Рішення № 138217557, 14.07.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4859/26

Номер провадження 2/629/2020/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Смірнової Наталії Андріївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи: філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки розрахунку, матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки та одноразового заохочення до ювілейної дати, -

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 : матеріальну допомогу (одноразову та додаткову) при звільненні працівників з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі 8 середньомісячних заробітків в сумі 88916,32 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за період з 11.06.2025, тобто з дня, наступного за днем звільнення по 10.12.2025 (шість місяців) у сумі 55246.27 грн.;- матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік у сумі 3350 грн.; одноразове заохочення до ювілейної дати у сумі 5350,10 грн. та судові витрати за послуги адвоката у сумі 5000 грн. В обґрунтування позову зазначає, згідно наказу філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» виробничого підрозділу «ПВРЗ» №304/ОС від 09.06.2025 року ОСОБА_1 звільнено 10.06.2025 з посади машиніста крана (кранівник) 3 розряду ремонтно-інструментального цеху за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Вищевказаним наказом передбачено виплату 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів) відповідно до Колективного договору, які в день звільнення виплачені не були. В той же час згідно зазначеного наказу виплату повинні провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Так, між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи для жінок понад 40 років 5 середньомісячних заробітків. Відповідно до довідки сума одноразової та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 8 середньомісячних заробітків складає 88916,32. Роботодавець станом на день подання позовної заяви так і не виплатив належну позивачу при звільненні з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком вказану матеріальну допомогу. Таким чином не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши вказані кошти. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця. Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року управління АТ «Укрзалізниця» не було. Положень про зворотну дію Закону в часі він не містить. Окрім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 11.06.2025, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 10.12.2025 у розмірі 55246,27 грн. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку розрахована за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Також, згідно довідки наданої на адвокатський запит, відповідачем не було виплачено позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік (відпустка січень 2023 року) у сумі 3350 грн. та одноразове заохочення до ювілейної дати у сумі 5350,10 грн. Крім цього, представник позивача просила поновити строк звернення до суду для подання позовної заяви та визнати причини його пропуску поважними, оскільки на неодноразові звертання позивача до відповідача про проведення з нею розрахунку закінчувались запевненнями про те, що невдовзі розрахунок буде проведено, також пропущення строку пов`язане із дією воєнного стану, безпековою ситуацією у Харківській області, необхідністю отримання професійної правничої допомоги та збору доказів, крім цього позивач тривалий час перебувала на лікуванні під час, яких було проведено неодноразові оперативні втручання, післяопераційна реабілітація, постійний біль та суттєве обмеження рухливості були об`єктивними та поважними причинами, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду та свідчать про наявність підстав для поновлення пропущеного строку. Також звертає увагу на те, що остаточна позиція відповідача щодо фактичної відмови у виплаті спірних сум стала відома позивачу лише після отримання відповіді на адвокатський запит, невиплата належних позивачу сум при звільненні є триваючим порушенням трудових прав працівника, оскільки остаточний розрахунок із позивачем не проведено до цього часу. Початок перебігу строку звернення до суду законодавець пов`язував із суб`єктивною поінформованістю працівника про порушення його права, доповнюючи її об`єктивним критерієм моментом, коли працівник повинен був дізнатися про таке порушення. Позивач ОСОБА_1 не є юридично обізнаною особою, не має спеціальних знань у сфері трудового законодавства та обґрунтовано покладалась на запевнення відповідача щодо добровільного проведення остаточного розрахунку. При цьому відповідачем не було роз`яснено позивачу ані строки звернення до суду, ані можливі наслідки їх пропуску, а також не повідомлено про необхідність невідкладного судового захисту її прав. За таких обставин ОСОБА_1 , добросовісно очікуючи виконання відповідачем своїх обов`язків, не могла повною мірою усвідомлювати юридичні наслідки несвоєчасного звернення до суду. За таких обставин, пропуск строку звернення до суду був зумовлений об`єктивними причинами, які виникли також і внаслідок поведінки самого відповідача.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Мельник К.О. надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Дана норма неконституційною не визнавалась. Отже, строк звернення до суду особи, яка звільнена та не погоджується із виплаченими їй при звільненні сумами, обмежується трьома місцями, відлік якого розпочинається з дня одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні. Ухвалення Конституційним Судом України рішення від 11.12.2025 № 1- р/2025 на застосування ч.2 ст.233 КЗпП України не впливає. Письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні позивач фактично отримала 10.06.2025, тобто тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати при звільненні розпочав свій відлік з 11.06.2025, а закінчився 11.09.2025, тобто позивач пропустив строк на звернення до суду, оскільки звернувся до суду лише 04.06.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Щодо клопотання про поновлення строку на звернення до суду, вважає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду. Між адміністрацією філії «ПВРЗ» АТ «Українська залізниця» і профспілковим комітетом філії «ПВРЗ» ПАТ «Українська залізниця» укладено Колективний договір на 2013-2015 роки, пролонгований на 2025 рік). Відповідно до наказу при припинення трудових відносин від 09.06.2025 № 304/ОС позивача було звільнено з 10.06.2025. Умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 , керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. І той факт, що додаткові виплати позивач отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», підтверджується проставленням позивачем підпису в наказі про припинення трудового договору від 09.06.2025 № 304/ОС в графі «З наказом ознайомлений». Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, акцентувала увагу на тому, що у постанові від 11.10.2021 у справі № 757/1997/20-ц Верховний Суд визнав можливим стягнення на користь колишнього працівника АТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1 % від заявленої позовної вимоги. При цьому, станом на 2021 рік в Україні не було введено воєнний стан та не здійснювалась широкомасштабна збройна агресія рф щодо України, а інфраструктура АТ «Укрзалізниця» не зазнавала таких руйнувань. Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а Товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо. Загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд грн. В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності Товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду. Передбачена ст. 117 КЗпП України компенсаційна виплата не повинна бути спрямована на збагачення одного працівника. Якщо допущені роботодавцем порушення у проведенні повного розрахунку при звільненні все-таки будуть встановлені судом, то суд має право зменшити розмір середнього заробітку, передбаченого ст. 117 КЗпП України або відмовити у його стягненні з огляду на форс мажорні обставини в яких опинилось Товариство. Крім того вказала, що виробничий підрозділ «ПВРЗ» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» не є самостійним суб`єктом права, тобто юридичною особою, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю та не має ідентифікаційного коду. Тому не зрозуміло, на якій підставі позивач в своїй позовній заяві зазначив третьою особою (без визначення «яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору» або «яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору») виробничий підрозділ «ПВРЗ» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця».

Представник позивача надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що посилання представника відповідача щодо пропущеного строку звернення позивача до суду за даним позовом є законодавчо необмеженим, відповідачем не дотримано норми КЗпП України. Посилання представника відповідача на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати ОСОБА_1 належних їй сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було. На теперішній час розрахунок з ОСОБА_1 , щодо належних їй при звільненні сум, не проведений.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Смірнова Н.А. надала заяву розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають з наведених у позові підстав.

Представник відповідача Мельник К.О. в судове засідання не з`явився, надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без участі відповідача та його представника. Позовні вимоги не визнає та підтримує заперечення, які викладені у відзиві.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з виробничими підрозділами «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» по 10.06.2025 року.

Згідно наказу №304/ОС від 09.06.2025 року ОСОБА_1 з 10.06.2025 звільнено з посади машиніста крана (кранівник) 3 розряду ремонтно-інструментального цеху за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Вищевказаним наказом також передбачено виплату позивачу (одноразової та додаткової) матеріальної допомоги у розмірі восьми середньомісячних заробітків згідно колективного договору.

Між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи для жінок понад 40 років 5 середньомісячних заробітків.

Згідно з довідок виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» середньоденна заробітна плата за квітень-травень 2025 р. складає 435,01 грн, середньомісячна заробітна плата за квітень-травень 2025р. складає 9570,22 грн. Одноразова та додаткова матеріальна допомога у розмірі 8 (восьми) середньомісячних заробітків складає 88916,32 грн. Матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 до відпустки за 2023 рік (відпустка січень 2023 року) не сплачено у сумі 3350грн. Одноразове заохочення до ювілейної дати (60-ти річчя) ОСОБА_1 не сплачено у сумі 5350,10 грн.

Роботодавець як станом на день звільнення, так і на день подання позовної заяви не виплатив належну позивачу при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію одноразову та додаткову матеріальну допомогу у розмірі восьми середньомісячних заробітків, матеріальну допомогу на оздоровлення та одноразове заохочення до ювілейної дати, тим самим не виконавши свої зобов`язання за Колективним договором та допустивши заборгованість.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по належних йому виплатах.

