Ухвала суду № 138219326, 15.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

6/381/192/26

381/1677/25

УХВАЛА

Іменем України

15 липня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про заміну сторони у виконавчому провадженні та встановлення порядку виконання рішення суду,

установив:

У червні 2026 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із цією заявою.

В обґрунтування заяви зазначає, що Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 27.08.2025 у справі № 381/1677/25 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавив батьківських прав. Цим же рішенням суд стягнув з ОСОБА_1 аліменти на користь Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом (31.03.2025) та до досягнення дітьми повноліття.

Київський апеляційний суд постановою від 28.01.2026 скасував рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_2 , в частині вимог до ОСОБА_1 залишив рішення суду без змін.

Заявник зазначає, що малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилася на вихованні у батька ОСОБА_2 , який є її законним представником. Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області № 207 від 20.04.2026 влаштований до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . З огляду на це законним представником ОСОБА_5 є вказані особи.

Враховуючи, що діти влаштовані в різні місця та мають різних законних представників заявник вважає, що виникла необхідність розділити загальну суму аліментів (1/3) на рівні частини по 1/6 на кожну дитину.

З метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, конкретизації механізму його реалізації та усунення підстав для неоднозначного тлумачення дій виконавця заявник просить замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні з Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області на належних осіб за місцем фактичного перебування дітей.

Також просить встановити порядок виконання рішення суду у цій справі шляхом стягнення сум аліментів з боржника та перерахування їх на особові рахунки дітей, зобов`язати батьків-вихователів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також батька ОСОБА_2 відкрити зазначені особові рахунки в місячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Крім цього просить видати два окремі виконавчі листи.

Фастівський міськрайонний суд Київської області прийняв заяву до розгляду та призначив її до судового розгляду з викликом учасників справи.

Учасникам справи надіслано повістки про виклик у судове засідання.

Згідно з довідкою про доставку електронного документу, судова повістка доставлена заявнику до його електронного кабінету 19.06.2026.

Представник заявник у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про місце, день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подали.

Суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення учасників про розгляд цієї справи.

Відповідно до абзацу другого ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечували проти вимог заяви.

Представник ОСОБА_2 адвокат Притула Є.О. у судовому засіданні не заперечувала проти вимог заяви, повідомила суду про те, що їй невідомі обставини щодо наявності підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, проте позиція її клієнта не заперечувати проти заяви, тому вона не заперечує.

На запитання суду ОСОБА_2 повідомив, що наразі відсутні будь-які причини, які утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення суду, крім тієї причини, що ОСОБА_1 не виконує рішення суду та не платить аліменти.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини справа, суд встановив таке.

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 27.08.2025 у справі № 381/1677/25 позбавив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав. Цим же рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом (31.03.2025) та до досягнення дітьми повноліття.

Київський апеляційний суд постановою від 28.01.2026 скасував рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_2 , в частині вимог до ОСОБА_1 залишив рішення суду без змін.

Малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилася на вихованні у батька ОСОБА_2 , який є її законним представником.

Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області № 207 від 20.04.2026 влаштований до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Вказані особи є законними представниками ОСОБА_5 як батьки-вихователі.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих написів нотаріусів.

Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд змінює таку сторону її правонаступником. Заява, про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі, до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно із статтею 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.

По своїй суті процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника.

При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (стаття 442 ЦПК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачем є фізична особа або юридична особа, на користь чи і інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії, або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, чинне законодавство передбачає як підставу для заміни сторони у виконавчому провадженні вибуття однієї із сторін.

У справі, що розглядається, суд встановив, що орган опіки обґрунтовує заяву про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що у дітей, на користь яких стягуються аліменти, наразі є законні представники, також діти влаштовані в різні місця.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», які безпосередньо регулюють питання заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником з огляду на таке.

Суд бере до уваги, що згідно зі статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 18 ЦПК України визначено обов`язковість судового рішення.

У контексті положень статей 129, 129-1 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 2, 18 ЦПК України виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.

Суд виходить з того, що судове рішення є актом судового розгляду справи, його метою є досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, воно є обов`язковим до виконання. У резолютивній частині рішення суду знаходить відображення присуд суду, в якому викладено висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Суд встановив, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

Вказане рішення переглянуте судом апеляційної інстанції та у вказаній частині залишене без змін, тобто визнане таким, що відповідає приписам матеріального та процесуального закону.

Суд вважає посилання заявника про необхідність заміни сторони у виконавчому провадженні безпідставним та зазначає, що зазначені у заяві обставини не свідчать про наявність визначеним законом для цього передумов для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Водночас суд наголошує, що заміна сторони виконавчого провадження є процесуальною дією та здійснюється лише у разі вибуття відповідної сторони.

Відповідно до приписів чинного законодавства, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»)

Суд встановив, що сторона виконавчого провадження стягувач/заявник з виконавчого провадження не вибула.

Отже, у спірних правовідносинах відсутні визначені ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для заміни сторони виконавчого провадження. Доказів зворотнього суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви у цій частині.

Стосовно вимог заяви про встановлення порядку виконання судового рішення суд зазначає таке.

Згідно із статтею 435 ЦПК України, за стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити порядок виконання рішення суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд наголошує, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Для зміни способу виконання судового рішення суд має з`ясувати питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки, змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Зі змісту поданої до суду заяви суд встановив, що вона не містить відомостей з наданням відповідних належних та достатніх доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду.

При цьому суд враховує, що вимоги заяви направлені фактично на зміну змісту рішення суду по суті, а не способу його виконання.

Щодо вимоги про видачу двох окремих виконавчих листів суд встановив, що заява не містить будь-якого обґрунтування цієї вимоги, що унеможливлює перевірку судом наявності підстав для її задоволення.

Крім цього, суд наголошує, що цивільне процесуальне законодавство регламентує порядок та підстави видачі виконавчих листів, а подана до суду заява не містить інформації про наявність таких підстав.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви.

Керуючись ст. 260-261 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про заміну сторони у виконавчому провадженні, встановлення порядку виконання рішення суду, видачу виконавчих листів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Повна ухвала складена 15.07.2026 року.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК