Рішення № 138217746, 14.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4403/25

Провадження № 2/635/451/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Омельник М.М.,

при секретарі судового засідання Сліпченко К.С.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, Міністерство оборони України про встановлення факту самостійного виховання та перебуванні на утриманні неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, в якому просить: встановити факт самостійного виховання та перебування на його утриманні неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви посилався на те, що між ним та ОСОБА_4 , було укладено шлюб 06 листопада 2010 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . Приблизно через шість років спільного життя стосунки між ним та відповідачем суттєво погіршилися через постійні конфлікти, різне бачення сімейних обов`язків і відсутність взаєморозуміння. Рішенням Харківського районного суду Харківської області по справі № 635/8220/20 шлюб було офіційно розірвано. Фактично ж проживати окремо почали ще до цього рішення, а неповнолітня дитина залишилася проживати разом з ним. 3 часу фактичного припинення спільного проживання і по сьогоднішній день він самостійно виховую та утримую сина ОСОБА_3 . Мати дитини не бере участі у його вихованні, не проживає з ним та не надає матеріальної підтримки. З урахуванням викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом. Метою встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини є надання права звернення до компетентних органів щодо захисту прав та законних інтересів дитини.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2025 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2025 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору по справі - Міністерство оборони України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача адвокат Кундіус К.В. в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради К. Зінченко надала письмові пояснення, в яких також зазначила, що прохає суд здійснювати розгляд справи у відсутність представника Служби за наявними в матеріалах справи документами.

Представник третьої особи - Міністерства оборони України - Лисенко В.Ю. надав заяву про розгляд справи без їх участі також прохав відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

06 листопада 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 62. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 100. Батьками зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2021 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 06 листопада 2010 року Виконавчим комітетом Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області за актовим записом № 62, розірвано. Позивачу ОСОБА_4 після розірвання шлюбу залишено прізвище « ОСОБА_6 ».

Згідно акту обстеження умов проживання, вбачається, що проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Житло розміщено на 2 поверсі 2 поверхового будинку, складається з 5 кімнат: житлових, кухні, коридору та ванної кімнати. Загальна площа будинку складає 100 м 2.Умови проживання: санітарно-гігієнічні норми не порушені, в будинку наявності є вода, газо та електропостачання. Для виховання та розвитку дитини створені так умови: у дитини окрема кімната, облаштована, окреме ліжко, місце для навчання, є комп`ютер, інтернет. Хлопчик забезпечений всім необхідним. За цією аресою проживають: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дідусь), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (бабуся), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (тітка), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (брат), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (батько), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син). В родині стосунки добрі та гарні, дана сім`я дотримується сімейних свят.

Згідно довідки виданої КЗ «Мереф`янська гімназія № 4 з початковою школою та дошкільним підрозділом» Мереф`янської міської ради Харківської області від 14 квітня 2025 року № 01-24/72, вбачається, що ОСОБА_3 , 2011 року народження дійсно навчається у 8-му класі КЗ «Мереф`янський ліцей № 4 з початковою школою та дошкільним підрозділом» Мереф`янської міської ради Харківської області. Систематично відвідує гімназію, пропусків без поважних причин не має. Успішність на середньому рівні. Бере активну участь у житті класу (конкурси, свята, спортивні змагання). Опіку та виховання над дитиною здійснює батько ОСОБА_1 , постійно підтримує зв`язок з класним ккрівником. Матеріально утримує сина.

Відповідно до довідки виданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медичної допомоги № 1 Харківського району» від 30 квітня 2019 року № 232, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в амбулаторії ЗПСМ м. Мерефа. Опікується здоров`ям хлопчика, цікавиться щепленнями, профілактичними оглядами, обтрав сімейного лікаря та підписував декларацію для дитини батько ОСОБА_1 . Декларація укладена з лікарем ЗПСМ амбулаторії ЗПСМ м. Мерефа ОСОБА_11 .