Згідно з ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Відповідно до приписів Конституційного Суду, викладених у рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП та ст.1,12 Закону України «Про оплату праці», роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно ст.5,9 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Посилання представника відповідача на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати позивачу належних йому сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було.

Доказів внесення змін до колективного договору стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахувань та виплат належних працівникам додаткових виплат, зокрема одноразової та додаткової допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразове заохочення до ювілейної дати, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, до суду не надано.

Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця.

Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової та додаткової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразового заохочення до ювілейної дати у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» з цього приводу внесено не було, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь вказаної матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразового заохочення до ювілейної дати є обґрунтованими та підлягають задоволенню, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі 88916,32 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2023 рік (відпустка січень 2023 року) у сумі 3350 грн., одноразового заохочення до ювілейної дати у сумі 5350,10 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Крім того, за змістом ч.1 ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою філія «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 склала 435,10 грн.

Позивач звільнений із займаної посади на пенсію 10.06.2025 року та за вимогами позовної заяви просить стягнути середній заробіток з 11.06.2025 по 10.12.2025 у сумі 55246,27 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачу у день звільнення не були виплачені належні йому виплати, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 55246,27 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо строку звернення з позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).

Встановлений ст.233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст.116), минуло не більше одного року.

У ст.234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій ст.233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд бере до уваги, що, матеріали справи містять докази отримання позивачем 10.06.2025 письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні згідно із наказом № 304/ОС від 09.06.2025. Отже перебіг строку звернення до суду почався з 10.06.2025.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 757/19004/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 503/361/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 288/1466/18 зазначено, що поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Судом враховано, що за змістом наказу № 304/ОС від 09.06.2025 про припинення трудового договору (контракту), яким позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст.38 КЗпП України та постановлено виплатити їй одноразову та додаткову матеріальну допомогу вказано, що виплата буде проведена після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця»

Однак, в наказі про звільнення відсутні конкретні часові межи ухвалення рішення Правління про проведення виплат. Відповідач не навів відповідний розрахунок і не повідомив позивача про розмір одноразової матеріальної допомоги, про конкретну її суму, не повідомив позивача про розмір додаткової матеріальної допомоги, про конкретну її суму, які мають бути виплачені позивачу. Діями відповідача у позивача було сформовано безперервний стан очікування отримання виплати у невизначеному майбутньому. Такі дії завадили позивачеві отримати суми допомог вчасно та неминуче залишили останню в стані «постійної» невизначеності щодо того, коли вона зможе отримати свої виплати.

Зазначені обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин через існування об`єктивних обставин, що обмежували позивача у можливості реалізувати своє право на подання позову у встановлені законодавством строки, у зв`язку із чим, суд вбачає підстави для поновлення строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Позивач в своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5000 гривень. В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано: довідку-квитанцію до договору про надання правничої допомоги від 28.05.2026 року на суму 5000,00 грн., ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.1-6 ст.137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язана з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

В силу статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь держави в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву адвоката Смірнової Наталії Андріївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи: філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки розрахунку, матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки та одноразового заохочення до ювілейної дати задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову та додаткову матеріальну допомогу в розмірі восьми середньомісячних заробітків у сумі 88916 (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень 32 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 11.06.2025 по 10.12.2025 у сумі 55246 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті сорок шість) гривень 27 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік (відпустка січень 2023 року) у сумі 3350 (три тисячі триста п`ятдесят) грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразове заохочення до ювілейної дати у сумі 5350 (п`ять тисяч триста п`ятдесят) гривень 10 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Смірнова Наталія Андріївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000342 від 25.08.2021, адреса робочого місця адвоката: вул.Свято-Миколаївська, б.11, прим.5, м.Лозова, Харківська область.

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5.

Представник відповідача: адвокат Мельник Ксенія Олександрівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3096 від 22.10.2019, адреса робочого місця адвоката: пров.Джерельний, б.8, прим.5, м.Лозова, Харківська область.

Третя особа: філія «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод», код ЄДРПОУ 45462724, місцезнаходження за адресою: Харківська область, Лозівський район, с-ще Лиманівка, вул.Заводська, буд.5.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО