Рішення № 138209963, 16.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5908/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому, з урахуванням заяви від 03.06.2026, просить суд скасувати арешт майна та заборону на майно (невизначене майно, все нерухоме майно), рухомого майна, та виключити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ДРОРМ), яке належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 898868 від 05.11.2009 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 9226231.

В обґрунтування позову вказується, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Пасічник С.Г., через свого представника, із заявою про вступ до спадкової справи у зв?язку із смертю свого брата ОСОБА_2 .

У позові зазначається, що відповідно до матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_2 (брата позивача), залишилось нерухоме майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Приватного нотаріуса єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1

Як стверджується у позові, приватний нотаріус постановою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Відмова мотивована наявністю арешту на нерухоме майно, що належала ОСОБА_2 (брату позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зауважується, що при підготовці до видачі Свідоцтва про право спадщини на майно, була отримана Інформація з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта (номер інформаційної довідки 467159306), про обтяження: арешт майна (реєстраційний номер обтяження 9226231), на підставі - постанова про арешт майна боржника оголошення заборони на його відчуження, АА 898868, 05.11.2009, ВДВ Кагарлицького РУЮ, яка в подальшому була ліквідована, а весь архів документи були передані до Обухівського ВДВС Обухівського район Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, як правонаступника у зв`язку з реорганізацією.

Разом з тим, вказується, що обґрунтовуючи Постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріус послався на підпункту 20 пункту 4 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на успадковане майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.

У позові звертається увага на те, що 12.03.2026 позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Обухівського ВДВС Обухівського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту нерухомого майна спадкодавця.

Акцентується, що 23.03.2026 був отриманий лист № 32160 від 18.03.2026 Відділу державної виконавчої служби Обухівського ВДВС Обухівського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в якому було зазначено, що відомості про накладання арешту на майно ОСОБА_2 - відсутні, оскільки виконавчі провадженні перебувають на зберіганні в архіві три роки, після чого знищуються. Зважаючи на цю обставину, відповідач надати інформацію про накладання арешту не має можливості у зв?язку із знищенням архіву. Також відповідач запропонував позивачу звернутися до суду для звільнення майна з під арешту.

У позові наголошується, що відповідно до відповіді Відділу державної виконавчої служби Обухівського ВДВС Обухівського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на заяву позивача про зняття арешту від 12.03.2026, матеріали виконавчого провадження знищені, а відповідно до зазначених у позові нормативно-правових актів знищуються лише завершені виконавчі провадження, позивач приходить до висновку про те, що виконавче провадження було завершено, а при завершенні виконавчого провадження органом ДВС, в порушення вимог закону, арешт не було скасовано.

28.05.2026 до суду від Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому ставить питання про розгляд справи без участі представника. Разом з тим, відповідач просить розглянути матеріали справи, дослідивши докази винести рішення на розсуд суду.

13.04.2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі.

Учасники справи у судове засідання 16.06.2026 не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. заведено спадкову справу № 1/2024, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. № 63/02-14/1/2024 від 12.05.2025.

Відповідно до зазначеної довідки спадкова справа зареєстрована у Спадковому реєстрі, а за результатами розгляду поданих заяв єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, є його брат ОСОБА_1 .

Як вбачається з постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. від 07.03.2026 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, представник позивача звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .

Зазначеною постановою встановлено, що до складу спадкового майна входить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також грошові вклади, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк».

Разом із тим при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 467159306, відповідно до якої щодо майна ОСОБА_2 зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9226231, зареєстрованого 09 листопада 2009 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №898868 від 05 листопада 2009 року, винесеної ВДВС Кагарлицького районного управління юстиції.

У зв`язку із наявністю вказаного арешту приватний нотаріус, керуючись підпунктом 20 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, постановою від 07 березня 2026 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину до моменту зняття арешту.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №467159306 від 07.03.2026 судом встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв.м, право власності зареєстровано 07 грудня 2017 року на підставі свідоцтва про право на спадщину. Також містяться відомості про інший об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку виникло на підставі свідоцтва про право власності від 11 грудня 2000 року.

Крім того, зазначеною інформаційною довідкою підтверджується наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт нерухомого майна за реєстраційним номером 9226231, зареєстрованого 09 листопада 2009 року, яким накладено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що 12.03.2026 позивач звернувся до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області із заявою про зняття арешту з майна спадкодавця.

Листом Обухівського відділу державної виконавчої служби від 18.03.2026 № 32160 повідомлено, що станом на день надання відповіді відомості щодо накладення арешту на майно ОСОБА_2 у відділі відсутні, оскільки відповідні виконавчі провадження після закінчення строків їх зберігання були знищені. Одночасно зазначено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про арешт нерухомого майна № 9226231 продовжує існувати, а для вирішення питання про його скасування заявнику рекомендовано звернутися до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно із ч.1, п.3 ч.2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Згідно зі ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час накладення арешту) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 № 1404 «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Тобто накладення арешту на майно боржника в процедурі виконавчого провадження застосовується державним виконавцем як виконавча дія спрямована на забезпечення реального виконання рішення та є одним із заходів реалізації наданих державному виконавцю Законом України «Про виконавче провадження» прав в процедурі виконавчого провадження спрямованих на реальне виконання рішення.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 9.9 розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, строк зберігання завершених виконавчих проваджень переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік.

12.03.2026 позивач звернулася із заявою до Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій просив зняти арешт накладений постановою державного виконавця від 05.11.2009, оскільки, боржник помер.

Згідно відповіді Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.03.2026 вих. №32160 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за суб`єктом: ОСОБА_2 , виявлено тип обтяження: арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 9226231, зареєстровано 09.11.2009 12:31:05 за №9226231, реєстратор Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 898868 05.11.2009 ВДВС Кагарлицького РУЮ, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Також відповідно до зазначеної відповіді Відділу державної виконавчої служби Обухівського ВДВС Обухівського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на заяву позивача про зняття арешту від 12.03.2026, матеріали виконавчого провадження знищені.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладені обставини, та враховуючи те, що виконавчі провадження по виконанню виконавчих документів, у яких боржником є ОСОБА_2 на примусовому виконанні у відділі виконавчої служби не перебувають, наявність у державних реєстрах запису про арешт нерухомого майна за відсутності відкритого виконавчого провадження та будь-яких доказів існування законних підстав для його подальшого збереження фактично позбавляє позивача можливості оформити спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину, що є невиправданим втручанням у право мирного володіння майном, таким чином відсутні підстави для існування арешту, відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування арешту майна та заборони його відчуження підлягають задоволенню.

Щодо виключення записів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внесення, зміна або припинення записів у державних реєстрах здійснюються державним реєстратором чи іншою уповноваженою особою, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, виключення відповідних записів із державних реєстрів є процесуальною дією державного реєстратора, яка здійснюється на виконання судового рішення про припинення обтяження, а не самостійним способом судового захисту порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).

Розподіл судових витрат між сторонами регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач не просить стягнути судовий збір з відповідача, а також враховуючи пояснення відповідача наведені у відзиві на позов, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 265, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - задовольнити частково.

Скасувати арешт нерухомого майна, що накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції серії АА 898868 від 05.11.2009, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 9226231 від 09.11.2009 року реєстратором: Київська обласна філія Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження - місто Обухів, вулиця Київська, будинок 5, код ЄДРПОУ 34911011.

Суддя О. І. Якимець