Рішення № 138211759, 15.07.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 317/2103/26

2/683/1339/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючого - судді Лугового О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №317/2103/26, 2/683/1339/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року в розмірі 5 356 грн. 68 коп., з яких: 1 581 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 3 775 грн. 43 коп. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 00 грн. 25 коп. нараховані 3% річних; та за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року в розмірі 36 625 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 31 625 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 27.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 5 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 27.09.2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1 125 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а також сплатити комісію в розмірі 1000 грн., яка нараховується за ставкою 20.00% від суми кредиту одноразово. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

28.12.2021 року було укладено договір факторингу №28-01/2021-72м, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №28-01/2021-72 від 28.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22 125 грн., з яких 5 000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 17 125 грн. заборгованість за процентами.

10.03.2023 року було укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року в сумі 36 625 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 31 625 грн. заборгованість за процентами.

Також, 27.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77711272, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати позичальнику позику у сумі 1 581 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 27.10.2021 року та сплатити проценти за користування коштами. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати надану йому позику в строки, передбачені договором.

22.02.2022 року було укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 5 356 грн. 43 коп., з яких: 1 581 грн. заборгованість по тілу кредиту, 3 775 грн. 43 коп. заборгованість за процентами.

10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року в сумі 5 356 грн. 68 коп., з яких: 1 581 грн. заборгованість по тілу кредиту, 3 775 грн. 43 коп. заборгованість за процентами, 00 грн. 25 коп. - нарахування за порушення грошового зобов`язання у відповідності до ст.625 ЦК України.

Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредитів, відсотків, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 14 квітня 2026 року дану справу передано за підсудністю на розгляд до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву у встановлені судом строки, згідно ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року скористався.

27 травня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» не визнає в повному обсязі. Вважає суму вимог у розмірі 41 981,68 грн. повністю незаконною, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Вважає, що перебіг позовної давності розпочався у жовтні 2021 року. Позивач звернувся до суду лише у 2026 році, суттєво пропустивши строки. Строк дії договорів закінчився у жовтні 2021 року. Відповідно, нарахування будь-яких договірних відсотків чи комісій протягом наступних 5 років (2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 років) є прямим порушенням матеріального права України. Крім того зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану позичальник повністю звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань (нарахування пені та штрафів заблоковано). У зв`язку з чим просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та повністю відмовити у позові. У випадку розгляду позову по суті просить визнати нарахування відсотків після жовтня 2021 року протиправним та відмовити ТОВ «Коллект Центр» у задоволенні позову в повному обсязі.

01 червня 2026 року Чайковська М.І. в інтересах ТОВ «Коллект Центр» подала до суду відповідь на відзив, згідно якого підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 5 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 27.09.2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1 125 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а також сплатити комісію в розмірі 1000 грн., яка нараховується за ставкою 20.00% від суми кредиту одноразово.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1 договору).

Договором сторони погодили умови пролонгації, а саме, згідно п.2.3.1.1 договору, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті товариства.

Пунктом 2.3.1.2 договору, погодили, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Даний кредитний договір укладений в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. (п.6.1 договору).

Сторони погодили, згідно п.7.1 договору, що цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

28.12.2021 року було укладено договір факторингу №28-01/2021-72м, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №28-01/2021-72 від 28.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22 125 грн., з яких 5 000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 17 125 грн. заборгованість за процентами.

10.03.2023 року було укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року в сумі 36 625 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 31 625 грн. заборгованість за процентами.

Також, 27.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77711272, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати позичальнику позику у сумі 1 581 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 27.10.2021 року та сплатити проценти за користування коштами. Розмір процентної ставки за користування позикою сторони погодили в п. 2.3 договору позики №77711272. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати надану йому позику в строки, передбачені договором.

22.02.2022 року було укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 5 356 грн. 43 коп., з яких: 1 581 грн. заборгованість по тілу кредиту, 3 775 грн. 43 коп. заборгованість за процентами.

10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року в сумі 5 356 грн. 68 коп., з яких: 1 581 грн. заборгованість по тілу кредиту, 3 775 грн. 43 коп. заборгованість за процентами, 00 грн. 25 коп. - нарахування за порушення грошового зобов`язання у відповідності до ст.625 ЦК України.

Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредитів, відсотків, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 був належним чином ознайомленим з умовами вищевказаних договорів, однак не виконав грошове зобов`язання по поверненню коштів, а тому заборгованість по кредитних договорах підлягає стягненню за рішенням суду.

Доказів, які б спростували існуючу заборгованість за договорами, відповідачем не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача, щодо застосування строків позовної давності, оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст..257 ЦК України). Згідно Закону України № 2120-IX (від 15.03.2022), який доповнив Цивільний кодекс України пунктом 19, перебіг строків позовної давності на період дії воєнного стану зупинявся, проте з 4 вересня 2025 року на підставі Закону України № 4434-IX зупинення скасовано, а перебіг строків позовної давності відновлено.

Отже, досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаних кредитних договорів між відповідачем та товариством, невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронних договорів №77711272 від 27.09.2021 року, №4384646 від 27.09.2021 року, шляхом використання електронного підпису, суд вважає, що укладення даного договору відбулось, що узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитними договорами перед новим кредитором ТОВ «Коллект Центр»у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.

ОСОБА_1 отримані кошти у визначених договорах строки не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі кредиту, підлягають задоволенню.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр»слід стягнути заборгованість: за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року в розмірі 1 581 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); та за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року в розмірі 5 000 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту).

Щодо стягнення інфляційних збитків та нарахований 3% річних за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року, слід зазначити наступне.

Судом, згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року встановлено, що станом на 10.01.2023 року, за період з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року (включно) відбулося нарахування 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст.625 ЦК України в розмірі 00 грн. 25 коп..

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Таким чином, судом встановлено що нарахування 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст.625 ЦК України в розмірі 00 грн. 25 коп., в період з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року (включно) є правомірними, тому підлягають стягнення з відповідача.

Щодо стягнення відсотків за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року, слід зазначити наступне.

Згідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року та розрахунку заборгованості за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року, вбачається, що сума нарахованих відповідачу відсотків становить 3 775 грн. 43 коп.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що строк дії договору укладеного між сторонами становить 30 днів, тобто з 27.09.2021 року по 27.10.2021 року, базова процентна ставка в день становить 1,99%, знижена процентна ставка 0,01% (пункт 2.3 Договору).

Разом з тим, представник позивача зазначив, що відповідно до Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5. ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Тому, просить стягнути з відповідача на його користь відсотки в розмірі 3 775 грн. 43 коп. (1581 грн. * 1,99% * 120 днів), з урахуванням пролонгації.

Однак, судом встановлено, що зазначені Правила не були підписані відповідачем (доказів підписання цих Правил одноразовим ідентифікатором позивачем не надано), а матеріали справи не містять підтверджень, які саме умови щодо пролонгації розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи договір позики, і чи ці Правила на момент отримання відповідачем коштів позики взагалі містили умови щодо пролонгації.

Крім того, роздруківка із сайту належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в Правила надання грошових коштів у позику.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, і відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує їх при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням вище зазначеного, судом встановлено, що з 27.09.2021 року по 27.10.2021 року розмір відсотків за користування кредитом становить 943 грн. 86 коп. (1 581 грн. х 1,99% х 30 днів) в межах строку кредитування, які підлягають стягненню в судовому порядку. Проценти нараховані після 27.10.2021 року стягненню не підлягають.

Щодо стягнення відсотків за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року, слід зазначити наступне.

Згідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, витягу з реєстру боржників до договору факторингу №28-12/2021-72 від 28.12.2021 року та розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року, вбачається, що сума нарахованих відповідачу відсотків становить 31 625 грн.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що строк дії договору укладеного між сторонами становить 15 днів, тобто з 27.09.2021 року по 12.10.2021 року, розмір процентів за користування кредитом становлять 1 125 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.3-1.4, 1.5.2 Договору).

Разом з тим, представник позивача зазначив, що договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (3 урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно п.2.3.1.1. договору, судом встановлено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Тому, просить стягнути з відповідача на його користь відсотки в розмірі 31 625 грн., з урахуванням пролонгації.

Однак, судом встановлено, що зазначені Правила не були підписані відповідачем (доказів підписання цих Правил одноразовим ідентифікатором позивачем не надано), а матеріали справи не містять підтверджень, які саме умови щодо пролонгації розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи договір позики, і чи ці Правила на момент отримання відповідачем коштів позики взагалі містили умови щодо пролонгації.

Крім того, роздруківка із сайту належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в Правила надання грошових коштів у позику.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, і відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує їх при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням вище зазначеного, судом встановлено, що з 27.09.2021 року по 12.10.2021 року розмір відсотків за користування кредитом становить 1 125 грн. (5 000 грн. х 1,50% х 15 днів) в межах строку кредитування, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Крім того, відповідно до п.2.3.1.2 договору, сторонами було погоджено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Договору).

Таким чином, судом встановлено що в період з 13.10.2021 року по 11.12.2021 року в розмірі 15 000 грн. (5 000 грн. * 5.00% * 60 днів), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Проценти нараховані після 11.12.2021 року стягненню не підлягають.

Щодо судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом ТОВ «Коллект Центр» сплатило судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції №0599900029 від 23.01.2026 року, які просило стягнути із відповідача.

Позов заявлено з ціною 41 981 грн. 68 коп., а підлягає стягненню в сумі 23 650 грн. 11 коп., що складає 56,34 % (23 650 грн. 11 коп. х 100 : 41 981 грн. 68 коп.).

Тому, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1 499 грн. 99 коп. судового збору (2662 грн. 40 коп. х 56,34 %).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2024 року між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір №01-07/2024 про надання правової допомоги.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги №853 від 02.02.2026 року, витягу з акту №19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року вбачається, що вартість наданих АО «Лігал Ассістанс» юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами становить 16 000 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а саме на 56,34 %, судові витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 9 014 грн. 40 коп. (16 000 грн. х 56,34 %).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на правову допомогу в розмірі 9 014 грн. 40 коп..

Керуючись ст.ст.12,13,81,141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість: за договором позики №77711272 від 27.09.2021 року в розмірі 2 525 грн. 11 коп., з яких: 1 581 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 943 грн. 86 коп. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 00 грн. 25 коп. нараховані 3% річних; та за договором про споживчий кредит №4384646 від 27.09.2021 року в розмірі 21 125 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 16 125 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1 499 грн. 99 коп. та 9 014 грн. 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, вул.Мечнікова, 3, оф.306, м.Київ, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: