.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (14.05.2026), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 29.05.2026.

Отже, станом на дату ухвалення судового рішення, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.07.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовник) укладено Договір № 428/77 про надання послуг з транспортування шахтних вод від насосної станції Шахтарська і насосної станції № 8 до ставка накопичувача Балки Свистунова від 23.12.2024/29.01.2025 (далі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується протягом 2025 року надавати послуги з транспортування шахтних вод від насосної станції Шахтарська і насосної станції № 8 до ставка накопичувача Балки Свистунова в кількості 7 628 724 м3 згідно заявленого Замовником обсягу, а Замовник здійснювати оплату за надані послуги.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2025 року до вищезазначеного Договору сторонами погоджено внести зміни до п. 1.1 Договору, додавши абзац наступного змісту: «Виконавець зобов`язується протягом першого кварталу 2026 року надати послуги з транспортування шахтних вод від шахт в кількості 1 866 178 м3 згідно заявленого Замовником обсягу, а Замовник здійснити оплату за надані послуги».

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг з транспортування шахтної води складає 10,50 грн. (десять гривень п`ятдесят копійок) без ПДВ за 1 м3 (ПДВ - 20%). Загальна сума договору за результатами його виконання визначається фактичним обсягом з транспортування шахтної води та відповідними рахунками Виконавця, наданими за умовами даного договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки за послуги здійснюються Замовником у авансовій формі до 16-го числа розрахункового місяця. Замовник сплачує 50% заявленого місячного обсягу послуг згідно рахунку Виконавця, який направляється на електронну адресу Замовника не пізніше як за 3 доби до здійснення платежу. Остаточна плата за фактично спожиті послуги здійснюється до 6-го числа місяця, наступного за розрахунковим Оригінал рахунку направляється на поштову/електронну адресу або вручається нарочно. (п. 2.3. Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, облік води, що транспортується від шахт Покровська та Криворізька на насосну станцію Шахтарська здійснюється згідно даних ультразвукового лічильника, встановленого Замовником на трубопроводі діаметром 900 мм. Облік води, що відкачується від шахт Тернівська та Козацька здійснюється ультразвуковим лічильником, встановленим Виконавцем на напірному трубопроводі від насосної станції № 8, розподіл обсягу шахтної по цьому напрямку проводиться між Замовником та ПрАТ СУХА БАЛКА на підставі даних ультразвукових лічильників, встановлених Замовником на підключеннях до мереж Виконавця.

Позивач вказує, що відповідно до умов договору КП "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" встановлено прилади обліку "Ергомера-125", заводський № 0745 свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу обліку вимірювальної техніки № А210624-32 від 21.06.2024, та "Ергомера-125", заводський № 2635 свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу обліку вимірювальної техніки № А210624-33 від 21.06.2024, згідно яких відбувається облік води, що транспортується.

Облік води, що транспортується від шахт Покровська та Криворізька на насосну станцію Шахтарська здійснюється згідно даних ультразвукового лічильника, встановленого Замовником на трубопроводі діаметром 900 мм. Облік води, що відкачується від шахт Тернівська та Козацька здійснюється ультразвуковим лічильником, встановленим Виконавцем на напірному трубопроводі від насосної станції №8, розподіл обсягу шахтної по цьому напрямку проводиться між Замовником та ПрАТ "СУХА БАЛКА" на підставі даних ультразвукових лічильників, встановлених Замовником на підключеннях до мереж Виконавця.

Відповідно до п. 3.2. Договору для складання акту про кількість викачаної шахтної води Замовник в останній календарний день розрахункового місяця направляє свого представника до служби технічної інспекції Виконавця. При неявці представника до зазначеного терміну, чи необґрунтованій відмові від підписання акту, Виконавець, на підставі даних приладів обліку води, за винятком обсягів, що поступають від ПрАТ "СУХА БАЛКА" та ПрАТ "ЦГЗК", складає односторонній акт, який за умовами даного Договору вважається узгодженим. Один примірник акту направляє Замовнику, що є підставою для надання Замовнику рахунку.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.2. договору, даний договір набирає чинності з 01.01.2025 та діє до 31.12.2025. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Замовника від відповідальності за невиконання зобов`язань з оплати отриманих послуг, яке не було виконано в передбачений Договором термін.

Додатковою угодою №1 до Договору термін дії зазначеного договору пролонговано до 31.03.2026.

Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", виконуючи свої обов`язки, передбачені договором, надав за період з січня по березень 2026 року Замовнику послуги з транспортування шахтної води, що підтверджується актами від 31.01.2026, від 28.02.2026, від 31.03.2026 про надання послуг з транспортування шахтних вод від насосної станції Шахтарська і насосної станції №8 до ставка-накопичувача Балки Свистунова за договором, які складені та підписані у двосторонньому порядку.

Згідно актів від 31.01.2026, від 28.02.2026, від 31.03.2026 обсяги наданих послуг Замовнику з транспортування шахтних вод за період січень - березень 2026 складають 1 676 801,0м3.

За період з січня по березень 2026 року Виконавцем послуги виписано Замовнику рахунки за надані послуги з транспортування шахтних вод на суму 23 180 097,03 грн.:

- № 2217/03/1530h від 31.01.2026 на суму 8 285 925,89 грн;

- № 6922/03/1530h від 28.02.2026 на суму 7 940 353,54 грн;

- № 11780/03/1530h від 31.03.2026 на суму 6 953 817,60 грн.

Позивач направляв на адресу відповідача рахунки за надані послуги з транспортування шахтних вод, акти про надання послуг з транспортування шахтних вод, листами з описами вкладення: від 12.02.2026 за вих. №28-10/7031; від 02.03.2026 вих. № 28-10/9941; від 02.04.2026 вих. №28-10/13881.

Відповідач частково сплатив кошти за надані послуги, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за надані послуги з транспортування шахтних вод за період січень - березень 2026 у загальному розмірі 19 863 649,17 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати наданих послуг з транспортування шахтних вод за період січень - березень 2026 у розмірі 19 863 649,17 грн не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст.6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

При цьому для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).

Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.

Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

В обґрунтування поданої заяви АТ "Криворізький залізорудний комбінат" зазначає, що у відповідача наявні всі ознаки неплатоспроможності та скрутного фінансового стану. Так, за результатами господарської діяльності у 2025 році відповідач має фінансовий результат у вигляді збитку у розмірі 2 988 138 000 грн, у 2024 році даний показник становив 2 014 015 000,00 грн. Таким чином, має місце тенденція щодо збільшення розміру збитків. Крім того, перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі та наявність всіх ознак неплатоспроможності підтверджується тим, що відносно АТ "Криворізький залізорудний комбінат" відкрита справа про банкрутство. АТ "Криворізький залізорудний комбінат" має соціальні зобов`язання перед своїми працівниками. Для забезпечення функціонування підприємства, для роботи шахт та інших структурних підрозділів відповідач має щомісячно до 21 числа сплачувати 100 млн. грн. за поставку електричної енергії. В разі прострочення або несплати даного платежу постачальником буде припинена поставка електричної енергії, що фактично означає зупинення основної діяльності підприємства видобутку залізної руди, а також загрожує всьому місту техногенною катастрофою. В разі виконання рішення без відстрочки в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень АТ "Криворізький залізорудний комбінат" не зможе виконувати вищезазначені зобов`язання.

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Зазначені відповідачем у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі, у зв`язку з чим, розстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку суд не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану підприємства, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже, за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02).

Суд враховує, що відповідач не заперечує обов`язку виконати рішення суду, не оспорює розмір присуджених до стягнення сум та не ухиляється від їх сплати, а просить лише встановити такий порядок виконання рішення, який дозволить забезпечити реальне погашення заборгованості без створення ризику повного припинення господарської діяльності підприємства. За таких обставин надання розстрочення не порушує баланс інтересів сторін, не створює для відповідача безпідставно привілейованих умов, а навпаки спрямоване на забезпечення фактичного виконання судового рішення та отримання стягувачем присуджених коштів у розумний строк.

Також суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону відповідача від виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення поданої заяви відповідача щодо розстрочення судового рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, буд. 6А, ідентифікаційний код юридичної особи 03341316) 19 863 649,17 грн - заборгованості з оплати наданих послуг з транспортування шахтних вод за період січень - березень 2026 та 238 363,80 грн - витрат зі сплати судового збору.

Заяву Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про розстрочення виконання рішення - задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Господарський суд Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі № 904/2684/25 (904/2702/26) щодо стягнення 19 863 649,17 грн - заборгованості з оплати наданих послуг з транспортування шахтних вод за період січень - березень 2026 та щодо витрат зі сплати судового збору у розмірі в розмірі 238 363,80 грн шляхом сплати рівними платежами на один рік по 1 675 167,75 грн. на місяць.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.07.2026.

Суддя С.А. Примак