Постанова № 138217256, 15.07.2026, Близнюківський районний суд Харківської області

611/274/26

3/612/67/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року селище Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Лобановської С.М.,

секретаря судових засідань Шевченко О.О.,

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від начальника ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 08.02.2026, о 22 годині 45 хвилин, по вул. Карпатської Січі, буд. 14 в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, керувала автомобілем Мерседес Ванео, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєні адміністративного правопорушення не визнала, вказала, що за кермом автомобіля перебувала не вона, а інша особа, яку вона відмовляється назвати, просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Також 10.04.2026 надала до суду клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно неї на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вказавши що інспектор СРПП Кіченко С.М. направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у встановленому Інструкцією № 1452/735 порядку не оформив та о 23 год. 05 хв. склав протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку з відмовою від проходження огляду. Зазначила, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказані ознаки алкогольного сп`яніння, в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення нею правил дорожнього руху України, а долучений до справи рапорт поліцейського не може розцінюватися як доказ її винуватості. В судовому засіданні клопотання підтримала.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, факт правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 08 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 586499 (в протоколі зазначено технічний засіб відеозапису Х301950), рапортом інспектора СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції Дворнікової Е.О., відеозаписом на DVD R диску, з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 автомобілем та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі, яка зафіксована поліцейськими технічними засобами відеозапису.

Суд критично ставиться до позиції ОСОБА_1 щодо невизнання вини, оцінюючи її як бажання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, так як винність останньої підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні зазначених вище доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.

Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, позицію ОСОБА_1 , яка зазначена в клопотанні про закриття адміністративного провадження та підтримана в судовому засіданні, суд вважає необґрунтованою та такою, що спростовується сукупністю досліджених доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 08 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 586499, рапортом інспектора СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції Дворнікової Е.О., відеозаписом на DVD R диску, з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 автомобілем, озвучення інспектором поліції ОСОБА_2 наявних у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння «запах алкоголю з порожнини рота» та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі, яка зафіксована поліцейськими технічними засобами відеозапису (часовий проміжок з 22:46:35 по 22:50:53).

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.

Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Також суд при прийнятті даної постанови застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів сторони захисту), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Доводи ОСОБА_1 про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказані ознаки алкогольного сп`яніння та в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення нею правил дорожнього руху України, не приймаються до уваги, так як до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 586499 доданий рапорт інспектора СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції Дворнікової Е.О., в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , а саме запах алкоголю з порожнини рота, відеозапис на DVD R диску, з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 автомобілем та, після озвучення інспектором поліції ОСОБА_2 наявних у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння «запах алкоголю з порожнини рота», відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі, яка зафіксована поліцейськими технічними засобами, на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів, що є обов`язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що інші доводи ОСОБА_1 не впливають на висновки суду щодо встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та є юридично не вирішальними.

Приймаючи до уваги викладене, роблю висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 34 КУпАП обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відсутні.

Згідно ст. 35 КУпАП обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що гр. ОСОБА_1 , має посвідчення водія серії НОМЕР_3 , яке під час складання протоколу вилучено.

При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, та вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею нових правопорушень накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

З підстав викладених вище, клопотання ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню з особи, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. 249, 251, 252, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на останню адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф підлягає оплаті у 15-денний строк (Призначення платежу: *;21081300; протокол від 08 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 586499; отримувач ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на неї штрафу у передбачений законом строк, до неї може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя С.М. Лобановська

15 липня 2026 року