Рішення № 138211301, 14.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.06.2026

Справа № 334/1795/26

Провадження № 2/334/2042/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Іванової АО.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання права на приватизацію квартири за відсутності ордеру на житлове приміщення,

установив

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду із вимогою про визнання за ОСОБА_1 права на приватизацію квартири за відсутності ордеру на житлове приміщення та зобов`язання районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району приватизувати за ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на вказану квартиру.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_2 , була надана в користуванні діду позивача ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер. В квартирі залишився проживати та зареєстрований позивач ОСОБА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 14.11.2005 року у справі №2-4088/2005 задоволений позов батька позивача ОСОБА_3 , який поданий в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 та визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщення у квартирі АДРЕСА_2 .

У лютому 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про приватизацію вищевказаної квартири, але йому відмовлено в приватизації через відсутність ордеру на квартиру, що унеможливлює підготовку рішення органу приватизації.

Листом № С-97 від 20.02.2026 року районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району повідомлено про неможливість надати копію корінця державного ордеру.

Відповідач у відзиві визнав той факт, що позивач проживає у квартирі на законних підставах, проте відповідач, як орган приватизації не має права здійснити приватизацію без оригіналу ордера на житло у зв`язку із чітко визначеною законодавством процедурою, а тому просив суд відмовити у задоволені позову.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Від представників сторін надійшли відповідні заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Квартира АДРЕСА_2 , була надана в користуванні діду ОСОБА_2 , який приходиться дідом по материнській лінії ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі « АДРЕСА_2 з 23.10.2003 року.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 14.11.2005 року у справі №2-4088/2005 задоволений позов батька позивача ОСОБА_3 , який поданий в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 та визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщення у квартирі АДРЕСА_2 .

Також вказаним рішенням встановлено, що малолітній ОСОБА_1 на законних підставах проживає у вищевказаній квартирі.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Приписами статі 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно із статтею 3 названого Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до змісту п.п. 1, 13, 17, 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян. Приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Отже, прийняття відповідного рішення належить виключно до компетенції відповідача та від дій позивача не залежить. У цьому випадку порушення прав позивача відбувається у формі відмови та бездіяльності відповідача у здійсненні особою права на приватизацію житлового приміщення.

Таким чином, якщо органи приватизації зволікають із винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача.

Подібні висновки щодо ефективності зазначеного способу захисту права на приватизацію також було висловлено Верховним Судом у постановах: від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17 (провадження № 61-21545св19), від 12 травня 2021 року у справі №750/2176/17 (провадження № 61-645св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21 (провадження № 61-12730св22)

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Лелас проти Хорватії» («Lelas v. Croatia») від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» («Toscuta and Others v. Romania») від 25 листопада 2008 року і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави [див. рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» («Afanasyev v. Ukraine», заява № 38722/02), п. 75)].

Ці висновки треба розуміти як обов`язок суду не допустити прийняття судового рішення, яке утворює зазначені складності у його виконанні. Але спрямованість норм статті 13 Конвенції не свідчить про те, що сам позивач повинен підшуковувати ефективний спосіб захисту, а держава має забезпечити потерпілій від порушення стороні ефективний засіб юридичного захисту.

У контексті цієї справи, суд дійшов висновку, що, враховуючи наявність у позивача законного права на проживання у квартирі, визнання відповідного суб`єктивного права (права на приватизацію) та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду заяви про оформлення передачі квартири у приватну власність є належним та ефективним способом захисту, натомість безпосереднє зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення є передчасним і є неспівмірним втручанням суду у дискреційні повноваження органу приватизації, адже суду, по-перше, не надавався повний перелік документів для вирішення питання про приватизацію, а, по-друге, органом приватизації ще не прийнято рішення з урахуванням висновків, які викладені у цьому судовому рішенні.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив

позов ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання права на приватизацію квартири за відсутності ордеру на житлове приміщення задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) право на приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності оригіналу ордеру на житлове приміщення встанволеного зразка.

Зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району (код ЄДРПОУ 37573513, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного, буд. 1-А) прийняти рішення щодо приватизації квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності ордеру на вказану квартиру за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

В задоволені решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін