Рішення № 138214657, 14.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/13202/25

2/212/4883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря - Кучеренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

13.11.2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 28691,49 грн., також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до умов кредитного договору № 25.10.2024-100001165 від 25.10.2024 року ТОВ «Споживчий центр» відповідачу було надано кредит в сумі 11 000 грн. строком на 140 днів зі сплатою за користуванням кредитом процентів у фіксованій ставці 1% за 1 день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит, Комісія дорівнює 1650 грн. і складає 15% від суми кредиту, неустойка 110 гривень за кожен день невиконання зобов`язання, дата повернення кредиту 13.01.2024 року. Відповідач свої зобов`язання не виконав у зв`язку з чим станом на дату позову має заборгованість в розмірі 28691,49 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10991,24 гривень, по процентам в розмірі 12310,25 гривень, неустойка в розмірі 5390 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 12.12.2025, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.12.2025 розгляд справи відкладено на 02.02.2026.

02.02.2026 ухвалою суду призначено заочний розгляд даної цивільної справи.

Рішенням суду від 02.02.2026 позов задоволено.

23.03.2026 від представника відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення. В заяві йдеться про те, що заявник не погоджується із заочним рішенням суду оскільки позивач не отримував судового повідомлення та судової повістки про розгляд справи та не міг змоги надати відзив, оскільки перебуває закордоном. Зазанчає що у позові відсутній належний розрахунок заборгованості, відсутні первинні документи, які б підтверджували отримання відповідачкою кредитних коштів. Зазначає, що позивач не надав належних доказів погоджених сум процентів, комісії, штрафів по даному кредиту. Також, відсутні підстави для стягнення процентів поза межами строку кредитування та неустойки.

Ухвалою суду від 25.03.2026 заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.03.2026 заяву про перегляд заочного рішення призначено до розгляду на 23.04.2026.

Ухвалою суду від 23.04.2026 скасовано заочне рішення, призначено розгляд справи на 28.05.2026.

28.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив, текст якого відповідає тексту заяви про перегляд заочного рішення. Відкладено розгляд справи на 14.07.2026.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих доказів встановлено, що 25.10.2024 року ОСОБА_1 було подано заявку до ТОВ «Споживчий центр» на отримання кредиту в сумі в сумі 11000 грн. строком на 140 днів зі сплатою за користуванням кредитом процентів фіксована ставка за кожен день невиконання зобов`язання, проценти сплачуються за кожен день у графіку, який є частиною договору, (а.с. 27-28, 29-35).

Позивачем надано до матеріалів справи підтвердження надання суми кредиту 11000 гривень, призначення платежу видача коштів за договором № 25.10.2024-100001165 від 25.10.2024 року (а.с. 12-21).

Згідно довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 25.10.2024-100001165 від 25.10.2024 року, вбачається, що отриманий кредит відповідач за умовами договору не сплачує, в результаті чого має заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» в сумі 28691,49 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10991,24 гривень, по процентам в розмірі 12310,25 гривень, неустойка 5390 гривень. Проценти по кредиту нараховані за період з 25.10.2024 року по 13.03.2025 року (а.с. 10).

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір від 25.10.2024 року № 25.10.2024-100001165 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 11 000 грн. підтверджено квитанцією ID від 31.10.2025 року про перерахування суми кредиту на платіжну картку позичальника, яка має всі ознаки первинного бухгалтерського документу.

Таким чином, у зв`язку із тим, суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, а відтак у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

Також відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що 25.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25.10.2024-100001165 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію. Матеріали справи містять заявку на отримання кредиту, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, підтвердження підписання договору одноразовим ідентифікатором (Е257), а також підтвердження перерахування кредитних коштів у сумі 11000 грн на банківський рахунок відповідача.

Доводи відповідача про те, що ним кредитний договір не підписувався, суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів того, що фінансовий номер телефону або банківська картка, на яку були зараховані кредитні кошти, використовувалися сторонніми особами, що його персональні дані були використані без його відома чи що він звертався до правоохоронних органів із заявами щодо можливого шахрайства. Натомість матеріали справи підтверджують як факт укладення електронного договору, так і факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 11000 грн. Разом тим, відповідач фактично визнав договір, оскільки двічі здійснив платежі (07.11.2024 та 22.11.2024). Це повністю нівелює доводи про те, що договір не укладався або кошти не отримувалися.

Доводи відповідача щодо безпідставності нарахування процентів суд оцінює критично. Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить період, та розмір нарахованих процентів, а відповідачем не надано жодного контррозрахунку, який би свідчив про неправильність здійснених позивачем нарахувань, не наведено конкретних арифметичних помилок чи порушень умов договору при їх обчисленні. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Самі лише посилання на неправильність розрахунку без належного доказового підтвердження не можуть бути підставою для відмови у стягненні процентів або здійснення судом власного перерахунку.

А тому з ОСОБА_1 також підляє стягненню відсотки у розмірі 12310,25 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки - не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення суми заборгованості за неустойкою в розмірі 5390 грн. слід відмовити.

З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав до їх задоволення шляхом стягнення на користь позивача з відповідача боргу у розмірі 23301,49 грн., що складається з: тіла кредиту 10991,24 грн., процентів 12310,25 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно до статей 133, 141 ЦПК України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на суму 23 301,49 грн із заявлених 28 691,49 грн, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 967,33 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 14-16, 610-612, 623, 625, 629, 1054-1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,18,77-81,259,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором кредитний договір № 25.10.2024-100001165 від 25.10.2024 у розмірі 23301,49 грн., що складається із тіла кредиту на суму 10991,24 грн.,, відсотків у розмірі 12310,25 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1967,33 грн., а всього 25268,82 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, ЄДРПОУ - 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