Ухвала суду № 138212712, 06.07.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/702/25

Провадження № 2-п/486/17/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області в складі головуючого судді Далматової Г.А., ознайомившись з матеріалами заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2025 року Південноукраїнським міським судом Миколаївської області було ухвалено заочне рішення у справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 , яка діє через свого представника адвоката Єременко К.В., через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

26 червня 2026 року представник позивача Лисенко Д.В. подав до суду клопотання про залишення без руху заяви про перегляд заочного рішення, в якому зазначає, що відповідачем жодних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в обґрунтування заперечень проти позову до заяви не додано та не повідомлено причини неможливості їх подання.

29 червня 2026 року ухвалою було заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення було залишено без руху та запропоновано останній надати суду уточнену заяву про перегляд заочного рішення, у якій зазначити: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; докази, які спростовують встановлені судом в рішенні обставини відповідачем, та надати відповідні докази до суду; дату вручення відповідачу копії заочного рішення або іншої дати, коли їй стало відомо про наявність такого рішення.

Для усунення недоліків судом був встановлений строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

03 липня 2026 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» надала суду заяву про усунення недоліків.

В заяві про усунення недоліків зазначила, що 24 червня 2026 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи та надання доступу до електронної справи. З 25 червня 2026 року представнику відповідача було надано доступ до матеріалів електронної справи, що підтверджується відомостями картки руху документа. Саме після отримання такого доступу представник відповідача та сама відповідач вперше отримали можливість ознайомитися з матеріалами справи, позовною заявою, доданими до неї документами татекстом заочного рішення суду.

До зазначеної дати відповідач не мала інформації про розгляд справи, не була фактично ознайомлена з матеріалами справи, не мала можливості подати відзив, надати свої докази, заявити клопотання чи реалізувати право на належний судовий захист. Зазначила, що вертаю увагу суду, що у заяві про перегляд заочного рішення від 26 червня 2026 року вже наведено обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи

Разом з тим, уточненої заяви про перегляд заочного рішення, у якій зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; доказів, які спростовують встановлені судом в рішенні обставини відповідачем, відповідних доказів цього до суду ані відповідачем, ані її представником подано не було.

Наведене свідчить про те, що недоліки зазначені в ухвалі суду від 29 червня 2026 року, усунуті не були.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо розгляду заяви без усунення недоліків зазначених в ухвалі про залишення заяви без руху) не відповідає таким засадам (принципам) судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання збоку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребую з боку держави регулювання доступу до суду.

За правилами ч. 8 ст. 285 ЦПК України, до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, а також до заяви, поданої особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки недоліки, зазначені в ухвалі суду від 29 червня 2026 року усунуті не були, суд вважає, що вказана заява підлягає поверненню ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 177, 185, 260, 285 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Повернути заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Г. А. Далматова