Рішення № 138218401, 15.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7662/26

Провадження № 2/161/4667/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань Маєвської Х.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Хамула Ірина Володимирівна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою. Вказує, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08 квітня 1999 року, виданого Відділом по приватизації житлового фонду виконавчого комітету Луцької міської ради є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло співвласниками вказаного нерухомого майна є також її покійна мати ОСОБА_2 та син позивача ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки, ОСОБА_2 . Після звернення до нотаріуса Хамули Ірини Володимирівни їй повідомлено, що пропущено термін для подачі заяви про прийняття спадщини і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31 березня 2026 року №17/02-31. У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку із наступними причинами. ОСОБА_1 , її покійна мати, ОСОБА_2 та її син, ОСОБА_3 були співвласниками вказаної вище квартири, а тому позивачка вважала, що оскільки продовжує проживати в такій квартирі, сплачує комунальні послуги, то спадщину прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння таким спадковим майном. За роки проживання в цій квартирі ОСОБА_1 підписувала договори щодо користування житлово-комунальними послугами, постійно сплачувала за їх надання, а тому вважала, що таким чином, як співвласник і спадкоємиця продовжує володіти таким майном. Вказує, що позивачка є спадкоємцем першої черги за законом, співвласником такого нерухомого майна, а тому обмеження її у можливості реалізувати своє право спадкування буде не виправданим втручанням держави у здійснення права власності на майно, яке належить їх родині, а відтак не призведе до досягнення будь-якої легітимної мети. Враховуючи наведене, просить суд визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), терміном 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2026 року у приватного нотаріуса Хамули Ірини Володимирівни витребувано належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29 червня 2026 року від приватного нотаріуса Хамули Ірини Володимирівни на адресу суду надійшли матеріали витребуваної спадкової справи.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 до початку судового засідання подали заяву про розгляд справи у їхній відсутності, заявлені вимоги підтримую та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Луцької міської ради Бондарчук Р.І. до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Третя особа приватний нотаріус Хамула І.В. у судове засідання не з`явилась.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 22 січня 2007 року Відділом ДРАЦС Луцького міського управління юстиції Волинської області за актовим записом №146.

Після смерті останньої відкрилась спадщина.

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , яка є дочкою померлої ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії № НОМЕР_2 ), являється спадкоємцем першої черги до майна померлої.

З метою оформлення своїх спадкових прав, ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Хамули І.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , однак постановою нотаріуса №17/02-31 від 31 березня 2026 року їй було відмовлено, оскільки нею пропущено строк для подання відповідної заяви.

На даний час, позивачем після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущено строк для прийняття спадщини, який визначений ст. 1270 ЦК України.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку причинам пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд зазначає наступне.

Частиною ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку слід досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд враховує, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги, а тому обмеження її у можливості реалізувати своє право спадкування буде не виправданим втручанням держави у здійснення управління майно, яке належало її матері, а відтак не призведе до досягнення будь-якої легітимної мети.

Так, принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в п. п. 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 06.09. 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 року у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (с. 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (ст. ст. 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Матеріалами справи підтверджується, що після смерті спадкодавця позивач фактично користувалася спадковим майном, проживала у квартирі, забезпечувала її належне утримання та несла витрати, пов?язані з оплатою комунальних послуг. При цьому позивач виходила з того, що вказані дії свідчать про прийняття нею спадщини.

Суд враховує, що юридична необізнаність позивача щодо необхідності подання окремої заяви нотаріусу про прийняття спадщини за наявності фактичного користування спадковим майном призвела до пропуску встановленого законом строку.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, з метою забезпечення реалізації спадкових прав позивачки та дотримання принципу справедливості, а також ту обставину, що позивачем строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причини, а тому, на підставі приписів ч. 3 ст. 1272 ЦК України, їй слід надати додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили. Такий строк з урахуванням місця проживання та віку заявника суд вважає достатнім для подання заяви нотаріусу. Інформації про обставини, які б ускладнювали звернення до нотаріуса у такий строк суду не надано.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Хамула І.В., про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1217, 1272 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Хамула Ірина Володимирівна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 1 (один) місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Луцька міська рада, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Хамула Ірина Володимирівна, адреса: Волинська обл., м.Луцьк, вул. Лесі Українки, буд. 37, прим.9.

Рішення у повному обсязі складено 15 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій