Рішення № 138219018, 15.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

15.07.2026 Справа № 363/968/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 64 415,78 грн, судовий збір у сумі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №988091773 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на отримання кредиту у розмірі 8 500 грн, проте в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 22 000 грн.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

11.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 64 415,78 грн, з яких: 18 109,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 46 306,08 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Процесуальні дії та рішення у справі.

06 березня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано докази з АТ КБ «ПриватБанк».

09 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява про вступ у справу як представника.

20 квітня 2026 року до суду надійшли витребувані матеріали від АТ КБ «ПриватБанк».

18 травня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

22 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання, у якому зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами. Представник відповідача вказує, що позивач ТОВ «ФК «ЕЙС», яке є правонаступником ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», останнє правонаступником ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «Таліон Плюс» правонаступником первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України має право на стягнення заборгованості лише за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку кредитування у кредитодавця відсутні правові підстави для нарахування передбачених договором процентів. Крім того, продовження сторонами строку дії кредитного договору та подальше укладення реєстрів прав вимоги щодо конкретного боржника саме по собі не свідчить про набуття позивачем права вимоги до відповідача, оскільки станом на 2021 рік у ТОВ «Таліон Плюс» (договір факторингу укладено у 2018 році) право вимоги до ОСОБА_1 , на думку відповідача, було відсутнє. У зв`язку з цим представник відповідача вважає, що всі наступні відступлення права вимоги на користь інших осіб, у тому числі кінцевого стягувача позивача у справі, не відповідають вимогам ЦК України. З огляду на викладене вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилається, зокрема не довів факту переходу до нього права вимоги до відповідача за спірним договором.

23 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що кредитний договір № 988091773 від 11.07.2021 був укладений відповідачем в електронній формі шляхом акцепту оферти після ознайомлення з його умовами та Правилами надання грошових коштів у позику. За твердженням позивача, відповідач самостійно визначив суму кредиту, строк кредитування та підтвердив свою згоду з усіма умовами договору. Зазначає, що відповідно до умов кредитного договору кредитна лінія була встановлена в розмірі 22 000 грн, при цьому перший транш у сумі 8 500 грн було надано одразу після укладення договору, а в подальшому кредитний ліміт збільшувався шляхом надання наступних траншів. Позивач також навів порядок розрахунку процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору, зазначивши, що протягом строку кредитування проценти нараховувалися за дисконтною та індивідуальною процентними ставками залежно від умов користування кредитом, а після закінчення дисконтного періоду відповідно до положень договору щодо продовження строку кредитної лінії. Крім того, представник позивача посилається на пункт 4.3 кредитного договору та частину другу статті 625 ЦК України, зазначаючи, що після спливу строку кредитування проценти, нараховані за користування неповернутими кредитними коштами, є заходом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не процентами за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України. На підтвердження цієї правової позиції позивач посилається, зокрема, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17. У зв`язку із цим представник позивача вважає, що заборгованість відповідача складається із суми основного боргу, процентів за правомірне користування кредитом, нарахованих у межах строку кредитування відповідно до статті 1048 ЦК України, а також процентів, нарахованих після прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. На думку позивача, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів не враховують зазначеного розмежування між цими видами процентів. Також заперечує доводи відповідача щодо відсутності належного переходу права вимоги. Зазначає, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», є рамковим договором, строк дії якого неодноразово продовжувався додатковими угодами до 31.12.2024. Відповідно до умов цього договору предметом відступлення є права вимоги, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а сам перехід права вимоги відбувається не в момент укладення договору факторингу, а в день підписання сторонами відповідного реєстру. Право вимоги за кредитним договором відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 14.09.2021 на підставі Витягу з реєстру прав вимоги № 151, тобто після виникнення кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем. У зв`язку із цим представник позивача вважає помилковими доводи відповідача про те, що право вимоги повинно було існувати вже на момент укладення договору факторингу у 2018 році. Доводи представник позивача наводить щодо договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Перехід прав вимоги здійснюється шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги. Позивач зазначає, що право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023. Крім того, зазначає, що 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників. На підтвердження цього до позовної заяви долучено договір факторингу, витяг із реєстру боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників. На підставі викладеного вважає, що всі переходи права вимоги були здійснені відповідно до умов укладених договорів факторингу та вимог цивільного законодавства, а доводи відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги є безпідставними. Крім того, зазначає, що відповідно до положень статей 512, 514, 10771084 та частини першої статті 656 ЦК України предметом договору факторингу можуть бути як існуючі, так і майбутні права вимоги, а тому укладення рамкового договору факторингу до виникнення конкретної кредитної заборгованості саме по собі не свідчить про недійсність подальшого відступлення права вимоги.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. У позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також висловлено згоду на ухвалення заочного судового рішення, за наявності для того передбачених законодавством підстав.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача надіслав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати без їх участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що наказом директора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА Наказом ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» №17/09-03 від 17.09.2019 затверджено Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з метою акцепту оферти та укладення електронного договору.

