Рішення № 138214056, 15.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4286/25

пр.№ 2/464/94/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Горбань О.Ю.,

секретаря судового засідання Лазар Д.М.,

з участю:

представника позивача Дівіної Л.В.

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з гарячого водопостачання,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги за період з 01.03.2022 по 01.03.2025 з постачання гарячої води, пені, 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивач є теплопостачальною організацією і являється виконавцем послуг з надання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води в будинок АДРЕСА_1 . У квартирі АДРЕСА_2 цього будинку проживає відповідачка. З01.12.2021 вважається укладеним Договір приєднання про надання теплової енергії та постачання гарячої води між ЛМКП «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з надання теплової енергії та постачання гарячої води у м.Львові (виконавець) та споживачами. Договори опубліковані на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго»: http://lmkp.lte.lviv.ua. Всупереч вимогам чинного законодавства, відповідач як власник квартири не виконує свого обов`язку, не здійснює платежі за постачання гарячої води. У зв`язку з порушенням термінів оплати з боку відповідача за вказаний вище період утворилась заборгованість за постачання гарячої води в розмірі 10557,43 грн. Також відповідачу за кожен день прострочення нарахованопеню в розмірі 30,58 грн, 3% річних в розмірі 86,45 грн, інфляційні втрати в розмірі 411,75 грн, а всього заборгованість складає 11086,21 грн. Вказану суму боргу просить стягнути з відповідачки в примусовому порядку, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Ухвалою від 02 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом учасників справи).

26.09.2025 від відповідача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змістом якого заперечує нараховані суми боргу, оскільки такі є необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що заборгованість нарахована не у відповідності до Методики розподілу між споживачами. Долучила до матеріалів справи інформацію про вузол обліку. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

25.11.2025 від представника позивача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (пояснення). Викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечила. Зазначила, що Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» запроваджено обов`язковий комерційний облік води. У житлових будинках повинні бути встановлені загальнобудинкові лічильники теплової енергії та води. Законом визначено, що власники квартир зобов`язані сплачувати за увесь обсяг води та теплової енергії, який надійшов до їхнього будинку, та підтверджений показниками комерційного (загальнобудинкового) вузла обліку. Відповідно, обсяг спожитої гарячої води у будівлі визначається за показами комерційного лічильника. Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315. Нарахування за послугу з постачання гарячої води проведені позивачем є достовірними і підстав для того, щоб ставити їх під сумнів, немає. Надала суду докази нарахування та коригування боргу за спожиту гарячу воду. Просить позов задовольнити.

06.06.2025 від відповідачки ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, які, на думку відповідачки, спростовують донарахування боргу, розрахунок заборгованості, звернення мешканців будинку до виробника вузла комерційного обліку гарячої води, а також відповідь цього виробника з приводу того, що вказаний прилад обліку встановлений в будинку з дефектом і не забезпечує реальний показ поставленої гарячої води. На підставі цього, мешканці будинку звернулись до надавача послуг для роз`яснення з даного приводу.

22.06.2026 від представника позивача ОСОБА_2 на адресу суду надійшли додаткові пояснення. Долучені відповідачем докази вважає недопустимими, оскільки листування, на яке покликається відповідач, не може слугувати доказом у розумінні ст.76-80 ЦПК України, оскільки не містить інформації достатньої для отримання висновків щодо відповідності обсягів споживання гарячої води. Долучила до матеріалів справи відповідь на звернення мешканця будинку, з якому надано вичерпне роз`яснення щодо встановлення лічильника, споживання гарячої води та можливого витоку гарячої води у внутрішньо будинковій системі або спуск гарячої води у каналізацію. Надані відповідачем відомості про нарахування та оплату не мають жодного фактичного чи правового зв`язку з обставинами, що є предметом доказування у даній справі, оскільки стосуються постачання холодної води, а не гарячої. Просить позов задовольнити.

Представник позивача Дівіна Л.В., діючи згідно довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просить в задоволенні таких відмовити, пояснила, що проживає в квартирі вона одна, є пенсіонером і малозабезпеченою, заощаджує користування гарячою водою, регулярно вносить кошти за фактично використаний об`єм води. Саме з метою економії власних коштів нею у квартирі встановлений лічильник гарячої води, саме з показниками нею споживається і сплачується використана гаряча вода. Заперечує завищені нарахування, проведені працівниками ЛМКП як загальнобудинкові втрати між всіма мешканцями будинку, вважає таке коригування несправедливим, обтяжливим для неї. Просить відмовити у позові.

Заслухавши вступні слова представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_3 є відповідач, що підтверджується довідкою №4 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації, а також відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби.

Позивачем у будинок АДРЕСА_1 надаються послуги з постачання гарячої води, встановлений комерційний вузол обліку гарячої води.

Для здійснення оплати за надані послуги відповідачу відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

З розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що заборгованість по квартирі відповідача з постачання теплової енергії та гарячої води за період з з 01.03.2022 по 01.03.2025 становить 10 557,43 грн, пеня - 30,58 грн, 3% річних - 86,45 грн, інфляційні втрати - 411,75 грн.Суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок, вважає належним та допустимим доказом, при цьому, відповідачем вказані розрахунки не спростовані, контрозрахунки не надані, доказів сплати існуючої заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.162 ЖК України громадянин, якому належить квартира (будинок) на праві приватної власності, зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до вимог ст.64 ЖК України повнолітні члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з договору найму.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» позивач є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно з п.4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії, якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Відповідно до п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 за № 830, а також п. 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою КМУ від 11.12.2019 за № 1182, фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послу, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5. Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та п. 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води виконавець зобов`язується надавати споживачу відповідної якості послуги, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цими договорами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлового комунальні послуги» від 09.11.2017 індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до комунальних послуг відносяться, зокрема, централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

На підставі п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Обсяг спожитої теплової енергії та гарячої води визначено відповідно до ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та згідно з методикою, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 за № 315.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Крім цього, у правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30.10.2013 по справі № 6-59 цс 13 зазначено, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення від оплати отриманих послуг.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання по оплаті за послуги з гарячого водопостачання не виконує в повному обсязі, здійснює оплату частково, тому заборгованість, котра розрахована відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг і утворилась за період з 01.03.2022 по 01.03.2025 в розмірі 10557 грн 43 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Доводи відповідача про те, що нею здійснюється оплата за лічильником тільки за використану нею гарячу воду не приймаються судом до уваги, а доводи про неправильність здійснених позивачем розрахунківє голослівними, оскільки в матеріалах справи наявні достатні докази існування заборгованості перед позивачем.

Крім того, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, з відповідача, крім існуючого боргу за послуги з гарячого водопостачання,слід стягнути розмір пені, 3% річних та інфляційні втрати, тим самим позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028 грн.

На підставі статей 7, 9 Закону України Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання гарячої води, що становить 10557,43 грн за період з 01.03.2022 по 01.03.2025, пеню в розмірі 30,58 грн, 3% річних в розмірі 86,45 грн, інфляційні втрати в розмірі 411,75 грн, а всього 11086 (одинадцять тисяч вісімдесят шість) грн 21 коп., судові витрати у розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", місцезнаходження: м.Львів, вул.Данила Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП невстановлений.

Повний текст рішення виготовлено 15.07.2026.

Суддя Олена ГОРБАНЬ