Ухвала суду № 138212425, 14.07.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/555/21

провадження № 1-в/136/14/26

УХВАЛА

іменем України

"14" липня 2026 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, клопотання начальника Вінницького районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання, у зв`язку із призовом на військову службу стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, засудженого вироком Вінницького апеляційного суду Вінницької області 13.04.2022 за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, на підставі ухвали Рівненсько районного суду Рівненської області від 12.03.2024 року, замінено не відбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі, яка складає 3 роки 2 місяці 20 днів більш м`яким покаранням у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Вінницького районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним поданням, мотивуючи тим, що вироком Вінницького апеляційного суду Вінницької області 13.04.2022 ОСОБА_4 було засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 12.03.2024 року, на підставі ст. 82 КК України, не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 замінено на виправні роботи строком 2 роки, з відрахуванням із заробітку в дохід держави 20 %.

Вказані судові рішення звернуто до виконання та Вінницьким районним сектором №3 заведено особову справу № 02/2024 стосовно ОСОБА_4 , йому роз`яснено порядок та умови відбування покарання згідно ст.41-46 КВК України, відібрана підписка та інші відповідні документи.

З 01.05.2024 року ОСОБА_4 працевлаштувався підсобним робітником у ФОП ОСОБА_5 згідно наказу про прийняття №4к від 30.04.2024 року, у зв`язку з чим до ФОП ОСОБА_5 направлено повідомлення про відрахування та перерахування в дохід держави коштів із заробітної плати ОСОБА_4 , які проводились з 01.05.2024 року.

15.01.2025 року до Вінницького районного сектору №3 з ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло повідомлення, згідно якого ОСОБА_4 призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 в В/Ч НОМЕР_1 .

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №154 від 28.05.2026 року встановлено, що старшого солдата ОСОБА_4 , якого призвано по мобілізації під час дії воєнного стану, снайпера (2 категорії) відділення снайперів взвод снайперів військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 21.05.2026 року №314-РС, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув з пункту тимчасової дислокації, до району виконання бойових (спеціальних) завдань, військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 . Донецької області, УВ «Схід» до нового місця служби.

Ураховуючи те, що ОСОБА_4 на даний час являється військовослужбовцем, стосовно якого не може бути застосоване покарання у виді виправних робіт, наказом Міністерства юстиції України за № 390/5 від 27.01.2023 до спеціального нормативно правового акту, зокрема Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, було внесено зміни, які передбачають вирішення питання про звільнення від відбування покарання засудженого до виправних робіт, який після винесення судового рішення призваний на військову службу, отож в ході відбуття покарання у виді виправних робіт засуджений набув статусу військовослужбовця, що виключає застосування до нього такого виду покарання, що стало підставою звернення до суду представника органу пробації із даним клопотанням.

Учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими.

Прокурор надав до суду заяву про розгляд подання у його відсутність.

Інші учасники заяв та клопотань на підтвердження причин неявки в судове засідання не надали.

З огляду на викладене, суд не вбачав правових підстав для відкладення розгляду справи, що відповідає положенням ст.539 КПК України.

Дослідивши матеріали особової справи №02/2024 стосовно засудженого та інші письмові докази додані до подання, суд встановив, що 08.11.2021 вироком Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначено покарання у виді позбавленням волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки. Згідно з ст.76 ч.1 п.1, 2 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

13.04.2022 вироком Вінницького апеляційного суду вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 08.11.2021 року відносно ОСОБА_4 , - скасовано в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалено новий вирок. Визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засудити до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Липовецького районного суду від 29.09.2021 відносно ОСОБА_4 виконувати самостійно. Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про визнання щирого каяття як пом`якшуючої покарання обставини. В решті вирок залишити без змін.

Вирок Вінницького апеляційного суду набрав законної сили.

12.03.2024 ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області замінено засудженому ОСОБА_4 невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі строком 3(три) роки 2(два) місяці 20(двадцять) днів на виправні роботи строком на 2(два) роки з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави.

Згідно довідки про звільнення, 20.03.2024 ОСОБА_4 звільнено з місць позбавлення волі.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_5 (а.с.69) ОСОБА_4 працевлаштований на посаді підсобного робітника з 01.05.2024 згідно наказу за №4к від 30.04.2024.

Відповідно до припису від 28.05.2026 командира військової частини НОМЕР_4 старшого солдата ОСОБА_4 направлено для подальшого проходження до військової частини НОМЕР_5 , в підтвердження чому є Витяг з наказу за №154 від 28.05.2026.

Згідно інформації ОСОБА_4 призваний на військову службу по мобілізації згідно з витягом з Наказу за № 154 від 28.05.2026 зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

У свою чергу Законом України про кримінальну відповідальність визначено підстави звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК України), із випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК України), у зв`язку зі закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК України), умовно-дострокове звільнення (ст. 81 КК України), заміна невідбутої частини покарання більш м`яким (ст. 82 КК України), вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК України), за хворобою (ст. 84 КК України), у зв`язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого (ст. 84-1 КК України), на підставі закону України про амністії або акта про помилування (ст. 85 КК України).

Перелік зазначених підстав звільнення від покарання або його відбування є вичерпним.

Частиною другою статті 57 КК України передбачено, що виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Положеннями статті 57 КК України і статті 42 КВК України, передбачено лише можливість заміни особі, яка стала непрацездатною, виправних робіт штрафом, а також дострокове звільнення жінки, яка стала вагітною, від відбування цього покарання.

При цьому, як положеннями статті 57 КК України, так і положеннями глави ХІІ Кримінального кодексу України, якою врегульовано питання звільнення особи від покарання та його відбування, не передбачено можливості звільнення особи від відбування покарання у виді виправних робіт у випадку, якщо після засудження така особа стала військовослужбовцем. Не передбачають можливості звільнення зазначеної категорії осіб від відбування покарання й положення Кримінально-виконавчого кодексу України, які регламентують порядок відбуття вказаного покарання.

Посилання органу пробації на положення підзаконного нормативно-правового акту - наказу Міністерства юстиції України N 272/5 від 29.01.2019 "Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі", суд вважає неспроможними, оскільки Закон про кримінальну відповідальність, яким визначено порядок та підстави звільнення особи від покарання та його відбування, має вищу юридичну силу над вищевказаним підзаконним нормативно-правовим актом, який передбачає вирішення питання про звільнення від відбування покарання засудженого до виправних робіт, який після винесення судового рішення призваний на військову службу.

Таким чином установлено, що орган пробації звернувся до суду з клопотанням, порядок вирішення якого не передбачено кримінальним процесуальним законом, та підстави такого звільнення відсутні у законі про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

За наведених обставин за відсутності підстав для здійснення судового провадження суд вважає, що наявні достатні правові підстав для повернення клопотання органу (особі), який його подав.

Аналогічна позиція висловлена була Вінницьким апеляційним судом в ухвалі від 18.05.2023 у кримінальному провадженні № 136/2247/21 (провадження №11-кп/801/596/2023).

Керуючись ст. 57 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника Вінницького районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді виправних робіт, у зв`язку з призовом на військову службу, - повернути особі, яка його подала.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Липовецький районний суд Вінницької області.

Ухвала суду набирає законної сили після завершення строку апеляційного оскарження, а в разі подання апеляційної скарги, - після завершення апеляційного розгляду такої скарги.

Суддя ОСОБА_1