Відповідно до довідки про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор MNV4G86Q.

11 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» із заявкою на отримання кредиту, у зв`язку з чим між сторонами укладено договір кредитної лінії №988091773, підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у формі кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 22 000 грн, а позичальник повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом. Перший транш у сумі 8 500 грн підлягав наданню одразу після укладення договору, при цьому позичальник мав право отримувати наступні транші в межах встановленого кредитного ліміту.

Умовами договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 8 днів (дисконтний період), визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом у межах строку кредитування, у разі продовження дисконтного періоду, а також після його закінчення, порядок продовження строку кредитної лінії, наслідки прострочення виконання зобов`язань та погоджено, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору, є процентами за користування чужими грошовими коштами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань позивачем надано платіжні доручення та довідки ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», відповідно до яких 1113 липня 2021 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти окремими траншами на загальну суму 22 000 грн. Зарахування зазначених коштів на рахунок відповідача також підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за період з 11.07.2021 по 14.09.2021 відповідач 14.07.2021 здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 4 810 грн. Станом на 14.09.2021 заборгованість за кредитним договором становила 40 674 грн 14 коп., з яких 18 109 грн 70 коп. заборгованість за основною сумою кредиту та 22 564 грн 44 коп. заборгованість за процентами.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. Надалі строк його дії неодноразово продовжувався додатковими угодами до 31.12.2024 включно.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №151 від 14.09.2021 право вимоги за кредитним договором №988091773 від 11.07.2021 було відступлено ТОВ «Таліон Плюс», при цьому розмір заборгованості відповідача становив 40 674 грн 14 коп.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. Згідно з витягом із Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а розмір заборгованості визначено у сумі 64 415 грн 78 коп., з яких 18 109 грн 70 коп. становить основний борг та 46 306 грн 08 коп. проценти. На підтвердження зазначеного позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №988091773 перейшло до позивача.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е та випискою з особового рахунку за кредитним договором станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ЕЙС» становить 64 415 грн 78 коп., з яких 18 109 грн 70 коп. заборгованість за основною сумою кредиту та 46 306 грн 08 коп. заборгованість за процентами.

Застосовані норми права.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628, ст. 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, ст. 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі за №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі за №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі за №127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Словосполучення «за плату» не виключає можливості безоплатного відступлення, якщо це прямо передбачено договором або випливає з його суті (ч. 2 ст. 1077 ЦК України у системному зв`язку зі ст. 512, ст. 515 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі за №2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за прострочення лише за умови встановлення факту та розміру заборгованості. За відсутності розрахунків позивача, суд не має можливості достовірно встановити точний розмір заборгованості, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України - докази повинні бути достатніми для встановлення обставин, на які сторона посилається. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Мотиви та висновки суду.

Оцінюючи умови кредитного договору № 988091773 від 11.07.2021, суд виходить із того, що відповідач отримав сім траншів кредитних коштів на загальну суму 22 000 грн у межах встановленого кредитного ліміту. Відповідно до умов договору строк користування кредитом становив 8 календарних днів (дисконтний період), протягом якого проценти нараховувалися за ставкою 1,70 % на день.

Умовами пункту 1.12 договору сторони погодили, що у разі користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду строк користування кредитом автоматично продовжується, однак не більше ніж на 90 календарних днів, із нарахуванням процентів у розмірі 2,30 % на день.

Із наданих суду доказів встановлено, що 11.07.2021 відповідачу було надано перший, другий, третій та четвертий транші в розмірах 8 500 грн, 200 грн, 100 грн та 5 500 грн відповідно, 12.07.2021 п`ятий транш у сумі 3 500 грн, а 13.07.2021 шостий та сьомий транші у сумі 100 грн і 4 100 грн. 14.07.2021 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 4 810 грн, із яких 3 890 грн 30 коп. було спрямовано на погашення основної суми боргу, а 919 грн 70 коп. на погашення нарахованих процентів. Таким чином, після здійснення зазначеного платежу непогашена сума основного боргу становила 18 109 грн 70 коп.