Згідно відповіді наданої Відділом поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за місцем мешкання зарекомендував себе із позитивного боку, інформації щодо зловживання алкогольними напоями чи наркотичними речовинами не надходило, порушень публічного порядку чи безпеки не вчиняв, із сусідами підтримує добрі стосунки, має місце роботи та джерело доходу. Будь-яких заяв чи скарг відносно ОСОБА_1 не надходило.

Згідно інформації виданої ДОП СП Харківського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Д.В. Телятник, вбачається, що за час мешкання на території м. Мерефа, ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, в сім`ї та сусідами підтримує добрі стосунки, має постійне місце роботи, приймає активну участь у вихованні дитини. До Мереф`янської міської ради скарги та заяви відносно ОСОБА_1 , не надходили.

Свідок ОСОБА_12 , яка є сусідкою позивача, зазначила, що ОСОБА_13 самостійно виховує ОСОБА_3 та є гарним батьком. Він займається його навчальним процесом, медичним процесом. Щодо матері ОСОБА_14 зазначила, що ніколи її не бачила.

Свідок ОСОБА_15 , який є сусідом позивача, зазначив, що з 2018-2019 року ОСОБА_13 не проживає разом з ОСОБА_4 . ОСОБА_16 розповідав, що наразі його мати ( ОСОБА_17 ) мешкає в м. Одесі та вони спілкуються по телефону.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ст. ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини (стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

При цьому, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Отже, Сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач посилався на те, що син фактично проживає з ним, вихованням та утриманням дитини займається він, а відповідач участі в утриманні дитини не приймає, нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Також позивач зазначає, що встановлення вказаного факту в судовому порядку необхідно йому для захисту прав та інтересів дитини та його особистих прав.

Відповідно до статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Верховний Суд уже зауважував, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (постанови Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22, від 11 грудня 2024 року у справі № 569/2642/23).

Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Окреме проживання батьків, визначення місця проживання дитини з батьком не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дитини.

Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2025 року у справі № 307/4851/22, від 28 січня 2026 року у справі № 947/37166/23

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/1).

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини у справі, фактично пред`явлений військовослужбовцем з метою звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Крім того, зібрані у справі докази у їх сукупності не підтверджують того, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини.

Водночас, сам по собі факт проживання дитини разом із батьком та здійснення ним повсякденного догляду за дитиною не є безумовною підставою для встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини у розумінні чинного законодавства.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що утримання дитини здійснюється виключно позивачем. Зокрема, відсутні докази понесення ним усіх витрат на забезпечення потреб дитини без участі інших осіб, у тому числі членів його сім`ї.

Як установлено судом, відповідач не є особою, яка втратила батьківську правосуб`єктність: вона не позбавлена батьківських прав, не визнана безвісно відсутньою чи померлою, не відбуває покарання у місцях позбавлення волі та не має інших встановлених законом обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання нею батьківських обов`язків.

Надана відповідачем заява про підтримання позовних вимог сама по собі не є беззаперечним доказом існування підстав для встановлення юридичного факту самостійного виховання, оскільки такі обставини підлягають перевірці судом та мають підтверджуватися сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів.

Сам факт проживання дитини із батьком, навіть за умови переважної участі останнього у її вихованні, не виключає наявності у матері прав та обов`язків щодо дитини і не свідчить про їх припинення чи обмеження у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом обставин, які б свідчили про виключне, самостійне виховання та утримання ним дитини у розумінні законодавства, а також відсутні юридичні факти, з якими закон пов`язує можливість встановлення такого факту.

За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

При цьому проживання матері ОСОБА_2 окремо не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні сина. Крім того згідно пояснень свідка ОСОБА_15 дитина спілкується з матір`ю засобами телефонного зв`язку.

Керуючись ст. ст. 19, 141, 150, 164, 166, 180-182 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 130, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, Міністерство оборони України про встановлення факту самостійного виховання та перебуванні на утриманні неповнолітньої дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, код ЄДРПОУ: 41948904, місце знаходження: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 213.

третя особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6.

Суддя М.М.Омельник