Рішення № 138208934, 14.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5364/26

Провадження № 2/127/1468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Антонюк В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, в м. Вінниця, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 22.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено Кредитний договір (оферти) №22.05.2025-100002257, відповідно до умов якого позичальниці надано кредит у розмірі 9 000,00 грн. строком на 140 днів. Фіксована незмінна процентна ставка становить 1% за 1 (один) день користування кредитом.

Також між сторонами 16.07.2025 року було укладено додатковий договір № 16.07.2025-100002676 про збільшення строку користування кредитом на 154 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 22.10.2025 року.

ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором та не повернула грошові кошти позивачу, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову 18.02.2026, утворилась заборгованість у розмірі 18 447,31 грн., з яких: 7 779,12 грн. -заборгованість по тілу кредиту; 6 550,47 грн. -заборгованості по процентах, 4 117,72 грн. - неустойка, які позивач просить стягнути із відповідачки. Крім того, просить стягнути понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Копію зазначеної вище ухвали із копією позовної заяви з додатками, було направлено судом на адресу місця реєстрації відповідачки, та на її електронний кабінет, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання.

У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачкою подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на зареєстроване місце проживання відповідачки: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене вище та положення ст. ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 22.05.2025 року між сторонами було укладено кредитний договір (оферти) №22.05.2025-100002257, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 9 000,00 грн. строком на 140 дні (дата повернення 08.10.2025 року) зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставка 1% за 1 (один) день користування кредитом.

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця;

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті (п. 2.2. кредитного договору).

Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, при оформленні кредиту ОСОБА_1 було заповнено анкету позичальника.

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

16.07.2025 року між сторонами було укладено додатковий договір № 16.07.2025-100002676 про збільшення строку користування кредитом на 154 дні з дати його надання, дата повернення кредиту 22.10.2025 року.

Як вбачається з розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 22.05.2025-100002257 від 22.05.2025 року, заборгованість за кредитним договором становить 18 447,31 грн., яка складається з: 7 779,12 грн. - основного боргу; 6 660,47 грн. процентів та 4 117,72 грн. неустойка.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (п. 22 кредитного договору).

Як вбачається з умов кредитного договору та додаткового договору, вони підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, укладаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-34ХХ-ХХХХ-9566.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальниці кредит у розмірі 9 000,00 грн., що підтверджено квитанцією від 22.05.2025 за №20230-1391-219849703.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачкою та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору №22.05.2025-100002257 від 22.05.2025 року та додаткового договору до нього.

У даній справі кредитодавцем ставиться питання про стягнення заборгованості за кредитним договором №22.05.2025-100002257 від 22.05.2025 року у сумі 18 447,31 грн., що складається із: 7 779,12 грн. - основного боргу; 6 660,47 грн. процентів та 4 117,72 грн. неустойка.

Оскільки відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернула, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 779,12 грн. та заборгованості по процентах у розмірі 6 550,47 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача неустойки у розмірі 4 117,72 грн., то суд дійшов наступного висновку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи дію воєнного стану в Україні не скасовано та не припинено.

Відповідно до п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, слід дійти висновку, що в даному випадку відповідач звільнений від обов`язку сплати на користь позивача неустойки, нарахованої в період дії в Україні воєнного стану, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 77,67%), тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 067,88 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 625, 629, 638, 639, 1054, 1048 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.05.2025-100002257 від 22.05.2025 року у розмірі 14 329 (чотирнадцять тисяч триста двадцять дев`ять) гривень 59 копійок, з яких: 7 779,12 грн. - основного боргу; 6 660,47 грн. процентів, а також судовий збір в розмірі 2 067,88 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 14.07.2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: