Рішення № 138213163, 15.07.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/317/26

Провадження № 2/581/288/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина цивільну справу спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Позика» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 18 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №69049335, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на підставі якого позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 3000 грн 00 коп шляхом перераховання кредитних коштів на картковий рахунок, а позичальник зобов`язався поверути суму кредиту в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами договору. У наступному, 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Ірбіс» відступлено право вимоги за кредитним договором №69049335 від 18 січня 2022 року на користь ТОВ «ФК «Позика», і відповідно ТОВ «ФК «Позика» набуто права вимоги до відповідача в сумі 10740 грн 00 коп, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 7740 грн 00 коп - сума заборгованості за відсотками. Зазначило, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань у відповідача утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором №69049335 від 18 січня 2022 року у розмірі 10740 грн 00 коп, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 7710 грн 00 коп - сума заборгованості за відсотками, яку разом із судовим збором у розмірі 2662 грн 40 коп та витратами на правову допомогу у розмірі 5500 грн 00 коп товариство просило суд стягнути з відповідача.

Позиція позивача, відповідача по даній справі та процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді місцевого суду від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, судом вжито заходів для його повідомлення про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання з дотриманням вимог статей 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто поштове повідомлення №R067188701865 з довідкою УДППЗ «Укрпошта» - «адресат відсутній», що в розумінні частини 8 статті 128 ЦПК України є належним повідомленням відповідача про розгляд справи.

Від сторін до суду не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

18 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №69049335, за умовами якого товариство надає клієнту кредит у розмірі 3000 грн, з оплатою пільгової процентної ставки (знижена) (пільговий період починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного клієнтом строку пільгового періоду, який не може перевищувати 30 календарних днів) у розмірі 2,6% за день та оплатою стандартної процентної ставки (стандарний період починається з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду та/або нового пільгового періоду і діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено договором) у розмірі 3% за день шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта строком до 18 квітня 2022 року (а.с.18-23).

Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту №69049335 від 18 січня 2022 року містить графік погашення боргу, з якого вбачається, що кредит надається на строк 90 днів, сума кредиту 3000 грн, проценти за користування кредитом 7740 грн 00 коп, дата повернення кредиту 18 квітня 2022 року, загальна вартість кредиту 10740 грн 00 коп (а.с.23 зворотна сторона-24).

Із довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ «ФК «Ірбіс», вбачається, що із ОСОБА_1 укладено договір, який підписано із застосуванням унікального ідентифікатора 883609, який 18 січня 2022 року надісланий на мобільний телефон № НОМЕР_1 , номер картки НОМЕР_2 (а.с.14).

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення», на виконання договору про організацію переказу грошових коштів успішно перераховано кошти 18 січня 2022 року о 04 год 13 хв на суму 3000 грн 00 коп, маска картки НОМЕР_2 , призначення платежу: зарахування 3000 грн на карту, маска картки НОМЕР_2 (а.с.31).

Відповідно до наданого ТОВ «ФК «Ірбіс» розрахунку заборгованості за кредитним договором №69049335 від 18 січня 2022 року за ОСОБА_1 непогашений залишок заборгованості складає 10740 грн 00 коп, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 7740 грн 00 коп - сума заборгованості за відсотками (а.с.36-37).

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Позика» (фактор) укладено договір факторингу №01092025/01, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників вказаних в реєстрі прав вимоги. Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року, ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 10740 грн 00 коп, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 7740 грн 00 коп - сума заборгованості за відсотками, перехід між сторонами договору прав вимоги оформлено відповідним актом (а.с.9,12,25-29,34).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки суду по суті заявлених вимог

1. За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст.509, 526, 547, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, нормами законодавства про електронну комерцію та Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилися, та сплати процентів, належні йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов`язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.

Матеріалами справи підтверджується ініціювання ОСОБА_1 укладання кредитного договору, звернення до ТОВ «ФК «Ірбіс», зазначивши бажаний розмір кредиту, та надавши необхідні для укладення договору особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону (а.с.14,18-24).

Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.

Із наданих позивачем суду розрахунків вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування у строки визначені електронними кредитними договорами, тому суд уважає, що підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом у повному обсязі. Розрахунки суми заборгованості відповідають умовам кредитного, докази зворотнього у суду відсутні.

2. Також судом ураховується ту обставину, що ТОВ «ФК «Ірбіс» на підставі договору факторингу від 01 вересня 2025 року №01092025/01 відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» і таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст.513 ЦК України.

3. Із урахуванням вищенаведеного, суд уважає, що право позивача на вільне володіння та користування належними йому грошовими коштами є порушеним і воно підлягає судовому захисту, а тому з відповідача необхідно стягнути фактично отриману суму кредитних коштів та борг за відсотками.

Розподіл судових витрат по справі

Із матеріалів справи убачається подання позовної заяви через систему «Електронний суд» та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662 грн 40 коп. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір про надання правової допомоги №39493634/03 від 02 січня 2026 року, додаткову угоду №69049335 до договору про надання правової допомоги від 08 травня 2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Горобей Р.Г. від 29 липня 2024 року, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08 травня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості на підставі договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02 січня 2026 року на загальну суму робіт 5500 грн 00 коп (а.с.10,13,15-17,30,38,39).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у ній представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, надав юридичну консультацію позивачу, отримавши від неї відповідні документи, у даній категорії спорів сформована усталена судова практика, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов`язується із стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.

Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням сутності існуючого спору, не вбачає правових умов для віднесення до змісту правової допомоги таких видів послуги як правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» (вони за своїм сутнісним змістом включаються до послуги складання позовної заяви із необгрунтованим витраченням на них 1 години часу), а також із урахуванням ціни позову та задоволених судом позовних вимог заявлені витрати є необгрунтовано завищеними та не відповідають критеріям обгрунтованості, реальності та пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову та складність справи. Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у сумі 3000 грн 00 коп. Дані висновки суду узгоджуюються із наближеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у п. 148,149 постанови від від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20), у п.141-144 постанови цього суду від 29 січня 2025 року у справі № 756/1428/22.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №69049335 від 18 січня 2022 року в розмірі 10740 (десять тисяч сімсот сорок) гривень 00 копійок, із них: сума заборгованості за тілом кредиту 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, заборгованість за процентами 7740 (сім тисяч сімсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 2662 грн 40 коп повернення судового збору та 3000 грн 00 коп понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місцезнаходження юридичної особи: м.Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення суду складено 15 липня 2026 року.

Суддя Д. В. Бутенко