Суд враховує, що сторони погодили можливість продовження строку користування кредитом виключно в межах 90 календарних днів після закінчення дисконтного періоду. Отже, загальний погоджений сторонами строк кредитування становив 98 календарних днів (8 днів дисконтного періоду та 90 днів продовженого строку).

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували існування договірних підстав для нарахування процентів після спливу зазначеного строку кредитування. За таких обставин суд дійшов висновку, що проценти можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Виходячи з непогашеної суми основного боргу 18 109 грн 70 коп., розмір процентів становить: за користування кредитом протягом дисконтного періоду (8 днів) за ставкою 1,70 % на день - 2 462 грн 92 коп. (18 109,70 грн х 1,70 % х 8 днів); за користування кредитом протягом продовженого строку (90 днів) за ставкою 2,30 % на день - 37 487 грн 08 коп. (18 109,70 грн х 2,30 % х 90 днів).

Загальна сума процентів становить 39 950 грн. Із зазначеної суми підлягають відрахуванню сплачені відповідачем проценти в розмірі 919 грн 70 коп., у зв`язку з чим до стягнення підлягають проценти у сумі 39 030 грн 30 коп.

Таким чином, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 988091773 від 11.07.2021, яка підлягає стягненню, становить 57 140 грн, з яких 18 109 грн 70 коп.-основна сума боргу та 39 030 грн 30 коп. - проценти.

Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги, суд вважає їх необґрунтованими.

Так, відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить до фактора не в момент укладення самого договору, а з дня підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги. Крім того, пунктом 1.3 зазначеного договору передбачено можливість відступлення не лише існуючих, а й майбутніх прав вимоги, що узгоджується з положеннями статті 1078 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що право вимоги за кредитним договором № 988091773 від 11.07.2021 було послідовно відступлено від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надалі - до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс та до ТОВ «ФК «ЕЙС». Зазначені обставини підтверджуються договорами факторингу, витягами з відповідних реєстрів прав вимоги та актом приймання-передачі реєстру боржників, які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив набуття права вимоги до відповідача, а тому доводи відповідача про незаконність переходу права вимоги є безпідставними.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано: договір №20/08/25-01 від 20.08.2025 про надання правничої допомоги, додаткову угоду №25770900460 до договору про надання правничої допомоги, протокол погодження вартості послуг, акт приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018, ордер на надання правничої допомоги серії АІ №2004315 від 20.08.2025 та довіреність від 11.08.2025.

Відповідно до витягу з акта приймання-передачі наданих послуг вартість правничої допомоги становить 7 000 грн, до складу якої включено вивчення матеріалів справи, їх аналіз, визначення правової позиції, аналіз судової практики, підготовку процесуальних документів, запитів та клопотань.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статті 137 ЦПК України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, зв`язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, поведінку сторін, стадію розгляду справи, а також інші обставини, які мають значення для вирішення питання про розподіл витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначила, що суд при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має оцінювати їх реальність, необхідність та розумність, а не лише факт їх визначення у договорі між адвокатом та клієнтом.

Аналогічний підхід застосовується Європейським судом з прав людини, який виходить із того, що компенсації підлягають лише фактичні, необхідні та розумні витрати, зокрема у рішеннях у справах «East/West Alliance Limited проти України» та «Лавентс проти Латвії».

Оцінюючи надані докази, суд враховує, що дана справа є незначної складності, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача участі у судових засіданнях не брав, а обсяг виконаних адвокатом робіт фактично полягав у підготовці позовної заяви, аналізі наданих документів та формуванні правової позиції.

З огляду на наведене суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності, а тому підлягає зменшенню до 3 000 грн, що є обґрунтованим та необхідним розміром таких витрат з урахуванням характеру спору та обсягу фактично виконаних робіт.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №37425 від 12.02.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 57 140 грн із заявлених 64 415 грн 78 коп., що становить 88,70 % від заявленого розміру позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: судовий збір у розмірі 2 362 грн 25 коп. (2 662 грн 40 коп. х 88,70 %);витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 661 грн (3 000 грн х 88,70 %).Інша частина судових витрат покладається на позивача пропорційно частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №988091773 від 11.07.2021 у розмірі 57 140 грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 362 грн 25 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 661 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протяГом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ: 42986956, адреса місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Олійник С.В.