Ухвала суду № 138219311, 15.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2918/26

381/3580/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Анапріюк Сніжани Петрівни від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення коштів,

установив:

До Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов вказаний позов.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 справа надійшла в провадження судді Анапріюк С.П.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

10.06.2026 з метою перевірки місця реєстрації відповідача суд в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Станом на 14.07.2026 до суду не надійшла запитувана інформація від Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області

14 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді, яку обґрунтувала тим, що відповідно до відомостей сайту Фастівського міськрайонного суду Київської області щодо автоматизованого розподілу справ між суддями, справа 381/ 3580/26 розподілена судді Анапріюк С.П 05.06.26 року. Станом на 13.07.2026 року сайт суду не містить інформації про прийняття суддею Анапріюк С.П. ухвали в порядку ст. 187 ЦПК України. Також відомості розміщені на сайті Фастівського міськрайонного суду, в тому числі при автоматизованному розподілі справи не містять відомостей що могли б бути підставою порушення 5-денного строку на відкриття провадження по справі. Заявник зазначає, що такі дії в перешкоді в доступі до правосуддя суддею Анапріюк СП. допущені неодноразово, а саме: суддя Анапріюк С.П. у справах №381/1346/26 та №381/2259/25 за участю цих же сторін безпідставно відмовила у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_1 як третьої особи на стороні відповідача і ці дії оскаржені до ВРП

З огляду на це заявник вважає, що в діях судді ОСОБА_4 вбачається систематичність в здійснені перешкод в доступі до правосуддя ОСОБА_1 та відступ суддею від принципу бесторонності у цій справі на користь ОСОБА_2 , яка привласнила аліментні кошти, власником яких є ОСОБА_3 (як зазначено у заяві про відвід). Вважає, що викладене у відповіді є підставою для заяви суддею Анапріюк С.П. самовідводу з метою недопущення сумніву в неупередженості судді та для виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді справи, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади України, а також задля виключення суб`єктивних підстав для сумніву заявників в неупередженості суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості поданої до суду заяви, суд бере до уваги наступне.

Статтею 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу судді, зокрема, якщо є обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді (п. 5 ч. 1 цієї статті).

Згідно із ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У цій справі суд встановив, що 10.06.2026 суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П. на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, оскільки відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, з метою перевірки місця реєстрації відповідача звернулася до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Станом на 14.07.2026 до суду не надійшла запитувана інформація від Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області

Питання відкриття провадження у справі врегульоване ст. 187 ЦПК України.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Отже, питання про наявність підстав для відкриття провадження у цій справі підлягає вирішенню не пізніше наступного дня з дня отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.

До отримання вказаної інформації суд позбавлений можливості перевірити дотримання позивачем правил підсудності під час звернення до суду із цим позовом.

Крім цього, суд бере до уваги таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 та п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно із статтями 126, 129 Конституції України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Системний аналіз вказаних норм законодавства у сукупності із у підставами для відводу судді, визначеними у статтях 36, 37 ЦПК України, свідчить, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.

Для того, щоб ці обставини могли слугувати підставою для відводу судді, вони повинні бути обґрунтованими та доведеними.

У поданій до суду заяві про відвід судді Уколова О.С. зазначає про те, що її сумнів у безсторонності судді пов`язаний із тим, що суддя Анапріюк С.П. безпідставно відмовила у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_1 як третьої особи на стороні відповідача, незважаючи на те, що вона є власником аліментних коштів та між нею і позивачем існує спір в справах №381/1346/26 та № 381/2259/25 за участю тих самих сторін, чим перешкодила доступу до правосуддя ОСОБА_1 як власнику аліментних коштів.

Також заявник зазначила, що в діях судді ОСОБА_4 вбачається систематичність в здійснені перешкод в доступі до правосуддя ОСОБА_1 та відступ суддею від принципу бесторонності у цій справі на користь ОСОБА_2 , яка привласнила аліментні кошти і що такі дії судді ОСОБА_4 оскаржені до Вищої ради правосуддя.

Вважає вказане підставою для заяви суддею Анапріюк С.П. самовідводу з метою недопущення сумніву в неупередженості судді та для виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді справи, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади України, а також задля виключення суб`єктивних підстав для сумніву заявників в неупередженості суду.

З огляду на це заявник заявляє відвід судді від розгляду цієї справи.

З аналізу змісту заяви ОСОБА_1 суд встановив, що викладені у ній обставини, на які заявник вказує як на підстави для відводу фактично є її незгодою із процесуальними діями/рішеннями судді у цій та інших справах, де вона не була учасником справи.

Суд висновує, що такі доводи заявника не є підставами для відводу судді, що передбачені статтями 36-37 ЦПК України, оскільки її твердження фактично зводяться до незгоди сторони спору із процесуальними діями та рішеннями судді, вчиненими під час вирішення питань, що виникли під час розгляду справи.

З огляду на це суд наголошує, що, відповідно до приписів цивільного процесуального закону, правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, правильне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом апеляційного та/або касаційного перегляду судового рішення та не є підставою для відводу судді.

Згідно із ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до підпунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985, незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється у конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N4785/02, рішення від 10 грудня 2009 року, п. 66, 67; «Білуха проти України» (заява №33949/02) рішення від 09.11.2006, п. 50).

Окрім того, відповідно до висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Суд бере до уваги, що під час вирішення питання про те, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Перевіривши доводи поданої до суду заяви з належною ретельністю, якої вимагає суть питання, що вирішується, суд дійшов висновку про те, що доводи заявника не містять посилань на наявність передбачених законом обставин, які є підставами для відводу, не містять належних обґрунтувань про те, що суд прямо чи опосередковано зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим, а викладені у заяві твердження є суб`єктивною думкою автора цієї заяви та пов`язані із незгодою з процесуальними діями та рішеннями судді у цій та іншій справі.

Водночас можливі дії, спрямовані на необґрунтоване відведення судді від розгляду справи, суперечать загальним засадам цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки заявник не навів доказів існування критеріїв суб`єктивної чи об`єктивної безсторонності головуючого судді у цій справі.

Згідно із ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні до дня її розгляду, суд вважає наявними правові підстави для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Оскільки такий суддя визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу, суд вважає необхідним передати заяву про відвід судді до канцелярії суду.

Керуючись ст. 258-260, 261 ЦПК України, суд

ухвалив:

Визнати необґрунтованим відвід, заявлений ОСОБА_1 судді ОСОБА_4 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення коштів.

Передати заяву про відвід судді Анапріюк Сніжани Петрівни до канцелярії суду для визначення у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена та підписана 15.07.2026 року.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК