Ухвала суду № 138216285, 13.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2503/26

провадження № 2/208/3487/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське цивільну справу № 208/2503/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 року по цивільній справі №208/2503/26 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року відкрито провадження по справі №208/2503/26 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.

01.04.2026 року від ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» до суду надійшов відзив на позовну заяву.

13.04.2026 року судом було розпочато слухання справи по суті та оголошено перерву до 14.05.2026 року.

14.05.2026 року від представника позивача адвоката Мотуз О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду та про здійснення розгляду справи та заяви за його відсутністю та відсутністю позивача.

Ухвалою суду від 15.05.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та відкладено розгляд справи.

У судові засідання 18.06.2026 року та 13.07.2026 року позивач та його представник, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету, не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили.

Будь-яких заяв про розгляд справи за їх відсутності, а також повідомлень про поважність причин неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічне правило закріплено у пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

З аналізу наведених норм убачається, що законодавець пов`язує можливість залишення позову без розгляду не з оцінкою поважності причин повторної неявки, а виключно з фактом повторної неявки належним чином повідомленого позивача та відсутністю заяви про розгляд справи за його відсутності.

Саме такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 зазначено, що повторна неявка позивача є самостійною процесуальною підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки, якщо відсутня заява про розгляд справи без його участі.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним.

У рішеннях «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989, «Kreuz v. Poland» від 19.06.2001, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 ЄСПЛ зазначив, що особа, яка ініціювала судове провадження, повинна проявляти належну процесуальну активність, добросовісно користуватися процесуальними правами, брати участь у судовому розгляді та не допускати дій або бездіяльності, які призводять до безпідставного затягування провадження.

Європейський суд також виходить із того, що сторони зобов`язані з розумною періодичністю цікавитися перебігом відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України»).

Таким чином, повторна безпідставна неявка позивача свідчить про його фактичне невикористання наданих процесуальних прав та є підставою для застосування наслідків, прямо встановлених процесуальним законом.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність залишення позову без розгляду.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від його сплати.

Оскільки судовий збір позивачем фактично не сплачувався, питання щодо його повернення відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» не вирішується.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із того, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із чим судовий збір ним не сплачувався.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» питання про повернення судового збору вирішується лише у випадку, якщо такий збір був фактично сплачений особою.

Оскільки позивач судовий збір не сплачував, питання про його повернення судом не вирішується.

Разом із тим підстави для покладення обов`язку зі сплати судового збору на відповідача також відсутні, оскільки рішення по суті спору судом не ухвалюється, позовні вимоги не вирішуються, а позовна заява залишена без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача до суду без поважних причин та неподанням заяви про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин питання про розподіл судового збору між сторонами судом не вирішується.

Натомість це не позбавляє відповідача права вимагати компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи заяву відповідача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Таким чином, закон пов`язує можливість компенсації витрат відповідача не лише з фактом залишення позову без розгляду, а й із встановленням судом необґрунтованості процесуальної поведінки позивача, яка спричинила виникнення відповідних витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 905/460/21, зазначила, що питання про компенсацію витрат вирішується з урахуванням характеру процесуальної поведінки позивача та її наслідків для іншої сторони.

У цій справі судом установлено, що після відкриття провадження відповідач реалізував своє право на захист, подав обґрунтований відзив на позовну заяву, зібрав та подав письмові докази, уклав договір про надання професійної правничої допомоги, забезпечив участь адвоката у справі та поніс відповідні витрати, що підтверджується наданими доказами.

Водночас позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, повторно не з`явився до суду, причин неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, унаслідок чого суд був зобов`язаний залишити позов без розгляду відповідно до частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Така процесуальна поведінка свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та невиконання процесуальних обов`язків, визначених статтями 43 та 44 ЦПК України, відповідно до яких учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання ними не допускається.

Європейський суд з прав людини у рішеннях «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року та «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року наголосив, що особа, яка ініціювала судове провадження, повинна проявляти належну процесуальну активність, брати участь у розгляді справи та не допускати бездіяльності, яка призводить до безпідставного затягування судового розгляду.

Відповідач просив стягнути з позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги № 14325 від 22.11.2022 року, додаткові угоди, ордер адвоката, акт приймання-передачі № 9 від 26.03.2026 року до договору № 14325 від 22.11.2022 року наданих послуг, рахунок та інші документи, що підтверджують обсяг виконаних робіт.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, однак такі витрати повинні бути співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, значенням справи для сторони та іншими обставинами.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також поведінку сторін під час судового розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі заявлені нею витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що визначений стороною розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та витрачений час.

Оцінюючи заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що у справі було проведено два судові засідання, під час яких судом було розпочато розгляд справи по суті та заслухано пояснення (думку) сторін щодо заявлених позовних вимог.

Водночас розгляд справи по суті завершений не був, оскільки після початку судового розгляду позивач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, що стало підставою для залишення позову без розгляду.

Суд також бере до уваги, що під час розгляду справи не здійснювалося дослідження письмових та інших доказів, не проводилися судові дебати, а судове рішення по суті спору не ухвалювалося.

Таким чином, при визначенні розміру витрат суд також враховує категорію спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, кількість судових засідань, фактичний обсяг наданої правничої допомоги, принципи розумності, необхідності, співмірності та справедливості, а також необхідність дотримання балансу між правом відповідача на компенсацію понесених витрат і недопущенням покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн є надмірним для даної категорії справи та не повною мірою відповідає критеріям співмірності й розумності.

З урахуванням характеру спору, обсягу фактично виконаних адвокатом робіт, тривалості розгляду справи, того, що справа не була вирішена по суті, а також критеріїв, визначених статтями 137, 141, 142 ЦПК України та практикою Верховного Суду, суд вважає співмірним, обґрунтованим і справедливим розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу 3000,00 грн, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 43, 44, 133, 137, 141, частиною п`ятою статті 142, частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257, статтями 258261, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління» Покровське», ЄДРПОУ 13498562, адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд. 1А витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Роз`яснити позивачеві його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Суддя В.Г. Гречана