Ухвала суду № 138212182, 08.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/214/26

Провадження №: 4-с/755/7/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», в особі правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою на дії/бездіяльність Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ПАТ «Ерсте Банк», в особі правонаступника - ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 , просив визнати протиправною бездіяльність Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції з нерозгляду по суті заяви від 21 грудня 2025 року про зняття арешту з майна; зобов`язати Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції усунути порушення прав ОСОБА_1 , передбачених статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та зняти арешт з усього майна, накладеного постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області від 02 березня 2012 року у ВП № 31524641, та стягнути з Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції судові витрати на правову допомогу.

На обґрунтування скарги зазначив, що Ленінським ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області у 2012 році здійснювалося виконавче провадження № 31524641 за виконавчим документом виконавчим листом № 6-311/2010, виданим 31 березня 2010 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 315 110,98 грн. Постановою Ленінського ВДВС

м. Харків ГТУЮ в Харківській області від 02 березня 2012 року накладено арешт на все майно заявника. Постановою Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області від 30 жовтня 2012 року виконавчий лист повернено стягувачу за пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» за відсутності у боржника майна. Строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання був зазначений 30 жовтня 2013 року. Однак, виконавчий лист повторно не був пред`явлений до виконання. Жодної майнової претензії до мене від стягувача немає, а враховуючи його ліквідацію, і не може бути. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Скаржник звернувся до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ на офіційну електронну адресу із заявою про зняття арешту з майна. 30 грудня 2025 року скаржник особисто прибув до ВДВС, де йому повідомили, що заява перебуває на розгляді, результати не повідомили. Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ заперечує проти суми витрат на правову допомогу у разі звернення ОСОБА_1 до суду. Невжиття заходів зі зняття арешту з майна, накладеного постановою Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області від 02 березня 2012 року у ВП № 31524641, матиме наслідком звернення до суду, при цьому правова допомога буде коштувати від 45 500,00 грн. Однак і ця заява проігнорована. До цього часу арешт не знятий, відповіді не отримано. Така поведінка ВДВС є дискримінаційною до заявника як особи, яка належить до національних меншин, за ознаками належності до іншої національності народу Дагестану.

Поряд з цим, ПАТ «Ерсте Банк», який пізніше перейменовано на «Фідокомбанк» (код ЄДРПОУ 34001693) ліквідовано (у 2016 році НБУ визнав неплатоспроможним, процедура ліквідації завершена), а тому стягувача як юридичної особи не існує. Ухвали суду про заміну стягувача у даному ВП також не існує.

З огляду на викладене вимоги скарги просив задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Дніпровським районним судом міста Києва витребувано з Відділу архівних справ Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 6-311/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року призначено судове засідання з розгляду даної скарги на 28 січня 2026 року на 11 год. 30 хв.

20 січня 2026 року (вхід. № 3067) матеріали цивільної справи № 6-311/2010 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа, передано судді Хромовій О.О.

28 січня 2026 року судове засідання, призначене на 11 год. 30 хв, знято з розгляду, у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду. Наступне судове засідання призначено на 10 березня 2026 року на 10 год. 45 хв.

10 березня 2026 року у судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Скаржник ОСОБА_1 27 січня 2026 року (вхід. від

30 січня 2026 року № 4741) подав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги скарги підтримує та просить задовольнити. У заяві від 29 січня 2026 року (вхід. від 30 січня 2026 року № 4753) також просив провести судове засідання без участі скаржника.

Заінтересована особа - Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, правом на подання пояснень по суті скарги не скористалась.

Заінтересована особа ПАТ «Ерсте Банк», в особі правонаступника - ПАТ «Фідобанк», правом на подання пояснень по суті скарги не скористалась.

Заінтересована особа ОСОБА_2 правом на подання пояснень по суті скарги не скористався.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року залучено до складу учасників справи в якості заінтересованої особи ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», ОСОБА_3 , зобов`язано ОСОБА_1 направити заінтересованим особам копію скарги з доданими до неї документами протягом 5 днів та надати докази направлення до суду.

Наступне судове засідання призначено на 14 квітня 2026 року на 16 год. 30 хв.

14 квітня 2026 року судове засідання, призначене на 16 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на

21 травня 2026 року на 11 год. 00 хв.

27 березня 2026 року представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Ніколаєв В.О., подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме просив: 1) ознайомити з матеріалами справи

№ 6-311/2010 шляхом їх сканування та долучення до матеріалів електронної справи № 755/214/26;

2) витребувати з Єдиного державного демографічного реєстру через електронний кабінет головуючого судді адреси реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 3) витребувати дані довідок внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери; 4) витребувані судом відомості розмістити в електронній справі № 755/214/26; 5) продовжити визначений судом в ухвалі від 10 березня 2026 року строк надіслання заінтересованим особам копії скарги з додатками на 5 днів з моменту розміщення в електронній справі № 755/214/26 витребуваних судом даних; 6) змінити назву заінтересованої особи у зв`язку з реорганізацією міжрегіональних управлінь Мінюсту.

