Ухвала суду № 138213421, 14.07.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

14 липня 2026 рокуСправа № 495/778/26 Номер провадження 1-кп/495/306/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , заявлене в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020000441 від 25.01.2025, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комишівка, Одеської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець за призовом під час мобілізації та проходив службу на посаді сапера 3-го інженерного-саперного відділення 2-го інженерно-саперного взводу 3-ї інженерно-саперної роти 1-го інженерно саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", неодруженого, не депутата, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в особі судді ОСОБА_1 від 02.02.2026 перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом, відомості про, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020000441 від 25 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

14.07.2026 до суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Із вказаного клопотання вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №355 від 14.11.2024 військовослужбовця ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та ви нано таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання служ бових обов?язків з військової служби за посадою сапера 3-го інженерного -сапер того відділення 2-го інженерно-саперного взводу 3-ї інженерно-саперної роти 1-го інженерно саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, вважається ден відправлення вікову частину з відповідного ранного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий перод.

Таким чином, з моменту зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, приступив до виконання військового обов?язку - проходження військової служби.

Згідно ст. 65 Кониції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов?язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органа держаної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, сунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан неодноразово продовжувався.

Відтак, з 24.02.2022 року по теперішній час діє воєнний стан на всій території України.

Згідно вимог п.п. 1-5 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов?язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов?язки не були пов?язані з військовою службою; 5) під час виконання обов?язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов?язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Однак, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді сапера 3-го інженерного-саперного відділення 2-го інженерно-саперного взводу 3-ї інженерно-саперної роти 1-го інженерно саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов?язків військової служби, 16.11.2024 не з?явився вчасно на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та продовжував ухилятися від військової служби до 12.01.2026, проводячи час на власний розсуд не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби.

Таким чином ОСОБА_4 , обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез?явлення вчасно на службу тривалістю понад три доби, без поважних причин, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Так, 13.01.2026 слідчим суддею Пересипського районного суду м. Одеса до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13.03.2026 з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

30.01.2026 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершено шляхом скерування обвинувального акту до суду.

Надалі, в ході судового розгляду строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжувався.

Наразі ухвалою від 03.06.2026, запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого під вартою в Державній установі "Ізмаїльський слідчий ізолятор" продовжено строком на 60 днів, який діє до 01.08.2026 включно.

Таким чином, строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 01.08.2026, однак ризики, які слугували підставою для його застосування, не зникли і жодним чином не зменшились.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину щодо самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчення якого, передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1.Ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який законом передбачено безальтернативне покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що останній, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду.

2.Ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_4 , матиме можливість ухилення від суду, шляхом безпідставного звернення до медичних закладів, державних та соціальних служб для оформлення фіктивних підстав для отримання лікарняних, чи вживатиме заходи щодо незаконного перетину державного кордону України, або безпідставно не являтись на судові засідання, що впливатиме на прийняття рішення судом у розумні строки.

3.Ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, так як ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, маючи об`єктивну можливість повернутись добровільно до військової частини це не зробив, тому наявний ризик, що ОСОБА_4 , продовжуватиме вчиняти дії направлення на ухилення від виконання обов`язків з військової служби, а також ризик вчинення нового військового злочину такий як дезертирство, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При врахуванні перелічених ризиків особливу увагу слід звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються обвинуваченому, відомості, що характеризують його особу, репутацію вчинення тяжкого злочину, у скоєнні якого обвинувачується особа, а також слід звернути увагу на триваючи знаходження у злочинному стані, а саме з 16.11.2024 ОСОБА_4 ,продовжує ухилятись від проходження військової службу, тобто майже 2 роки.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов?язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров?я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв?язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв?язку з його доступом до зброї.

Пунктами 4, 5 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п?ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.402-405, 407, 408 та 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.

Беручи до уваги викладене, на теперішній час існує наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.

За таких обставин, зазначені в клопотанні ризики: переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення є належно обґрунтованими.

У провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому суд має оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_4 , вагомість доказів, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив задовольнити клопотання на підставі викладеного та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати особисте зобов`язання, вважав, що підстав для тримання під вартою немає.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого адвоката.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотання та обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, враховуючи його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а також те, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений та свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Судом встановлено, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 закінчується 01.08.2026.

Також суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого зникли.

Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Враховуючи обставини справи, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 80 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, що буде пропорційним щодо обвинуваченого, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

Також обвинуваченим було заявлено клопотання про надання медичної допомоги.

На підставі статей Конституції України, ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» людина її життя і здоров`я, честь, гідність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на охорону здоров`я і медичну допомогу; держава створює умови для ефективного і доступного медичного обслуговування; обвинувачений має право на кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я.

Згідно статей 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», медичне обстеження, а також лікувально - профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім цього відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України 10 лютого 2012 року № 239/5/104, керівництво СІЗО (ІТТ) забезпечує перевезення особи, узятої під варту до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Відповідно до п. п. 2.5 - 2.7 розділу 2 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту за №212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Відшкодування витрат, пов`язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я.

Суд вважає, що зволікання з медичним обстеженням і наданням медичної допомоги, тобто обмеження права обвинуваченого ОСОБА_4 на її отримання буде негуманним, нелюдським і таким, що принижує гідність людини поводженням, що в контексті ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є неприпустимим. Таким чином, суд вважає за необхідне забезпечити обвинуваченому можливість реалізувати своє право на отримання кваліфікованої медичної допомоги в умовах лікувального закладу.

На підставі ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Враховуючи важливість своєчасного надання медичної допомоги обвинуваченому необхідно здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідальної службової особи повідомити суду про виконання цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 315 КПК України, 129-1 Конституції України, ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі "Ізмаїльський слідчий ізолятор" строком на 60 діб, тобто до 11 вересня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №495/778/26 згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2026.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

п. 1 прибувати до суду за першою вимогою;

п. 2 не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду;

п. 3 повідомляти суд про зміну свого місця проживання/роботи;

п. 4 утримуватися від спілкування зі свідкам щодо обставин, викладених в обвинувальному акті в кримінальному провадженні від 25.01.2025 за №620251500200000441;

п. 5 здати на зберігання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, останній зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 23 год. 59 хв. 11.09.2026.

Зобов`язати начальника Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» забезпечити проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104 та повідомити Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області про результати виконання ухвали суду у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання копії даної ухвали.

Надати дозвіл на проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 та на його конвоювання до закладу охорони здоров`я з метою здійснення медичного обстеження для визначення стану здоров`я, по завершенні якого медичні довідки обвинуваченого ОСОБА_4 направити на адресу суду.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №620251500200000441.

Копію ухвали для виконання направити Державній установі "Ізмаїльський слідчий ізолятор"

Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Дата і час оголошення повного тексту ухвали: 15.07.2026 о 16:55 год.

Суддя ОСОБА_6