Рішення № 138218784, 15.07.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/456/26

Провадження № 2/292/410/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року с-ще Пулини

Пулинськогорайонного суду Житомирської області

Головуюча суддя Гуц О.В.

секретар судового засідання Риданова Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Пулини цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року позивач ТОВ "Бізнес позика" звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що 15.10.2025 між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено договір №555601-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до умов договору, ТОВ "Бізнес позика" надало позичальнику грошові кошти у розмірі 11000 грн, на засадах строковості, поворотності та платності. Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою.

Відповідачка свої зобов"язання за кредитним договором належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти в розмірі 6221,30 грн., чим порушила свої зобов"язання, визначені договором.

Зважаючи, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у відповідачки утворилась заборгованість за договором про надання кредиту, в розмірі 30 898,20 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 890 грн., прострочених платежів по процентах - 13 746 грн.; прострочених платежів за комісією - 980 грн., відсотків відповідно до ст.625 ЦК України - 5 282,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором №555601-КС-002 про надання кредиту від 15.10.2025 у розмірі 30 898,20 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн..

Ухвалою судді від 04.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з"явився, у поданій позовній заяві позивачем зазначено про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідачка у судове засідання, призначене на 06.07.2026, не з"явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялася за вказаною в позовній заяві адресою. До суду повернувся конверт з відміткою про його невручення у зв"язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.

В судове засідання, призначене на 15.07.2026, відповідачка не з"явилася, про місце та час розгляду справи повідомлялася через оголошення на офіційному веб-сайті Пулинського районного суду Житомирської області. Будь-яких заяв від неї, а також відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.

З викладених обставин суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України, з повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням заочного рішення, на підставі ст. 280 ЦПК України, оскільки щодо такого вирішення справи не заперечує сторона позивача. Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заповнила анкету клієнта ТОВ "Бізнес позика", у якій вказала наряду з іншою, інформацію стосовно кредиту: суму бажаного кредиту - 11 000 грн, дата отримання кредиту - 15.10.2025, номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів - НОМЕР_1 .

15 жовтня 2025 року ТОВ "Бізнес позика" направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 555601-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) та цього ж дня остання підписала прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту.

15.10.2025 ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 уклали договір № 555601-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) у електронній формі, який підписаний відповідачкою аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору та паспорта споживчого кредиту, відповідачці надано кредит в розмірі 11 000 грн., строком на 24 тижні, стандартна процентна ставка в день 1% фіксована, комісія за надання кредиту 2200 грн., до 01.04.2026, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 27141,58 грн., загальні витрати за кредитом 16141,58 грн.

У розділі 4 договору сторони на момент укладення договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватися і застосовуватиметься знижена процентна ставка, згідно якого кредит розподілений на 12 платежів: 29.10.2025 - залишок по основній сумі кредиту - 11000 грн., проценти - 1650 грн., комісія за надання кредиту - 610 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 12.11.2025 - залишок - 11000 грн., проценти - 1540 грн., комісія - 720 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 26.11.2025 - залишок - 11000 грн., проценти - 1540 грн., комісія - 720 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 10.12.2025 - залишок - 11000 грн., проценти - 1540 грн., основна сума кредиту- 570 грн., комісія - 150 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 24.12.2025 - залишок - 10430 грн., проценти - 1460,20 грн., основна сума кредиту - 799,80 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 07.01.2026 - залишок - 9630,20 грн., проценти - 1348,20 грн., основна сума кредиту - 911,80 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 21.01.2026 - залишок - 8718,40 грн., проценти - 1220,52 грн., основна сума кредиту - 1039,48 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 04.02.2026 - залишок - 7678,92 грн., проценти - 1075,06 грн., основна сума кредиту - 1184,94 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 18.02.2026 - залишок - 6493,98 грн., проценти - 909,16 грн., основна сума кредиту - 1350,84 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 04.03.2026 - залишок - 5143,14 грн., проценти - 720,02 грн., основна сума кредиту - 1539,98 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 18.03.2026 - залишок - 3603,16 грн., проценти - 504,42 грн., основна сума кредиту - 1755,58 грн., загальний платіж - 2260 грн.; 01.04.2026 - залишок по основній сумі кредиту - 1847,58 грн., проценти - 258,72 грн., основна сума кредиту - 1847,58 грн., загальний платіж - 2106,30 грн. Усього: проценти за користування кредитом - 13766,30 грн., основна сума кредиту - 11000 грн., комісія за надання кредиту - 2200 грн., загальний платіж - 26966,30 грн.

Візуальною формою послідовних дій клієнта показано операції ОСОБА_1 щодо укладання електронного договору про надання кредиту № 555601-КС-002 від 15.10.2025.

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "ПрофітГід", в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, товариством здійснено успішний переказ коштів на рахунок отримувача: платник - ТОВ "Бізнес позика", номер транзакції - 46051-41506-43884, дата/час здійснення переказу коштів - 15.10.2025 10:42, сума переказу - 11000 грн., номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_2 , емітент платіжної картки отримувача - MONOBANK (UNIVERSAL BANK), код авторизації - 366001, код RRN - 528810055108, призначення переказу - перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , зг. до кредитного дог.№555601-КС-002 від 15.10.2025 без ПДВ.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом та довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором №555601-КС-002 про надання кредиту від 15.10.2025, складених позивачем, станом на 19.05.2026, відповідачка має загальну заборгованість в розмірі 25 616 грн., з якої: за кредитом - 10890 грн., по відсотках - 13746 грн., по комісії - 980 грн., по штрафам ( ст.625 ЦК України) - 5282,20 грн.

Згідно повідомлення АТ "Універсал Банк" від 12.06.2026, на виконання ухвали суду від 04.06.2026, на ім"я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та відкритий під неї відповідний банківський рахунок.

Відповідно до руху коштів по картці від 11.06.2026 за період 15.10.2025 по 01.04.2026, на карту ОСОБА_1 15.10.2025 зараховано 11000 грн., якими вона користувалася, знімала, проводила розрахунок, переказувала з однієї картки на іншу.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ч.1 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами".

Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення кредитного договору з відповідачкою в електронному вигляді шляхом підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що відповідає положенням Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ТОВ "Бізнес позика" поданими доказами доведено виконання своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, а саме - відповідачці надано кредит в розмірі 11000 грн, шляхом перерахування на її картковий рахунок.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а саме - не повернула кредит, не сплатила проценти за його використання та комісію, внаслідок чого згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 30898,20 грн., з них по тілу кредиту - 10890,00 грн., за відсотками - 13746,00 грн., за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України - 5282,20 грн., по комісії - 980 грн.

Однак, суд не погоджується щодо стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 5282,20 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.

Указом Президента України №№64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3 ст.66 Закон України "Про правотворчу діяльність", у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що проценти в порядку ст.625 ЦК України за кредитним договором нараховані з 13.11.2025, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а не п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.

При зазначених обставинах, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача процентів в порядку ст.625 ЦК України в розмірі 5282,20 грн., задоволенню не підлягає.

Оскільки ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору та не сплатила заборгованість в добровільному порядку, суд вважає стягнути з неї на користь позивача примусово заборгованість в сумі 25616 грн., з них: по тілу кредиту - 10890 грн., по відсотках - 13746 грн., за комісією - 980 грн., а у стягненні процентів нарахованих на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 5282,20 грн., слід відмовити згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду через систему "Електронний суд" позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (25616/30898,20)х2662,40 = 2207 грн. 24 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (місцезнаходження: вул.Лесі Українки, 26, офіс 411, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_4 , МФО:300528) заборгованість за договором №555601-КС-001 про надання кредиту від 15 жовтня 2025 року в розмірі 25616 (двадцять п"ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 00 (нуль) коп. та судовий збір в сумі 2207 (дві тисячі двісті сім) грн. 24 (двадцять чотири) коп.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. В. Гуц