20 травня 2026 року (вхід. № 32300) представник заінтересованої особи - ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», подав до суду заперечення проти задоволення вимог скарги. На обгрунтування хаперечень зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, серед яких відсутня така підстава як повернення виконавчого листа без виконання. Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Інновація» та видано дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва

№ 6-311/2010 від 31 березня 2010 року і поновлено строк пред`явлення його до примусового виконання.

21 грудня 2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. повернуто дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 6-311/2010 від

31 березня 2010 року за заявою стягувача на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. З огляду на що, строк пред`явлення дублікату виконавчого листа є таким, що не пропущений до закінчення воєнного стану.

З огляду на викладене просили відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Також 20 травня 2026 року (вхід. № 32302) представник заінтересованої особи ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

21 травня 2026 року учасники справи у судове засідання не з`явилися. Наступне судове засідання призначено на 08 липня 2026 року на 10 год. 30 хв.

29 травня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва вчинено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та запит щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо заінтересованих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про що свідчать відповіді від 29 травня 2026 року № 2809751, № 2809909, № 2809825,

№ 2810044, що містяться в матеріалах справи.

29 травня 2026 року (вхід. від 01 червня 2026 року № 34998) скаржник ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що дане судове провадження стосується лише одного виконавчого провадження № 31524641, яке станом на набуття стягувачем - ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», прав стягувача було закінченим шляхом повернення виконавчого документа стягувачу. ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» замінило колишніх стягувачів у інших відкритих виконавчих провадженнях, але не у ВП № 31524641. Якщо строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущений, він пред`являється у одному з інших виконавчих проваджень, які є відкритими та перелік яких міститься в ухвалі від 10 березня 2026 року. У цьому не відкритому (закінченому) виконавчому провадженні

№ 31524641 заборонено змінювати стягувача. Підстав скасовувати судом постанову про повернення виконавчого документу стягувачу не існує. А тому не існує підстав для відновлення саме ВП № 31524641, враховуючи, що після його закриття внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу були відкриті інші виконавчі провадження з виконання виконавчого документу. У виконавчому провадженні

№ 31524641 заміна стягувача на ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» не відбувалась, заміна стягувача у виконавчому документі не є тотожною заміні стягувача у закритому виконавчому провадженні, яке не підлягає відновленню. Тому підстави для відмови у задоволенні вимог скарги відсутні.

Також скаржником повторно заявлено клопотання про витребування персональних даних заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх розміщення в матеріалах справи

№ 755/214/26, продовження процесуального строку для виконання вимог ухвали.

24 червня 2026 року до матеріалів електронної справи № 755/214/26 в системі «Електронний суд» ЄСІТС долучено копію матеріалів справи № 6-311/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа, а також відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 29 травня 2026 року № 2809751,

№ 2809909 та відповіді від 29 травня 2026 року № 2809825, № 2810044 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо заінтересованих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що свідчать відповіді.

08 липня 2026 року у судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, оцінивши надані докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 6-311/2010 за заявою ПАТ «Ерсте Банк», боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 36/10.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 березня 2010 року заяву ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про видачу видачу виконавчого листа на підставі рішення постійно діючого Третейського суду задоволено, вирішено видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 01 лютого 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість по договору кредиту в сумі 527 732,41 грн та третейського збору в сумі 5 677,32 грн

08 квітня 2010 року представникові ПАТ «Ерсте Банк» Луцьку Р.М. вручено виконавчий лист по справі № 6-311/2010, про що свідчить розписка, що міститься в матеріалах справи.

28 квітня 2010 року старшим державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Задорожньою Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 18933922 з примусового виконання виконавчого листа № 6-311, виданого 31 березня 2010 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ПАТ «Ерсте Банк» у розмірі 533 409,73 грн, боржник ОСОБА_3

02 березня 2012 року головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Близнюковим Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31524641 з примусового виконання виконавчого листа № 6-311/2010, виданого 13 березня 2010 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення у соліраному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «Ерсте Банк» у розмірі 315 110,98 грн., боржник ОСОБА_1 .

Також 10 квітня 2013 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Спиридоновою Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 37488686 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/26048/2012, виданого 07 грудня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення у соліраному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 66 094,61 доларів США, що за офіційним курсом обміну валют, що встановлений НБУ станом на 09 грудня 2009 року, складає 527 732,41 грн, а також третейський збір в розмірі 5 677,32 грн, всього 533 409,73 грн, боржник ОСОБА_2

17 липня 2013 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Гусеновим А.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 38861724 з примусового виконання виконавчого листа № 6-311/2010 виданого 31 березня 2010 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 527 732,41 грн, а також третейський збір в розмірі 5 677,32 грн, боржник ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 листопада 2015 року по справі

№ 755/18642/15-ц задоволено заяву ТОВ «Фінанс Траст Груп» про заміну сторони виконавчого провадження, замінено сторону стягувача ПАТ «Ерсте Банк» на ТОВ «Фінанс Траст Груп» у виконавчих провадженнях по виконанню виконавчих листів № 6-311/2010 та 2604/26048/2010, виданих Дніпровським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі

66 094,61 доларів США та третейського збору у розмірі 5 677,32 грн.

Судом встановлено, що 01 лютого 2010 року по справі № 36/10 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків було постановлено рішення, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 014/8339/2/21949 від 22 серпня 2008 року у розмірі 66 094,61 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09 грудня 2009 року складає 527 732,41 грн та третейський збір у розмірі

5 677,32 грн. Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 березня 2010 року заяву ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа було задоволено та видано виконавчі листи. Згідно статуту ПАТ «ФідоБанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Ерсте Банк». 29 квітня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Грифон Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 10, відповідно до умов якого ПАТ «Фідобанк» передає ТОВ «Грифон Капітал» право вимоги за кредитним договором № 014/8339/2/21949 від 22 серпня

2008 року, який був предметом судового розгляду у третейській справі. 14 липня 2015 року між ТОВ «Грифон Капітал» та ТОВ «Фінанс Траст Груп» укладено договір про відступлення прав вимоги

№ 14/07/2015/01, відповідно до умов якого ТОВ «Грифон Капітал» передає ТОВ «Фінанс Траст Груп» право вимоги за кредитним договором № 014/8339/2/21949 від 22 серпня 2008 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2017 року по справі

№ 755/7692/17 задоволено заяву ТОВ «ФК «Інновація», заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, замінено сторону стягувача ТОВ «Фінанс Траст Груп» на ТОВ «ФК «Інновація» у виконавчих провадженнях з примусового виконання викоанвчих листів № 6-311/2010 та № 2604/26048/2010, виданих Дніпровським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за договором кредиту у розмірі 527 732,41 грн та третейського збору у розмірі 5 677,32 грн.

11 вересня 2018 року (вхід. № 50245) ТОВ «ФК «Інновація» звернулося до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа № 6-311/2010 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, справа № 755/13672/18.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року по справі

№ 755/13672/18, заяву представника ТОВ «ФК «Інновація» - Непоп С.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволено, видано дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 6-311/2010 від 31 березня 2010 року щодо боржника ОСОБА_1 на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 01 лютого 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості по договору кредиту в сумі 527 732,41 грн та третейського збору в сумі 5 677,32 грн. Також поновлено ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» річний строк пред`явлення до виконання виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 , виданого на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2010 року на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 01 лютого 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості по договору кредиту в сумі 527 732,41 грн та третейського збору в сумі 5 677,32 грн.

До матеріалів справи долучено копію дублікату виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 6-311/2010 від 31 березня 2010 року, який містить відмітку Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 грудня 2021 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майні щодо суб`єкта від 01 січня 2026 року № 442172797 встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 12237475, накладений на підставі постанови Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02 березня 2012 року № 31524641 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суд враховує, що інформації про наявність у ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна в реєстрах не відображено.

До матеріалів справи також долучено інформацію від 18 грудня 2025 року про виконавче провадження № 31524641 з примусового виконання виконавчого листа № 6-311/2010, виданого 31 березня 2010 року Дніпровським районним судом міста Києва, боржник ОСОБА_1 , стягувач ПАТ «Ерсте Банк».

Судом встановлено, що 30 жовтня 2013 року головним державним виконавцем Близнюковим Ю.В. в межах виконавчого провадження № 31524641 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультативними. Строк повторного пред`явлення 30 жовтня 2013 року.

21 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами електронної пошти звернувся до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з майна по виконавчому провадженню № 31524641, накладеного на підставі постанови Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харіківській області від 02 березня 2012 року.

Також 30 грудня 2025 року ОСОБА_1 направив на електронну адресу Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву-повідомлення по виконавчому провадженню № 31524641, у якій зазначив, що у зв`язку з тим, що відділ заперечує проти суми витрат на правову допомогу, коли ОСОБА_1 подає позов до адміністративного суду, що передбачає стягнення витрат, то невжиття заходів із зняття арешту з майна, накладеного постановою Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області від 02 березня

2012 року у виконавчому провадженні № 31524641, матиме наслідком подання позову до адміністративного суду, правова допомога буде коштувати 45 000,00 грн. Також зазначив, що у випадку, якщо така сума витрат на правову допомогу не задовольняє відділ, вони не позбавлені можливості добровільно виконати вимоги заяви від 21 грудня 2025 року, не чекаючи пред`явлення позову. Відповідь просив надати протягом дня 30 грудня 2025 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа № 6-311/2010 від 31 березня 2010 року були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Станом на дату відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 6-311/2010 від 31 березня 2010 року, накладення арешту на майно боржника, повернення виконавчого документу стягувачу були чинними норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який втратив чинність 05 жовтня 2016 року (далі Закон від 21 квітня

1999 року № 606-XIV).

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, були врегульовані саме Законом від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Водночас, станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про зняття арешту з майна та даною скаргою є чинними норми Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року (далі Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (пункт

1 частини другої статті 17 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).

Згідно зі статтею 11 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, серед іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина 2 статті 11 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України від 21 квітня 1999 року

№ 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із частиною другою статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24).

Частиною першою статті 30 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції від

15 серпня 2012 року) встановлено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону.

Підстави повернення виконавчого документа стягувачу визначені статтею 47 Закону від

21 квітня 1999 року № 606-XIV, зокрема, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. (частина четверта статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).

Водночас, в частині п`ятій статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до частини першої та другої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року

№ 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (див. подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі

№ 569/6234/22)

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).

Водночас частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону

№ 1404-VIII).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року в справі

№ 2/1522/11652/11 зазначила, що аналіз пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), свідчить про те, що в ньому відсутня вказівка на обов`язок державного виконавця щодо зняття арешту, оскільки в ньому зазначається про обов`язок останнього вказати на наслідки відповідної виконавчої дії (закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого провадження), якщо законом такі наслідки передбачені.

Положеннями частин першої статті 50 Закону № 606-XIV передбачено два випадки, коли державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Оскільки частиною першої статті 50 Закону № 606-XIV не визначалось обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, то відсутні підстави стверджувати, що пункт 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачав такий наслідок.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено з матеріалів справи, в межах виконавчого провадження № 31524641 з примусового виконання виконавчого листа № 6-311/2010, виданого Дніпровським районним судом міста Києва

31 березня 2010 року щодо боржника ОСОБА_1 державним виконавцем винесено постанову від

02 березня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Водночас, вказане виконавче провадження станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду з даною скаргою є завершеним на підставі постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року

№ 606-XIV.

Водночас, як уже зазначалося раніше, на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 03 листопада 2015 року по справі № 755/18642/15-ц та ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2017 року по справі № 755/7692/17 ТОВ «ФК «Інновація» набуло статусу стягувача у виконавчих провадженнях по виконанню виконавчих листів № 6-311/2010 та 2604/26048/2010, виданих Дніпровським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 66 094,61 доларів США та третейського збору у розмірі 5 677,32 грн.

Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року по справі

№ 755/13672/18 видано дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва

№ 6-311/2010 від 31 березня 2010 року щодо боржника ОСОБА_1 на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 01 лютого 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості по договору кредиту в сумі 527 732,41 грн та третейського збору в сумі 5 677,32 грн. Також поновлено ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» річний строк пред`явлення до виконання виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 .

На час видачі оригіналу виконавчого листа у справі (31 березня 2010 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року

№ 1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Ухвалу про видачу дубліката виконавчого листа № 6-311/2010 від 31 березня 2010 року постановлено 21 вересня 2018 року.

Поряд з цим, копія дублікату виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва

№ 6-311/2010 від 31 березня 2010 року містить відмітку Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 грудня 2021 року.

У пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5925/15-г, від 03 квітня 2025 року у справі № 712/8159/15-ц, від 05 лютого 2025 року у справі № 1616/803/2012, від 18 березня 2026 року по справі № 759/10922/14-ц.

З огляду на викладене строк пред`явлення дублікату виконавчого листа № 6-311/2010, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 31 березня 2010 року, не пропущено.

Суд також враховує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня

2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У цій справі судове рішення, на виконання якого накладався арешт на майно ОСОБА_1 , не перебуває на примусовому виконанні, виконавчий документ повернуто стягувачу 21 грудня 2021 року, однак, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа не сплив, стягувач ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» заявляє про наявність майнових претензій до боржника за таким виконавчим документом.

Отже, правові підстави для зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні у зв`язку із винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ПАТ «Ерсте Банк», в особі правонаступника - ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», не підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 259-260, 353, 447-450 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», в особі правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 13 липня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова