Рішення № 138211045, 07.07.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/308/26

Провадження №2/603/246/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9323516 від 09.08.2025 року у розмірі 33 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 09.08.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») і ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 9323516 .

31.03.2026 року ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 31032026, на підставі якого позивач набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору № 9323516 від 09.08.2025 року заборгованість відповідача за договором становить 33 000,00 грн. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 визнала позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» частково у розмірі 10 000,00 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту. Не погодилась із визначеним позивачем розміром заборгованості, вважає нараховані відсотки, комісії, штрафні санкції, пеню та інші платежі надмірними та неспівмірними. Окрім того, посилається на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги за вказаним кредитним договором. З огляду на наведені обставини просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення відсотків, штрафів, пені, комісій та інших платежів понад суму фактично отриманого кредиту, а судові витрати розподілити між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що вважає відзив безпідставним, необґрунтованим. Вказує, що умови договору не суперечать Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач з власної ініціативи звернулась до вільно обраної нею фінансової установи для отримання кредиту, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Сторони погодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Отже, укладений кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому ОСОБА_1 не висловила жодних заперечень або зауважень щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору.

Окрім того, звертає увагу на те, що відповідач не спростовує факт укладення кредитного договору з первісним кредитором, та, відповідно, визнає отримання за даним договором коштів і підтверджує свою обізнаність з умовами кредитування. Разом з тим ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначила, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості, який би базувався на чітких умовах договору, та не доведено правомірність саме такого розміру нарахувань. Вважає, що порядок нарахування процентів та неустойки порушує її права як споживача, оскільки сума санкцій суттєво перевищує розмір кредиту та суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Також вказує на відсутність доказів, які б підтверджували факт наявності у ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав кредитора відносно неї. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі або зменшити розмір нарахованих відсотків та штрафів.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» надіслав суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що до позовної заяви були долучені належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують факт переходу права вимоги за кредитними договорами та містять, зокрема, відомості щодо відповідача. Також стверджує, що договір факторингу між первісним кредитором та позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору, та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 надіслала суду заперечення, у яких стверджує, що долучені позивачем докази не підтверджують включення саме її кредитного договору до переліку прав вимоги, відступлених за договором факторингу, а також не підтверджують фактичний обсяг переданих прав вимоги та їх розмір. Крім того, посилається на те, що у матеріалах справи відсутній детальний розрахунок із зазначенням дат нарахування відсотків, періодів прострочення, підстав та методики обчислення кожного платежу, що позбавляє можливості перевірити правильність та законність нарахування заборгованості.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.06.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з`явився, разом із додатковими поясненнями заявив клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у запереченнях на відповідь на відзив просила справу розглядати у її відсутності.

Суд установив такі обставини.

09.08.2025 року ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання споживчого кредиту № 9323516 .

Як видно зі змісту п. 1.1 вказаного договору, укладення цього договору відбулося за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний за стосунок «CreditPlus» (за вибором споживача).

У п. 1.2 договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн. Строк кредиту 360 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів сторони вищевказаного договору визначили у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), яка є додатком № 1 до договору.

Згідно з п. п. 1.5-1.5.1 договору за користування кредитом нараховуються проценти. Стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 цього договору.

У відповідності до п. 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт»

Пунктом 1.7-1.7.1 договору визначено, що денна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складає 1.00 % в день.

Загальні витрати на дату укладення договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом становлять 36 000,00 грн, що передбачено п. 1.8.1 договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 46 000,00 грн (п. 1.10.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 09.08.2025 року або 10.08.2025 року, що передбачено п. 2.2 договору.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

В даному випадку споживач повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня отримання від Товариства повідомлення про таку вимогу.

У п. 6.4 договору його сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 1200,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 300,00 грн, починаючи з п`ятого дня, за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

До договору про надання споживчого кредиту № 9323516 також долучено копію паспорта споживчого кредиту та копію інформаційного повідомлення споживача, які підписані ОСОБА_1 09.08.2025 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 10 000,00 грн до позовної заяви долучено інформаційний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Контрактовий дім» (далі ТОВ «ФК «Контрактовий дім») № 22058 від 02.04.2026 року, зі змісту якого видно, що ТОВ «ФК «Контрактовий дім» 09.08.2025 року здійснило переказ коштів у розмірі 10 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 (номер транзакції 155534941).

Згідно з розрахунком заборгованості (картка обліку договору), складеного ТОВ «Авентус Україна», станом на 30.03.2026 року у відповідача ОСОБА_1 була заборгованість за кредитним договором № 9323516 від 09.08.2025 року у розмірі 33 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн основний борг, 18 000,00 грн проценти, 5000,00 грн штраф, 0,00 грн пеня.

Зі змісту цього розрахунку також видно, що ТОВ «Авентус Україна» нараховувало проценти за користування кредитом з 09.08.2025 року до 05.02.2026 року, а також штрафні санкції за порушення умов договору з 12.09.2025 року до 5.09.2025 року.

31.03.2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) і ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) уклали договір факторингу № 31032026, відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), неустойку (штраф, пеня),інші види нарахувань як відповідальність за порушення грошових зобов`язань та ніші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 цього договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору ціна продажу за договором становить 6 185 470,01 грн.

До позовної заяви долучено копію платіжної інструкції № 159 від 21.10.2025 року про здійснення позивачем оплати за договором факторингу № 31032026 від 31.03.2026 року.

На підтвердження відступлення на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитним договором № 9323516 від 09.08.2025 року до позовної заяви також долучено копію акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 31032026 від 31.03.2026 року, копію витягу з реєстру боржників від 31.03.2026 року (додаток № 1 до договору факторингу № 31032026 від 31.03.2026 року) та копію платіжної інструкції № 24003 від 03.04.2026 року.

Зі змісту вищевказаного витягу з реєстру боржників видно, що ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9323516 на загальну суму 33 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 000,00 грн сума заборгованості за відсотками, 5000,00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами.

Як видно з матеріалів справи, з метою врегулювання простроченої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 9323516 від 09.08.2025 року ТОВ «Авентус Україна» звертались до ОСОБА_1 з листом № 9323516 від 09.09.2025 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що 09.08.2025 року ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про надання споживчого кредиту № 9323516, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 31032026 від 31.03.2026 року. За умовами вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10 000,00 грн на строк 360 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 1,00 % у день (стандартна процента ставка). Отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Відповідач погодилася із вказаними обставинами, підтвердила отримання кредитних коштів у зазначеному вище розмірі, проте заперечила проти стягнення нарахованих за договором відсотків та штрафних санкцій як таких, що суперечать принципам розумності, справедливості та добросовісності.

Перевіривши доводи відповідача щодо відсутності належних і допустимих доказів переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як зазначалось вище, в обґрунтування заявлених вимог на підтвердження відступлення на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитним договором № 9323516 від 09.08.2025 року позивач надав суду копії договору факторингу № 31032026 від 31.03.2026 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 31032026 від 31.03.2026 року, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 31032026 від 31.03.2026 року та платіжну інструкцію № 24003 від 03.04.2026 року.

Надані копії документів містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_2 за укладеним нею з ТОВ «Авентус Україна» кредитним договором.

Визначаючись із розміром заборгованості відповідача за вищевказаним кредитним договором, суд зазначає таке.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони повинні виконувати. Сторони не можуть довільно відмовитися від виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вже було зазначено, у силу ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На переконання суду, відсутні підстави вважати, що нарахування процентів у передбаченому кредитним договором № 9323516 розмірі суперечить принципам справедливості, добросовісності чи розумності.

Так, з матеріалів справи видно, що, укладаючи кредитний договір № 9323516, відповідач ОСОБА_1 отримала необхідну інформацію для ознайомлення з умовами кредитування у ТОВ «Авентус Україна». У цьому договорі також чітко та однозначно передбачено його істотні умови умови про розмір кредиту, строк дії договору, ціну договору, порядок надання/повернення кредиту тощо. Відповідач була обізнана про оплатність цього договору, тобто про обов`язок сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також про розмір вказаних процентів та порядок їх сплати. Отже, ОСОБА_1 мала можливість оцінити запропоновані їй умови кредитування та зважити на можливість виконання умов договору.

З огляду на це суд вважає нерелевантним посилання відповідача на приписи ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 1 якої передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Частина ч. 2 ст. 18 вказаного Закону визначає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Зважаючи на мету законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона фахівець, а інша ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача.

Водночас вказані вимоги закону не мають на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник), у свою чергу, також не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор надасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і, відповідно, до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у матеріалах справи відсутній детальний розрахунок та звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи долучено копію картки обліку договору (розрахунок заборгованості), у якій міститься інформація щодо розміру і дат нарахування відсотків, а підстави та методика обчислення платежів передбачена умовами договору та узгоджується із вказаним розрахунком. Визначений позивачем розмір заборгованості ОСОБА_1 не спростувала, а також власного контррозрахунку суду не надала.

Водночас, визначаючись із стягненням на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» штрафу за порушення умов договору, суд звертає увагу на таке.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 5000,00 грн є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

З огляду на наведені обставини із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 9323516 від 09.08.2025 року у розмірі 28 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 18 000,00 грн заборгованість за відсотками.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути 2259,01 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (28 000,00 грн * 2662,40 грн / 33 000,00 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 14, 205, 207, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 9323516 від 09.08.2025 року у розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі у розмірі 2259 (дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн 01 (одна) коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 13.07.2026 року.

Суддя Ю. Г. Гудкова