Рішення № 138209710, 14.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22532/25

Провадження № 2/752/5441/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року в системі «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства (далі - КП) «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», в якому просить зобов`язати відповідача відшкодувати моральну шкоду, яка виникла внаслідок ненадання позивачу запитуваної інформації у зверненні від 26 листопада 2024 року щодо заборгованості позивача, у загальному розмірі 7 000,00 грн, що складається з трьох складових.

Позивач зазначає, що він є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1

Вказує, що 24 січня 2025 року він звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідача в порядку захисту прав споживачів з підстави ненадання запитуваної у відповідача інформації щодо заборгованості, на підставі якої позивачу було відмовлено у призначенні житлової субсидії.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року у справі № 752/2857/25 визнано порушення права позивача та зобов`язано відповідача надати запитувану інформацію.

Порушенням прав позивача на отримання інформації відповідач завдав моральну шкоду, вимога про відшкодування якої не заявлялась у первинному позові.

За складовою № 1 моральної шкоди вказує на необхідність позивача у зверненні до суду за захистом своїх прав, що потребувало підготовки процесуальних документів та ознайомлення із джерелами права, судовою практикою.

За складовою № 2 моральної шкоди вказує на моральне та фізичне знущання відповідача, який замість особистого надання інформації, направив позивача у холодну пору року, у воєнний період та під час дії санітарних обмежень у зв`язку з ковідним карантином, до Комунального концерну «Центр комунального сервісу», що створило реальний ризик для здоров`я та життя позивача, який є особою похилого віку. Такими діями відповідач призвів до душевних страждань позивача, бо продемонстрував, що ставиться до позивача як до людини другого сорту.

За складовою № 3 повідомляє, що наведені вище дії відповідача призвели до тривалого стресу і критично небезпечних стрибків тиску, небезпечність яких підтверджується медичними довідками. Необхідність ознайомлення з великою кількістю правових документів, потребували значного напруження зору, оскільки позивач переніс дві операції на очах та має поганий зір.

Отже, на старості років, у дуже ослабленому та чутливому до стресу стану здоров`я, позивач вимушений був захищати свої права у спорі з відповідачем, який своїми діями штучно затягнув спір на 280 днів та довів його вирішення до суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про доповнення підстав позову.

15 жовтня 2025 року відповідачем, в особі директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» Н.Латанюк, подано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи про позовних вимог, просить відмови у позові.

Вказується, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року у справі № 752/2857/25 позов ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» було задоволено частково, зобов`язано КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» надати ОСОБА_1 зазначену у запиті від 16 листопада 2024 року інформацію протягом місяця після набрання рішення суду законної сили.

Повідомляє, що суд відмовив у частині вимог про порушення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» права позивача на отримання відповідної інформації. Суд вказав, що обраний в цій частині спосіб захисту щодо неотримання інформації є не ефективним.

Про виконання судового рішення відповідач надав до суду Звіт про виконання рішення суду у цивільній справі № 100/43/06-31/5346 від 19 серпня 2025 року.

Також повідомляє, що для уникнення всіх незручностей, пов`язаних із зверненням до суду у справі № 752/2857/25, ОСОБА_1 міг скористатись професійною правничою допомогою. Ковідний карантин, про який повідомив позивач, був скасований 30 червня 2023 року.

Жодних обмежень щодо реалізації прав позивача на отримання інформації рекомендація відповідача щодо звернення до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» не мала, адже саме концерн, за договором про надання послуг з відповідачем, займається веденням особових рахунків споживачів, розглядом звернень, інформуванням споживачів щодо наявної заборгованості.

Позивач у позові зазначав, що завдання йому моральної шкоди почалось з 03 грудня 2024 року, проте долучені до матеріалів справи медичні документи лише підтверджують, що на 01 лютого 2022 року позивач мав хвороби серця і очей. Довідки лікарів про погіршення стану його зору, підвищення тиску, стан стресу, підвищення дратівливості з 03 грудня 2024 року по 26 вересня 2025 року, а також чеки, що підтверджують купівлю ліків, в матеріалах справи відсутні.

27 жовтня 2025 року відповідачем, в особі директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» Н.Латанюк подано пояснення, в якому зазначається, що позивач безпідставно вказує про зобов`язання відповідача направити відзив на позовну заяву через електронний суд, посилаючись на положення ч.8 ст.14 ЦПК України, якою визначено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Повідомляє, що строки для подання відзиву відповідачем порушені не були, оскільки ухвалу суду про відкриття провадження було отримано в електронному кабінеті 03 жовтня 2025 року, а 08 жовтня 2025 року відповідач направив відзив позивачу та суду рекомендованим листом.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів.

За матеріалами справи, 26 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» з проханням надати інформацію про конкретні місяці, в яких виникла заборгованість, та суму заборгованості за ці місяці.

03 грудня 2024 року відповідач надав ОСОБА_1 відповідь за № 6029, в якій зазначив, що для проведення перевірки нарахування, перерахунку або наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги необхідно звернутись особисто до Комунального концерну «Центр комунального сервісу». Для отримання довідки про відсутність боргу за житлово-комунальні послуги необхідно записатися до електронної черги на особистий прийом у районному сервісному центрі КК «Центр комунального сервісу» та пред`явити: паспорт/ID-картку або документ що його замінює; документ, що підтверджує право власності на житло за вказаною адресою.

Не погоджуючись із відповіддю КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом про визнання відмови у вчиненні певної дії такою, що порушує права, та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року (справа № 752/2857/25) позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визнання відмови у вчиненні певної дії, що порушує права, та зобов`язання вчинити певні дії, судом задоволено частково. Зобов`язано КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» надати ОСОБА_1 зазначену у його зверненні від 26 листопада 2024 року інформацію за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , протягом тижня після набрання рішенням суду законної сили. Вирішено питання судових витрат.

Судове рішення від 12 серпня 2025 року у справі № 752/2858/25 в апеляційному порядку не переглядалось, набрало законної сили 12 вересня 2025 року.

Суд у вказаній справі дійшов висновку про те, що саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», як виконавець житлово-комунальних послуг, було зобов`язано надати ОСОБА_1 зазначену у його зверненні від 26 листопада 2024 року інформацію про конкретні місяці, в яких виникла заборгованість, та суму заборгованості за ці місяці, за адресою: АДРЕСА_1 . Також суд дійшов висновку, що обраний позивачем ОСОБА_1 такий спосіб захисту прав, як визнання, що ненаданням позивачу, запитуваної у зверненні від 26 листопада 2024 року інформації про його заборгованість, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» порушило його права на її отримання, не є ефективними, оскільки сам факт визнання порушення відповідачем права позивача на отримання зазначеної інформації не відновлює це право позивача. А тому, у задоволенні цієї позовної вимоги було відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що моральна шкода завдана йому внаслідок ненадання протягом тривалого строку запитуваної ним у відповідача інформації щодо розрахунку заборгованості за надані відповідачем житлово-комунальні послуги, що стало підставою для звернення позивача до суду та ухвалення судового рішення у справі № 752/22532/25 по зобов`язання вчинити дії, зокрема надати інформацію. Повідомляє, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях позивача, створення для нього тривалого стресу внаслідок недоліків наданої відповідачем послуги, внаслідок якого суттєво погіршилось здоров`я позивача.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (правові висновки у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на звернення позивача ОСОБА_1 до відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про надання інформації, відповідач листом від 03 грудня 2024 року скерував позивача до Комунального концерну «Центр комунального сервісу». Вказані дії відповідача судовим рішенням у справі № 752/2857/25 були визнані такими, що не відповідають законодавству.

Водночас, відповідно до наданих відповідачем матеріалів, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» 19 серпня 2025 року направило головуючому судді у справі № 752/2857/25, а також відповідачу ОСОБА_1 , копію звіту за вих. № 100/43/06-31/5346 про виконання рішення суду. У звіті вказано, що ОСОБА_1 надано інформацію, зазначену у зверненні від 26 листопада 2025 року, про конкретні місяці, в яких виникла заборгованість по квартирі позивача.

До звіту долучено копії направленого ОСОБА_1 листа на виконання рішення суду № 100/43-2209 від 18 серпня 2025 року з додатком.

У цій справі, ОСОБА_1 не доведено факт завдання йому моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням шкоди і протиправністю дій КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів, які б достовірно надали змогу прийти до висновку про наявність у нього душевних та моральних переживань, що виплинуло на його фізичне здоров`я, приниженні честі та гідності.

Надані позивачем медичні документи (виписки (виписні епікризи) з історії хвороби) підтверджують лише наявність у ОСОБА_1 певних захворювань (катаракта очей, постінфарктний кардіосклероз, стенозуючий атеросклероз коронарних артерій, гіпертонічна хвороби). При цьому, вказані документи датовані квітнем 2013 року, груднем 2021 року, січнем 2022 року та травнем 2022 року, тобто звернення до лікарів відбулось значно раніше, ніж вказані позивачем обставини, за яких відбулось завдання йому моральної шкоди (грудень 2024 року).

Отже, вказані документи не містять жодних медичних висновків про те, що дані захворювання виникли внаслідок психоемоційного стресу, спричиненого позивачу внаслідок неотримання інформації від надавача житлово-комунальних послуг.

Крім того, права позивача у зв`язку із ненаданням йому інформації за зверненням до відповідача, були відновлені судовим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/2857/25, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи.

За таких обставин, оскільки факт завдання моральної шкоди та причинний зв`язок між її діями і наслідками для позивача не доведені належними та допустимими доказами, суд вважає вимогу про відшкодування моральної шкоди безпідставною.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в його задоволенні.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а у задоволенні позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», адреса: 03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 17-Б, код ЄДРПОУ 32375554.

Повний текст судового рішення суду складено 14 липня 2026 року.

Суддя А.В.Слободянюк