Рішення № 138209483, 01.07.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3171/25

Провадження 2-др/372/32/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

01 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Ільїній А.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Хлистун О.Ю.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Обухівська міська рада Київської області (відділ розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради), про перенесення самочинного побудованої господарської будівлі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15.05.2026 року позов задоволено повністю. Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за власний рахунок перенести (перебудувати) самовільно побудовану господарську будівлю, яка побудована на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 3223110100:01:019:0136, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на відстань не менше 3,08 метрів (з урахуванням вимог п. 6.1.41, 15.2.1 та Таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій») до межі земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3223110100:01:019:0283, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картк платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 211 грн. 20 коп., витрат на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 15 000 грн. 00 коп., а всього 16 211 грн. 20 коп.

15.06.2026 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення суду, в якій він просить стягнути з відповідачки на користь позивачки суму понесених судових витрат, які складаються із витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп., загалом посилаючись на обставини викладені в заяві про ухвалення додаткового рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 проти заяви про ухвалення додаткового рішення заперечила в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на її необґрунтованість.

Представниця третьої особи Хлистун О.Ю. щодо ухвалення додаткового рішення поклалась на розсуд суду.

Суд, вислухавши сторони, представника третьої особи, дослідивши доводи заяви, надані докази та матеріали справи, прийшов до наступного.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 п. 1 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 369/7551/21 зазначено, що виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Представником позивача заявлено суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 хв.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду представником позивача подано заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в якій він просить стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп., також подано копію акту виконаних робіт від 14.05.2026 року, копію платіжної інструкції № @2PL790052 від 14.05.2026 року. Також в матеріалах справи містяться копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5555/10 від 24.12.2015 року та ордер про надання правничої допомоги від 02.09.2025 року.

Згідно постанови Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року, за умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Оцінивши доводи обох сторін, суд вважає, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн. не є надмірними чи необґрунтованими зважаючи на складність справи, кількість витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги клієнту у цій справі, кількість часу участі у судових засіданнях. Окрім того, фактичне понесення таких витрат позивачкою підтверджено належними і допустимими доказами. Натомість заперечення відповідачки є непереконливими і такими, що не грунтуються на наявних у справі доказах.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру та обсягу наданих послуг, приймаючи до конкретні обставини, суд дійшов висновку для задоволення заяви в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 247, 270 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву відповідача задовольнити повністю.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 372/3171/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Обухівська міська рада Київської області (відділ розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради), про перенесення самочинного побудованої господарської будівлі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.В.Кравченко