Ухвала суду № 138212171, 14.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10376/26

Провадження №: 2-о/755/483/26

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

"14" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства посмертно, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду міста Києва 07.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства посмертно, яка 08.07.2026 передана у провадження судді Катющенко В.П. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

09.07.2026 судом отримані відомості про зареєстроване місце проживання заявниці.

Вивчивши заяву та додані до неї документи, доходжу наступного.

У відповідності до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими самими критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 та від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22.

Під час вирішення питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 569/7589/17).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина четверта статті 315 ЦПК України, частина шоста статті 294 ЦПК України).

Отже, під час розгляду цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що мають юридичне значення, заявниця просить суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є біологічним батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу більше ніж рік. Під час проживання однією сім`єю у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Оскільки на момент народження дитини сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, то заявниця на підставі ч. 1 ст. 135 СК України записала у свідоцтво про народження дитини в графі «батько дитини» - ОСОБА_5 , тобто надала доньці своє прізвище, а по-батькові вказала саме батька. 03.04.2023 сторони зареєстрували шлюб та з часом збиралися внести відповідні зміни до актового запису про народження доньки, однак, ОСОБА_2 був військовослужбовцем, а у жовтні 2023 він пропав безвісті в зоні бойових дій на Запорізькому напрямку та вважався таким до травня 2026 року, поки ОСОБА_6 не отримала сповіщення від 06.05.2026 про те, що її чоловік загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі н.п. Вербове, Пологівського району, Запорізької області під час виконання обов`язків військової служби. Враховуючи те, що у заявниці немає можливості в інший спосіб провести ДНК-тест та встановити факт батьківства ОСОБА_2 над їхньою донькою ОСОБА_7 , вона змушена звернутися до суду. Встановлення цього факту необхідно для захисту прав дитини, яка має право мати батька і знати, що він загинув під час захисту Батьківщини і цей факт має бути засвідчений органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 дійшла висновку про те, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.

В той же час, заявляючи вимоги про встановлення факту батьківства, заявниця не конкретизує мету встановлення даного факту. Суд зауважує, що визначення мети є необхідним для встановлення кола заінтересованих осіб, та наявності або відсутності спору про право, який належить розглядати в позовному провадженні.

Таким чином, заявниці слід усунути вказані недоліки та подати уточнену заяву.

За нормою частини 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

За таких обставин, суддя доходить висновку про необхідність залишення заяви без руху та надання заявниці строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 185, 258-261, 293-294, 315, 318 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства посмертно - залишити без руху.

Надати можливість заявниці виправити недоліки в строк не більше ніж п`ять днів з дня отримання заявницею ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Суддя: